Види та методи соціальної діагностики

Види діагностики	Методи діагностики
Соціальна діагностика	Інтерв'ю (очне, телефонне)
(державний, регіональний,	Анкетування
місцевий рівні)	Експертна оцінка
	Фокус-група
	Моніторинг
	Спостереження
	Аналіз документів
	Біографічний метод
	Ранжу вання
	Метод апрейзерів

78 Соціальна робота

Продовження таблиці

]
Психологічна діагностика	Стандартизовані опитувальники (Айзенка, Кеттела, ММРІ, Басса-Даркі, Лічко тощо) Тести інтелекту (Векслера, Айзенка, Равена тощо) Тести ( Люшера; Роршаха; креативності; гумору тощо) Проективні методики ( "Дім -Дерево- Людина"; "Неіснуюча тварина"; "Малюнок сім'ї"; "Автопортрет", "Дерево" тощо) Шкали тривожності ( Спілберга, Тейлора, Кондаша); Метод незакінчених речень Інші методи
Соці ально -педагогічна діагностика	Соціометрія Референтометрія Ранжування Метод полярних профілів Анкетування Опитувальник соціально-комунікативної компетентності (СКК) Методика "Незакінчена теза" Методика "Фантастичний вибір" Малюнок сім'ї Інші методи

Таким чином можна зробити висновок про те, що вибір діагностично­го інструментарію, нерш за все, обумовлений такими чинниками, як на­прям соціальної роботи (соціальна профілактика, соціальна реабілітація, допомога у працевлаштуванні, соціальне обслуговування тощо), типоло­гією клієнта та видом діагностики. Комплексне врахування цих чинників у процесі діагностування забезпечує об'єктивність і валідність його ре­зультатів та добір оптимальних технологій для подальшої соціальної ро­боти з клієнтом чи групою.

Теоретичні основи соціальної роботи 79

Література

1. Словарь-снравочпик по социальной работе / Под ред. Е.И.Холос-товой. - М.:Юрист, 1997. - 424с.

2. Соціальная работа / Под ред. В.И.Курбатова. — Ростов-на-Дону: "Фепикс", 1999. - 576с.

3. Луков В.А.Социальиое проектирование: Учеб. Пособие. — 3-є изд., - М.: Флинта, 2003. - 240с.

4. Овчарова Р.В. Справочиая книга социального педагога. — М.: ТЦ "Сфера", 2001. - 467с.

5. Никитииа Л.Е. Социальньїй педагог в школе. — М.: Академичес-кий проект, 2003. — 112с.

6. Техпология социальиой работм: Учебник под общ. ред. проф.. Е.И.Холостовой. - М.: Ипфра-М, 2002. - 400с.

7. Фирсов М.В., Шаииро Б.Ю. Психология социальной роботьі. — М.:Академия, 2002. - 238с.

Питання для самоперевірки

1. Обгрунтуйте роль діагностики у соціальній роботі.

2. В чому полягають особливості психологічної та соціальпо-педагог-ічної діагностики?

3. Які є оптимальні методики у процесі діагностики різних груп насе­лення?

3. Експертиза й оцінка ефективності соціальної роботи

На етапі реалізації соціального проекту оцінка набуває особливого значення, тому що, незалежно від головних характеристик проекту (рівня охоплення — національного, регіонального, міського, міжгалузевого, га­лузевого, окремої організації або невеликого поселення тощо; цільового призначення, — наприклад, поліпшення загального добробуту певних цільових груп населення, покращання здоров'я, профілактики небажаної поведінки, соціальної допомоги тощо), багато людей хочуть або повинні знати, що відбувається в процесі проектної діяльності, яких результатів можна очікувати і чи варто це зусиль, що витрачаються для реалізації проекту і мають бути витрачені надалі.

80 Соціальна робота

Так, донори і організатори, тобто люди, які повинні приймати рішення стосовно долі проекту (розвитку, згортання, збереження на існуючому рівні) хочуть мати для цього об'єктивні підстави; менеджери, інший пер­сонал, користувачі проекту зацікавлені знати, у який спосіб можна удос­коналити проектну діяльність, — які компоненти посилити, від яких, мож­ливо, відмовитись тощо. Інші члени суспільства, навіть не причетні до проекту, також мають право отримувати соціально значущу інформацію.

З точки зору наукового супроводу соціальних проектів, оцінкою, на думку авторів, можна вважати дії зі збору, обробки, систематизації, аналізу, узагальнення та порівняння даних стосовно процесів та/або результатів проекту з певними стандартами (еталонами), які слугу­ють критеріями досягнення очікуваних результатів або відповідності ре­альної діяльності тій, що була запланована.

В житті можуть траплятися випадки упередженої, необ'єктивної оці­нки, коли вона здійснюється на підставі емоцій, а не фактів і детермі­нується особою оцінювача. Аби запобігти цьому, до оцінки, яка вико­нується в ході наукового супроводу соціальних проектів, висуваються певні вимоги щодо її об'єктивності і науковості.

Так, оцінка має бути систематизованою, тобто відбуватися в межах певної системи положень, умов і обмежень, які чітко визначають поря­док оціночних дій. Таку систему, у даному випадку, утворюють загаль­ноприйняті канони і правила виконання наукових досліджень у сфері суспільних наук.

Також оцінка має бути спрямована саме на процеси і результати того проекту, що оцінюється, а не на щось інше в межах проекту або поза його межами.

Крім того, оцінка має здійснюватися за визначеними критеріями, якими слугують певні стандарти для порівняння. Стандартами, залежно від конкретної ситуації, можуть бути очікувані результати, цілі і завдан­ня проекту, вплив і показники проектної діяльності, показники стану об'єктів проекту, очікування користувачів, орієнтири, визначені соціаль­ною політикою країни, інші, які аргументовано можуть бути представ­лені як еталони, яких має прагнути проектна діяльність. Дані стосовно процесів і результатів проекту, які збираються в ході оцінки, порівню­ються із зазначеними стандартами. Факти досягнення певних стандартів або ступінь наближення до них реальних проектних показників і характе­ристик слугують оціночними критеріями. Наприклад, об'єктивними кри­теріями наукової оцінки можуть бути факти або рівень досягнення очі-

Теоретичні основи соціальної роботи 81

куваних результатів, досягнення цілі проекту, вирішення його завдань, факти або рівень впливу проектної діяльності, ступінь зміни її показ­ників, ступінь зміни показників стану об'єктів проекту, рівень задово­лення потреб користувачів, ступінь відповідності процесів і результатів проекту принциповим положенням соціальної політики держави тощо.

Оцінка також має здійснюватися із метою удосконалення проекту або прийняття таких рішень стосовно проекту, які безумовно корисні для суспільства. Якщо оцінка виконується з іншою метою, вона не буде об'єктивною і науковою, відповідно не може бути використана в ході наукового супроводу соціального проекту (наприклад, якщо хтось за­хотів би виконати оцінку з метою за будь-яку ціну довести необхідність припинення якогось проекту, незважаючи на його об'єктивно позитивні показники, така мета апріорі позбавляє оцінку ознак науковості).

Види оцінки. З точки зору потреб наукового супроводу соціальних проектів, прийнято виокремлювати кілька класифікацій видів оцінки, за­лежно від ознак того, коли і хто оцінку здійснює і що саме оцінюється.

За ознакою часу {коли) розрізняють вхідну (або базову) оцінку, поточну оцінку та оцінку на виході (або підсумкову).

Вхідна (базова) оцінка, перш за все, здійснюється на початковому етапі розробки проекту (або окремого виду проектної діяльності), коли потрібно оцінити вихідну ситуацію, передумови розробки, реалістичність цілей, завдань, доречність і адекватність обраних об'єктів, теоретичної основи діяльності і очікуваних результатів, потреби в ресурсах. Вхідна оцінка вимагає від оцінювачів:

■^ вивчення ситуації (середовища, в якому і для якого розробляється проект), що досить часто стає важливою умовою, яка визначає майбут­ню ефективність, а іноді й доцільність проекту;

^ вивчення логічної моделі проекту (цілей, завдань, об'єктів, методів тощо), що уможливлює оцінку відповідно до теорій змін; адекватну оцін­ку в разі зміни завдань, інших чинників під час реалізації проекту тощо;

^ відпрацювання критеріїв оцінки (з урахуванням того, що критерії оцінки результатів зазвичай легше розробляти, ніж критерії оцінки про­цесів);

■^ аналізу досвіду реалізації аналогічних проектів, що дає змогу до­сягти більшої ефективності з меншими витратами завдяки виключенню неефективних дій, що мали місце в інших проектах.

Оцінка на виході (підсумкова) здійснюється пізніше у таких випад­ках, коли програма проектної діяльності розроблена і слід прийняти

8 2 Соціальна робота

рішення щодо її впровадження. Для цього може бути влаштоване пілоту­вання або експериментальна перевірка розробленої програми діяльності із обмеженим контингентом користувачів і малими ресурсами. В цьому випадку підсумкова оцінка має підтвердити результати базової і, при потребі, показати, що слід скоригувати у розробленій програмі. Підсум­кова оцінка здійснюється також коли проект (або окремий вид діяль­ності) закінчується і потрібно оцінити досягнуті результати та уроки, які випливають із проектної діяльності. Метою вихідної оцінки після закінчення виконання проекту є надання фундаторам, донорам, розроб­никам тощо інформації для прийняття рішень стосовно продовження або припинення, звуження або поширення проекту.

Поточна оцінка застосовується, коли проект (або окремий вид діяль­ності у межах цього проекту) вже впроваджений і, не очікуючи його закінчення, потрібно оцінити перебіг подій — чи насправді реальна діяльність відповідає запланованій, чи потрібні якісь зміни, наприклад коригування завдань, охоплення, ресурсів тощо. Крім того, соціальні проекти, як правило, мають ту властивість, що в ході впровадження змінюються і до цих змін адаптуються. Такі зміни можуть походити, наприклад, від менеджерів, якщо проглядаються більш ефективні шляхи досягнення результатів; від змін декотрих виконавців; від вимог клієнтів, які в ході проекту розвинули свої потреби тощо. Зміни вимагають додат­кових розробок проекту, нового планування тощо, і це тягне потребу поточної оцінки, яка дає зворотний зв'язок стосовно того, як удоскона­лити роботу.

За ознакою того, що саме оцінюється — характеристики діяльності, яка відбувається в межах проекту (процеси) або наслідки цієї діяльності (результати), розрізняють оцінку процесів і результатів.

Оцінка процесів зосереджена на залученні учасників, видах діяль­ності, заходах, роботі персоналу, діях клієнтів тощо. Оцінка резуль­татів зосереджена па тому, що сталося з клієнтами внаслідок участі в проекті. Оцінка процесів вивчає ефективність проектної діяльності, зас­тосованих методів соціальної роботи, визначає необхідність їх змін і поліпшення. Для цього можуть бути використані показники кількісних характеристик послуг, що надаються, їх якості, характеристики клієнтів, механізмів надання послуг, методик самого оцінювання. Така оцінка вив­чає складові проектної діяльності, дії учасників проекту, взаємини і впливи, що складаються серед виконавців, клієнтів, тих, хто приймає рішення, та в навколишньому середовищі.

Теоретичні основи соціальної роботи 83

Оцінка результатів застосовується щодо проектів, які вже активно реалізуються і пройшли певні етапи становлення або уже завершені. Вивчаються як передбачені, так і не передбачені результати. Така оцінка може стосуватися як короткострокових наслідків, змін, що сталися з учасниками проекту (наприклад, ступеня участі, поінформованості, знань, поведінки), так і довготермінових, які справляють тривалий вплив на громаду. Оцінкою наслідків може бути аналіз результатів у різних ас­пектах: витрат (оцінювання економічної ефективності), змін ставлення учасників до проблем, змій кількості учасників і клієнтів, змін у пол­ітиці, аналіз досягнень тощо.

Основні аспекти, які зазвичай охоплює оцінка результатів такі:

■/ оцінка змін щодо ставлення до проблеми, знань чи поведінки. Наприклад, в ході реалізації проекту боротьби з курінням серед молоді оцінюється, наскільки збільшилася кількість підлітків (учасників проек­ту), які свідомо проявляють негативне ставлення до куріння, наскільки вони розширили свої знання стосовно шкоди куріння і, нарешті, на­скільки змінилася їхня поведінка (за такими показниками: певна кількість, нехай і зовсім невелика, кинула курити, хтось намагається курити наба­гато менше, в тих, хто не курив, не виникає бажання спробувати);

^ кількшіа оцінка учасників чи клієнтів проекту. Оскільки участь у соціальних проектах добровільна — збільшення кількості учасників може само по собі слугувати позитивним показником ефективності. На­приклад, якщо па початку розбудови проекту "Молодіжні клуби-кафе" в одному з міст України взяли участь 22 особи, а через півроку їх стало 14, — це негативний показник ефективності. Коли наступного року кількість членів клубу не змінилася, це, певною мірою, був позитивний показник, хоча переконливим стосовно ефективності проекту став показ­ник кількості учасників, виміряний два роки по тому, коли вій сягнув за 50 осіб.

^ аналіз ефективності. Висновки щодо кількісних та якісних змін показників ефективності реалізації проекту повинні ґрунтуватися на науко­вих методах вимірювання (спостереження, опитування тощо)- Аналіз ефек­тивності передбачає відповіді на запитання: чи досягнуті поставлені цілі, які були перешкоди, які позитивні наслідки матиме реалізація проекту;

^ аналіз рентабельності. Така оцінка стосується вигоди проекту в грошовому вимірі. Вигода оцінюється з урахуванням досягнень або якіс­них результатів, у тому числі їх грошової вартості. Такий вид аналізу має допомогти організаторам вирішити, наскільки отримана вигода відно-

»

84 Соціальна робота

відає витратам на проект, порівняти це з досвідом інших проектів схо­жого спрямування (можливо, існують дешевші проекти, що можуть дати таку саму або навіть більшу вигоду);

^ аналіз змін у політиці. Оцінюється вплив проекту на соціальну політику в середовищі, де проект діє. Наприклад, спеціально організова­не в межах проекту навчання тих, хто приймає рішення, може сформува­ти в них зацікавленість і розуміння проблем, що вирішуються в проекті, викликати підтримку цієї діяльності на політичному рівні, уможливити відповідні управлінські рішення і отримання додаткових ресурсів для проекту;

^ оцінка досягнень. Така оцінка передбачає більше ніж визначення кількісних і якісних результатів окремих видів діяльності і проекту зага­лом — визначаються не лише безпосередні результати дії проекту, а й те, які зміни в поглядах, поведінці клієнтів і соціумі це спричинило, який досвід набуто для майбутньої роботи.

За ознакою того, хто здійснює оцінку — персонал проекту або сто­ропій фахівці та експерти, розрізняють внутрішню і зовнішню оцінку.

Внутрішня оцінка має бути постійним процесом, невід'ємним від упровадження, передбаченим на етапі розробки як постійне джерело інфор­мації стосовно реалізації проекту. Вона більше спрямована на удоскона­лення самого процесу реалізації проекту, ніж на інші аспекти оцінки. Досвід показує, що постійна участь у процесі внутрішньої оцінки підви­щує відповідальність учасників проекту, стимулює їх до творчого пошу­ку оптимальних шляхів розвитку.

Зовнішня оцінка переважно зосереджена на відповідності реальної діяльності запланованій, відповідності результатів цілям і завданням про­екту і, як вважається, забезпечує об'єктивний погляд завдяки незалежній позиції спеціалістів-дослідииків стосовно персоналу проекту. Але це не означає, що зовнішня оцінка ефективніша, ніж внутрішня, і навпаки. Кожен різновид оцінки має свої переваги, залежно від завдань оцінки у кожному конкретному випадку. Світовий досвід численних оціночних кампаній доводить, що внутрішня оцінка більш ефективна стосовно по­точного удосконалення діяльності, а зовнішня — стосовно вироблення неупереджених суджень про розвиток проекту в перспективі.

Завдання оцінки. Найчастіше завдання, що зустрічаються в практиці оцінки, можна поєднати за п'ятьма напрямами:

1. Оцінка для продовження (поширення) проекту. Таке завдання може висуватися, якщо виникає потреба продовжити діючий проект або