Теоретичні основи соціальної роботи 97

Поведінкові виховні впливи. Безпосередньо спрямовані на вчинки дитини. Примушуючи її діяти певним чином і забезпечуючи відповідні позитивні або негативні підкріплення вчинкам, що здійснюються, такі впливи опосередковано впливають і на особистість. У даному випадку дитина спочатку здійснює вчинок і тільки потім усвідомлює його ко­ристь чи шкоду [11].

Розглянемо роль і місце матері і батька у сім'ї з позиції їх особисті-сного впливу на формування певних якостей особистості дитини.

Роль і місце матеріу вихованні дитини

У вітчизняній науковій літера­турі (в силу певної соціальної пол­ітики держави, щодо сім'ї, яка в свою чергу, задавала напрямки наукових досліджень) головна увага при­діляється стосунками матері і дитини, як "суто психологічно-природному зв'язку", або, за висловом В.М. Дружиніна, "грубим варіантам пору­шень у розвитку дитини через ненормальні умови виховання" [3].

В.М. Дружинін зазначає, що вивчення стосунків матері і дитини відбувалось за трьома незалежними напрямками:

1) виявлення ролі материнської депривації ( або матері немає, або вона не піклується про дитину);

2) визначення типів стосунків матері та дитини у повній сім'ї (у зв'язку із взаєминами чоловіка і дружини);

3) аналіз стосунків матері і дитини у неповній сім'ї [3].

Тому, відповідно, існує безліч різних типологій стосунків "мати-дитина".

Для прикладу наведемо декілька класифікацій типів неадекватного відношення до дитини. На наш погляд, деякі з цих типологій відобража­ють стосунки за вище наведеними параметрами.

Наприклад, стосунки "мати-дитина" запропоновані С.Бренді:

/. Підтримуюча, дозволяюча поведінка — при цьому стилі вихо­вання у дитини формується почуття впевненості.

2. Пристосування до потреб дитини — мати проявляє напруженість у спілкуванні з дитиною, страждає відсутністю безпосередності, часто домінує, а не поступається їй.

3. Почуття обов'язку і відсутність інтересу до дитини — немає теплоти та емоційної спонтанності у стосунках. Часто мати здійснює жорсткий контроль, особливо за навичками охайності.

98 Соціальна робота

4. Непослідовна поведінка — материнська поведінка неадекватна віку і потребам дитини. Мати часто робила помилки і не розуміла свою дитину. Такий стиль формує у дитини почуття невпевненості (друк, за [3, 23-24]).

Література

1. Говорун Т.В., Кікенеджі К. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. — Тернопіль, 1999.

2. Гребенников И.В. Семья: воспитательиьіе возможности. — М., 1985.

3. Дружинин В.Н. Психология семьи. — Екатеринбург, 2000.

4. Захаров А.И. К изучению семейньїх отношений при неврозах дет-ского возраста // Неврози у детей и психотераиия. — СПб., 1998.

5. Здравомьіслова О.М. Психологические и социально-культурньїе функции семьи // Психология семьи: Хрестоматия /Сост. Д.Я.Райго-родский. — Самара, 2002. — С.82-91.

6. Ильин Е.П. Мужчини и женщиньї в семье // Дифференциальная психофизиология мужчиньї и женщиньї. — СПб., 2003. — С. 253-295.

7. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. Кн. 2. Психология образова-ния. — 2-е изд. — М., 1995.

8. Ковалев С.В. Психология совремешюй семьи. — М., 1988.

9. Кочубей Б.И. Мужчина и ребенок. — М., 1990.

10. Куликова Т.А. Семейпая педагогика и домашнєє воснитание.— М., 1999.

11. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. Кн. 2. Психология образова-ния. — 2-е изд. — М., 1995.

12. Петровский А.В. Дети и тактика семейного воспитания. — М., 1981.

13. Психология личности: Словарь-справочиик / Под. ред. П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. — К., 2001.

14. Раншбург Й. Связь между матерью и ребенком // Хрестоматия по зтике и психологии семейной жизпи / Сост. И.В. Гребенников, Л.В. Ковииько. - М., 1986. - С. 208-215.

15. Семья как обьект философского и социологического исследова-ния. / Отв. Ред. А.Г. Харчев. - Л., 1974.

16. Сидоренко Е.В. Психологическое влияние и противостояние чу­жому влиянию // Журнал практического психолога №4, 1999. — С. 35-52.

Теоретичні основи соціальної роботи 99

17. Титаренко В.Я. Семья и формирование личности. — М., 1987.

18. Хорват Ф. Любовь. Материнство. Будущее. — М., 1982.

19. Юрьева Л.Н. История. Культура. Психические и поведенческие расстройства. — К., 2002.

Питання для самоперевірки

1. Чим пояснюється обмеженість виховного виливу сім'ї на дитину?

2. Які позиції може займати сім'я щодо суспільства?

3. Які фактори економічної соціалізації дитини ви знаєте?

4. Які рекомендації можна дати батькам щодо надання кишенькових грошей дітям?

5. Які механізми ранньої соціалізації ви знаєте?

6. Назвіть фактори, що впливають на становлення особистості дити­ни у сім'ї? У чому полягає їх особливість?

7. Які параметри визначають психологічну модель сім'ї?

8. Які характеристики обумовлюють морально-психологічний клімат у сім'ї? У чому їх особливість?

9. Який вплив справляє мати на дитину?

10. Яка роль і місце батька у сім'ї?

2. Проблема батьків і дітей у сучасній сім Ч

Відомо, що конфлікти між батьками і дітьми у сім'ї є одним із важ­ливих напрямки, що потребує уваги діяльності будь-якого спеціаліста, що працює у сфері психологічного допомогання особистості.

Існують різні моделі допомоги сім'ї, які може використати спеціаліст у роботі з сім'єю. Залежності від обраної моделі будуються програми корекції стосунків між батьками і дітьми. Домінують 5 моделей допомо­ги сім'ї:

/. Педагогічна модель ґрунтується на гіпотезі про нестачу педагогіч­ної компетентності батьків. Суб'єктом скарги у такому випадку найчаст­іше виступає дитина. Консультант разом з батьками аналізує ситуацію, накреслює програму заходів. Спеціаліст орієнтується не стільки на інди­відуальні можливості батьків, скільки на універсальні з точки зору педа­гогіки і психології засоби виховання. Ця модель носить профілактичний характер. У ній особливо мають потребу проблемні, дисфункціональні сім'ї. Вона спрямована на підвищення психолого-педагогічної культури

100 Соціальна робота

батьків, розширення і відновлення виховного потенціалу сім'ї, активне включення батьків у процес соціального виховання дітей.

Форми роботи у межах цієї моделі спрямовані на підвищення батьк­івської компетентності. Використовуються лекції і бесіди для батьків з питань сімейного виховання, дискусії, аналіз та обговорення реальних труднощів сімейного виховання, групові форми роботи з батьками, що спрямовані на оволодіння навичками спілкування з дітьми тощо.

2. Соціальна модель використовується у тих випадках, коли сімейні труднощі є результатом несприятливих зовнішніх обставин. У цих випад­ках окрім аналізу життєвої ситуації і рекомендацій, є потреба у втру­чанні зовнішніх сил.

3. Психологічна (психотерапевтична) модель використовується тоді, коли причини труднощів дитини знаходяться у сфері спілкування, особи­стіших особливостях членів сім'ї. Модель передбачає аналіз сімейної ситуації, психодіагностику особистості, діагностику сім'ї. Практична до­помога полягає у подоланні бар'єрів спілкування та виявлення причин його порушення.

4. Діагностична модель ґрунтується на припущенні про дефіцит у батьків спеціальних знань про дитину або свою сім'ю. Об'єктом діагнос­тики є сім'я, а також діти і підлітки з порушеннями і відхиленнями у поведінці. Діагностичний висновок може виступати основою для прий­няття організаційного рішення.

5. Медична модель передбачає, що в основі сімейних труднощів
лежать хвороби. Завдання психотерапії — діагноз, лікування хворих і
адаптація здорових членів сім'ї до хворих [4].

Спеціаліст може використовувати різні моделі допомоги сім'ї залеж­но від характеру причин, що викликають проблему дитячо-батьківських стосунків.

Будь-яка робота з батьками більш ефективна, якщо вона зорієнтова­на на потреби конкретних батьків або груп сімей в тій чи іншій інфор­мації. У практичній роботі спеціаліст може використати різноманітний психодіагностичний інструментарій.

Методикам діагностики дитячо-батьківських стосунків зазвичай не ставляться дуже суворі вимоги стосовно їх діагностичної і прогностич­ної валідності — вони використовуються для побудови робочих гіпотез, які згодом уточнюються і перевіряються [2].

Для систематизації методик психодіагностики використовують різні основи. Виходячи із структурних особливостей методик, виділяють чо­тири групи методів діагностики батьківського ставлення: