Історичні відомості про село

Походження назви села достовірно не встановлено. Одна із вер­сій така: оскільки русла річок, які протікають через село, глибокі, схожі на яри, то це і породило назву населеного пункту.

Проте у древніх актах Ярунь мав назву «Ярунское имение», ця обставина дозволяє припустити, що воно було засноване досі неві­домим для нас Ярунем.

Таке ім'я — Ярун — мав боярин київський, брат Коснятина Васильовича, який загинув у битві з половцями 1170 р.

Головний провід над військом якоїсь округи у княжі часи мав тисяцький — організатор місцевого ополчення. Історія пам'ятає пе-ремиського тисяцького Яруна (1213 р.) та київського тисяцького Давида Яруновича, «який з боярами гнав за половцями, та їх розби­ли».

У XIII столітті, після навали Батия, частина сіл та містечок при річці Случ уклали угоду з татарами. А. Поліщук у газеті «Лесин край» (№ 54, 1997 р.) пише, що йому жителі села розповідали, що в давнину, ще за татар, селом володів якійсь татарський старшина, і можливо, що якийсь Ярун, котрий перебував на татарській службі, в ту пору володів селом, названим пізніше його іменем.

Час зберіг переказ про те, що село заснував воєвода Ярун. Най-раніше воєводи, як управителі окремих територіальних одиниць, з'являються у Руському воєводстві (1432 p.); Подільському воєвод­стві (перша згадка 1435 p.).

Вкажемо і на таке. М. Галичанець, описуючи праісторію украї­нської нації у IX ст. до н. е., стверджує, що у ті часи річку Урал на­зивали Ярун, а нинішній Гур'єв — Ярунградом.

Відзначимо і те, що в Удмуртській обл. (Росія) одне із сіл но­сить назву Ярунь. Можливо, воно отримало назву від колишніх пе­реселенців чи депортованих краян.

Археологічні матеріали свідчать, що територія краю була засе­лена вже у добу пізнього палеоліту (близько 15 тис. років тому).

В урочищі Пасіка, на горбах якого у минувшині росли ліси і в якому петляє між високими берегами річка Церем, довжина якої становить 58 км, та і на теренах Яруня, знаходили кам'яні сокири, ножі, молотки.

Місцевість Ярунщини була багата на поклади граніту, торфу, піску, а ліси, багаті на звірину, приваблювали мисливців, луки і річ­ки — пастуші племена, а родючі землі - землеробів, про що свід­чать поховання IV-III ст. до н. е. в урочищі Пасіка.

Відомі земляки

С.В.Заїка - літературознавець, до­ктор філологічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту світової літератури ім.О.М.Горького, член ученої ради ІМЛІ, автор 60 наукових праць

М.М.Волосов - міністр автомобільної промисловості СРСР та СНГ, академік Академії інженерних наук, доктор технічних наук, технічний директор заводу КАМАЗ, головний редактор журналів «Ринок СНД» та «Автомобільна промисловість Російської федерації». Він має більше 20 патентів, 15 наукових праць, видав книгу технічного напрямку, відновлює промислові зв’язки між Україною, Росією, Білорусією та іншими країнами.

Л.А.Чурсіна — доктор технічних наук, професор, зав. кафедрою виробництва натурального волокна Херсонського індустріального університету

Т.О.Якубовська — кандидат технічних наук (нині працює у ВУЗах столиці)

В.І.Семенюк — провідний конструктор авіаційного науково-технічного комплексу ім.Антонова, за розробками якого зроблена система дренажу паливних баків на літаках Ан-140, АН-70, «Руслан», «Марія»

О.С.Фурманенко - кандидат технічних наук, доцент Київського інженерно-будівельного інституту,

С.Л.Близнюк — кандидат педагогічних наук Житомирського педінституту

М.В.Сокирко — кандидат філологічних наук, яка працювала у ВУЗах столиці

В.П.Радзивіл — кандидат фізико-математичних наук, доцент Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Ф.П.Яремчук — професор, зав. кафедрою математики (1976-1986) Київського політехнічного інституту

М.З.Семенець - кандидат математичних наук .

С.Я.Дем’янчук — доктор педагогічних наук, професор, академік, автор 27 монографій, понад 300 наукових статей, під керівництвом якого захистили дисертації два доктори, 28 кандидатів наук

А.С.Дем’янчук — ректор МЕГУ, академік, доктор педа­гогічних наук, автор 110 наукових праць, ним створена власна наукова школа; під його ке­рівництвом захищено 7 кандидатських дисертацій.

Ю.С.Дем’янчук — проректор з економічних питань цього ж ВУЗу, кандидат історичних наук, доцент, автор понад 30 наукових праць з історії та економіки.

О.Ф.Герус — математик, веде наукові дослідження у галузі гіперкомплексного аналізу, кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри математичного аналізу Житомирського державного університету імені Івана Франка, має понад 60 наукових і методичних друкованих праць, бере участь у розробці національних та міжнародних наукових проектів, член міжнародного математичного товариства ISAAC.

І.В.Норинчак — кандидат технічних наук.

І.Ф.Мамайчук — талановитий композитор, педагог, заслужений працівник культури

Дідух Леонід Дмитрович — вчений в галузі фізики твердого тіла, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри фізики Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.

Пелех Юрій Володимирович — український вчений, засновник і розробник нового напряму педагогічної науки — аксіопедагогіка, доктор педагогічних наук, професор.

Стецюк Яків Нестерович — український письменник родом з Яруня; з 1945 працює у Львові.

Сергій Я́рунський (Степанюк Сергій Анатолійович) — сучасний український композитор, диригент, філософ.

.

.