IV. Пояснення та усвідомлення навчального матеріалу

1. Галичина під владою Польщі

Спочатку учням повідомляють інформацію про політичну та військову боротьбу між Польщею, Угорщиною та Литвою за Га­лицьку та Волинську землі в середині XIV ст. Акцентують увагу на військових походах польського короля Казимира III Великого, угорського Людовіка Великого, військово-політичній діяльності литовського князя Любарта Гедиміновича. Зазначають, що 1387 р. Галичина і Західна Волинь відійшли Польщі, а юридично це за­кріпила Острівська угода 4 серпня 1392 р. між польським королем Владиславом II Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом. Остаточно галицьке питання було розв'язане 1434 р. внаслідок про­ведення адміністративної реформи у Польському королівстві.

Робота з історичною картою

Учитель звертає увагу на територіальні зміни українських зе­мель. Після викладу матеріалу учні мають дати самостійну від­повідь на запитання «Чому Польща, а не Литва встановила свій контроль над Галичиною? »

2. Поширення влади Великого князівства Литовського на інші українські землі

Учитель показує учням портрет великого князя литовського Ольгерда (1345-1377) та повідомляє про головні його здобутки.

Учитель. 1356-1361 pp. — приєднання Київщини та Сіверщини.

1362 р. — битва на Синіх Водах та перехід Східного Поділля під владу Великого Князівства Литовського. Учитель наголошує па то­му, що на сьогодні точно не відомо, де саме відбулась битва: р. Си­нюха (Кіровоградська обл.) чи р. Снивода (Вінницька обл.) і яким був її перебіг.

Запитання

Як ви вважаєте, чому Золота Орда по змогла зупинити литов­ську експансію?

Робота з документом

Учні ознайомлюються з уривком книги О. Русиної «Україна під татарами і Литвою».

Текст

«Треба зазначити, що дані джерел щодо воєнпо-політичної вза­ємодії татар і литовців сягають 40-50-х pp. XIV ст. — періоду на­пруженої боротьби Литви та Польщі за Галицько-Волинську спад­щину. Проте у той час йшлося лише про спільні дії литовських князів з окремими татарськими угрупованнями (можливо, тільки з подільськими татарами); що ж до спроби налагодження політич­них контактів з правлячими колами Золотої Орди, здійсненої Ольгордом 1349 р., то вона не тільки не мала позитивних наслідків, а й закінчилась ув'язненням литовських послів. Проте ця спроба не була останньою, і саме за князювання Ольгерда було досягнуто порозуміння між Литвою й Ордою».

Запитання

Що означало литовсько-татарське зближення у політичному плані?

Учні продовжують опрацювання уривка з книги О. Русиної «Україна під татарами і Литвою».

«Слід, однак, наголосити на тому, що немає підстав розцінюва­ти попередню зовнішньополітичну діяльність литовських князів як антиординську; пайвірогідпіше, просування литовців на Південно-Західну Русь у 1350-х pp., у переддень міжусобиць в Орді, було зумовлене сплатою «виходу», а в 1360-х pp. тільки далися взнаки результати. Таким чином, інкорпорацію українських земель до складу Великого Князівства Литовського було здійснено на дого­вірних засадах, у формі кондомініуму, що передбачав збереження данницької залежності окупованих Литвою територій від Орди».

Запитання

1. Чи означає сплата данини добровільний перехід від однієї вла­ди до іншої?

2. Як, на вашу думку, відреагувало місцеве населення на таку «до­мовленість»?

Словникова робота

Експансія — прагнення держави до захоплення нових територій.

Інкорпорація — приєднання, включення нових терито­рій (земель, держав).

Литовсько-татарський кондомініум — спіль­не управління приєднаними українськими територіями, за якого зберігалась їх данницька залежність від Орди.

Підсумовуючи відповіді, учитель разом з учнями робить загаль­ний висновок про те, що інкорпорація українських земель до скла­ду Великого князівства Литовського відбулась за згоди правителів Золотої Орди.

Робота з історичною картою

Один з учнів показує на історичній карті територіальні межі українських земель, які увійшли до складу Великого Князівства Литовського.

Підсумком до цього підрозділу має стати розв'язання першого проблемного питання.

3. Суспільно-політичний устрій Великого князівства Литовського

Перед початком розповіді учитель ставить запитання учням:

1. Як, на ваш розсуд, литовські правителі налагодили управління приєднаними землями?

2. Якою мовою спілкувались та писали у Великому Князівстві Ли­товському?

3. Як ви розумієте вислів: «Старини не рухаємо, а новини не вво­димо»?

Після кожної відповіді учнів учитель пояснює:

1. Специфіку адміністративного устрою (поділ на окремі землі / області / удільні князівства: Волинська, Київська, Подільська, Сіверська, Полоцька, Вітебська, Жмудська тощо); показує на історичній карті їх територіальні межі.

2. Спосіб управління удільними князівства: на чолі кожної був по­ставлений окремий князь литовського походження, зазвичай з династії Гедиміновичів (на Поділлі — племінники Ольгерда — брати Коріатовичі; на Київщині — Володимир Ольгердович; Сіверщині — Корибут-Дмитро Ольгердович).

3. Васальна залежність удільних князів від великого князя ли­товського та їх прагнення самостійності (карбування власних монет Володимиром Ольгердовичем та Костянтином Коріато-вичем).

4. Відмінність між розмовною та писемною мовами: канцеляр­ською була староукраїнська (в основі якої лежала давньорусь­ка) та латина (рідше). У буденному спілкуванні використовува­ли різні мови і навіть малопоширепу старолитовську. Учитель зачитує приклад із судової справи, яка написана старо­українською, але містить відомості про існування старолитовської:

«7 травня 1529 р. Судова справа між господарськими боярами Петром Сумороком та Юхном Мицевичем стосовно володіння двома селянами. Під час опитування свідків Юхно повідомив про те, що Петро намагався змусити їх «говорити по-литовски и просил их: «Для Бога не выдайте мя, а што есьми вам обецалъ, то дам, а вас в том не выдам». (Книга: Ващук Д. «Абых мо дер­жали ихъ подле права их земли» (Населення Київщини та Во­лині і великокнязівська влада в XV-XVI ст.). — К., 2009.) Діти мають самостійно виявити у тексті судової справи прикла­ди розмовної та канцелярської мов, а такому висловити свої дум­ки щодо одночасного їх використання у повсякденному житті. 5. Приховане реформування суспільства під гаслом «старини не рухаємо, а новини не вводимо».

Учні наводять думки вчених, отриманих у вигляді роздаваль­ного матеріалу.

• М. Ясінський: «Державна влада Великого Князівства Литов­ського використовувала «старину» як джерело права, а законо­давча ініціатива князів була спрямована на узаконення паную­чого звичаю».

• М. Любавський: «У приєднаних землях до Великого князівства Литовського залишалось так багато місцевого політичного життя та сили, що литовські князі не вважали за необхідне зазіхати па їх цілісність і єдність, бережливо ставились до їх політичної старовини».

• П. Клепатський: «Ольгерд, завойовуючи нові території, нада­вав руській стихії можливість самобутньо розвиватись у межах Великого князівства».

• М. Грушевський.: «Консерватизм («старини не рухаємо, а но­вини не вводимо») взагалі став гаслом політики литовського правительства... староруські порядки, принесені руськими землями в се нове політичне тіло, в князівство Литовське, му­сять бути в цілости задержані».

Школярі коментують та роблять попередні висновки. На цьому етапі завдання вчителя полягає в тому, щоб підвести учнів до дум­ки про слушність висновків науковців. Потім за допомогою декіль­кох провокаційних питань («Чи впевнені ви у тому, що...?», «Аргу­ментуйте висловлені міркування про...» та ін.) потрібно спонукати школярів піддати сумніву попередні висновки для глибшого ана­лізу суспільно-політичної ситуації на українських землях у складі Великого Князівства Литовського.

Метод «Мікрофон»

1. Хто очолив українські удільні князівства?

2. Яка була побудована система відносин між ними та великим князем литовським, до якої династії вони належали?

3. Які перші реформи здійснив уряд Великого князівства Литов­ського?

Таким чином, великокнязівська влада спочатку чітко фіксува­ла недоторканність «старини», а потім поступово, без особливого загострення з суспільством, змінювала її на свою користь.

Підсумком до цього етапу має стати розв'язання другого про­блемного питання.

4. Кревська унія

Словникова робота

У н і я — союз, спілка, об'єднання, єдність. Запитання

Як ви вважаєте, які причини спонукали до укладення унії між двома різними державами: Великим Князівством Литовським та Польським королівством?

Залежно від отриманих відповідей констатуємо причини і по­яснюємо їх:

• боротьба Ягайла з Вітовтом (син убитого князя Кейстута за на­казом Ягайла) за одноосібну владу в Великому Князівстві Ли­товському;

• небезпека воєнного зіткнення з Тевтонським Орденом;

• прагнення Ягайла посісти польський трон шляхом укладання шлюбу з королевою Ядвігою. {Учням демонструють портрет Ягайла.)

Учитель. 14 серпня 1385 р. — ум. Крево (нині Білорусь) між Великим Князівством Литовським та Польщею укладено унію, яка передбачала:

· хрещення за католицьким обрядом як власне князя Ягайла, так і всієї держави;

· прилучення Великого князівства Литовського до Польського королівства.

Запитання

1. У чому, на вату думку, полягало значення Кревської унії?

2. Чи погодився Вітовт з такими умовами, відмовившись від вла­ди у Великому князівстві Литовському?

Відповідь на останнє запитання має стати прологом до зацікав­лення школярів темою наступного уроку.