Що з наведеного не відноситься до законодавчо визначених основних обов’язків засуджених?

а. 1. Вставати при відвідуванні приміщень установи представниками адміністрації та вітатися з ними.

б. Виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань.

в. Ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.

г. З'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань

5. При виникненні загрози особистої безпеки до кого має право звернутися засуджений:

а. до будь-якій посадовій особі установи;

б. до начальника цієї установи;

в. до охоронця даної установи,

г. до наглядача даної установи;

д. до начальника оперативної частини.

6. . Засуджені іноземці та особи без громадянства не мають право:

а. давати пояснення і вести листування;

б. звертатися з пропозиціями, заявами та скаргами;

в. висувати звинувачення проти України;

г. підтримувати зв'язок зі своїми дипломатичними представництвами та консульськими установами;

д. на охорону здоров’я.

7. Засудженим до позбавлення волі забороняється:

а. отримувати платні медичні послуги;

б. продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні;

в. розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами;

г. телефонні розмови;

д. розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком дня.

Підготовлено	Дрьомін Віктор Миколайович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», [email protected], (0482) 32-07-08 Федчун Наталія Олександрівна, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА»
Переглянуто

Завдання № 3

Тема

Праця, освіта та соціально-виховна робота у місцях позбавлення волі як ресоціалізаційні інструменти. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі.

Мета самостійної роботи

Сформувати систему науково обґрунтованих знань щодо правового регулювання застосування до засуджених в місцях позбавлення волі основних засобів виправлення і ресоціалізації

.

.

Результати навчання[6]

Після виконання завдання для самостійної роботи здобувач вищої освіти буде (спроможний):

1. демонструвати розуміння специфіки процесів виправлення та поняття ресоціалізації;

2. визначатиособливості праці засуджених, її цілі, правове регулювання умов та оплати;

3. оцінювати значення соціально-виховної роботи з засудженими.

Література

1. Закон України Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого від 08.04.2014 № 1186-VII / Електронний ресурс: Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/657091

2. Закон України «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 28, ст.230

3. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 34, ст.451 (з редакційними змінами)

4. Закон України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 32, ст.215.

5. Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» від 17 березня 2011 року // Голос України вiд 14.04.2011 - № 68

6. Наказ ДПтСУ N 191 «Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі» від 4 жовтня 2004 року // Офіційний вісник України вiд 05.11.2004 - 2004 р., № 42, стор. 190, стаття 2791

7. Наказ Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту України з питань виконання покарань N 154/55 «Про затвердження Положення про умови навчання та отримання базової та повної загальної середньої освіти особами, засудженими до позбавлення волі, у загальноосвітніх навчальних закладах при установах кримінально-виконавчої системи» від 01.03.2002 // Офіційний вісник України вiд 12.04.2002 - 2002 р., № 13, стор. 217, стаття 677, код акту 21945/2002

8. Андрушко І. Досвід організації соціально-психологічної роботи із засудженими в установах виконання покарань Київської області // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. - №1. – С. 64-71.

9. Бадира В.А. Виправлення жінок, засуджених до позбавлення волі, як мета покарання: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Львів, 2006. – 17с.

10. Бочелюк В.Й., Денисова Т.А. Кримінально-виконавча психологія: Підручник. – К.: Істина, 2008. – 328 с.

11. Ващенко Р.В. Організаційно-правові питання ресоціалізації засуджених / Р.В. Ващенко, В.В. Сулицький // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ: [редкол.: В.М. Синьов (голов. ред.) та ін.]. – К.: КІВС, „МП Леся”, 2003. – № 8. – С. 29-37.

12. Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально-виконавче право України: Навч. посібник / За ред. проф. А.Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 624 с.

13. Денисова Т.А. Покарання: кримінально-правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аналіз: Монографія. – Запоріжжя: КПУ, 2007. – 288 с.

14. Дрьомін В.М. Зменшення тюремного населення: пошук нових шляхів // Актуальні проблеми політики – 2001. – Вип. 10-11. – С. 238-244.

15. Марчук А.І. Гуманізація кримінально-виконавчого законодавства в контексті адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів // Правове життя сучасної України: матер. Міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 16-17 травня 2014 року). Т.2 /відп. за випуск. д.ю.н., проф.В.М. Дрьомін / Національний ун-т «Одеська юридична академія». – О.: Фенікс, 2013. – С. 627-630

16. Кримінально-виконавче право: Навчальний посібник / Вид. 2-ге, зм. і доп./ За ред. Т.А. Денисової. – К.: Істина, 2012. – 400 с.

17. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України / І.Г. Богатирьов, О.М. Джужа, О.І. Богатирьова, Є.М. Бодюл та ін..; За заг. ред. І.Г. Богатирьова. – К.: Атіка, 2012. – 344 с.

18. Неживець О.М. Забезпечення соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Неживець Олена Миколаївна.– К., 2004. – 226 с.

19. Праця засуджених в місцях позбавлення волі. Монографія. Жук І. Л., Жук О. М., Неживець О. М. Видавництво: К.: Кондор, 2009. – 266 с.

20. Стефанов С.О. Організаціно-правові проблеми трудової зайнятості засуджених у місцях позбавлення волі: дис. кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Стефанов Сергій Олександрович.– Одеса, 2002. – 191 с.

21. Тогочинський О.М. Феноменологічна сутність процесу виховання моральних цинніостей // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюллетень Київського інституту внутрішніх справ: [редкол.: О.Ф.Штанько (голов. ред.) та ін.]. –2004. – № 9. – С. 458-464.

22. Шкута О.О. Наукові погляди на проблему виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання в колоніях середнього рівня безпеки //Вісник Запорізького національного університету. – 2010. – № 4. – С. 201 - 206.

Зміст завдання самостійної роботи[7]

1. Проблема співвідношення понять «ресоціалізація» та «виправлення» засуджених

2. Посади, на яких заборонено використовувати засуджених до позбавлення волі.

3. Мета організації професійно-технічного навчання в місцях позбавлення волі.

4. Організація освітянської діяльності у виправних колоніях

5. Виховний вплив на засуджених: практичні проблеми.

6. Правове регулювання роботи самодіяльних організацій засуджених

7. Місце самодіяльних організацій засуджених, громадських, благодійних і релігійних організацій у процесі виховного впливу на засуджених до позбавлення волі

8. Порядок відправлення засудженими релігійних обрядів у виправних установах