Психологічні та психолінгвістичні основи методики

Психологічні основи методики

Згадайте.

Мова, як відомо, — це система засобів (фонетичних, лексичних, граматичних) і правил використання їх у мовленні. Сама по собі мова не існує, вона має реальний вияв у мовленні.

Дитина, опановуючи з перших років життя мовленням, тим самим оволодіває практично всіма засобами рідної мови, хоч і не усвідомлює цього. У школі на уроках рідної мови відбувається процес усвідомлення мовних засобів.

Інакше відбувається процес засвоєння другої мови. Як правило, процес оволодіння нею започатковується у дитячих закладах частіше — в школі. Тут, на відміну від рідної мови, у початкових класах спеціальним предметом навчання є не мовні засоби як такі, а мовлення. Однак, щоб процес оволодіння ним був усвідомленим, учнів необхідно спочатку ознайомити з особливостями мовних засобів та правилами їх використання у мовленні.

Запишіть, зверніть увагу.

У початкових кла­сах теоретичний матеріал, який діти засвоюють, виконує хоч і важливу, але лише допоміжну функцію і підпорядковується практичним завданням, тобто оволодінню усною і писемною формами мовлення.

Ознайомтесь.

Простежимо за психологічними особливостями сприй­няття навчального матеріалу української мови як другої; близькоспорідненої.

Однією з психологічних закономірностей людського сприйняття є те, що все нове пізнається людиною через по­передній досвід. Ця особливість називається в психології апперцепцією.

Яким же був попередній досвід учнів? З перших років життя діти оволодівали російським мовленням. На початку навчання вони мають досить великий словниковий запас (від 3500 до 5500 слів). У школі учні удосконалюють уміння усного мовлення, оволодівають уміннями і навичками писем­ного, а також набувають необхідних знань з мови — розріз­няють поняття "звук" і "буква", вчаться робити звуковий та звуко-буквений аналіз, позначати звуки буквами (писати) і читати.

Запишіть.

Завдяки апперцепції сприйняття української мови відбу­вається через набутий досвід російської. Оскільки українська і російська мови близькоспоріднені, у системах цих мов є ба­гато спільного, однак є і відмінності. Внаслідок цього в про­цесі засвоєння навчального матеріалу української мови ви­никає як позитивний перенос (транспозиція знань, умінь навичок), так і негативний (інтерференція).

Зверніть увагу, законспектуйте.

Транспозиція виникає у всіх випадках, коли навчаль­ний матеріал є спільним для обох мов.

Завдяки позитивному переносу учні досить широко опановують такий мовний матеріал. Однак, як показали дослідження,

Запишіть.

щоб забезпечити транспозицію, необхідно дотримуватися певних умов.

Першою і найважливішою з них є наявність міцних знань, сформованих на уроках першої мови.

Другою умовою транспозиції є оптимальне співвідношення у часі між засвоєнням навчального матеріалу на уроках першої і другої мов. Якщо матеріал вивчався давно, він може забутися і тому потребує спеціального повторення на уроках першої (російської) мови. Якщо ж він вивчався кілька уроків тому, то знання можуть виявитися недостатньо сформованими і не зможуть бути перенесеними в українську мову.

Третьою умовою транспозиції є сформованість вміння узагальнювати свій досвід, одержаний під час виконання практичних вправ, а також уміння застосовувати його у новій навчальній ситуації, на новому навчальному матеріалі.

Четвертою умовою позитивного переносу знань є методи і прийоми навчання.

Л. Рубінштейн, досліджуючи проблему переносу з точки зору психології, зазначає: "Перенос має місце в одних випадках і не має в інших. Він не є автоматичним, механічним ефектом будь-якої вправи, а більш-менш вираженим результатом спеціально організованих вправ.

П'ятою умовою позитивного переносу є врахування індивідуально-психологічного фактору, зокрема, таких особливостей дитини, як здатність до навчання, гнучкість і самостійність мислення, уміння швидко включатися в роботу.

Наявні випадки, коли позитивний перенос виникає спонтанно (інтуїтивно), без попереднього пояснення вчите­ля. Такий перенос, як правило, буває у дітей, які здатні до навчання, мають гнучке мислення і оволодівають матеріа­лом рідної мови на досить високому рівні. Є випадки, коли транспозиція знань виникає на базі самостійного усвідом­лення схожості мовних фактів. Такий перенос називається асоціативно-спонтанним. Однак у навчальному процесі не можна покладатися на окремі випадки. Позитивний перенос необхідно організовувати, керувати ним, домагатися, щоб учні вміли використовувати одержані знання й застосовува­ти їх на новому мовному матеріалі.

Запишіть

При засвоєнні матеріалу, що не збігається в обох мо­вах, виявляється інтерференція, або негативний перенос знань, умінь і навичок з російської мови в українську.