Теоретичні основи соціальної роботи. військовослужбовця, мотивів його поведінки і діяльності, військово-про­фесійної спрямованості, особливостей спілкування і поведінки в колек­тиві та інших

військовослужбовця, мотивів його поведінки і діяльності, військово-про­фесійної спрямованості, особливостей спілкування і поведінки в колек­тиві та інших індивідуально-психологічпих якостей, формування яких обумовлене, головним чином, процесом виховання і виконання визначе­них видів діяльності в суспільстві.

Соціально-психологічне вивчення особистості військовослужбовця проводиться спеціалістами ЦССМ, які працюють при військкоматах і призовних пунктах, і полягає у вивченні певних якостей особистості:

— морально-вольові якості (почуття громадського обов'язку, відпо­відальність, чесність, мужність, самовладання і витримка, дисципліно­ваність та інші);

— військово-професійної спрямованості (головні мотиви діяльності, професійні інтереси, схильності й захоплення);

— особливості спілкування і поведінки в колективі (колективізм, товариськість, лідерські схильності, організаторські та педагогічні здібності, скромність і доброзичливість, ступінь конфліктності та інше).

Робота по вивченню особистості військовослужбовця передбачає ви­рішення кількох важливих питань. З цією метою використовуються різні методи.

1. Аналіз документів особової справи дозволяє отримати інформа­цію про біографічні дані, моральні та індивідуально-лсихологічні якості, військово-професійиу спрямованість і загальноосвітню підготовленість військовослужбовця. Аналіз документів дозволяє визначити головні на­прямки подальшого, більш ретельного виявлення індивідуальних особли­востей військовослужбовця за допомогою інших методів соціально-пси­хологічного вивчення і психофізіологічного обстеження.

2. Застосування методу спостереження — це один із найбільш об­'єктивних та надійних методів психології. Він дозволяє здійснювати цілес­прямоване і систематичне вивчення дій, вчинків, поведінки особистості в цілому, ставлення до служби і до різноманітних явищ навколишкьої дійсності з метою викриття, реєстрації та аналізу тих фактів, які можуть характеризувати спрямованість, характер, здібності та інші індивідуаль-но-психологічні якості молодої людини. Усі дані спостереження повинні записуватися, систематизуватися, оброблятися з урахуванням інформації, отриманої за допомогою інших методів.

3. З метою більш чіткого визначення основних проблем, з якими стикається допризовна молодь, її ставлення до служби в армії, аналізу напрямів натріотично-військового виховання молоді проводиться анке-

208 Соціальна робота

тування молоді допризовного віку. Питання в основному стосуються професійної спрямованості (мотивів, інтересів, захоплень), моральних і психологічних якостей особистості, стилю спілкування і поведінки та характерологічних особливостей.

4. Біографічний метод. Головними джерелами біографічного мето­
ду є: офіційні біографічні документи (характеристики, автобіографії тощо);
практичні результати діяльності; автобіографічні дані.

Основними компонентами інтерпретації (обробки) біографічного ма­теріалу є:

— виявлення факторів розвитку даної людини (середовище розвит­ку власної діяльності людини та ін.);

— виявлення індивідуальних фаз життєвого шляху;

— аналіз структури факторів у кожній фазі;

— виявлення зв'язку між фазами індивідуального розвитку людини.

5. Орієнтовна анкета — опитування, орієнтоване на визначення
основних видів спрямованості людини:

— особистої, тобто спрямованості на себе, коли має місце перевага мотивів особистого благополуччя, прагнення до лідерства, престижу;

— колективістської, тобто спрямованості людини на взаємні дії, коли вчинки людини визначаються потребою в спілкуванні, прагненням підтри­мувати гарні відносини з товаришами по роботі;

— ділової, тобто спрямованості на завдання, відображає перевагу мотивів, породжених самою діяльністю, захопленням процесом діяль­ності, безкорисливе прагнення до знань, до оволодіння новими навичка­ми і вміннями.

6. Психодіагностичні методики, спрямовані на визначення основ­
них властивостей особистості людини:

— вивчення рівня самоконтролю;

— визначення ціннісних орієнтацій особистості;

— оцінки комунікативних і організаторських схильностей (КОС-КОР);

— визначення тину поведінки особистості в конфліктній ситуації;

— визначення тенденцій поведінки особистості в групі.

7. Індивідуальна співбесіда. Це один з найбільш діючих методів
вивчення особистості і, як правило, він є заключним етаном соціальпо-
психологічного вивчення військовослужбовця. Бесіда є цілеспрямова­
ним засобами вивчення військовослужбовців і потребує певних умов' і
відповідної методики проведення. Однією з перших умов високої ефек­
тивності бесіди полягає у ретельній підготовці до її проведення. Бесіда