Модель соціально-правового виховання школярів

Безперечно, засвоєння соціальио-правових знань потребує врахуван­ня вікових особливостей учнів, а також розкриття змісту правових'норм стосовно конкретного віку. Дуже важливо при здійсненні соціально-правового виховання дітей та учнівської молоді дотримуватись певних принципів роботи з ними, педагогам володіти знаннями про специфічні принципи соціальио-правового виховання, які дають змогу добирати оп­тимальний зміст, ефективні методи і форми роботи з метою формування соціальної правомотивованої свідомості учнів, вироблення у них нави­чок і звичок соціальпо-правоміриої поведінки.

Проте соціально-правове виховання не буде ефективним, якщо кож­ний із його аспектів не буде мати практичного спрямування. Учні по­винні не лише отримувати правову інформацію під час виховних заходів, не лише знайомитися зі своїми правами і обов'язками, але й свідомо застосовувати отримані знання відповідно до конкретного виду діяль­ності, правильно користуватися своїми правами, виконувати свої обо­в'язки в конкретних життєвих ситуаціях.

Найважливішим у правовому вихованні є питання, зщо є джерелом надходження до учнів правової інформації, який виховний інститут справ­ляє на них найбільший вплив у плані правової просвіти. У цьому плані привертає увагу те, що у Конвенції ООН про права дитини в статті 17

340 Соціальна робота

визнається важлива роль засобів масової інформації, а доступ дитини до інформації і матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному та моральному благо­получчю, а також її здоровому фізичному і психічному розвитку повин­но забезпечуватися державою [2, 10-11].У статті 42 наголошується, що держава «зобов'язана, використовуючи належні дійові засоби, широко інформувати про принципи і положення Конвенції як дорослих, так і дітей» [там само, 24].

Звичайно, засоби масової інформації не є основним джерелом поінфор-

'чюсті підлітків, щодо соціально-правових знань. Тому, на нашу думку, пропагандІГзаквнів щодо захисту прав дітей у ЗМІ може бути ефективною, якщо теле- та радіопередачі будуть висвітлювати основну тезу документу, а потім поступово доносити до молодіжної аудиторії її зміст.

У зв'язку з цим було б доцільною організація випуску спеціальних книжок, брошур, розрахованих на школярів різного віку. При цьому ЗМІ мають знайти свою форму подачі матеріалу, в якому були б відоб­ражені основні ідеї і положення Конвенції ООН.

Для підлітків і старшокласників найбільш ефективним засобом дру­кованої пропаганди мають бути статті в періодичних виданнях, насампе­ред — у популярних молодіжних газетах і журналах. Головним принци­пам подачі змісту повинні бути емоційність і жвавість викладу з одно­часною актуалізацією поняття «Конвенція про права дитини». Наприк­лад, школярі, не маючи бажання вивчати статті Конвенції, з задоволен­ням прочитають нарис А.Стенлі про дітей-солдатів в Афганістані, тому що в ній розповідається про конкретні долі їх ровесників, які беруть участь у бойових діях, вбивають людей. В кінці нарису можна дати пояснення, що в даному випадку це не героїзм дітей, а порушення їхніх прав за статтею 38 Конвенції, яка забороняє участь осіб, що не досягли 15-річного віку, у воєнних діях та збройних конфліктах.

Головним провідником знань для учнів у школі є вчитель. Тому, в першу чергу, доцільно надати належну соціально-правову інформацію вчителям. У зв'язку з цим, пропаганду ідей і положень Конвенції ООН серед педагогів доцільно зосередити на двох основних напрямках: щодо загального розвитку педагога, здатного здійснювати виховання і навчан­ня в умовах демократичної школи у дусі Конвенції та щодо професійної підготовки вчителя до викладання Конвенції ООН.

З цією метою доцільно: відкрити у педагогічних журналах («Рідна школа», «Педагогіка» і ін.) спеціальні рубрики з умовною назвою «Пра-

Теоретичні основи соціальної роботи 341

ва дитини»; випустити низку книг і брошур інформаційно-методичного характеру на допомогу вчителю з метою використання ідеї і положень Конвенції в курсах, спецкурсах, факультативах, бесідах, консультаціях; випустити інформаційні матеріали (буклети, пам'ятки, листівки) для не­повнолітніх, батьків, вчителів, в яких би надавалась інформація про установи, організації, де можна отримати юридичну допомогу; передба­чити створення спеціальних передач, що дали б вчителю загальні орієн­тири щодо інформаційних джерел з проблеми прав дитини, соціально-педагогічної інтерпретації законів, методичних розробок для включення у навчально-виховний процес школи матеріалів Конвенції; розробити ре­комендації з використання факультативу «Права дитини» у навчально-виховпому процесі школи (у циклах загальноосвітніх предметів, у спец­іальних просвітніх структурах, у позакласній і позашкільній роботі).

Подача соціально-правової інформації повинна відбуватися з враху­ванням вікових особливостей дітей. Чітке усвідомлення дітьми після закінчення школи своїх прав і способів їх захисту, володіння інформа­цією щодо державних органів, куди можна звернутися за допомогою, можливих труднощів та шляхів їх подолання у рамках чинного законо­давства може стати гарантом їхньої успішної соціалізації.

Важливим аспектом у вихованні школярів є створення умов для соц-іальпо-иравової освіти. Вона може впроваджуватися в інформаційній та практичній формах, це — навчальна та публічна лекція, диспути та бесіди з правової тематики, зустрічі з провідними фахівцями різних галузей пра­ва, прес-конференції правових діячів та науковців, консультації юристів з правових питань, «круглі столи» з правових питань [3, 153].

Основним підручником правової освіти для школярів може бути Конвенція ООН про права дітей. Цей документ, на думку практиків, має не лише правове, а й педагогічне значення, оскільки його сприйняття підростаючим поколінням, батьками, посадовими особами формує розум­не ставлення до права й закону, усвідомлення необхідності дотримання правопорядку.

Слід сказати, що деякі стаття Конвенції мають для учнів особливо значення. Так у статті 13 зазначається, що дитина має право вільно виражати свою думку. У цій ситуації найскладніше, відповідно до права, знайти межу тієї відвертості, коли кожен може виражати свої думки. Необхідно на практиці поступово формувати у школярів думку про те, Що при вирішенні будь-якого питання, можуть бути різні точки зору і кожна із них має право на існування. Головне, наскільки вона є право­мірною.

342 Соціальна робота

Як засвідчує практика, корисним є роз'яснення учням правових норм одночасно з положенням про шкільну дисципліну, оскільки у докумен­тах, що регулюють шкільне життя (статути, кодекси й ін.'), досить чітко фіксуються права та обов'язки учнів разом із розкриттям механізму (засобу) їхньої реалізації (до кого і коли можна звернутися, які санкції передбачені у випадку порушення прав школярів тощо). Адже відсутність механізмів реалізації прав щодо дітей неодмінно веде до появи числен­них проблем у реалізації прав у нашій країні взагалі.

Конвенція ООН про права дитини у всіх випадках передбачає забез­печення права підлітків на розвиток та участь у суспільному житті. Підлітки, як і всі люди, мають право на те, щоб їх вислухали, а також на участь у прийнятті рішень з тих питань, які їх стосуються або які їх цікавлять з урахуванням їх віку та вікової зрілості. Участь у програмах, спеціальнядля них розроблених, а також взаємодії з більш широкими колами суспільства дозволяє їм розвивати свої таланти, набувати більшої впевненості у своїх власних силах. Та вносити свій вклад у загальне життя суспільства.

Одним із основних критеріїв якісного навчального процесу є те, наскільки школа є доброзичливою до всіх дітей. Таке може бути за умови, коли у школі складаються комфортні, здорові та безпечні умови, в якій все концентрується навколо прав дітей, де вчителі демонструють повагу до прав школярів і де учні розуміють, що освіта потрібна не тільки для їх життя, але й дає їм задоволення. «Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод», — вказується у статті 26 Загальної декларації прав людини. Здійснення права дитини на освіту гарантує захист від багатьох небезпек, наприклад, життя у злиднях, уникнення кабальної праці у сільському господарстві або промисловості, комерцій­ної сексуальної експлуатації або втягування в озброєнні конфлікти.

Виявлення шляхів соціально-педагогічного впливу на особистість учня у позанавчальїшй час є одним із досить важливих компонентів у струк­турі соціальної^) правового виховання дітей. Напрямки та форми соц­іальної правовиховпої діяльності, представлені нами у таблиці.

При виборі механізмів педагогічного впливу па школярів потрібно виходити із провідних умов становлення і розвитку особистості та на­прямків реалізації себе підлітками у позаиавчальиій соціально-правовій діяльності. Це дозволяє виокремити чотири основних напрями, які вия­вилися найбільш доцільними у практичній діяльності: