Вродженого і набутого імунітету до гонококової інфекції не існує

Останніми роками статистичні показники захворюваності на гоно­рею в Україні зменшилися, особливо це стосується великих міст. Але не слід забувати, що багато хворих користується послугами приватних клінік, де не ведеться відповідний облік, частина з них займається самолікуванням,

Тому вважається, що гонорея, як і раніше, досить по­ширена, зокрема серед підлітків.

Джерело зараження- хвора на гонококову інфекцію людина.

Шляхи поширення такі ж, як і сифілісу, за винятком трансплацентарного.

Інкубаційний період триває від декількох годин до 3-5 днів. Якщо хворий у цей час лікується антибіотиками, то зазначений період роз­тягується довше, ніж на місяць.

За перебігом розрізняють:

- гонококову інфекцію з гострим перебігом, що триває не більше
2-х місяців;

- хронічну гонококову інфекцію, що триває більше 2-х місяців;

- приховану гонококову інфекцію, коли у хворих відсутні ознаки
захворювання, але в організмі є збудники гонореї.

Перші ознаки гонореї у чоловіків - скарги на свербіж і печію в уретрі (сечовидільному каналі), специфічні виділення, згодом приєд­нується ріжучий біль під час сечовиділення.

Можливими ускладненнями гонококової інфекції у чоловіків є за­палення: придатків яєчка (наслідком такого запалення, особливо дво­бічного, може бути безпліддя), передміхурової залози - простати (при­зводить до зниження потенції), сім'яних міхурців тощо.

Гонококова інфекція у жінок проявляється у запаленні сечовиділь­ного каналу, як і у чоловіків, але ці ознаки короткочасні, виражені зна­чно слабше, ніж у чоловіків: з'являється біль внизу живота, кровотеча, підвищення температури тіла; зовнішні статеві органи червоніють, у цій області турбує біль, свербіж, печія. Одним із найчастіших проявів гонококової інфекції у жінок є запалення шийки матки.

Нерідко запальний процес розвивається повільно, нехворобливо, виділення можуть бути незначні або зовсім відсутні. Не відчуваючи себе хворою, жінка стає джерелом зараження.

Можливі ускладнення гонококової інфекції у жінок - запалення матки, фаллопієвих труб, яєчників, очеревини. В деяких випадках це зумовлює безпліддя.

Принципи лікування гонококової інфекції:

1. Всебічне клінічне і лабораторне обстеження хворих з метою
встановлення точного діагнозу та можливої наявності одночасно інших
хвороб, що передаються статевим шляхом (трапляється дуже часто).

2. Одночасне лікування статевих партнерів, оскільки в разі відсут­ності такого лікування відбуватиметься повторне зараження.

3. Врахування статі, віку хворого, клінічної форми хвороби, усклад­
нень.

4. Заборона статевих контактів, вживання алкоголю хворими, до­
тримання ними режиму харчування.

5. Основними препаратами для лікування гонококової інфекції є
антибіотики, які призначаються лікарем.

Урогенітальний хламідіоз

Урогенітальний хламідіоз є найпоширенішою інфекцією, що пере­дається статевим шляхом. За деякими даними, 12-15 % всього насе­лення інфіковані хламідіями. Приблизно в 60 % випадків інфекція від­чутного занепокоєння не викликає, аж доки не з'являються серйозні ускладнення (гострі запалення органів малого тазу, невиношування ва­гітності, безплідність та інші). Причинами такого широкого поширення цієї хвороби є малосимптомний або безсимптомний перебіг, складність діагностики і лікування, відсутність специфічних засобів профілакти­ки та інші фактори, які сприяють поширенню всіх хвороб, що передаються статевим шляхом.

Показники частоти урогенітальних хламідіозів у чоловіків і жінок залежать також від соціокультурних факторів і стереотипів статевої по­ведінки. Згідно зі статистичними даними, в Україні співвідношення ін­фікованих хламідіями чоловіків і жінок становить 3/5. Вікові показни­ки захворюваності свідчать про переважне поширення хламідійної ін­фекції в чоловіків і жінок активного статевого віку - від 20 до 35років. Відзначається тенденція до збільшення захворюваності в жінок більш молодого віку. Найбільша сприйнятливість до хламідіозу спостеріга­ється у віці 17-25 років.

Почастішали випадки інфікування немовлят під час народження. Хламідіоз у дітей зазвичай безсимптомний. Збудник може не проявля­ти себе довгі роки й активізуватися на початку статевого дозрівання, викликаючи урогенітальні запальні процеси.

Хламідії – нерухомі, патогенні бактерії, що розмножуються тільки в цитоплазмі клітин. Вони легко проникають у клітину, перебудовуючи її метаболізм і забезпечуючи власне розмноження. Хламідії здатні дов­го жити в позаклітинному середовищі.

Хламідіоз - типовий приклад «повільної бактеріальної інфекції». Бактерії можуть існувати в організмі хазяїна десятиліттями або все життя, зберігаючи патогенні властивості. Однак хламідії не просто пе­ребувають в організмі. Вони включають складний каскад запальних та імунних реакцій, які призводять до поступового розвитку патологічних проявів в уражених органах.

Джерелом зараженняє хворі на хламідіоз.

Інкубаційний період - від 5 до 30 днів. Вродженого і набутого іму­нітету не існує.

У чоловіків клінічно урогенітальна хламідійна інфекція проявля­ється симптомами запалення слизової оболонки уретри, яке не відріз­няється від уретритів іншої етіології. Суб'єктивні скарги хворих - не­приємне відчуття, специфічні виділення, свербіж, біль у сечовивідному каналі, часті позиви до сечовиділення.

Ускладнення: хламідійний простатит, запалення придатків яєчок, безпліддя.

У жінок клінічні прояви хламідійної інфекції різноманітні, часто спостерігається безсимптомний перебіг. Найбільш поширеним проя­вом хламідіозу в жінок є запалення шийки матки та сечовивідного ка­налу. Хворі звертають увагу на виділення, свербіж, рідко на невизначений біль внизу живота, часті позиви до сечовиділення. Ускладнення при хламідіозі такі ж, як при гонореї.

Принципи лікування урогенітальних хламідіозів.

Лікування хворих на урогенітальні хламідіози можливе лише за умови припинення статевих відносин. Вживання алкоголю, гострої їжі, пряностей, надмірне фізичне навантаження також заборонені. Оп­тимальні умови для лікування хворих можуть бути створені в стаціона­рах, які мають можливість діагностики хламідійної інфекції.

При неускладнених ранніх формах хламідіозів лікування можливе в амбулаторних (диспансерних) умовах при відповідному лабораторному контролі. Обов'язкове одночасне лікування обох статевих партнерів. Воно базується на загальних принципах комплексної терапії.