Теоретичні основи соціальної роботи 101

— бесіди, інтерв'ю;

— проективні;

— опитувальники;

— цілеспрямоване або включене спостереження реальної поведінки і взаємостосунків [2].

Проте, на нашу думку, не всі методи підлягають такій чіткій класиф­ікації, деякі вміщують в себе елементи різних груп методів. Наприклад, малюнок людини може розглядатися як своєрідне інтерв'ю, що дається за допомогою зображувальних засобів. Відмінною рисою цього "інтер­в'ю" виступає його проективний характер, оскільки в малюнку нерідко проявляються такі емоційні переживання людей, які ними повністю не усвідомлюються або про які діти прагнуть не розповідати.

Методики діагностики стосунків у сім'ї тісно пов'язані з завданнями психокорекційної роботи, тому бажано, щоб вони не тільки розкривали картину існуючих стосунків, а й розширювали можливість розуміння суб'єктивного світу як для спеціаліста, так і для досліджуваного [2].

Розглянемо, які методики діагностики може використати соціальний працівник для вивчення взаємостосунків у системі "батьки і діти", а також деякі методи групової роботи з батьками.

Як зазначалося вище, однією з характеристик морально-психологіч­ного клімату сім'ї є система "вертикальних" взаємостосунків, яка відоб­ражає динаміку взаємин між батьками і дітьми. Провідною ознакою цих взаємостосунків є ступінь і характер емансипації (звільнення від залеж­ності) дітей від батьків по мірі дорослішання перших. На думку С.В. Ковальова, вона (емансипація) здійснюється як би у чотирьох вимірах, що у сумі і складають сутність взаємин між людьми:

— емоційна сторона взаємин — коли емоційні зв'язки дітей і батьків поступово розриваються або витісняються зв'язками з іншими — друж­бою, коханням;

— когнітивна — якщо між батьками і дітьми з кожним днем зростає стіна непорозуміння;

— поведінковий аспект взаємин — коли батьки виявляються неспро­можними регулювати поведінку своїх дітей;

— нормативна — якщо ті норми і цінності, на які орієнтуються батьки, стають чужі для їх дітей [1].

В основі відчуження, що виникає у взаємостосунках батьків і дітей можна вбачати такі дві причини:

— реально існуючу зміну позицій у взаєминах з дітьми, як підросли;

102 Соціальна робота

— невміння дорослих врахувати ці зміни і небажання зробитисвої взаємини з вже дорослими дітьми такими, що відповідають цим змінам [ 1 ].

Отже, перше, на що слід звернути увагу соціальному працівнику, що працює з сім'єю, це на роз'яснення батькам необхідності пере­гляду їхніх поглядів на питання влади і авторитету у взаєми­нах з дітьми, що дорослішають.

З метою виявлення у батьків знань щодо особливостей юнацького віку можна використати тестову методику "Чи знаєте Ви юнацьку психологію?", розроблену Є.І.Роговим.

Існує й ряд інших психодіагностичішх методик, спрямованих на ви­явлення особливостей сімейного виховання та ставлення до дитини.

Методика "Тест-опитувальник ставлення батьків" (А.Варга, В.Столін) орієнтований на вивчення особливостей батьківської позиції матері або батька, по відношенню до конкретної дитини, які звертаються по психологічну допомогу з питань виховання дітей і спілкування з ними. Батьківське ставлення розуміється як система різноманітних по­чуттів стосовно дитини, стереотипів поведінки, що практикується в спілку­ванні з нею, особливостей сприйняття, розуміння характеру та особис­тості дитини, її вчинків. Опитувальник містить 61 твердження, з якими батьки або погоджуються або не погоджуються і які відображають інди­відуальний досвід батьків у вихованні конкретної дитини.

Методика "Аналіз сімейного виховання" (АСВ) Е.Г. Ейдеміллера спрямована на аналіз сімейного виховання та причин його неефектив­ності. Це опитування призначене для батьків, які мають дітей підлітко­вого віку і виявляє індивідуальний досвід батьків у вихованні підлітка. Опитувальник складається із 130 тверджень, які мати (батько) вибирає чи відхиляє.

Методику доцільно використовувати для діагностики стосунків у сім'ях, де виховуються підлітки, в яких спеціаліст припускає наявність неврозу чи неврозоподібного стану, психопатію чи акцентуацію характеру.

Опитувальник "Виявлення батьківських установок і реакцій" (РАКУ) Е. Шефера спрямований на дослідження найбільш за­гальних особливостей батьківського виховання. Батьки висловлюють свою думку стосовно виховання дітей взагалі. Це дозволяє вивчати установки батьків на виховання дитини апріорно, що необхідно у практиці усинов­лення і при створенні сімейних дитячих будинків. Методика містить 115 тверджень, що стосуються сімейного життя і виховання дітей. Як показ­ники виділені 23 аспекти-ознаки (шкали), кожна з яких містить 5 тверд-

Теоретичні основи соціальної роботи ЮЗ

жень. Оскільки РАКУ є багатоаспектним опитувальником, виявленні зв'яз­ки між шкалами згруповані у три фактори, які визначають певний тип стосунків:

1) надмірна концентрація на молодому поколінні;

2) оптимальний емоційний контакт;

3) надмірна емоційна дистанція з молоддю.

Це далеко не весь перелік методик психодіагностики сімейних сто­сунків.

Які ж форми роботи з сім'єю може використовувати соціальний пра­цівник? Розглянемо метод батьківських груп, запропонований Р.В. Ов-чаровою [4].

Метод батьківських груп.

Оскільки сім'я являє собою цілісну систему, тому проблеми діади "батьки — діти" не можуть бути вирішені за допомогою психокорекції тільки дітей або тільки батьків.

Причини неефективного батьківського ставлення можуть бути різно­манітними. Психологічна корекція дозволяє виправити більшість з них. З цією метою використовуються батьківські групи. Паралельна робота (тобто, і з дітьми, і з батьками) дозволяє підвищити ефективність занять батьківської групи.

Цілі і форми групової роботи обмежені батьківською темою. Група передусім звертається до проблем виховання молодого покоління і спілку­вання з ним. Особистісні проблеми учасників обговорюються лише в тій мірі, вякій це необхідно для вирішення батьківських проблем.

За стилем проведення корекції групи структуровані (тобто, теми для обговорення, ігрові і домашні завдання пропонує ведучий). Кількість учасників — 10-15 батьків (сімейні пари або один із батьків). Заняття проводяться раз на тиждень протягом чотирьох годин. Весь курс (10 занять) складає 40 годин. Паралельно працють підліткові групи, в яких можуть займатися 5-8 осіб віком 14-17 років.

Основний метод корекції батьківських ставлень — когнітивно-пове-дінковий тренінг. Основним змістом занять корекційиих батьківських груп є обговорення і психодраматичие програвання типових ситуацій впутрісімейпого спілкування і особливостей взаємодії з підростаючою дитиною. Заняття включають також психогімнастичні прийоми і різно­манітні варіанти соціометричних методик. В батьківських групах викори­стовують також різноманітні допоміжні методи психокорекції.

104Соціальна робота

Метод групової дискусії підвищує психолого-педагогічну гра­мотність батьків, їх загальну сензитивність до дитини та її проблем, дозволяє виявити індивідуальні стереотипи виховання.

Метод вербальної дискусіїнавчає культурі діалогу в сім'ї, ви­роблює вміння аргументувати свої доводи і уважно розглядати думки іншої людини, у тому числі і власної дитини.

Метод конструктивної суперечки допомагає порівнювати різні точки зору батьків на позицію дітей у вирішенні проблемних ситуацій, прислуховуватися одне до одного, обирати найбільш раціональні та ефек­тивні підходи на основі співробітництва.

Метод гри дозволяє моделювати і відтворювати в контрольованих умовах сімейні ситуації. Прикладами таких ігор можуть бути:

/. "Архітектор і будівельник" — будівельник із зав'язаними очима під керівництвом архітектора, якому заборонені будь-які дії руками, по­винен розмістити у певній послідовності кубики на великій карті. При цьому кожен з присутніх має побувати у різних ролях;

2. "Приємні спогади" — необхідно згадати і поговорити про щось приємне для сім'ї і одного з батьків та показати, як це було;

3. "Неприємні спогади" — необхідно згадати і програти останню сварку одного з батьків з власною дитиною, а потім поговорити про почуття, що відчували обоє.

Метод спільних дій оснований на виконанні дитиною і одним із батьків спільного завдання. Після виконання завдання проводиться його аналіз.

Спеціальні вправи на розвиток навичок спілкування. При­кладом таких вправ може бути вправа "Тренінг ефективного вербально­го спілкування, в комунікації один з батьків — дитина (Як будувати Я-повідомлення)" [3].

Література

1. Ковалев С.В. Психология современиой семьи. — М., 1988.

2. Марковская И.М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. — СПб., 2000.

3. Минияров В.М. Психология семейного воспитания (диагности-ко — коррекционньш подход). — М.; Воронеж, 2000.

4. ОвчараваР.В. Психологическое сопровождение родительства. — М., 2003.

Теоретичні основи соціальної роботи

5. Рогов Е.И. Пастельная книга ирактического психолога: В 2кн. — 2-е изд. — М., 1998. — Кн. 2.: Робота психолога со взрослнми. Коррек-ционние приемм и упражнения.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте моделі допомоги сім'ї?

2. Охарактеризуйте рівні емансипації дітей від батьків?

3. Які психодіагностичні методики сімейних стосунків може викори­стовувати соціальний працівник у практичній роботі?

4. Які методи можуть використовуватися у груповій роботі з батьками?

3. Психолого-педагогічна допомога молодій сім'ї

Соціальними психологами встановлено, що основними факторами пси­хологічної стійкості як для стабільного, так і для нестабільного суспіль­ства є певні індивідуально-психологічні особливості індивіду, його уста­новки та світовідчуття.

Отже, спеціаліст, що працює у сфері надання исихолого-иедагогічної допомоги сім'ї, повинен враховувати різні психологічні стани і соціальне самопочуття представників різних поколінь. Знання психологічних особ­ливостей різних поколінь сприятиме побудові ефективних програм пси-холого-педагогічної корекції стосунків у сім'ї.

Зміни суспільної ідеології для населення СРСР виявились найпо­тужнішим стресовим фактором. Недоступна раніше свобода від жорст­ких соціальних, політичних, релігійних та економічних обмежень була потужним психологічним потрясінням. Тому старше покоління в умовах відкритого суспільства виявилось дезадаптованим, оскільки стиль повед­інки, що був адекватний для недавнього минулого, стає неадекватним через нові соціальні умови.

Молодому поколінню притаманні демократичніш! погляди на більшість життєвих явищ. Формування їх особистості співпало з періодом перебу­дови, яка відкрила доступ для західної культури на простори СРСР. Різноманітність доступної інформації, що сприймалась ними певною мірою без свідомої ідеологічної, морально-етичної та естетичної корекції спри­яла становленню принципово нової генерації людей. Як зазначає Л.М. Юр' єва, "вони (тобто ті, кому зараз 15-20 років), на відміну від усіх поколінь радянських людей, які вірили у світле майбутнє, виховані на

106 Соціальна робота

думці про те тому, що завтра може бути ще гірше, а може і зовсім не настати. Злидарство, мізерні зарплати батьків, соціальна нерівність ста­ли звичними атрибутами їхнього життя з раннього віку" [6, 80-81]. Пред­ставники цього покоління, як зазначає автор, більш схильні до різноман­ітних адикцій, деструктивних форм поведінки і депресій, ніж представ­ники більш старшого покоління, юність яких проходила у зовсім інших соціально-політичних і соціокультурних умовах.

Проблема полягає в тому, що батьки, навіть після укладання шлюбу їхніми дітьми, продовжують бачити у своєму синові або дочці дитину, намагаються керувати подружжям, нав'язувати йому свою точку зору і нерідко втручаються у взаємостосунки молодих.

Нерідкі ситуації, коли, наприклад, молода дружина хоче бачити у своєму нареченому чоловіка, здатного вирішувати проблеми, що пов'я­зані із життєдіяльністю сім'ї. Але при спільному проживанні з батьками чоловік рідко може проявити свої ділові якості, тим паче, якщо його вичитують за найменші огріхи як поганого школяра. Інша ситуація — коли свекруха вважає своїм обов'язком навчити свою невістку "як треба жити".

Подібні проблеми постають, коли молодята проживають з батьками дружини. Молодий чоловік не відчуває себе хазяїном у домі, а мати і дочка не завжди можуть розмежувати "сфери впливу". Тому не менш важливою є підготовка самих батьків молодих.

Отже, виникають два питання: як сприяти гармонізації взаємин із молодим поколінням і зберегти крихту реалізму щодо дійсності старшо­му поколінню?

Ми вважаємо, що при побудові програм корекції взаємин молодого подружжя з батьками, слід враховувати такі два моменти:

— власне консультативна робота з молодою сім'єю;

— профілактична робота з батьками молодого подружжя.

Консультування молодої сім'ї

Розглянемо особливості роботи за цими двома напрямами.

До ряду проблем і завдань діяльності, які вирішує молода сім'я на етапі свого станов­лення, відносять встановлення психологічної і просторової дистанції з генетичними сім'ями [2].

Навіть у тих випадках, коли шлюбний партнер обраний, у пари мо­жуть з'явитися труднощі, для подолання яких їй знадобиться професійна

Теоретичні основи соціальної роботи 107

психологічна допомога. Однією з найхарактерніших труднощів є незгода батьків. Причини її не завжди усвідомлюються, але мають реальну ос­нову. Г. Навайтіс зазначає: "Більшість батьків бажають, щоб шлюб їх дітей був вдалим, тому не схвалюють, на їх думку, необдуманого, по­спішного рішення взяти шлюб. ... Така поведінка батьків відповідає одній із соціальних функцій сім'ї — контролю за сексуальною поведін­кою " [2, 165-166].

Проте, з боку батьків можливі помилки в оцінці рішення дітей взяти шлюб. У цьому аспекті робота соціального працівника повинна бути спрямована па виявлення причин опору батьків шлюбу молодих. Це зав­дання успішно вирішується у процесі спільного з батьками обговорення перспектив майбутньої сім'ї. Але нерідко у молодих виявляється поспішність побратися і, як реакція на таке їхнє рішення, батьки замість конструктивного обговорення виражають слабо аргументовану катего­ричну незгоду. Це ускладнює взаємостосунки молодят і близьких їм людей. Якщо ж молоде подружжя емоційно або матеріально дуже залеж­не від батьків, для того щоб врегулювати складні (іноді конфліктні) стосунки необхідна професійна консультативна допомога.

Ще однією проблемою взаємин є психологічна залежність молодої сім'ї від батьків, що проявляється:

— у спробах керуватися установками батьків, а не своїми потребами і рішеннями;

— в ототожненні сімейних ритуалів із змістом сімейних стосунків;

— у спробах створити свою, незалежну від батьківської сім'ю, але при цьому демонструючи лояльне ставлення до генетичної сім'ї [2].

Підтримує залежність дітей почуття небезпеки, що відчувають бать­ки. Воно спонукає їх постійно контролювати дітей і опиратися їх само­стійності, до того ж не повністю усвідомлюючи мотиви опору, що надає стосункам емоційного забарвлення. Контроль підсилює та ускладнює пси­хологічні проблеми дорослих дітей.

Притаманне багатьом молодим людям суперечливе ставлення до ав­тономії (бажання користуватись турботою в одних сферах сімейного життя і бути самостійними в інших) виразно проявляється у ставленні молодого подружжя до матеріальної допомоги з боку батьків.

Отже, реалізація установки на допомогу і невтручання з боку батьків виявляється досить проблематичною.

Проте, проблеми молодої сім'ї (матеріальна та емоційна залежність від батьків) вказують і на цілі консультації — допомога у досягненні

108 Соціальна робота

самостійності, відповідальності, автономії, тобто дорослості (хоч пси­хологічна дорослість досягається складніше, ніж матеріальна).

Питання матеріального забезпечення молодої сім'ї у консультативній роботі соціального працівника можуть бути вирішені шляхом надання інформації про місця роботи, умови придбання житла тощо.

Досягнення молодими психологічної дорослості обумовлено дещо іншими проблемами. Молодята часто не мають достатнього досвіду прий­няття спільних рішень. У консультативній роботі ефективним прийомом є ділове обговорення конкретних сімейних питань. Він сприяє усвідом­ленню молодим подружжям таких моментів [2]:

— наданої інформації і чіткого розуміння власних інтересів достат­нього для прийняття рішень;

— неможливість узгоджено діяти обумовлена не прагненням до взає­морозуміння, а спробами вирішувати проблему, що виникла, одне за одного, а не спільно;

— "невміння" найти рішення спирається на егоцентричне уявлення про сім'ю, небажання відмовитись від деяких привілеїв чи інтересів.

Спеціалісту, що працює у галузі психологічної допомоги сім'ї, слід враховувати наступний аспект роботи. Конкретна сім'я, яка стикається із впливом людей, що її оточують, і інститутів, встановлює для себе прийнятні межи впливу. І тому невід'ємною властивістю сім'ї є опір змінам і сторонньому впливу.

Розглянемо деякі методи психологічного консультування сім'ї, які може використати у своїй практичній роботі соціальний працівник.

Досить часто члени сім'ї, що конфліктують, втрачають здібність до щирого, відвертого спілкування, оскільки створені стереотипи спілку­вання заважають розуміти одне одного. Відновити цю здібність допома­гає метод "сімейної ради". Процедура застосування методу передбачає такий алгоритм дії. У строго визначений час кожен член сім'ї говорить про свої плани, побажання, потреби, спогади або інші речі, що є актуаль­ними для нього. У цей час інші повинні уважно слухати і не робити нічого, що могло б порушити висловлювання. Потім ті, хто слухав, коротко иересказують почуте, без будь-якої критики та інтерпретації. Після цього говорить наступний. Висловлювання закінчується у строго відведений час, сказане на "сімейній раді " не обговорюється до наступ­ної "ради".

Свари і конфлікти у сім'ї відображають негативні сторони спілкуван­ня її членів. Методика "дні турботливого спілкування" покликана пере-