ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ. Завдання 1.Визначте, які документальні джерела інформації подано у бібліографічному списку

Завдання 1.Визначте, які документальні джерела інформації подано у бібліографічному списку. Користуйтеся довідковим матеріалом.

1. І. Р. Степанова. Моделювання та оптимізація швидкодії АЦП порозрядного врівноваження. – Вінниця: Універсум-Вінниця, 2003. – 180 с.

2. В. К. Дедков и др. Надежность сложных технических систем, методы определения и обеспечения надежности промышленной продукции: Учебн. пособие / В. К. Дедков, А. С. Проников, А. Н. Терпиловский; Под ред. Г. Н. Бобровникова; Акад. нар. хоз-ва. каф. пробл. новой техники и технологии. – М., 1983. – 120 с.

3. І. В. Савельєв. Курс загальної фізики. – К.: Вища школа, 2002. – 253 с.

4. ГОСТ 12.1.003-86 (СТ СЭВ 1930-89). Шум. Общие требования безопасности. – Переизд. апр. 1992 с изм.1.– Взамен ГОСТ 12.1.003 –76; Введ. 01.01.87 до 01.07.94. – М.: Изд-во стандартов, 1992. – 9 с.

5. А. с. 1221750 СССР МКИ Н 03 М 1 / 26. Аналого-цифровой преобразователь / А. П. Стахов, А. Д. Азаров (СССР). – 1221750 / 24; Заявлено 15.08.84; Опуб. 30.03.86, Бюл. № 12. – 10 с.

6. Ю. С. Кузнецов и др. Изменение скорости звука в холодильных расплавах / Кузнецов Ю. С., Курбатов Н. Н., Червинский Ю. Ф.; Моск. хим.-технол. ин-т. – М., 1992. – 10 с.: ил. – Библиогр.: 7 назв. – Деп. в ВИНИТИ 01.06.92, № 2691.

7. Вивчення методів цифрового самокалібрування для АЦП з перерозподілом заряду: Звіт про НДР Вінницьк. нац. техн. ун-т; (ВНТУ); Керівник О. І. Петров. – Інв. № 150. – Вінниця, 2003. – 90 с.: іл.

8. Д. П. Погрібний, В. Я. Бідношея, М. В. Бідношея. Збірний пішохідний тротуар із підігрівом // Будівництво України. – 2005. – № 4. – С. 34-35.

9. С. І. Гетьман, В. І. Марченко. Синтез твердих розчинів на основі гідроксованадату кальцію // І Всеукраїнська конференція "Сучасні проблеми неорганічної хімії". – Київ, 12-14 жовтня 1999: Тези доп. – Київ, 1999. – С. 27.

10. В. А. Багацький. Моделі похибок самокаліброваних конвеєрних АЦП на основі інформаційної надлишковості: Дис... канд.техн.наук: 05.13.05. – Захищена 28.02.2000; Затв 12.06.2000. – Київ, 2000. – 158 с.

11. О. Д. Азаров. Основи теорії аналого-цифрового перетворення на основі надлишкових позиційних систем числення. – Вінниця: Універсум-Вінниця, 2004. – 259 с.

12. Л. В. Купельницький, О. Д. Азаров. Аналого-цифрові пристрої систем, що самокоригуються, для вимірювань і оброблення низькочастотних сигналів. – Вінниця: Універсум-Вінниця, 2005. – 167 с.

Довідковий матеріал: Дисертація, монографія, тези наукової доповіді, патентний документ, стандарт, книжка, журнальна стаття, депонована наукова праця, звіт про НДР.

Завдання 2.Складіть за алфавітом список друкованих праць.

1. Мороз І. В. Структура дипломних, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення і захисту. – К., 1997. – 56 с.

2. Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 295 с.

3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат. – К., 2003. – 340 с.

4. Білуха М. Т. Основи наукових досліджень: Підручник для студ. екон. спец. вузів. – К.: Вища шк., 1997. – 271 с.

5. Прогнозування і розробка програм: Методич. посіб. / В. Ф. Бесєдін та ін.; За ред. В. Ф. Бесєдіна. – К.: Наук. світ, 2000. – 468 с.

6. Кандидатська дисертація: принципи, методи, техніка, технологія: Навч. посіб. для аспірантів / Скл. С. С. Єрмаков. – Х.: ХХV, 1998. – 96 с.

7. Довідник здобувача наукового ступеня: Зб. норм. док. та інформ. матеріалів з питань атестації наук. кадрів вищої кваліфікації / Упоряд. Ю.І . Церков. – К.: Ред. “Бюл. ВАК України”, 1999. – 64 с.

8. О. Д. Азаров, Г. Б. Ракитянська. Оптимізація надлишкових АЦП порозрядного врівноваження за реалізаційно-часовими витратами // Матеріали ІV Міжнародної наук. техн. конф.: Контроль і управління в технічних системах . – Т І. – Вінниця: Універсум-Вінниця, 1997. – 215 с.

7 ДОКУМЕНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ, ВИРОБНИЧОЇ

ТА НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Студентам, науковцям, працівникам інженерних спеціальностей часто доводиться мати справу зі створенням, оформленням і редагуванням різних видів документів, що широко використовуються у виробничій і науковій сферах. Ці документи є джерелами та носіями інформації, а також підставою для прийняття рішень, узагальнень будь-якого виду робіт. Документи сприяють удосконаленню внутрішньої організації підприємств, закладів чи установ.

Письмові документи та документування, тобто створення документів, – основні елементи діловодства. Документ – це основний вид ділового мовлення.

Діловодство (справочинство)– діяльність, яка охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської роботи.

Складові частини діловодства – система документації, документування (створення документів) й організація роботи з документами. Тобто справочинство охоплює сукупність документів, прийомів, способів та форм роботи з ними. Діловодство в Україні ведеться державною мовою.

Система документації– це сукупність документів, що взаємодіють, створюючи цілісні утворення із певними специфічними рисами. Систем документації багато. Найчисленнішою є система управлінських (адміністративних, загальних) документів.

Документ – (від лат. documentum – повчальний приклад, взірець, посвідчення, доказ) це: 1) матеріальний об’єкт, що містить зафіксовану інформацію, оформлену в заведеному порядку, і має у відповідності з чинним законодавством юридичну силу; 2) матеріальний об’єкт, в (на) якому міститься та або інша інформація, призначений для передачі її у часі і просторі; 3) офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка, студентський квиток); 4) історично достовірні письмові джерела[1].

Багатозначність терміна зумовлена тим, що документи використовуються з різною метою в найрізноманітніших сферах суспільства: банківській, дипломатичній, зовнішньоекономічній, юридичній тощо. Для істориків, наприклад, це першоджерело, для юристів – засіб доказу, а для працівників управління – засіб фіксації та передачі інформації.

В установах, організаціях, на підприємствах під час їх роботи створюється велика кількість різноманітних документів, які групуються за такими ознаками.

1. За спеціалізацією: загальні; з адміністративних питань; спеціалізовані з фінансових, комерційних питань та ін.

2. За технікою відтворення: письмові, рукописні, машинописні документи, виготовлені на різних розмножувальних апаратах і друкарським способом; графічні – графіки, плани, карти, рисунки, схеми, малюнки, креслення; фото- і кінодокументи.

3. За походженням: службові (офіційні) та особисті. Службові створюються в установах, організаціях, підприємствах посадовими особами і стосуються діяльності установ. Особисті стосуються окремих громадян, фізичних осіб (заява, автобіографія, характеристика, довідка особистого характеру, доручення тощо).

4. За місцем виникнення: внутрішні та зовнішні. До внутрішніх належать документи, які мають чинність лише всередині тієї організації, де їх складено. Зовнішні надходять від інших установ, організацій, громадян або адресуються в інші установи.

5. За призначенням: організаційні, які визначають порядок утворення, функції, права та обов’язки установ, підприємств (статути, правила, інструкції, положення); розпорядчі документи утворюються в процесі розпорядчої діяльності (постанови, рішення, накази, розпорядження); довідково-інформаційні виникають у процесі виконавчої діяльності установ, організацій, підприємств і осіб (акти, протоколи, листи, плани, списки).

6. За складністю: прості та складні. До простих належать документи, які відображають одне питання, одну тему; вони більш зручні в діловодстві, їх легше реєструвати в оперативній роботі. Складні документи відображають кілька питань.

7. За напрямом: вхідні та вихідні.

8. За терміном виконання: звичайні безстрокові, термінові й дуже термінові. Із звичайними документами робота ведеться в плановому порядку, а саме: в терміни, встановлені законом, правовим актом або керівником. Термінові мають позначку “терміново”. Вони опрацьовуються за надходженням, і в них установлено термін виконання. До цієї групи належать і телефонограми, телеграми. До дуже термінових належать документи, які мають позначку “дуже терміново”. Вони виконуються негайно після надходження.

9. За ступенем гласності: звичайні (для службового користування), а також таємні і цілком таємні, які мають угорі праворуч позначки: “для службового користування”, “таємно”, “цілком таємно”. Розголошення змісту таких документів призводить до кримінальної відповідальності.

10. За формою: індивідуальні та стандартні (типові). Індивідуальні – це документи, в яких у кожному конкретному випадку утворення документа складається індивідуальний текст (накази, протоколи, розпорядження, постанови, заяви). Стандартні мають однакову форму і заповнюються у певній послідовності та за обов’язковими правилами (типові положення, типові інструкції, типові листи). Стандартні трафаретні документи мають стандартний текст у вигляді бланка, виготовленого трафаретним способом. Вони мають порожні рядки для заповнення в кожному окремому випадку конкретним змістом (для довідок, посвідчень).

11. За стадіями створення: оригінали й копії. Оригінал – це перший і єдиний примірник, складений індивідуально або колективно, оформлений відповідним способом. Оригінал містить підпис керівника установи, який у разі потреби засвідчується печаткою. Копія – це точне відтворення оригіналу, засвідчене в установленому порядку. На копії документа обов’язково ставиться вгорі праворуч помітка “копія”. Листуючись із підприємствами, організаціями та установами, обов’язково залишають копії. З юридичної точки зору оригінал і копія рівноцінні, мають однакову юридичну силу. Різновиди копії – відпуск, витяг і дублікат. Відпуск – це повна копія відправленого в якусь установу оригіналу, яку підшивають у справу установи-відправника. Витяг – це копія частини документа, що видається на руки. Дублікат – аналогічний оригіналу, другий примірник документа, що видається після втрати власником документа (диплома, паспорта, свідоцтва про народження і т. п.); має однакову юридичну силу з оригіналом.

12. За терміном зберігання: документи бувають постійного, тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років) зберігання. Термін зберігання документів вказується в номенклатурі справ.