Теоретичні основи соціальної роботи 223

Другий етап — реалізація соціально-реабілітаційної програми. При цьому передбачається: створення сприятливого соціально-педагогічного середовища; перебудова особистішої системи індивіда; нейтралізація не­гативних факторів середовища; гармонізація процесів розвитку вихован­ця з врахуванням його інтересів; зняття суперечностей між конфронтую­чими мотиваційними тенденціями створення активної установки на пси-холого-педагогічну корекційпу роботу.

Загальну систему соціальної реабілітації дітей і підлітків можна пред­ставити у такому вигляді і за такою ідеєю — "від девіантної поведінки через соціальну реабілітацію до соціальної адаптації особистості".

/ етап "Діагностичний" - від 4 до 10 тижнів

2 етап "Реабілітаційний" - 9-10 місяців, через 6 місяців перевірка досягнутих результатів, внесення коректив.

3 етап "Узагальнюючий" - через 1 рік від початку роботи здійснити аналіз застосованої схеми, методів і механізмів соціально педагогічної виливу.

Проектуючи і реалізуючи програму соціальної реабілітації, соціаль­ний педагог повинен заздалегідь виявити підґрунтя результативності діяль­ності, мобілізувати досягнення науки і досвіду на інтенсивній (макси­мально науковій) основі, приділяти увагу прогнозуванню і проектуван­ню ефективності діяльності, використовувати найновіші інформаційні технології.

Така багатогранна діяльність, безперечно, потребує спеціальних педа­гогічних технологій соціальної реабілітації, які є своєрідним комплек­сом, що включає:

— уявлення про заплановані результати;

— засоби діагностики стану вихованця;

— пакет методів педагогічного виливу;

— критерії відбору оптимальних методик соціального виховання для конкретних умов.

Це дозволяє моделювати особистісио-орієптовані соціально-педагогічні технології реабілітації дітей і підлітків, схильними до девіантної поведі­нки. Використання цих технологій залежить від характеру девіаптного індивідума (сюди входять особливості психіки, на яку впливають і за­датки, і новоутворення у нових умовах). Визначення індивідуальності кожного вихованця, його самобутності і самоціпності, врахування суб­'єктивного досвіду індивіда знаходяться в центрі особистісно-орієнтова-иих технологій соціальної реабілітації.

224 Соціальна робота

Такий підхід дозволяє підводити індивіда з дезадаитивпою поведін­кою до спроможності власної самооцінки, самовиховання, самостверд­ження. У цій ситуації досить ефективним є використання різних методик і тестів, щоб допомогти підліткам і молоді усвідомити своє "Я" (вправи на спілкування, ігри-жарти, проблемні ситуації, включення в реальну діяльність тощо).

Особливим успіхом у підопічних користуються ситуації, які водно­час дозволять спеціалістам здійснювати корекцію поведінки учасників тієї чи іншої змодельовапої ситуації (наприклад, ситуації типу "Вибери дерево", "Намалюй у кольорах день", "Зроби свято другу" та інше). Таким чином, перебудова життєвого досвіду індивіда досягається через осмислення вчинку, перевчання у діях, реконструкцію поведінки, регла­ментацію поведінки, шляхом переключення па позитивні установки, по­зитивні емоції.

Здійснення такої роботи можна розглядати як профілактичну, спря­мовану на раннє виявлення труднощів у вихованні дітей і підлітків.

У діагностичній роботі з дітьми та молоддю, схильними до девіаитної поведінки, можна використовувати исиходіагностичиі та психокорекційні методики:

1. Визначення типу темпераменту (Айзепк — підлітковий варіант).

2. Визначення рівня особистісної та ситуативної тривожності (Тей-лор, Спілбер).

3. Діагностика соціально-психологічної адаптації (Роджерс К. І Рай-моид Р.).

4: Особистісиий оиитувальник Кеттела.

5. Вивчення особистості біографічним методом (за Гриценком Н.).

6. Експрес — діагностика (Юсуиов І., Верияєва Т.).

7. Опитувальиик Рассела.

8. Визначення спрямованості особистості (анкета Басса Б.).

З метою орієнтації фахівців соціально-иедагогічної сфери при виборі оптимальних методів і методик соціальної реабілітації дітей, підлітків і молоді пропонується таблиця, у якій представлені форми прояву девіаи-тності.

Таблиця 1 ■

Соціально значущі форми поведінки	Прояв девіантності
1 група	2 група	3 група
і
Ставлення до до -рослого з повагою	Прояв грубощів	Прояв грубощів при зауваженні	Злегка зривається на незадоволення

Теоретичні основи соціальної роботи 225

Продовження таблиці

Уміння володіти собою	Різко проявляє нестриманість	Прояв нестриманості	Запальність
Прагнення до краси і затишку	Байдужість до того, що оточує	Байдужість до того, що оточує	Байдужість до того, що оточує
Акуратність (чистоплотність)	Неохайність, замацьорений	Неохайність, бай­дужість до зовніш­нього вигляду	Байдужість до сво­го зовнішнього ви­гляду, неохайність
Наявність хобі	Відсутність інте­ресів до будь-чого	Відсутність інте­ресів, соціальна апатія	Відсутність інте­ресів, соціальна апатія
Протистояння шкідливим звич­кам (куріння, нар­команія, алкоголь та ін.)	Вдихання парів бензину, клею, ре­гулярне куріння, вживання алкоголю	Вживання алко­голю, куріння, токсикоманія	Вживання алко­голю, куріння
Психосексуальна культура	Заняття ананізмом Використання нецензурних слів	Використання нецензурних слів	Вживання нецензурних слів
Неповага оточення, ровесників	Неповага оточен­ня, зверхність над ровесниками	Неповага ровесників	Прояв неповаги, недовіри
Вихованість(хоро ші манери, ввічливість)	Грубощі, хамство, для досягнення мети викорис­товує ввічливість	Грубощі	Прояв грубощів
Життєрадісність (почуття гумору)	У нормі	Замкнутість	У нормі
Обов'язковість (дисциплінова­ність)	Грубе порушення дисципліни	Свідоме пору­шення дисципліни	Підсвідоме пору­шення дисципліни
Незалежність (здатність діяти самостійно)	Надмірна самостійність	У нормі	Прояв слабості волі, підпорядко­ваність сильнішому
Освіченість (широта знань, рівень загальної культури)	Низька загальна культура	Низька загальна культура	Низька загальна культура

226 Соціальна робота

Продовження таблиці

В ідповід альність (почуття обов'яз­ку, уміння три­мати слово)	Безвідповідаль­ність, невміння тримати слово	Безвідповідаль­ність	Невміння тримати слово, безвідпові­дальність
Міцність волі (уміння домага­тися свого, не відступати перед труднощами)	Паніка перед труднощами	Паніка перед труднощами	Відсутність волі, паніка перед труднощами.
Чесність (правдивість, щирість)	Брехливість, нещирість	Брехливість	Використання щирості для отри­мання вигоди
Чуйність (турботливість)	Бездушність	Байдужість	У нормі
Законослухні-ність	Участь у кримі­нальних групах, розбої, грабежі	Крадійство	У нормі

Аналіз результатів практичного досвіду різних реабілітаційних центрів і окремих фахівців дозволяє стверджувати, що у соціально-реабілітацій-пий роботі з дітьми, підлітками і молодими людьми першої групи девіан-тності ключове значення має опору на такі якості їх особистості, як енергетичність, впертість у досягненні мети, прагнення до лідерства.

Для контингенту другої групи особливого значення набуває зміна обстановки і стереотипних форм реагування на неї. Довір'я у відноси­нах, включення в організаційно-суспільну роботу, обігруванпя успіхів — це ті напрями реабілітаційної роботи, які доцільно використовувати саме з цією групою.

Для третьої групи дітей і молоді з девіантною поведінкою важливи­ми є ритм і напруга серйозних справ, які їм доручаються, залучення їх до різних видів діяльності. Саме за цих умов у них є змога проявити себе, посісти адекватне місце в колективі. Тому слід активно сприяти пробудження в них інтересу до життя, позитивних переживань, виявлен­ня життєвих перспектив.

Соціально-реабілітаційна робота з індивідами, схильними до дезадан-тивпої поведінки, має спрямовуватись, перш за все, на усунення психо-травмуючих комплексів, вироблення адекватних форм поведінки, подо-

Теоретичні основи соціальної роботи 227

лання труднощів у спілкуванні. У цих процесах посіли своє виправдане місце і бесіди, інтеракційно-комунікативні, імітаційно-ігрові, невербальні методи з елементами музикотерапії, хореографії, пантоміміки, групової поведіикової психокорекції, навіювання, стимулювання та ін. При цьому одні можуть "діяти" ефективно самостійно, деякі- лише у взаємозв'язку з іншими методами соціальної реабілітації, оскільки в основному все залежить від індивідуальних особливостей підопічних і від наявності професіоналізму фахівців.

Література

1. Пивоварова Г.Н. Влияпие личностньїх особеиностей детей и под-ростков // Медицинские проблеми формирования личности. — М.,1997. - С.ЗЗ- 47.

2. Шацкий С.Т. Избран. педагогические сочинения: В 2-х т. — М.: Педагогика, 1980.

3. Макареико А.С. Методика організації виховного процесу // Вибр. Пед. тв.: У 7-ми т.- Т.5.- К.: Рад. школа. — С. 9-96.

4. Сухомлииський В.О. Вправляння- один із методів виховання свідо­мої дисципліни // Вибр. твори: В 5-ти т.- Т.5.- С. 16-28.

5. Ренкер М. Основи реабилитации // Научньш обзор. — 1980. — № 3. - С.4-6.

6. Социальная профилактика отклоняющегося іюведения несофер-іиеннолетних как комплекс охранно-защитньїх мер. — М.: Социальпо^ здоровье России, 1993.

7. Пепьков Е.М. Социальньїе норми- регулятори поведения личнос­ти. - М.: Наука, 1982.

8. Арзуманян С. Д. Микросреда и отклонепия социального поведения детей и иодростков.- Ереван: Луйс, 1989.

Питання для самоперевірки

1.Визначити зміст понять "девіація", "девіантна поведінка".

2. Охарактеризувати форми прояву особистістю девіантної поведінки.

3. Визначити суть соціальної реабілітації.

4. Окреслити етапи соціально-реабілітаційної роботи і визначити їх зміст.

5. Розкрити зміст організаційного аспекту соціальної реабілітації
підлітків і молоді, схильними до девіантної поведінки.

228 Соціальна робота

2. Особливості соціальної роботи з неповнолітніми, які повертаються з місць позбавлення волі

Сьогоденний стан суспільної моралі як один із чинників поведінки людини характеризується тим, що в роки прояву явищ в економіці, по­глиблення розшарування суспільства на багатих і бідних, значною мірою утрачено важелі формування світогляду молодого покоління.

Споконвічні заповіді "не вбий", "не вкради", "полюби ближнього" тощо недостатньо утверджуються у свідомості дітей, підлітків і молоді, чому незавжди сприяє і сім'я, державні та громадські інститути суспіль­ства, простежується масова пропаганда культу сили, грошей, здобутих будь-яким шляхом, ідеалізація та романтизація злочинного світу. Сьо­годні засоби масової інформації, особливо телепередачі, надмірно наси­чені матеріалами, що демонструють насильство, протиправні вчинки, які залишаються не покараними адекватно мірі скоєних злочинів, часто без­карними узагалі. Усе це створює у значної частини молодих людей уяв­лення про вседозволеність у їхніх вчинках і про фантастичні можли-востіті швидкого збагачення, навіть кримінальним способом.

Формування такого "криміпалізованого" менталітету — не остання причина того, що питома вага молоді у складі засуджених протягом останніх років невпинно зростає, і сьогодні молоді люди уже становлять більше половини усіх засуджених в країні за рік — 58% (див. табл. 1).

Таблиця 1. Питома вага молоді у складі засуджених в Україні в 1995—2002 рр., % (за даними Держкомстату України)

Наши рекомендации

Вікова група	Роки