Порівняйте сильні і слабкі сторони різних теорій формування змісту освіти.
Спрямованість навчального процесу, його характерні пріоритети, цілі і наповнення визначає зміст освіти, який залежить від рівня розвитку країни, науки та економіки, національних особливостей системи освіти, суспільних потреб.
Зміст освіти – один із основних компонентів процесу навчання. Це система наукових знань, умінь, навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формуваня їх світогляду, моралі, поведінки, підготовку до праці і життя. Зміст освіти відповідає на основне запитання дидактики “чого навчати?”. Він визначає спрямованість навчального процесу, його характерні пріоритети.
Методологічною основою теорії змісту освіти є діалектика, теорія пізнання (гносеологія), теорія всебічного розвитку особистості, принцип єдності теорії і практики. На сучасному етапі основою для формування змісту освіти є програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.). В ній сформульовано основні цілі, завдання і принципи розвитку змісту освіти.
На формування змісту освіти мають вплив такі теорії:
1. Матеріальної освіти– теорія формування змісту освіти, основна мета якої полягає в передачі учням якомога більшого обсягу знань з різних галузей науки, забезпеченні енциклопедичності знань учнів. Автори теорії матеріальної освіти – Я. А. Коменський, Г. Спенсер та інші.
2. Формальної освіти– теорія формування змісту освіти, яка трактує навчання як засіб розвитку здібностей і пізнавальних інтересів учнів, їх уваги, пам’яті.
Автори теорії формальної освіти – Д. Локк, Й. Песталоцці, Й. Гербарт. Недоліком дидактичного формалізму є недооцінка значення гуманітарних наук для формування всебічно розвинутої особистості.
3. Дидактичного утилітаризму– теорія змісту освіти, основна мета якої, полягає в забезпеченні концентрації уваги на заняттях конструктивного характеру. Дидактичний утилітаризм виходить з пріоритету індивідуальної і суспільної діяльності учня. У США дидактичний утилітаризм має великий вплив на зміст і методи роботи в школі.
Автор утилітарної концепції змісту освіти – Дж. Дьюї.
Основними принципами побудови навчальних програм згідно утилітарної
концепції є:
Принцип формування практичних умінь.
Принцип проблемного підходу до формування змісту освіти, який передбачає його подання у вигляді міждисциплінарних систем знань.
Принцип активізації самостійної діяльності учнів.
Принцип залучення учнів до життя їх соціального оточення.
4. Структуралізму– теорія змісту освіти, основна мета якої, полягає в ретельному аналізі знань, що становлять зміст навчального предмета, а також
зв’язків, які існують між ними. Передбачає відмову від принципів систематичності та послідовності в старших класах (запропонував польський професор К. Сосніцький).
5. Проблемно-комплексна– теорія змісту освіти, яка передбачає вивчення шкільних предметів комплексно (запропонував польський вчений Б. Суходольський).
Крім цього існують й інші теорії:
теорія єдності матеріальної і формальної освіти (К. Ушинський, В. Блонський);
теорія культурологічної спрямованості освіти (М. Скаткін, В. Краєвський, І. Лернер);
теорія екземпляризму, основна мета якої полягає в тому, щоб ознайомити учнів із репрезентативними частинами навчального матеріалу, привчити їх пізнавати ціле шляхом аналізу будь-якого типового для цієї цілісності факту чи явища;
теорія змістового узагальнення Давидова-Ельконіна, в основі якої лежить положення про провідну роль теоретичних знань, дедуктивний шлях побудови та організації навчальної діяльності учня;
теорія поетапного формування розумових дій, згідно якої розумовий розвиток, засвоєння знань, умінь і навичок здійснюється завдяки інтеріоризації, тобто поетапному переходу зовнішньої діяльності у внутрішній розумовий план (П. Гальперін, Н. Тализіна).