Багатоклітинні хордові тварини. основні риси організації класів: плазуни, амфібії.

Тип Хордові об’єднує близько 50 тис. видів (з них в Україні — 700), які належать до трьох підтипів: Безчерепні (ланцетники), Покривники (асцидії, вогнетілки) та Черепні, або Хребетні (риби, земноводні, плазуни, птахи, ссавці). Незважаючи на велику різноманітність, представники типу мають ряд істотних ознак. Опорою всього тіла є внутрішній осьовий скелет, або хорда — пружний стрижень, оточений сполучнотканинною оболонкою, що розташовується на спинному боці тіла тварин. Розвивається хорда з ентодерми. У нижчих хордових (ланцетник) хорда функціонує протягом усього життя, у вищих — лише під час ембріонального розвитку (пізніше вона заміщується хребтом). Розвиток внутрішнього опорного скелета — важлива прогресивна ознака, завдяки якій підвищилася інтенсивність руху і збільшилася загальна рухливість цих тварин.

Центральна нервова система представлена нервовою трубкою, що розташована над хордою. Розвивається вона з ектодерми і у хребетних диференціюється на головний і спинний мозок. Прогресивний розвиток головного мозку і здатність до утворення умовних рефлексів забезпечили можливість пристосування цих тварин до змін навколишнього середовища. Травна трубка розташована під хордою. Вона починається ротом і закінчується анальним отвором. Передній відділ кишки — глотка — пронизана зябровими щілинами, які у безчерепних та водних хребетних зберігаються протягом усього життя, а в наземних хребетних — наявні лише в зародків. Специфічні органи повітряного дихання — легені — розвиваються як парні випини на черевному боці глотки. Поява легеневого дихання сприяла заселенню хордовими суші. Центральний орган кровоносної системи — серце — розташоване на черевному боці тіла. Виникнення замкненої кровоносної системи із пульсуючим органом посилило активну регуляцію і стабільність внутрішнього середовища організму.

Водночас хордові зберегли ряд ознак, характерних для вищих представників безхребетних тварин. Вони є тришаровими, двобічносиметричними організмами із вторинною порожниною тіла. Ознаки прогресивної організації забезпечили хордовим широке розселення: вони населяють солоні та прісні водойми, сушу (від тропіків до Арктики та Антарктиди), ґрунт, повітряне середовище.

Основні риси організації класів: плазуни, амфібії.

КЛАС ЗЕМНОВОДНІ, АБО АМФІБІЇ (AMPHIBIA)

Земноводні — перші наземні хребетні. Звичайно зберігають в онтогенезі стадію водної личинки; більш-менш тісний зв'язок з водним середовищем характерний для більшості видів земновод­них і в дорослому стані. Земноводні походять від стародавніх кис­теперих риб у верхньому девоні і займають проміжне положення між рибами і «справжніми» наземними хребетними (амніотами). Залежно від стадії життєвого циклу вони мешкають то у воді, то на суші. Протягом життя амфібії, як правило, зазнають метамор­фоз, перетворюючись із личинок, які ведуть водний спосіб життя, у дорослі форми, що мешкають переважно поза водою. Поширені земноводні переважно в районах із високою вогкістю і позитив­ною середньорічною температурою навколишнього середовища. Звичайні місця їх життя — береги прісних водоймищ і сирі ґрун­ти тропіків і субтропіків. У тропічних лісах види здебільшого пе­рейшли до деревного способу життя. У той же час деякі види при­стосувалися до посушливих умов середовища і зустрічаються в пустелях. Сучасна фауна земноводних нечисленна, менше 2 тис. видів. Вони об'єднуються в три ряди: хвостаті, безногі та безхвості.

Основні ароморфози класу: поява п'ятипалих кінцівок; роз­виток легенів; наявність трикамерного серця і двох кіл кровообі­гу; розвиток середнього вуха.

Плазуни.

Характерні ознаки: вторинноводні та наземні тварини, шкіра суха, без залоз, захищена роговою лускою, дихання легеневе, серце трикамерне, два кола кровообігу, запліднення внутрішнє, яйця захищені від висихання, розвиток прямий на суходолі.

Ряд Лускаті. Тіло вкрите роговою лускою, зуби зрощені з кістками щелеп. Представники: Ящірки (мають добре розвинені кінцівки) — ящірка прудка, ящірка зелена,веретільниця, жовтопуз, гекони. Змії (безногі, повзають на череві) — вуж, кобра, ефа.

Ряд Черепахи. Зверху і знизу вкриті кістковим панциром із роговими щитками. Зуби відсутні. Легені мають губчасту структуру. Живуть на суші, у морських і прісних водоймах. Представники: зелена, болотяна, степова, слонова черепаха.

Ряд Крокодили. Пристосовані до напівводяного способу життя. Дихають атмосферним повітрям. Серце чотирикамерне. Розмноження і розвиток на суші. Представники: алігатор, гавіал, нільський крокодил.

Плазуни, як і будь-які інші тварини, входять до складу ланцюгів живлення. Більшість плазунів знищує шкідливих комах і гризунів. Деякі змії дають зміїну отруту (лікарська сировина), є об’єктом промислу (заради м’яса, яєць, шкіри) або розведення (в серпентаріях). Окремі види плазунів небезпечні для здоров’я і життя людини.

Багато видів плазунів знаходяться на межі зникнення в результаті переслідування та нераціонального використання людиною. В Україні потребують охорони: веретільниця, мідянка, жовтопуз, степова гадюка, кримський гекон, полози.