Basic terms in foreign trade
Countries buy and sell various goods as well as various services. Goods bought from abroad, such as food, cars, machines, medicines, books and many others, are called visible1 imports. Goods sold abroad are called visible exports.
Services, such as insurance2, freight3, tourism, technical expertise4 and others, are called invisible imports and invisible exports.
The total amount of money a country makes including money from visible and invisible exports, for a certain period of time, usually for a year, is Gross National Product5, or GNP.
The difference between a country’s total earnings6 or GNP, and its total expenditure7 is called its balance of payments8.
The difference between what a country receives for its visible exports and what it pays for its visible imports is its balance of trade9. If a country sells more goods than it buys, it will have a surplus10. If a country buys more than it sells, it will have a deficit.
Words
| 1visible | – явний; |
| 2insurance | – страхування; |
| 3freight | – фрахтування, фрахт; |
| 4expertise | – експертиза; |
| 5Gross National Product | – валовий національний продукт; |
| 6earnings | – прибутки, надходження; |
| 7expenditure | – витрати; |
| 8balance of payments | – платіжний баланс; |
| 9balance of trade | – торгівельний баланс; |
| 10surplus | – надлишок, активне сальдо. |
Canada
Canada consists of almost all of the North American continent north of the US except Alaska. Its total land area of more than 9 mln sq. km makes it the second largest country in the world.
The total population according to the census 1981 was about 24 mln people with the average population density of 2.8 per sq. km.
English and French are the official languages of Canada and have equal status and equal rights and privileges as to their use in all governmental institutions.
Canada is a federation of 10 provinces and 2 northern territories. The federal Parliament is made up of the House of Commons and the Senate. The leader of the party that wins the largest number of seats in a newly elected House of Commons is asked to form the government.
Ottawa is the capital city of Canada. It is situated on the Ottawa River. The population of Ottawa is about 760,000 people.
Despite its small population, Canada is a great industrial nation, and manufacturing is the foremost sector of its economy, Canada is a main supplier to the USA of oil, gas, pulp and paper and electricity produced at its hydroelectric stations.
The leading industries are foods and beverages, primary metals (iron and steel), transportation equipment, paper, petroleum and coal products, wood products, textiles, clothing, machinery, nonmetallic minerals and furniture.
Nevertheless agriculture is of major importance to the economy as a whole and is basic in many areas. Three fourths of the cultivated area is in the prairie region producing wheat, oats, sugar beet, soya-beans, tobacco, potatoes.
Canada is among the world’s leading wheat producers and is second in the export of wheat.
Basically, Canada has a free-enterprise economy.
What is a computer?
A computer is really a very specific kind of counting machine. It can do arithmetic problems faster than any person alive. By means of electric circuits it can find the answer to a very difficult and complicated problem in a few seconds.
A computer can «remember» information you give it. It stores the information in its «memory» until it is needed. When you are ready to solve a problem, you can get the computer to sort through its stored facts1 and use only the proper ones. It works the problem with lightning speed. Then it checks its work to make sure there are no mistakes.
There are different kinds of computers. Some do only one job over and over again. These are special-purpose computers. Each specific application requires a specific computer. One kind of computer can help us build a spacecraft another kind of computer can help us navigate that spacecraft. A special-purpose computer is built for this purpose alone and cannot do anything else.
But there are some computers that can do many different jobs. They are called general-purpose computers. These are the «big brains» that solve the most difficult problems of science. They answer questions about rockets and planes, bridges and ships – long before these things are even built.
We used to think of a computer as a large machine with many buttons and flashing lights that took up a whole room.2 But today computers are becoming smaller and smaller and are even being put inside other devices. Though these small devices are called microcomputers or minicomputers, they are still true computers.
Notes
| 1 you can get the computer to sort through its stored facts | – можливо змусити ЕOМ розсортувати накопичені файли; |
| 2 took up a whole room2 | – займав ціле приміщення. |
What can computer do?
Computers are thought to have many remarkable powers. However, most computers whether large or small, have three basic capabilities. First, computers have circuits for performing arithmetic operations, such as addition, subtraction, division, multiplication and exponentiation. Second, computers have a means of communicating with the user. After all, if we couldn’t feed information in and get results back, these machines wouldn’t be of much use. However, certain computers for example minicomputers and microcomputers are used to control directly things such as robots, aircraft navigation systems, medical instruments, etc.
Third, computers have circuits, which can make decisions. Computer can solve a series of problems and make hundreds, even thousands, of logical decisions without becoming tired or bored. It can find the solution to a problem in a fraction of the time it takes a human being to do the job. A computer can replace people in dull, routine tasks, but it has no originality; it works according to the instructions given to it. A computer cannot do anything unless a person tells it what to do and gives it the appropriate information.
From the history of computers
The first generation of computers, which used vacuum tubes, came out in 1950. These computers could perform thousands of calculations per second. About 1960, the second generation of computers was developed and these could perform work ten times faster than their predecessors. The reason for this extra speed was the use of transistors instead of vacuum tubes. Second-generation computers were smaller, faster. One of the best of these second-generation computers is the Soviet BECM-6 (big electronic counting machine).
The third-generation computers began to appear in 1965. These computers could do a million calculations a second, which is 1000 times as many as first-generation computers: they are controlled by tiny integrated circuits and are consequently smaller and more dependable. Fourth-generation computers have now arrived. They are based on ICs greatly reduced in size due to microminiaturization, which means that the circuits are much smaller than before. As many as 1000 tiny circuits now fit onto a single chip. Fourth-generation computers are 50 times faster than third-generation computers.
The most recent mainframe computers based on very large scale integration are becoming available in the mid-1980’s.
ЛІТЕРАТУРА
1 Мишина В. И. Английский язык. Грамматика / В. И. Мишина, Л. А. Сычева. – Краматорск: ДГМА, 2004. – 77 с.
2 Тестовые задания для самостоятельной работы по грамматике английского языка (для студентов I и II курсов) / сост. : Т. З. Косовская, Н. Н. Бобух. – Краматорск: ДГМА, 2005. – 48 с.
3 Grammar. Exercises. Tests. Tables / составители : Л. А. Штаба, А. Н. Лагутина, Н. И. Ковалева, Л. В. Ганжела. – Краматорск : ДГМА, 2006. – 100 с.
4 Верба Л. Г. Граматика сучасної англійської мови : довідник / Л. Г. Верба, В. Г. Верба. – Київ : Логос, 1997. – 352 с.
ДОДАТОК А
ВИМОГИ ДО СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ КУРСУ
В умовах швидкого науково-технічного прогресу, комп’ютеризації, поширення контактів міжнародного співробітництва важливого значення набуває практичне володіння іноземною мовою. Навчання іноземним мовам є невід’ємним компонентом формування спеціаліста з вищою освітою, розвиває пізнавальну й розумову діяльність, розширює обсяг отриманої інформації у процесі роботи з іноземними джерелами. У ході навчання здійснюється можливість розв’язувати виховні та загальноосвітні завдання, набувати навичок і досвіду самоосвіти. Виходячи з кваліфікаційної характеристики випускника вищої школи та з урахуванням Болонської угоди сформульовано мету навчання іноземним мовам з урахуванням потреб спеціаліста – сформувати практичне володіння іноземною мовою як вторинним засобом усного й письмового спілкування у сфері професійної діяльності.
Розподіл етапів навчання
Курс навчання іноземним мовам у ВНЗ поділяється на три етапи. Ці етапи являють собою взаємозалежні частини курсу.
Завдання у сфері професійно-орієнтованого спілкування у формі читання та усної мови за досягнення мети навчання мають на увазі таке:
- сформувати вміння читати оригінальні тексти згідно з профілем фаху студента для одержання й використання наявної інформації.
- поглибити й розкрити практичне володіння усною мовою спілкування.
В результаті вивчення повного курсу іноземної мови студенти повинні вміти:
- самостійно читати тексти з різним цільовим призначенням: перегляду, ознайомлення та поглибленого читання. Читання з різними завданнями має на меті пошук інформації для прийняття самостійного професійно-значущого рішення;
- виконувати переклади, анотації і реферати наукових статей, складати повідомлення і доповіді;
- готувати захист курсових і дипломних проектів іноземною мовою (для студентів груп поглибленого вивчення мови);
- володіти усною мовою у формі монологічних висловлювань, діалогів, повідомлень за фахом на основі оригінальних джерел, обговорень, характерних для ситуацій спілкування з професійною метою.
На всіх етапах навчання читання та усна мова виступають як мета і засіб навчання.
На першому етапі здійснюється навчання початковим мовним умінням та навичкам (мовний матеріал першого етапу навчання добирають з урахуванням повторення шкільного мінімуму).
На другому етапі виробляються базові уміння і навички, необхідні для ознайомчого та навчального видів читання, а також для монологічного висловлювання, діалогу і бесіди.
На третьому етапі вдосконалюються уміння і навички у читанні та усній мові у процесі самостійного використання студентами іноземної мови при вивченні своєї спеціальності. На цьому етапі здійснюється перехід від вивчення іноземної мови як навчального предмету до її практичного застосування з професійною метою.
Іноземна мова належить до гуманітарних дисциплін, але викладання іноземної мови в ВНЗ тісно пов’язане з іншими дисциплінами навчального плану. Починаючи з другого етапу, студенти всіх спеціальностей вивчають іноземну мову, користуючись підручниками та навчальними посібниками фахової спрямованості.
Зміст навчання видам мовної діяльності за етапами навчання
Перший етап навчання
Завдання етапу: скорегувати на розширеному мовному матеріалі отримані раніше уміння й навички читання і подальше їх удосконалення з метою підготовки до різних видів читання.
Характер мовного матеріалу: тексти за широким профілем ВНЗ і тексти за країнознавчою тематикою.
Вимоги до мовних умінь: обсяг тексту 1200 друкованих знаків за 1 академічну годину, швидкість читання 220–250 друкованих знаків за хвилину з використанням словника.
Фонетика
Передбачено корегування основних фонетико-орфоепічних навичок, що засвоєні у середній школі.
Лексика
Лексичний мінімум на кінець І етапу має становити приблизно 1000 слів і словосполучень, включаючи частину шкільної лексики. На першому етапі передбачено розвиток уміння самостійно розкривати значення незнайомих похідних і складних слів у нових творах.
Граматика
Відомі учням із шкільного курсу явища набувають у вузівському курсі функціональної спрямованості: Word-order. Active voice. Plural form of the Noun. Possessive case. The Pronoun. Degrees of comparison of Adjectives and Adverbs. Modal Verbs.
Другий етап навчання
Завдання етапу: виробити уміння читати оригінальні тексти з метою цілковитого і точного розуміння інформації, що міститься у них, загального ознайомлення з їхнім змістом.
Характер мовного матеріалу має відповідати спеціальності, що вивчається.
Вимоги до мовних умінь. Обсяг тексту 1600 друкованих знаків за 1 академічну годину, швидкість читання 300–350 друкованих знаків за хвилину з використанням словника.
Лексика
Обсяг лексики – 2000 слів і словосполучень. До цього мінімуму входить загальнонаукова лексика та лексика за широким профілем ВНЗ і за фахом, що вивчається.
Словотворення: студент повинен самостійно розкривати закономірно виведені значення незнайомих похідних і складних слів, а також слів, що утворені за конверсією.
Граматика
Active Voice. Passive Voice. Modal Verbs. Sequence of Tenses. Non-finite forms of the Verb (the Infinitive, the Participle, the Gerund). Direct Speech. Indirect Speech. Compound Sentences.
Третій етап навчання
Завдання етапу: самостійно читати тексти з різними цілями: перегляду, ознайомлення, поглибленого вивчення, анотування тощо.
Характер мовного матеріалу: оригінальні тексти за фахом.
Вимоги до мовних умінь: обсяг тексту 1800 друкованих знаків за 1 академічну годину (зі словником), швидкість читання 400–450 друкованих знаків за хвилину (для навчального читання).
Лексика
Мінімум має становити 2500 слів і словосполучень.
Словотворення: студент повинен засвоїти словотвірні морфеми і моделі, що є характерними для спеціальності, що вивчається, особливо в галузі термінотворення.
Граматика
Ознайомлення з граматичними і семантичними засобами зв’язку тексту як єдиного цілого: Complex Object. Complex Subject. Conditional Sentences.
Система контролю та критерії оцінювання знань студентів
за курсом «Іноземна мова»
Контроль засвоєння курсу «Іноземна мова» складається із поточного контролю (оцінка поточних знань протягом вивчення курсу) та підсумкового контролю (складання заліку/іспиту за курсом «Іноземна мова»).