Вікова і педагогічна психологія. II. Методи вікової І педагогічної психології

II. Методи вікової І педагогічної психології

критичні моменти становлення психічних новоутворень. Він встановлює «вертикальні» генетичні зв'язки між рівнями розвитку.

Структурний метод встановлює «горизонтальні» структурні зв'яз­ки між всіма вивченими характеристиками особистості.

Емпіричні методи

Розглянемо більш детально емпіричні методи дослідження, які мо­жуть і повинні використовуватись в практиці вчителя.

Метод спостереження. Науково-психологічне спостереження вима­гає певних знань і підготовки. Щоб успішно вивчати психічне життя ді­тей, потрібно виробити вміння точно спостерігати всі зовнішні прояви (дії, рухи, мову, міміку), а головне - навчитися правильно тлумачити пси­хологічне значення цих зовнішніх проявів. Недостатньо помітити зміну у виразі обличчя, потрібно зрозуміти, що вона означає.

Вивчення психіки дитини не повинно зводитись до випадкових спосте­режень окремих дій, висловлювань. Тільки систематичне, ретельно про­думане вивчення ряду вчинків і висловлювань може виявити дійсні особ­ливості психіки людини, встановити закономірності розвитку і зміни.

Спостереження проводиться в природних умовах, без втручання в хід діяльності дитини. Вчинки і слова дітей детально записуються, а потім піддаються аналізу.

Записи можуть бути суцільними і вибірковими. Суцільні записи ви­користовуються, наприклад, при вивченні індивідуальних особливостей даної дитини, її поведінки протягом дня. Ці записи оброблюються після ретельного аналізу та узагальнення і служать матеріалом для складання характеристики дитини.

Вибірковий запис використовується там, де потрібно знати лише окремі прояви психічної діяльності. В даному випадку зошит для записів розділя­ється на графи: в одній записується все, що показує ставлення до одноліт­ків, в другій - ставлення до старших, в третій - ставлення до сім'ї тощо.

Педагогу для пізнання дітей необхідна спостережливість. Досвідче­ний педагог за незначними зовнішніми показниками може визначити психічний стан учня. Спостерігаючи зовнішні прояви, вчитель в деякій мірі здатний передбачити поведінку дитини.

Приведемо приклад схеми щоденника спостереження (табл. 1.1):

Таблиця 1.1.

Прізвище та ім'я учня	Ситуація, в якій відбулося спостереження	Опис фактів поведінки учня	Аналіз фактів поведінки учня	Психолого-педагогічні висновки

Цінний матеріал дають щоденники батьків, що відображають розви­ток дитини. Щоденник, що систематично заповнюється, дає відносно по­вну історію розвитку дитини. Інші методи не можуть дати такої повної' картини розвитку, в якій можна було б простежити формування психіч­них якостей, виникнення і розвиток окремих психічних процесів тощо.

Однією із різновидностей спостереження є самоспостереження. Це вивчення психіки на основі спостереження за власними психічними яви­щами. Самоспостереження - один із допоміжних методів психології. Во­но використовується як компонент інших методів у вигляді словесного звіту піддослідного.

Експериментальний метод. Експеримент - вивчення психічного явища, умови виявлення і розвитку якого створюються штучно, спеці­ально. Експерименту, як правило, передує вироблення гіпотези, за допо­могою якої визначається задум експерименту і його мета.

Порівнюючи експериментальний метод з методом простого спостере­ження, можна виділити певні переваги експерименту.

1. В експерименті дослідник не очікує випадкового виявлення пси­
хічних процесів, що його цікавлять, а сам створює умови, щоб викликати
ці процеси у піддослідних.

2. В експерименті дослідник може цілеспрямовано змінити деякі з
умов, в яких протікає психічний процес, і спостерігати, до яких це приве­
де наслідків. Тим самим він може змінити перебіг психічних процесів.

3. В експериментальному дослідженні має бути обов'язковий суво­
рий облік умов перебігу експерименту.

4. Один і той же експеримент можна провести з великою кількістю
піддослідних. Це дозволяє встановити загальні закономірності розвитку
психічних процесів.

Залежно від того, наскільки умови проведення експерименту є при­родними, він ділиться на лабораторний і природний.

Лабораторний експеримент довгий час застосовувався як єдиний екс­периментальний метод, коли дослідження психічних процесів відбувається в штучних умовах, в лабораторіях, із застосуванням спеціальних приладів.

Природний експеримент вперше був запропонований на І Всеро­сійському з'їзді з експериментальної педагогіки в 1910 році О.Ф. Лазур-ським і потім одержав широке розповсюдження у віковій і педагогічній психології. Піддослідний ставиться в раніше підготовлені, але звичні для нього умови.

Залежно від ступеня втручання в протікання психічних явищ експери­мент можна розділити на констатуючий і формуючий.

Констатувальний експеримент в процесі природної, але спеціально організованої діяльності виявляє певні психічні особливості і дає попе­редній матеріал про рівень розвитку відповідної якості.

Вікова і педагогічна психологія