Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 1
Форма заняття: семінар
Тема
Поняття, предмет, система кримінально-виконавчого права. Сучасна кримінально-виконавча політика. Історія становлення та розвитку пенітенціарної системи України
Мета вивчення
Сформувати систему науково обґрунтованих знань щодо кримінально-виконавчої політики України, поняття, предмету, методу і принципів кримінально-виконавчого права, структури кримінально-виконавчого законодавства, історії становлення та розвитку пенітенціарної системи України.
Результати навчання
Після семінару здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1. демонструвати розуміння характеристик та особливостейкримінально-виконавчого права;
2. аналізуватикримінально-виконавче законодавство України
3. аналізуватиісторичну трансформаціюуявленьщодо мети покарання та його відбування;
4. визначатисучасні тенденції вітчизняної пенітенціарної політики
Література
1. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 3-4, ст. 21 (з наступними змінами та доповненнями).
2. Бойко І.Й. Кримінальні покарання в Україні (IX-XX ст.) : навч. посібник / І.Й. Бойко. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. – С. 338-383.
3. Григор’єв О.М. Історіоргафія проблеми розвитку пенітенціарної системи та законодавства України (до 1917 р.) // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». Том 22 (61). - №1, 2009. – С.26-36
4. Денисов О. Пенитенциарная система И. Бентама // Вестник университета Российской академии образования. - 2003. - №4. - С.53-69
5. Дрьомін В.М. Кримінологічні аспекти призначення та виконання покарань // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – №1. – С. 160-162.
6. Історико-правові засади кримінально-виконавчої політики України: автореф. дис…. д-ра юрид. наук: 12.00.01 / М.М. Яцишин; Нац. акад. внутр. – К., 2010. – 32 с.
7. Кримінально-виконавче право України: Підручник / В.М. Трубников, В.М. Харченко, О.В. Лисодід, Л.П. Оника, А.X. Степанюк; За ред. В.М. Трубникова. - Харків: Право, 2001. - 384 с.
8. Марисюк К. Становлення пенсільванської та обернської пенітенціарних (в’язничних) систем // Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2010. Вип.50. – С.294-298.
9. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України / І.Г. Богатирьов, О.М. Джужа, О.І. Богатирьова, Є.М. Бодюл та ін..; За заг. ред. І.Г. Богатирьова. – К.: Атіка, 2010. – С. 5-24.
10. Ягунов Д. Політичні повстання як один з чинників кризи державного управління радянською в’язничною системою // Актуальні проблеми державного управління. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. – №2 (26). – С. 39-45.
11. Ягунов Д.В. Сучасна пенологія: альтернативний курс. - Одеса: Фенікс, 2010. – С. 7-21.
Питання заняття
1.Поняття кримінально-виконавчого права. Принципи кримінально-виконавчого права. Зв'язок кримінально-виконавчого права з іншими навчальними дисциплінами. Кримінально-виконавче законодавство України.
2.Поняття кримінально-виконавчої політики та її місце у кримінальній політиці.
3.Зародження та розвиток основних пенітенціарних систем (пенсільванська, обернська, прогресивна). Тюремна архітектура. Концепція «Паноптикон».
4.Особливості розвитку кримінально-виконавчої системи незалежної України
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти
Ситуації для аналізу:
1. Перерахуйте завдання кримінально-виконавчого законодавства.
2. Які чинники впливають на стратегію, основні форми і методи кримінально-виконавчої політики, її формування і розвиток?
3. Який позитивний досвід історичних пенітенціарних систем знайшов своє відображення у сучасних умовах?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
У відповідності до визначених критеріїв поточний контроль здійснюється за визначеною силабусом (робочою навчальною програмою) системою.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти
| Оцінка за шкалою силабусу | Кількість набраних балів | Критерії оцінювання |
| Здобувач вищої освіти … | ||
| A | 90-100 | ВІДМІННО – відмінне виконання, лише з незначною кількістю помилок |
| B | 82-89 | ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками |
| C | 74-81 | ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок |
| D | 64-73 | ЗАДОВІЛЬНО – непогано,але зі значною кількістю недоліків |
| E | 60-63 | ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії |
| Fx | 35-59 | НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно працювати перед тим, як отримати залік |
| F | 0-34 | НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібна серйозна подальша робота |
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття
Методичні рекомендації
Готуючись до семінарського заняття, здобувач вищої освіти повинен проаналізувати свій конспект лекції, рекомендовані літературні та нормативні джерела до теми , скласти робочий запис відпрацьованого матеріалу і використати його при відповіді на запитання семінару.
По першому питанню– надати поняття кримінально-виконавчого права через його основні ознаки (предмет, метод, система норм), показати місце цієї галузі права в системі права.
По другому питанню– розкрити поняття кримінально-виконавчої політики, її вплив на формування норм кримінально-виконавчого права, її цілі та завдання, фактори, що впливають на її формування, суб’єкти реалізації.
По третьому питанню– охарактеризувати зародження та розвиток основних пенітенціарних систем (пенсільванська, обернська, прогресивна), значення тюремної архітектури для досягнення цілей покарання.
По четвертому питанню– розкрити особливості розвитку кримінально-виконавчої системи незалежної України, охарактеризувати вплив Радянської пенітенціарної системи.
2. Рекомендовані теми рефератів:
1. Історичні етапи розвитку кримінально-виконавчої політики України.
2. Особливості кримінально-виконавчої політики окремих зарубіжних країн.
3. Особливості взаємозв’язків кримінально-виконавчого права з іншими галузями права.
4. Спеціальні принципи кримінально-виконавчого права: поняття та загальна характеристика.
5. Говард та його роль у становленні та розвитку перших пенітенціарних систем.
6. Френкель та його роль у створенні та розвитку радянської виправно-трудової системи.
7. Розвиток радянської виправно-трудової системи у роки великої Вітчизняної війни.
8. Особливості розвитку кримінально-виконавчої системи незалежної України.
Додатки
Тестові завдання:
1. Кримінально-виконавче право - це:
а. самостійна галузь права;
б. комплексна галузь права;
в. складова кримінального права;
г. складова кримінального та кримінально-процесуального права;
д. складова кримінології.
2. Система курсу кримінально-виконавчого права за своїм змістом поділяється на частини:
а. Загальну та Спеціальну;
б. Загальну та Особливу;
в. Загальну, Особливу та Спеціальну;
г. Особливу та Спеціальну;
д. взагалі не поділяється.
3. Суб'єктом формування політики у сфері виконання покарань є:
а. Верховна Рада України;
б. Державна пенітенціарна служба України;
в. Міністерство юстиції України;
г. Міністерство внутрішніх справ України;
д. Верховний Суд України.
4.Чинний КВК України було прийнято (А); набрав чинності (В):
a. А — 23 грудня 2003 р.; В — 1 червня 2004 р.;
b. А — 25 лютого 2002 р.; В — 1 січня 2004 р.;
c. А — 11 липня 2003 р.; В - 1 січня 2004 р.;
d. А — 23 грудня 1970 р.; В — 1 червня 1971 р.;
e. А — 25 лютого 2001 р.; В — 1 січня 2002 р.
5. Міжнародно-правовим документом спеціалізованого характеру є:
а. Загальна декларація прав людини;
б. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;
в. Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримки правопорядку;
г. Європейська конвенція про екстрадицію;
д. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах.
6. Відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і Конституції України кримінально-виконавче законодавство ґрунтується на суворому дотриманні:
а. принципу невідворотності відповідальності;
б. гарантії захисту від катувань, насильства та ін;
в. принципу з'єднання покарання з обов'язковою примусовою працею;
г. рівності засуджених перед законом;
д. Індивідуалізації виконання покарань
8. Суб'єктами формування і реалізації політики у сфері виконання покарань є:
а. Конституційний Суд України, Верховний Суд України;
б. Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України та Державний департамент України з питань виконання покарань;
в. Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України;
г. органи прокуратури, Міністерство юстиції України;
д. Верховна Рада України та Державна пенітенціарна служба України.
9. Основна мета кримінально-виконавчого законодавства України полягає в:
а. запобіганні злочинам;
б. правовому забезпеченні виправлення засуджених;
в. захисті інтересів особи, суспільства та держави;
г. створенні умов для запобігання нелюдському поводженню із засудженими;
д. правовому регулюванні порядку виконання та відбування кримінальних покарань.
10. Кримінально-виконавчий кодекс України має:
а. розділів V; глав 24; статей 181;
б. розділів X; глав 26; статей 130;
в. розділівVIII; глав 24; статей 166;
г. розділів XI; глав 23; статей 170;
д. розділів V; глав 26; статей 166.
| Підготовлено | Дрьомін Віктор Миколайович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА», [email protected], (0482) 32-07-08 Федчун Наталія Олександрівна, к.ю.н., доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НУ «ОЮА» |
| Переглянуто |
Заняття № 2
Форма заняття: семінар
Тема