Вікова і педагогічна психологія. XI. Психологія виховання

XI. Психологія виховання

протиріччя. Моральний досвід школяра набувається через вправи в пове­дінці, «гімнастику поведінки», тобто через організовані педагогами по­вторні дії,вчинки в різних, але подібних життєвих ситуаціях.

Знанняяк елемент свідомості утворюють систему наукових істин, які засвоєні в результаті вивчення індивідом нагромадженого людством со­ціального досвіду.

Моральні переконанняє суб'єктивно значимими для особистості нормами і принципами поведінки, які виступають як внутрішні еталони, мотивуючи вибір і реалізацію вчинків. Моральні переконання виникають у особистості в результаті оволодівання нею суспільних моральних норм, принципів і їх апробації в поведінці. М.Й. Боришевський (1986) зазначає, що в психології проблема моральних переконань досліджена недостатньо. Значно ширше представлена вона в ряді інших наук У виникненні і роз­витку моральних переконань чітко проявляється дія принципу активності особистості як діяльного суб'єкта. Завдяки самоактивності особистість здатна оволодівати суспільними моральними цінностями і трансформува­ти їх в процесі життєвого досвіду і формувати на їх основі особисті мо­ральні норми, принципи. У моральних переконаннях проявляється прин­цип єдності свідомості і діяльності особистості. Моральні переконання - важливий структурний елемент особистості, що входить у її світогляд.

Структуру моральних переконань складають два нерозривно пов'яза­них між собою компоненти - когнітивний і емоційний. Якщо емоційний компонент виступає в переконаннях як знання етичних норм, принципів, як усвідомлення моральних цінностей і засобів їх досягнення, то емо­ційний компонент є виразом здатності особистості до глибоких позитив­них або негативних переживань у зв'язку із виконанням або порушенням норм моралі. Емоційний компонент несе на собі основне навантажен­ня в структурі морального переконання, оскільки в ньому виражена суть суб'єктивного, внутрішнього ставлення особистості до етичних норм і принципів. Волю відносно моральних переконань слід розглядати як за­сіб їх реалізації в конкретній поведінці людини і перш за все у вчинках, коли необхідно прийняти рішення в складних умовах морального вибору. Моральна поведінка ґрунтується на моральних звичках- звичка до пра­ці, допомоги тощо.

Звичка— автоматизована дія, виконання якої в певних умовах стало потребою. З формуванням звички пов'язано зміщення мотиву дії. Якщо спочатку дія побуджується мотивом, що лежить поза ним, то з виникнен­ням звички, мотивом стає сама потреба у виконанні даної дії. Звичка фор­мується в процесі неодноразового виконання дії на тій стадії, коли при її виконанні вже не виникає яких-небудь труднощів вольового або пізна­вального характеру. При цьому вирішального значення набуває виклика­на самим функціонуванням дія фізичного і психічного самопочуття, що

має забарвлення позитивного «приємного задоволення». Формування ко­рисних звичок і корекція негативних є важливим завданням виховання.