Специфіка першого знайомства з членами сім’ї.

Першим і основним завданням гувернера є увійти у сім’ю, не порушивши її внутрішнього життя, не загостривши ті проблеми і конфліктні ситуації, які є у ній, завоювати долвіру та прихільність усіх членів сім’ї. І, зрозуміло, встановати контакт з дитиною, завоювавши її довіру.

Починаючи боту з дитиною, гувернер повинен вміти побачити і підтримати норми і правила життя, які панують у сім’ї, традиції і стиль спілкування між її членами. Здійснювати певні впливи, особливо на початковому етапі, слід обережно й непомітно.

Професійна діяльність гувернера з дитиною в сім’ї починається зі знайомства з її батьками. Найкращий варіант знайомства – без присутності дитини. При цьому слід обговорити ряд загальних питань, проконсультувати батьків щодо підготовки дитини до появи гувернера. Ця підготовка повинна полягати у положительному настроюванні дитини на гувернера. При цьому ні в якому разі не иожна батькам висловлювати занепокоєння, стурбованість, не погрожувати дитині та не лякатиїї змінами в повсякденному житті.

Іншим варіантом знайомства є зустріч з дитиною та батьками (частіше – з одним з их) на так званій “нейтральній” території– під час рогрулянки, ігор тощо.

На початку роботи з дитиною дуже важливою є перша зустріч з нею вихователя. У процесі цієї зустрічі вихователю доцільно зайняти позицію гостя, який приймає традиції сім’ї і демонструє позитивне ставлення до дитини. Перші відвідини сім’ї не повинні бути тривалими. Хоча гувернер більше часу приділяє розмові з батьками, він не повинен випускати з кола своєї пильної уваги й дитину, оскільки вже ці перші спостереження за дитиною можуть дати багато цінної інформації, яка стане у нагоді під час безпосередньої роботи з нею. Особливо важливим є не пропустити перший рух дитини назустріч гувернерові, перший потяг до контакту, у якій би він формі не був.Основною і найрозповсюдженішою помилкою, якої припускаються дорослі у таковых ситуаціях, є авторитарність, зверхність, нав’язливість спілкування з дитиною, що відлякує її і перешкоджає встановленню контакту та формуванню позитивної установки на дорослого .

„Правильна” няня завжди приходить вчасно, зі своїми тапочками і змінним одягом, що заздалегідь не завжди обмовляється. І звичайно, з подарунком малюкові. За будь-яких обставин вона проявляє терпіння і такт, не поспішає вступати в контакт з дитиною, не накидається з проявами емоцій. Але в той же час і не мовчить – розповідає про себе, ненав’язливо розпитує про інтереси малюка. Не реагує на дитячі спроби спровокувати сварку, щоб „вигнати чужу тітку”. Тепло і коректно відзивається про свого попереднього вихованця, ніколи не розпускає плітки про колишніх наймачів.

У перші дні мама знаходиться в будинку разом з вами, щоб малюк звик до незнайомої людини. Вона може виходити з дитячої, повертатися, знову йти, але завжди доступна, уважно слухає, як ви з дитиною налагоджуєте контакт.

Повинно пройти якийсь час, поки дитина не почне вам довіряти як „своїй”. І роль мами в цьому процесі – роль дипломата-посередника. Вона повинна показати, що ви гідні її довіри, з вами можна мати справу, ви не образите, ви умієте грати в його улюблені ігри, з вами можна залишитися один на один і відпустити нарешті її, маму, ради чого, власне, вас і запросили [І Акіншева].

Дітям, особливо маленьким, властиво переживати при зміні звичного устрою, наприклад, коли в будинку з’являється абсолютно чужа тітка, а мама кудись йде. Ви повинні мати у своєму багажі декілька безпрограшних прийомів того, як заспокоїти малюка. Це можуть бути нові, раніше йому не відомі казки або ігри, пісні. Щоб пом’якшити стрес, досвідчені няні, коли приходять, завжди приносять з собою щось цікаве, якийсь сюрприз для дитини, який відволікає увагу від моменту розставання з мамою. Не бійтеся заздалегідь розпитати вашого працедавця, які іграшки або прийоми зможуть відвернути і утішити дитину: можливо, іграшки для цього випадку краще узяти заздалегідь з майбутнього „місця роботи” і принести з собою. У „чарівній скриньці” няні може бути що-небудь з такого набору:

—красиві і міцні книжки з картону або пластика;

—декілька повітряних кульок (щоб не горювати, якщо один лопне);

—пірамідка або невеликий конструктор;

—дерев’яні або пластикові лялечки, звірятка, машинки;

—пара ляльок рукавичок, з якими можна розігрувати прості сценки.

Малюка можна приємно здивувати, склавши, наприклад, у нього на очах журавля або мишку з паперу і відразу ж організувавши з цими журавлем і мишкою гру.

Всі ці безневинні хитрощі дозволяють перетворити прихід няні з суворої необхідності в довгождану подію, рівну появі Діда Морозу.