Значення індивідуальної роботи для навчально - виховного процесу

Оскільки методологія навчання, наукової та виховної робіт у ВНЗ в даний час полягає у переорієнтації цих видів робіт з суто лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму та, відповідно, такий самий принцип оцінювання знань студента, потрібні нові підходи до індивідуальної роботи студента.

Вирішення цих завдань в даний час неможливе без залучення великих масивів інформації, включно новітніх досягнень науки і техніки. Крім того, в сучасному підході до організації навчального процесу визначальне значення відіграє спосіб подачі (організації) навчальної інформації. Під цим розуміється не стільки традиційна методика викладання, а новітні методичні підходи до організації навчального процесу.

В контексті традиційної інформаційно-довідкової лекціїї для індивідуальної роботи додаткових навчальних посібників відводилося до 30% навчального часу. В системі проблемно-евристичної лекції для цього відводиться до 50-60% часу індивідуальної роботи студента. Проте власне кількість часу не визначає ефективності такої роботи. Потрібна певна модель (визначена система) організації роботи від постановки задачі до самоперевірки ефективності її розв'язання.

З цією метою нами розроблена методологія та запропонований механізм створення інтерактивного методичного комплексу навчальної дисципліни (ІКМЗД), який згідно сучасних вимог подається студенту у електронному варіанті на дискеті, СD або, найкраще, у формі Інтернет-сторінки у віртуальній бібліотеці університету або ще краще, що є однозначним за доступністю, на сайті відповідної кафедри.

Віртуальний курс „Дисципліни” повинен бути написаний у HTML-форматі і розрахований для роботи в Internet Explorer чи Netscape Navigator. Завдяки цій програмі студент має можливість отримати весь пакет необхідної навчально-методичної літератури до курсу з доступом в окремому комп'ютерному класі, внутрішній комп’ютерній мережі університету, віртуальній бібліотеці університету або черес систему Інтернет (веб-сайт УДПУ).

Структура та порядок створення ІМЗД:

- програма курсу;

- лекційний курс;

- семінарські заняття;

- модулі перевірки знань;

- індивідуальні навчально-дослідні завдання;

- терміни, які повинен засвоїти студент у ході вивчення курсу;

- хрестоматія;

- рекомендована література;

- тести для самоконтролю;

- екзаменаційні питання;

- бібліотечні та Інтернет-ресурси тощо.

Формою навчально-виховної роботи, яка дозволяє організувати безпосереднє вивчення історичних явищ і подій у музеях та історичних місцях і може ефективно використовуватися в організації самостійної роботи студентів може бути навчальна екскурсія

Метою екскурсій є пізнання історії, формування світогляду, виховання патріотизму.

Екскурсії виконують важливі функції наочності, оскільки факти, висновки, узагальнення пов’язані з безпосереднім спостеріганням студентами справжніх історичних об’єктів та експонатів – у цьому специфіка пізнавальної діяльності та емоційного сприйняття навчального матеріалу через екскурсії. Таким чином, пізнання історичного минулого через сприйняття й осмислення пам’яток і речей минулих часів, а також дійсної сучасності – сутність навчальної екскурсії.

Науково-педагогічні можливості навчальної екскурсії полягають у тому, що вона дозволяє:

● активізувати пізнавальну діяльність,

● удосконалити розвиток мислення та уяви,

● стимулювати зацікавленість молоді історичним минулим свого народу,

● конкретизувати історичні поняття,

● залучити різноманітні джерела історичних знань,

● найкращим чином репродукувати історичні обставини та реконструювати минуле,

● встановити зв’язок між давнім і сучасним життям,

● розширити кругозір,

● підвищити культурний рівень студентів,

● сприяти патріотичному й естетичному вихованню молоді.

Екскурсія вважається гнучкою формою занять, яка легко трансформується залежно від тематичного обсягу дисципліни, навчального навантаження, ступеня загальноосвітньої підготовки аудиторії. Проте традиційно методисти рекомендують дві головних форми екскурсії.

1. Навчальні екскурсії є обов’язковими для студентів, оскільки проводяться замість семінарського або лекційного заняття і присвячені окремій програмній темі з курсу історії, а тому потребують відповідної насиченої музейної експозиції.

2. Позанавчальні екскурсії не входять до академічного навчального часу, є додатковими заняттями і можуть проводитися в невеличких краєзнавчих музеях, музеях навчальних закладів, залах бойової слави, біля історико-культурних пам’ятників, на місцях історичних подій.

Саме позанавчальні екскурсії найзручніше використовувати для індивідуальної роботи студентів, проте і навчальні екскурсії прийнятні для її активного застосування.

Можна виділити наступні етапи індивідуальної роботи студентів під час екскурсійних занять:

■ попередня бесіда викладача з теми, місця й мети екскурсії, яка передбачає обов’язкове опитування студентів відносно їх поінформованості щодо історії та експозиції музею;

■ надання студентам спеціальних завдань (як індивідуальних, так і колективних), зокрема, самостійно здобути загальну інформацію стосовно екскурсійної теми, знайти й проаналізувати відповідні історичні джерела та уривки з художньої літератури, встановити головні віхи життя й діяльності історичних постатей, підготувати питання, що потребують особливого роз’яснення тощо;

■ індивідуальна робота студентів під час екскурсії – це конспектування розповіді екскурсовода, формулювання риторичних запитань, виділення істотних сторін побаченого, зіставлення музейних речей з документальними описами, замальовки й фотографування експонатів;

■ підсумкова (після екскурсійна) робота студентів передбачає оглядові доповіді, колективне обговорення на підставі питань чи завдань відповідно до теми екскурсії, письмові звіти, організацію міні виставок студентських фотографій і малюнків з коментарями та історичними довідками.

індивідуальна робота під час реалізації екскурсійного методу навчання може полягати й у проведенні екскурсій особисто студентами, що потребує серйозної підготовки й особливої допомоги та контролю з боку викладача. Слід виділити ключові умови, за якими проводиться подібна робота.

1. Кандидати на роль екскурсоводів повинні обиратися з категорії найбільш підготовлених, встигаючих студентів.

2. Екскурсійний матеріал має бути невеликий, присвячений конкретній історичній темі, стислий за хронологією та тематикою, оскільки проведення екскурсії по всій музейній експозиції студентам, як правило, не під силу.

3. Попереднє самостійне вивчення студентом -„екскурсоводом ” відповідної літератури та джерел.

4. Перевірка викладачем рівня підготовки студента до самостійного проведення екскурсії шляхом індивідуальної бесіди, консультацій, різного роду опитувань.

Навчальні екскурсії не повинні обмежуватися лише накопиченням у студентів наочних уявлень. Їх кінцева мета – розкриття сутності історичного явища, його закономірностей, освоєння складних питань, а тому потрібно пов’язати різноманітні експонати з яскравою розповіддю про епоху, людей, їх настрої, смаки, звичаї, і цьому значною мірою сприяє самостійна підготовка студентів.