Етап роботи над змістом дослідження

Другий етап –це збір матеріалу для дослідження. По-перше, знайомство з першоджерелами або архівними матеріалами, якщо вибрана тема носить характер історичного нарису (як наприклад, “Кенігсбергський університет: вчора і сьогодні”), їх вивчення під кутом зору мети дослідження. Після того, як склалося поки що найзагальніше уявлення про коло досліджуваних питань, напрям дослідження і його ймовірні результати, слід приступити до вивчення наукової літератури з досліджуваної проблеми.

Тут студент повинен визначити реальне місце і завдання свого дослідження. По-перше, визначити ще не досліджені питання, на яких слід зосередити увагу, а можливо, розвинути і поглибити підходи, висловлені іншими авторами; по-друге, визначити ті наявні роботи, на які студент має намір посилатися і з яких він виходитиме в своєму дослідженні, по-третє, визначити завдання дослідження, по-четверте, розробити методику педагогічного дослідження.

При цьому дослідник може використовувати такі джерела накопичення матеріалу: читання та опрацювання психолого-педагогічної літератури; особистий досвід; роздуми та спостереження; інтерв’ю та бесіди.

При зборі матеріалу для дослідження доцільно дотримуватися принципу “від загального до конкретного” тобто, познайомитися спочатку з коротким і найбільш загальним викладом теми, відновити в пам’яті педагогічну термінологію, чому сприятиме звернення до відповідних статей “Педагогічної енциклопедії”, “Педагогічного словника”, “Словника з етики”, “Словника для батьків”, “Філософського словника”, навчальних, а також періодичних видань.

Важливим орієнтиром у пошуках необхідної літератури є наочно-тематичні покажчики творів класиків педагогіки.

Для знайомства з новими публікаціями з вибраної проблеми потрібно звернутися до педагогічних журналів: “Педагогіка”, “Народна освіта”, “Виховна робота в школі”, “Рідна школа”, “Педагогіка і психологія”, “Сім’я і школа”, “Палітра педагога”, “Науковий світ” та інших. Слід подивитися покажчик статей за рік, розміщений в останньому номері журналу.

Нарешті, об’ємні бібліографічні відомості містять систематичні каталоги в бібліотеці.

Збираючи інформацію, досліднику бажано врахувати наступні поради: користуватися аркушами одного, щонайбільше двох форматів; постійно мати їх під рукою; не записувати зайвих подробиць; завжди зазначати джерело, з якого зроблено виписки, та відповідну сторінку, з якої виписано цитату; занотовувати нову інформацію систематично, в логічній послідовності на окремих аркушах.

У ході вивчення літератури необхідно вести записи, що складаються з найбільш вагомих цитат і власних попередніх міркувань по окремих складових частинах досліджуваної проблеми. За основоположними джерелами доцільно складати стислий або розгорнений план-конспект (особливо якщо цієї книги немає в постійному обігу або вона достатньо об’ємна).

Знайомлячись з книгою або статтею, необхідно заповнити на неї бібліографічну картку такого змісту: а) вихідні дані роботи; б) про що книга (з позиції вашого до неї ставлення, ваших вимог); в) оцінка книги з погляду можливого її використання в курсовій роботі. Такі бібліографічні картки зручно сортувати відповідно до пунктів робочого плану (складання попереднього робочого плану – це визначення кількох ключових питань, на яких буде акцентуватися увага. На основі цих питань вже йде звернення до літератури, тобто здійснюється збір інформації. Робочий план може бути потім змінений і не збігатися з остаточним варіантом).

Далі – накопичення виписок. Робити виписки – це перш за все уміти знайти і вибрати потрібне теоретичне положення, статистичні дані, цікаві вислови.

Виписувати можна дослівно (цитатами) або у вільному трактуванні, або чергувати. Але у будь-якому випадку необхідно робити посилання на джерело.

Виписки краще всього робити на окремих листах-картках. Такі листи зручно зберігати в конвертах, помітивши кожен номером пункту плану курсової роботи. У тексті виписок слід виділяти заголовки, а важливі поняття, визначення, окремі фрагменти записів підкреслювати. Крім того, на полях листа-картки по ходу виписки корисно робити позначки, які допоможуть зорієнтуватися при повторному зверненні до цього тексту.

Загальноприйнятими позначками є такі:

! – повна згода з тим, про що йде мова в тексті;

? – незгода з автором, сумнів;

?! – подив, здивування;

NB – вельми важливо;

V – важливо, варто відмітити;

~~ – цікаво, може бути в нагоді.

Такого роду дослідницький матеріал слід поступово накопичувати і систематизувати відповідно до задуманого, тобто формувати матеріал дослідження.