Вікова і педагогічна психологія. XI. Психології виховання


XI. Психології виховання




Вікова і педагогічна психологія. XI. Психології виховання - student2.ru Вікова і педагогічна психологія. XI. Психології виховання - student2.ru використовувати одержані знання в житті. Засвоєння моральних знань тісно пов'язано з індивідуально-психологічними особливостями учнів, і це визначає наявність значних розходжень в рівнях засвоєння моральних знань в учнів одної вікової групи.

Моральні знання підлітків характеризуються змінами кількісними і якісними. Перехід від оперування ознаками понять до оперування понят­тями, значне збільшення кількості понять в активному словнику підліт­ків, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки в явищах моралі закономірно готують якісно новий етап розвитку моральної свідомості - оволодівання мораллю як основою взаємин між людьми. В цілому з віком підвищується рівень усвідомленості моральних знань, при цьому відмічається невідповідність між знанням моральних норм і їх прийнят­тям як особистісно значимих вимог до своєї поведінки.

Найбільш яскраво вікові й індивідуальні відмінності в рівнях засво­єння моральних знань проявляються в усвідомленості і оперативності знань. Молодші підлітки, володіючи значним обсягом моральних знань, не можуть ще усвідомлювати взаємозв'язки системи «людина-мораль-поведінка». Старші підлітки проявляють самостійність і стійкість су­джень про моральні норми, що регулюють взаємини людей. В 14-15 років особистість вперше досягає достатньо високого рівня розвитку етичних знань, які є необхідною основою для виникнення моральних переконань. Існують необхідні передумови глибоких і усвідомлених моральних по­чуттів в сфері взаємин з однолітками. Такі вікові особливості, як станов­лення понятійного мислення, недостатній розвиток вольової сфери, від­сутність достатнього досвіду моральної поведінки, велика критичність по відношенню до інших, негативно впливають на стійкість і глибину емоційно-моральних ставлень.

У кінці підліткового віку емоційно-моральні взаємини все тісніше пов'язані з самосвідомістю і вольовою саморегуляцією поведінки, вна­слідок чого мають місце різні рівні саморегуляції поведінки підлітків на основі моральних переконань. На високому рівні спостерігається стійкий прояв моральної самоактив-ності і саморегуляції у всіх ситуаціях діяль­ності і спілкування.

Навчально-виховний процес дає багато можливостей для розвитку са­мосвідомості учнів: педагогічна оцінка вчителя, взаємооцінка товаришів по класу, аналіз вчинків підлітків і результати їх діяльності.

Розвиток самостійності є важливою передумовою для формування у підлітків моральних переконань. Із зростанням самостійності в учнів се­реднього шкільного віку з'являється потреба керуватися в своїй діяль­ності і поведінці особистими поглядами і принципами.

Суттєвим для формування переконань підлітків є нагромадження до­свіду моральної поведінки в ситуаціях, що вимагають вибору вчинку.

Здатність до самостійного морального вибору свідчить про розвиток під­літка. Завдяки здійсненню морального вибору збагачується досвід мо­ральної поведінки. Моральний вибір як важливий момент моральної ді­яльності допомагає підліткам глибше усвідомити прийняті у суспільстві етичні норми і поступово засвоювати їх як внутрішні еталони моральної поведінки.

Оскільки в моральних переживаннях дітей відтворюється формуюча мотиваційна ієрархія і ці переживання беруть безпосередню участь в її становленні, необхідно формувати у підлітків позитивні емоційно-мо­ральні взаємини, а не тільки засвоєння ними моральних знань; розвивати альтруїстичні емоційно-моральні позиції у ставленні до оточуючих, що забезпечить успішне формування позитивних моральних якостей; актив­не співробітництво педагогів і батьків, єдність їх вимог в процесі вихо­вання підлітків.

Рання юність

Ранній юності властиве зростання самосвідомості. Це усвідомлення своїх якостей і можливостей, потреба звітувати свої вчинки, уявлення про своє місце в житті, усвідомлення себе як особистості. З цим пов'яза­ний великий інтерес до моральних проблем - щастя й обов'язку і громад­ських відносин між людьми, любові і дружби. У цьому плані можна гово­рити про формування моральної свідомості в старшому шкільному віці.

Складність виховної роботи в ранній юності полягає в тому, що в цьо­му віці дуже розширюється сфера вільного спілкування, а також вільний вибір діяльності, недостатньо доступний виховним впливам. Природне зростання самостійності при цьому немовби відділяє вихованців і вихо­вателів. З'являються такі інтереси, переживання, які зумисне прихову­ються від вихователів, а будь-які спроби з боку дорослих проникнути в них розцінюється юнаками і дівчатами як замах на їхню самостійність.

В підлітковому і юнацькому віці проявляється потреба у самовихован­ні. Самовиховання проходить певний шлях розвитку. Р.С. Немов (1995) виділяє п'ять рівнів. Перший рівень- фізичне і вольове самовихован­ня, підлітковий вік. Типовою метою в цьому віці є вольове і фізичне самовдосконалення підлітка, а завдання - покращення рис особистості таких, як сміливість, витривалість, витримка, впевненість у собі тощо

- через виконання спеціальних вправ.

Другий рівень- моральне самоудосконалення, ранній юнацький вік. Мета самовиховання в цей час - моральний розвиток, формування таких рис особистості, як доброта, щедрість, вірність другу, готовність прийти на допомогу тощо. Третій рівень- професійне самовиховання

- середній і пізній юнацький вік, початок дорослості. Четвертий рівень

Наши рекомендации