Учасники можуть, опрацювавши відповідну літературу, запропонувати свої варіанти вправ «знайомства»

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Всі практичні заняття в межах курсу «Теорія та методика організації психотренінгу» спрямовані на ознайомлення з основними методами організації психотренінгу та на формування відповідних базових навичок організації та проведення психотренінгу. Крім того, на кожному практичному заняття студенти презентують доповіді (5-7 хв.) стосовно основних проблем в роботі тренінгової групи.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«Форми та методи проведення тренінгу»

Практичне заняття №1

Теоретична частина: Використання вправ у тренінговій роботі (2 год.)

  1. Принципи організації вправ.
  2. Послідовність застосування вправ.
  3. Аналіз проблеми або ситуації.

Практична частина

Мета: надати студентам можливість більш різнобічно пізнати один одного. Виробити вміння помічати індивідуальні особливості людини. Учасникам пропонуються вправи, які дають уявлення про процедуру фази знайомства, очікування. Учасники знайомляться з методикою «аналізу ситуацій».

Учасники можуть, опрацювавши відповідну літературу, запропонувати свої варіанти вправ «знайомства».

1. Вітання. Учасники стають у дві шеренги і обмінюються різноманітними вітаннями, наприклад, обмінюються рукостисканням.

2. Вправа «Криголам» дає можливість розтопити кригу недовіри в аудиторії на початковому етапі, а попутно - познайомити учасників, запам'ятати їх імена.

Навчальне завдання: показати важливість запам’ятовувати імена учасників, труднощі, які можуть при цьому виникати.

Роздати всім по черзі карточки з літерами А, Б, В і т.д. А потім, вже в іншій послідовності, карточки з номерами— 1, 2, 3 і т.д. Таким чином, кожний отримає нове ім’я, типу А4, Б7, Г15 і т.д. Перевірити, чи всі вловили ідею і запам'ятали нове ім’я. Дати декілька хвилин, щоб походити по приміщенню і поспілкуватися. За цей час вони повинні назвати своє ім’я якомога більшій кількості учасників і запам'ятати інші імена. Потім можна запитати, як вони запам'ятала імена, а той учасник повинен підтвердити його правильність: «Так, я Б9».

Запитання для обговорення:

    1. Чи варто запам'ятовувати імена учасників, з якими ви вперше бачитеся?
    2. Чи вдалося учасникам з першого разу запам'ятати нові імена?
    3. Як повинен до цього ставитися тренер?
    4. Що можна зробити, щоб імена швидше запам'яталися?
    5. Які ще вправи для знайомства можна використати для знайомих між собою лідей?

Мозковий штурм:

  1. Яким чином можна оптимізувати проходження фази знайомства, які прийоми можна застосувати на початку роботи?
  2. Як краще, на вашу думку: використовувати на ранній стадії вправи, які пропонує тренер, чи дозволити групі застосувати свої варіанти знайомства?
  3. На початку роботи групи характерна наявність тривоги. Як ви гадаєте, яким чином можна зменшити напруження учасників та надати можливість для розвитку довіри між учасниками, а також між тренером та учасниками?

3. Вправа «Очікування». Допомагає виявити очікування учасників від занять, курсу (тренінгу) вцілому.
Інструкція: По черзі учасники відповідають на такі запитання:

Що я маю зробити, щоб отримати те, чого я хочу?

Чим мені може допомогти група, щоб я міг отримати те, чого я хочу?

Що повинен зробити викладач (тренер), щоб отримати те, чого я хочу?

Які цілі я хочу досягнути?

Чи можемо ми за сьогоднішній час досягнути її?

Які перешкоди треба побороти в ході роботи (зовнішні. Внутрішні)?

Які ресурси (вміння, навики, ентузіазм) є у Вас вже?

Що може помішати вам досягнути цілі?

Якої підтримки ви потребуєте і від кого?

4. Аналіз ситуацій:

1. Учасник говорить, що боїться подивитися на себе зсередини і не хоче виконувати вправу, яку групі запропонував ведучий. Що робити в даному випадку?

2. Один з учасників групи говорить, що минулого разу він почувався некомфортно в групі, а цього разу він хоче піти з групи. Як реагувати на цю заяву? Чи станете ви звертатися до того, що відбувалося на минулому занятті?

3. Що ви будете робити, коли учасники надто часто відволікаються від роботи в групі?

Література:

1. Большаков В.Ю. Психотренинг: социодинамика, упражнения, игры - СПб., 1996.

2. Вачков И. Основы групового тренинга. – М., 2000.

3. Грецов А., Бедарева Т. Психологические игры для старшеклассников и студентов. – Спб, 2008.

4. Евтихов О. Практика психологического тренинга. – Спб, 2005.

5. Игра в тренинге. Возможности групового взаимодействия / Под ред.. Е.А. Левановой. – Спб, 2007.

6. Лендретт Г.Л. Игровая терапия. - М., 1994.

7. Марасанов Г. И. Социально-психологический тренинг. - М., 1998.

8. Мелибруда Е. Я-Ты-Мы. Психологические возможности улучшения общения. - М., 1986.

9. Ньюстром Д. У. Сканнел З.Е. Деловые игры и современньїй бизнес. -М., 1997.

10. Осипова А.А. Общая психокоррекция. – М., 2005.

11. Пидкасистый П. И. Хайдаров Ж. С. Технология игры. - М., 1996.

12. Прутченков А. С. Трудное восхождение к себе. Методические разработки и сценарии занятий социально-психологических тренингов. - М., 1995.

13. Соколов Д. Сказки и сказкотерапия. - М., 1997.

14. Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя молоді. – К., 2005.

15. Торн К., Маккей Д. Тренінг. Настольная книга тренера. – Спб: Питер, 2008.

16. Федорчук В.М. Соціально-психологічний тренінг: Розвиток комунікативної компетентності викладача. – Кам’янець-Подільський, 2003.

17. Харин С.С. Искусство психотренинга. Заверши свой гештальт. - Минск, 1998.

18. Эксакусто Т.В. Практикум по групповой психокорекции: тренинги, упражнения, ролевые игры. – Ростов н/Д., 2007.

Практичне заняття № 2

Теоретична частина: Психологічні основи проведення рольових та ділових ігор в тренінгу (2 год.)

  1. Рольові ігри. Типи рольових ігор. Переваги та недоліки рольової гри.
  2. Методика проведення рольової гри.
  3. Історія розвитку ділових ігор
  4. Понятійний аналіз та типологія ділових ігор.
  5. Галузі застосування ділових ігор.
  6. Психологічні основи проведення ділових ігор.

Практична частина

Мета: ознайомити учасників з особливостями використання та проведення рольових ігор під час тренінгових занять; що потрібно знати для того, щоб провести рольову гру; перевагами та недоліками рольової гри в тренінгу.

Вітання: Учасники стають у дві шеренги і обмінюються різноманітними вітаннями, поплескуючи один одного по плечах.

Очікування учасників.

Чи є зміни в правилах роботи?

Розминка.Вправа «Володар замку». Інструкція. Вправа дозволяє відчути себе лідером, особою, наділеною відповідною владою. Учасники повинні уявити, що заняття групи проходить в якомусь старому замку. По черзі кожен з учасників уявляє себе його володарем. Водночас усі інші грають ролі знаті при дворі. Учасник, який сідає на уявний трон, розповідає всім про свої методи керування володіннями, свої закони, ставлення до тих, хто порушує закон, ставлення до підлеглих.

Запитання для обговорення:

· Що відчував той, хто сидів на місці володаря?

· Що відчували інші учасники під час того, як вони були знаттю?

· Хто невдоволений своїм перебуванням на місці володаря? Хто хотів би змінити закони свого володіння?

Рольова гра «Соціограма»

Мета – соціометричне вивчення стану групи. Час – 10-15 хвилин на виконання власне вправи (інструктаж, підготовка, репетиції можуть зайняти значно більше часу залежно від рівня підготовленості тренера і групи, можливо – стільки ж, можливо – до 30 хв.). Розігрування групових ролей широко застосовується у СПТ для вирішення особистісних проблем учасників.

Інструкція тренера. Соціограма – це метод розігрування ролей, який дає змогу дослідити роль зсередини, розкрити для себе її можливості, обмеження, впливи на особистість та випробувати почуття, які вона викликає. У запропонованій соціограмі буде 7 ролей. Отже, деяким учасникам доведеться грати однакові ролі. Дві ролі – ролі тренерів (один з них буде вести групу, другий – спостерігати). Тренери не знатимуть, які ролі розігрують інші учасники соціограми. Завдання тренерів полягає в тому, щоб визначити в процесі соціограми, яку з п’яти наведених нижче ролей грає кожний з учасників групи.

Ролі учасників:

1) лідер. Йому група довіряє, він приймає рішення і спонукає групу до їх виконання, загалом найбільше впливає на учасників. Лідер далеко не завжди говорить більше та частіше за інших. Він може мовчки і непомітно керувати учасниками групи.

2) Експерт. Він володіє знаннями та досвідом, важливими для групи. Він надає інформацію, аналізує, розглядає ситуацію з кількох сторін. Його поведінка самокритична й раціональна. Він не намагається прямо впливати на групу – лише через інформацію, яку він надає. (Соціограма відбувається цікавіше, якщо експертів двоє).

3) Рядовий член групи. Ці люди становлять основну частину групи, так звані «маси». Більшість рядових членів схильні ототожнювати себе з лідером, його рішеннями. Тому, виконуючи рішення лідера, рядові члени можуть проявляти таку активність, що тим, хто грає ролі тренера, може здаватися, що саме вони є лідерами. (Історія людства дає безліч свідчень того, як ретельні виконавці чужої волі значно перевищували своїх керівників у жорстокості і насильстві).

4) Знехтуваний член групи. Він є відторгнутим групою, «випадає» з числа інших учасників, його, як правило, не беруть до уваги інші члени групи. Причиною може бути якась відмінність від інших: сором’язливість, зажуреність у собі, відсутність ініціативи тощо. Знехтуваний член групи стає її «жертовним бараном», «козлом відпущення», інтереси якого найменше враховуються іншими, навпаки, його намагаються звинуватити в усіх проблемах. (Поява в групі «жертовного барана» свідчить про серйозні недоліки, навіть професійну неспроможність тренера).

5) Супротивник. Це опозиціонер, який відкрито виступає проти лідера. Він може боротися проти лідера тому, що не згоден з ним, вважає його несправедливим. Також причиною його боротьби може бути дух протидії, що переповнює його, недовіра до будь-яких авторитетів, він може й сам бути претендентом на лідерство, якого група не прийняла у цій ролі.

Зараз кожен візьме собі якусь із цих п’яти ролей. У деяких учасників виявляться однакові ролі, але це добре, оскільки буде можливість побачити ту саму роль у різному виконанні. Але спочатку слід обрати тренера-ведучого та тренера-спостерігача. Хто хоче випробувати себе в цих ролях? (Після того, як двоє учасників оберуть ці ролі, вони вихо­дять з приміщення, тому що не повинні знати, хто з решти учасників які ролі обере. У цей момент зручно зробити перерву на 5-10 хвилин, оскільки інструкції для "тренерів" та решти учасників групи з цієї хви­лини будуть різними, але отримати їх вони мають одночасно, щоб розпочати роботу паралельно, не гаючи часу).

Інструкція для «тренерів». Справжній тренер повідомляє уяв­ним: «Коли ви повернетесь до кімнати, група сидітиме, як і раніше, в колі, але при цьому учасники, які грають однакові ролі, наприклад, рядові члени групи чи знехтувані, сидітимуть поруч один з одним. Лідер буде один; решта ролей може бути представлена кількома учас­никами. Намагайтесь абстрагуватися від ваших знань про особистість того чи того учасника групи, оскільки ролі учасникам будуть призна­чені без відповідності їхнім особистісним якостям. Тому не пробуйте розпізнати ролі, спираючись на ваші знання про особистісні особли­вості учасників. Орієнтуйтеся тільки на їхню поведінку в процесі соціодрами. Ваше завдання – з’ясувати, хто тут лідер, який всім дири­гує; хто – експерти, рядові члени, знехтувані та супротивники. Тренеру-ведучому не потрібно намагатися добитися якісного виконання завдань, які він запропонує групі. Ваше завдання - не провести якусь вправу, а «підштовхнути» груповий процес. Нехай навіть почнеться некерована дискусія – насправді саме це вам і потрібно. Уважно спо­стерігайте, як члени групи взаємодіють один з одним. Тільки в процесі рольової взаємодії учасників ви зможете зрозуміти, хто яку роль грає. Пам’ятайте, що лідер може бути мовчазним, і подавати лише невербальні сигнали. Тому на лідера звичайно дивляться най­частіше». Типова помилка - спри­ймати найбільш галасливих за лідерів.

Інструкція для учасників. Пропоную кожно­му обрати ту роль, яку йому найрідше доводилося грати у реальному житті. Нехай це буде найменш знайома вам роль чи хоча б найменш зрозуміла. Наприклад, хто хотів би зіграти роль «жертовного барана»? (Тренер починає саме з цієї ролі, бо досвід показує, що в багатьох випадках на роль «знехтуваних» висувають себе найбільш активні та авторитарні учасники. Після того, як їх таким чином «нейтралізовано», іншим учасникам стає легше запропонувати себе на роль лідера, експертів або супротивників. Особливу увагу слід приділити добору учасника на роль лідера, а потім його підготовці до цієї ролі. Як пра­вило, на цю роль пропонує себе один з найбільш непомітних учас­ників групи).

Розташування дійових осіб. У міру розподілу ролей тренер фор­мує коло учасників у певному порядку:

• лідер сидить з експертами (по обидві сторони від нього, якщо експертів двоє; експерт праворуч від лідера, якщо експерт один);

• далі за колом розсажуються знехтувані члени групи;

• супротивники мають сидіти так, щоб бути напроти лідера;

• коло замикають рядові члени групи;

• місця для «тренерів» залишаються так: одно недалеко від ліде­ра, друге - майже напроти нього (щоб «тренери» могли спо­стерігати напрями поглядів учасників з різних ділянок кола).

Після того, як учасники розташувалися в колі, тренер вирішує, яку роль йому доцільно взяти собі (тренер завжди бере собі ту роль, значення якої слід посилити: наприклад, роль супротивника, якщо її обрав тільки один учасник; роль рядового члена, якщо, на його погляд, учасники, що взяли собі цю роль, не зможуть упоратися з нею без його підтримки та прикладу тощо).

Виконання вправи. «Тренери» входять, сідають та інспірують групову дискусію. (Якщо хтось з учасників виходить зі своєї ролі чи грає її неточно, тренер може підійти до нього і дати доречну пораду). Через 10 хвилин робо­ти ведучий пропонує «тренерам» визначити, яку роль грає кожний учас­ник групи. Найчастіше «тренери» правильно ідентифікують ролі знехтува­них та супротивників, але наражаються на ускладнення при визна­ченні ролей лідера, експертів та рядових членів групи.

Обговорення досвіду. Що нового я пізнав про свою роль? (відповісти письмово).

Опитування починається із «знехтуваних», потім – супротивника, рядових членів, експертів, лідера, і останніми опитуються «тренери».

- Як ви себе почували в цій ролі? Які почуття переважали?

- Чи відчували ви себе певною мірою обмеженим?

- Які можливості та переваги ви мали або могли мати перед іншими членами групи?

- Що в поведінці «тренерів» Вам здалося конструктивним?

- Для “знехтуваних»: «Чи відчували ви, що вас примушують щось робити?»

- Для «експертів»: «Чи завжди ви відчували себе компетентними?»

- Для «лідера»: «Чи була відповідальність для вас надто великим тягарем?»

В підсумку варто зазначити, що, якщо тренер не зможе зрозуміти структури групи, що складається або вже склалася, то його може чекати небезпека, наприклад, він може вступити у конфлікт з лідером чи опозицією, сам посилити набуття учасником групи статусу «жертовного барана» тощо.

Завершення. Після обговорення необхідно зняти ролі з вико­навців. Кожний член групи вголос промовляє фразу: «Я не знех­туваний, Я –Тетяна» тощо.

Аби вдало використовувати обговорення, тренеру корисно знати найбільш поширені варіанти висловлювань учасників соціодрами.

Так, «знехтувані» часто кажуть про почуття образи, розчарування і страху. Вони бояться, що їх примушуватимуть щось робити. Часто в них ви­никає почуття зменшення свого особистісного, і навіть фізичного об’єму, почуття звуження поля зору і «занурення в себе». Один із сучасних варіантів «знехтуваного» - це «гордий вигнанець», який доб­ровільно усувається від групи і її проблем, занурюється в себе і ви­ношує власні, дорогі йому ідеї. Відторгнення групою раптом дає почуття звільнення від неї, отримання свободи для індивідуального розвитку, не обмеженого групою. Чоловіки, що виконують цю роль, часто згадують службу в армії та «дідівщину». Один з варіантів цієї ролі – «блазень»: «Так, я відторгнений групою, всі з мене знущаються, але завдяки своєї незграбності я постійно в центрі уваги».

«Супротивники» часто вказують на почуття скутості, обмеженості, яке виникає в цій ролі: все слід робити й казати навпаки тому, що хоче лідер і його прихильники. Часто у прихильників розвивається почуття азарту, безкарності, вседозволеності, нестриманості, що про­являється в різких та неконтрольованих випадах проти найбільш ак­тивних рядових членів та знехтуваних. З іншого боку, роль супро­тивника вимагає постійного придумування альтернатив груповим рішенням, великої винахідливості та постійного творчого пошуку.

«Рядові члени» змальовують найрізноманітніші почуття. Часто це почуття єдності, монолітності, непохитної підтримки того «фронту», до якого вони належать. «Ми єдині, нам весело, ми сильні в своїй єдності і ми переможемо! Щоправда, у захваті єдністю трохи губиш самого себе, власну індивідуальність». Часто ті, хто грає цю роль, повідом­ляють про почуття безвідповідальності (адже рішення приймає хтось інший), безпринципності (погляди змінюються залежно від настрою лідера), безкарності, повної свободи емоційно-голосової діяльності, агресивності, і навіть жорстокості у ставленні до знехтуваних.

«Експерти» часто повідомляють про жахливе почуття некомпетент­ності, гарячковий пошук інформації в пам'яті, а також про почуття, що рядові члені групи й супротивники не дають висловитися, уривають усі їхні спроби дати групі якусь інформацію. Інколи в цій ролі людина відчуває віддаленість і нудьгу: «Навіщо весь цей галас, коли й так усе ясно». Багато кому важко утримуватися в ролі інформатора, хо­четься вплинути на події в групі. З іншого боку, ця роль дає багатьом виконавцям почуття ясності думки, не затьмареної участю в загальній суперечці, і почуття гордого задоволення від того, що вони можуть потай впливати на рішення лідера й навіть маніпулювати ним.

«Лідер» може змальовувати свою роль як приємну для нього, так само й навпаки, як неприємну. Деяким учасникам ця роль дає відчуття внутрішньої правоти і повної свободи, почуття безпеки та непохитної підтримки з боку «послужливого хору» рядових членів групи. З іншого боку, у цій ролі людина може відчувати неприємне почуття власної несвободи, змушеності реагувати якимось чином на все, що відбувається, неможливість хоча б хвилину побути поза зоною загальної уваги. Деякі учасники зазначають, що ця роль накладає занадто вели­кий тягар відповідальності і робить їх самотніми: «Я все визначаю в групі, але поговорити, власне, і немає з ким, я зовсім один».

Мозковий штурм:

1. Яким чином можна оптимізувати проходження групою фази агресії, щоб це було найбільш «безпечно» для учасників?

2. Які техніки можуть допомогти зменшити опір та зняти захисні механізми в учасників?

Література:

1. Большаков В.Ю. Психотренинг: социодинамика, упражнения, игры - СПб., 1996.

2. Вачков И. Основы групового тренинга. – М., 2000.

3. Грецов А., Бедарева Т. Психологические игры для старшеклассников и студентов. – Спб, 2008.

4. Евтихов О. Практика психологического тренинга. – Спб, 2005.

5. Игра в тренинге. Возможности групового взаимодействия / Под ред.. Е.А. Левановой. – Спб, 2007.

6. Лендретт Г.Л. Игровая терапия. - М., 1994.

7. Марасанов Г. И. Социально-психологический тренинг. - М., 1998.

8. Мелибруда Е. Я-Ты-Мы. Психологические возможности улучшения общения. - М., 1986.

9. Ньюстром Д. У. Сканнел З.Е. Деловые игры и современньїй бизнес. -М., 1997.

10. Осипова А.А. Общая психокоррекция. – М., 2005.

11. Пидкасистый П. И. Хайдаров Ж. С. Технология игры. - М., 1996.

12. Прутченков А. С. Трудное восхождение к себе. Методические разработки и сценарии занятий социально-психологических тренингов. - М., 1995.

13. Соколов Д. Сказки и сказкотерапия. - М., 1997.

14. Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя молоді. – К., 2005.

15. Торн К., Маккей Д. Тренінг. Настольная книга тренера. – Спб: Питер, 2008.

16. Федорчук В.М. Соціально-психологічний тренінг: Розвиток комунікативної компетентності викладача. – Кам’янець-Подільський, 2003.

17. Харин С.С. Искусство психотренинга. Заверши свой гештальт. - Минск, 1998.

18. Эксакусто Т.В. Практикум по групповой психокорекции: тренинги, упражнения, ролевые игры. – Ростов н/Д., 2007.

Практичне заняття № 3

Теоретична частина: Методика проведення групових дискусій. Специфіка проведення «брейн-стормінгу» (2 год.)

  1. Історія та специфіка проведення «брейн-стормінгу».
  2. Застосування «брейн-стормінгу» у прийнятті управлінських рішень.
  3. принципи проведення мозкового штурму.
  4. Методика проведення групових дискусій.

Практична частина

Мета:ознайомити учасників з особливостями використання та проведення групових дискусій та мозкового штурму під час тренінгових занять.

Розминка.Вправа «Кути». Учасникам пропонується відповідати на запитання за певним алгоритмом. Тренер задає запитання, яке має 4 варіанти відповідей і п’ятий – вільний. При цьому кожний із запропонованих варіантів відповідає певному кольору (червоному, жовтому, зеленому, синьому), який, в свою чергу, співвідноситься з певним кутом кімнати.

Учасники, прослухавши запитання, обирають один із варіантів відповіді і переміщаються у відповідний куток. У випадку, якщо ні один з варіантів не підходить, учасник залишається в центрі кімнати. Таким чином, учасники діляться на групи.

Далі в кожній групі іде обговорення: «Чому я вибрав цей варіант відповіді?». Бажано, щоб на нього відповів кожен учасник. Після цього учасники повертаються в центр кімнати і слухають наступне запитання.

Таким чином, учасники поступово погружаються у відповідну тему.

Запитання:

  1. Мій улюблений колір: червоний, синій, жовтий, зелений ;
  2. Моя улюблена пора року: зима, весна, літо, осінь;
  3. Моє улюблене свято: Новий рік, Різдво, Великдень, 8 Березня;
  4. Більше всього мені подобається вчитися:

· На тренінгу - зелений;

· При лекційній формі - червоний;

· В бібліотеці – жовтий;

· Вдома – синій.

  1. Головна задача тренера:

· Подати інформацію – зелений;

· Вміти організувати комунікацію – червоний;

· Давати поради і консультації – жовтий;

· Створювати умови для отримання практичних навиків – синій.

Мозковий штурм

1. Група вже майже завершила роботу, але деякі з учасників пропонують новий матеріал для обговорення або пропонують продовжити роботу групи ще на кілька днів чи тижнів. Що робити в даних ситуаціях?

2. Як можна сприяти тому, щоб учасники запропонували важливий матеріал не тільки в кінці занять?

Література:

1. Большаков В.Ю. Психотренинг: социодинамика, упражнения, игры - СПб., 1996.

2. Вачков И. Основы групового тренинга. – М., 2000.

3. Грецов А., Бедарева Т. Психологические игры для старшеклассников и студентов. – Спб, 2008.

4. Евтихов О. Практика психологического тренинга. – Спб, 2005.

5. Игра в тренинге. Возможности групового взаимодействия / Под ред.. Е.А. Левановой. – Спб, 2007.

6. Лендретт Г.Л. Игровая терапия. - М., 1994.

7. Марасанов Г. И. Социально-психологический тренинг. - М., 1998.

8. Мелибруда Е. Я-Ты-Мы. Психологические возможности улучшения общения. - М., 1986.

9. Ньюстром Д. У. Сканнел З.Е. Деловые игры и современньїй бизнес. -М., 1997.

10. Осипова А.А. Общая психокоррекция. – М., 2005.

11. Пидкасистый П. И. Хайдаров Ж. С. Технология игры. - М., 1996.

12. Прутченков А. С. Трудное восхождение к себе. Методические разработки и сценарии занятий социально-психологических тренингов. - М., 1995.

13. Соколов Д. Сказки и сказкотерапия. - М., 1997.

14. Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя молоді. – К., 2005.

15. Торн К., Маккей Д. Тренінг. Настольная книга тренера. – Спб: Питер, 2008.

16. Федорчук В.М. Соціально-психологічний тренінг: Розвиток комунікативної компетентності викладача. – Кам’янець-Подільський, 2003.

17. Харин С.С. Искусство психотренинга. Заверши свой гештальт. - Минск, 1998.

18. Эксакусто Т.В. Практикум по групповой психокорекции: тренинги, упражнения, ролевые игры. – Ростов н/Д., 2007.

Практичне заняття № 4

Теоретична частина: Релаксаційні вправи: методика проведення (2 год.)

  1. Релаксаційні вправи. Загальні правила застосування релаксаційних технік.
  2. Ігри-розминки (танцювальні вправи, рухові вправи та ін.).
  3. Психогімнастика.
  4. Психомалюнок: можливості вправи, оцінка.

Практична частина

Мета: ознайомити учасників з особливостями використання та проведення релаксаційних вправ та ігор-розминок під час тренінгових занять.

Розминка. Вправа «Оплески». Мета – дати можливість учасникам розім’яти м’язи та відпочити. Інструкція: потрібно підвестися тим учасникам, хто має певне вміння чи якість, щось любить або бажає чомусь навчитися; інші учасники групи активно аплодують тим, хто підвівся. Наприклад, «Підведіться з місця усі ті, хто вміє вишивати”. Оплески! «Дякую, сідайте. Підведіться з місць усі ті, хто вміє кататися на гірських лижах”. Оплески! «Дякую, сідайте. Підведіться з місць усі ті, хто любить дивитися серіали» тощо.

Вправа«Іграшка». Вправа допомагає створити уявлення про неповторні якості унікальної особистості кожного учасника. Кожен з нас мав улюблену іграшку або в дитинстві любив слухати якусь казку. Як правило, улюблена іграшка є своєрідною проекцією учасника на себе самого. У розповіді учасників про їхні улюблені іграшки відбиваються особливості їхньої особистості.

Інструкція: члени групи думають про те, якою іграшкою вони хотіли б стати або яка іграшка є їх улюбленою. Далі вони по черзі обговорюють, на яку іграшку схожий кожен учасник. У колі учасник, якого обговорюють як іграшку, розповідає про «свою» іграшку, на яку він, на його думку, схожий.

Запитання для обговорення:

· Яка з названих іграшок була близькою до вашої характеристики?

· Чому ви обрали для себе саме таку іграшку?

Вправа «Візуалізація». Мета – розслабитися та відпочити.

Обговорення:

  1. Який вплив мали на вас дані вправи?
  2. Який, на вашу думку, механізм їхньої дії?
  3. В яких випадках доцільно застосовувати рухавки, релаксаційні вправи?

Література:

1. Большаков В.Ю. Психотренинг: социодинамика, упражнения, игры - СПб., 1996.

2. Вачков И. Основы групового тренинга. – М., 2000.

3. Грецов А., Бедарева Т. Психологические игры для старшеклассников и студентов. – Спб, 2008.

4. Евтихов О. Практика психологического тренинга. – Спб, 2005.

5. Игра в тренинге. Возможности групового взаимодействия / Под ред.. Е.А. Левановой. – Спб, 2007.

6. Лендретт Г.Л. Игровая терапия. - М., 1994.

7. Марасанов Г. И. Социально-психологический тренинг. - М., 1998.

8. Мелибруда Е. Я-Ты-Мы. Психологические возможности улучшения общения. - М., 1986.

9. Ньюстром Д. У. Сканнел З.Е. Деловые игры и современньїй бизнес. -М., 1997.

10. Осипова А.А. Общая психокоррекция. – М., 2005.

11. Пидкасистый П. И. Хайдаров Ж. С. Технология игры. - М., 1996.

12. Прутченков А. С. Трудное восхождение к себе. Методические разработки и сценарии занятий социально-психологических тренингов. - М., 1995.

13. Соколов Д. Сказки и сказкотерапия. - М., 1997.

14. Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя молоді. – К., 2005.

15. Торн К., Маккей Д. Тренінг. Настольная книга тренера. – Спб: Питер, 2008.

16. Федорчук В.М. Соціально-психологічний тренінг: Розвиток комунікативної компетентності викладача. – Кам’янець-Подільський, 2003.

17. Харин С.С. Искусство психотренинга. Заверши свой гештальт. - Минск, 1998.

18. Эксакусто Т.В. Практикум по групповой психокорекции: тренинги, упражнения, ролевые игры. – Ростов н/Д., 2007.

Практичне заняття № 5

Теоретична частина: Вирішення питань застою в роботі групи. Особливості роботи з важкими учасниками (2 год.)

  1. Типологія груп з різним контингентом учасників.
  2. Проблемні учасники: ознаки та види.
  3. Монополіст і його вплив на групу.
  4. Учасник, який мовчить.
  5. Характерологічно важкий учасник.
  6. Учасник у пограничному стані.
  7. Учасник, який висловлює вербальну агресію.
  8. Особливості роботи з важкими учасниками.
  9. Вирішення питань застою в роботі групи.

Практична частина

Завдання: «Три крокове розв’язання проблемного завдання», суть якого полягає в наступному:

1. Група розбивається на декілька малих груп по 3-4 учасника. Кожен з учасників малої групи складає окремо перелік з трьох-п’яти характерних проблем , які можуть виникнути в групі.

2. Шляхом обговорення індивідуально складених переліків проблем група виділяє 3-5 найбільш гострих і готує групову доповідь, яка містить їхню коротку характеристику.

3. Кожна мала група виробляє загальну думку з трьох найбільш актуальних проблем. У процесі обговорення учасники малих груп можуть ставити один одному запитання, але тільки для уточнення або кращого розуміння проблеми, наприклад: «Чому ви вважаєте, що більш актуальна проблема…?» або «Чи я Вас правильно зрозумів, що…?»

Методи, які можна застосувати для презентації шляхів вирішення проблем: міні-лекції, презентації.

Вправа «Дух групи». Коли група вже виконала більшу частину вправ, може виявитися певний «застій» у роботі або навіть критичні моменти, які можуть дестабілізувати робочу атмосферу у групі. Вправа дозволяє в символічній і вражаючій формі виразити і відчути атмосферу групи. Уявні образи «духу групи» активізують фантазію учасників і стимулюють їх на продовження роботи.

Інструкція. Учасники уявляють, що на пустому стільці всередині кола сидить «дух групи», який супроводжує заняття. Учасники закривають очі і намагаються уявити, як він виглядає. Коли учасники це уявили, один з них сідає на стілець «духу групи», приймає його позу і як груповий «дух» розмовляє з групою: розповідає про себе, про те, якою він бачить групу.

Запитання для обговорення:

· Які образи «духу групи» створили учасники?

· Чий образ був найбільш схожий на «дух групи»?

· Що сприятиме активізації групи?

Аналіз ситуацій:

  1. Один з учасників висуває претензії, що група вже деякий час не може «зрушити з місця? Які прийоми можна застосувати для того, щоб знову активізувати роботу групи?
  2. Один учасник намагається якомога повніше обговорити свою проблему з іншими учасниками і тренером. Інші учасники почали сумувати, а деякі навіть висловлюють претензії щодо недостатньої уваги, яку їм приділяють. Як можна діяти в такому випадку?

Література:

1. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. - X., 1997.

2. Борисова А.А.Проницательность как проблема психологии общения.// Вопросы психологии. - 1990. - №4.

3. Братченко С.Л. Развитие у студентов направленности на диалогическое общение в условиях групповой формы обучения: Автореф. дис... канд. психол. наук. - Л., 1987.

4. Вагин И. Тренинги – это класно! Стратегия проведения психологических тренингов. – М., 2005.

5. Вачков И. Основы групового тренинга. – М., 2000.

6. Горностай П.П., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования. Проблемный подход. - К., 1995.

7. Групповая психотерапия / Под. ред. Б.Д.Карвасарского, С.Ледера. -М., 1990.

8. Диалог: теоретические проблемы и методы исследования / Под ред. Ф.М.Березина. - М., 1991.

9. Евтихов О. Практика психологического тренинга. – Спб, 2005.

10. Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг: Учебное пособие. - Л., 1989.

11. Козлов Н. И. Как относиться к себе и людям или практическая психология на каждый день. - М., 1993.

12. Козлов Н. Лучшие игры и упражнения в психологическом тренинге. -М., 1997.

13. Колодзин Б. Как жить после психической травмы. - М., 1992.

14. Корнелиус Х.,Фейр Ш. Выиграть может каждый. - М., 1992.

15. Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения. - М., 1992.

16. Петровская Л.А. Компетентность в общении: социально психологический тренинг. - М., 1989.

17. Прутченков А. С. Трудное восхождение к себе. Методические разработки и сценарии занятий социально-психологических тренингов. - М., 1995.

18. Рейнуотер Дж. Это в Ваших силах. Как стать собственным психоте­рапевтом. -М., 1992.

19. Торн К., Маккей Д. Тренинг. Настольная книга тренера. – Спб: Питер, 2008.

20. Фишер У.,Юри Р. Путь к согласию или переговоры без поражений. -М., 1992.

21. Харин С.С. Искусство психотренинга. Заверши свой гештальт. - Минск, 1998.

22. Хорни К. Ваши внутренние конфликты. Конструктивная теория неврозов. - СПб, 1997.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

«Підготовка та проведення тренінгу»

Практичне заняття № 6

Тема: Підготовка тренера (2 год.)

  1. Основні ролі та функції тренера.
  2. Вимоги до ведучого групи (тренера).
  3. Особливості психологічної сфери ведучого психологічних тренінгів.
  4. Комунікативні навички, необхідні в роботі тренера.
  5. Стилі керівництва групою.
  6. Підготовка тренерів у руслі різних тренінгових підходів.
  7. Зарубіжний досвід підготовки тренерів. Балінтовські групи.

Література:

1. Александров А.А. Современная психотерапия. Лекции. - СПб., 1997.

2. Атватер И. Я вас слушаю.- М., 1988.

3. Борисова А.А.Проницательность как проблема психологии общения.// Вопросы психологии. - 1990. - №4.

4. Брикман Р., Кершнер Р. Гений общения. - СПб., 1997.

5. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. - М., 1989.

6. Вагин И. Тренинги – это класно! Стратегия проведения психологических тренингов. – М., 2005.

7. Вачков И. Основы групового тренинга. – М., 2000.

8. Гриндер Дж., Бендлер Р. Из лягушек в принцы. - М. 1993.

9. Евтихов О. Практика психологического тренинга. – Спб, 2005.

10. Жуков Ю.М. Эффективность делового общения. - М., 1988.

11. Козлов Н. И. Как относиться к себе и людям или практическая психология на каждый день. - М., 1993.

12. Корнелиус Х.,Фейр Ш. Выиграть может каждый. - М., 1992.

13. Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения. - М., 1992.

14. Леви В. И, Искусство быть другим. - СПб., 1993.

15. Леви В. И. Искусство быть собой. - М., 1991.

16. Мелибруда Е. Я-Ты-Мы. Психологические возможности улучшения общения. - М., 1986.

17. Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. - К., 1994.

18. Петровская Л.А. Компетентность в общении: социально психологический тренинг. - М., 1989.

19. Рейнуотер Дж. Это в Ваших силах. Как стать собственным психоте­рапевтом. -М., 1992.

20. Сатир В. Как строить себя и свою семью. - М., 1992.

21. Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя молоді. – К., 2005.

22. Торн К., Маккей Д. Тренінг. Настольная книга тренера. – Спб: Питер, 2008.

23. Федорчук В.М. Соціально-психологічний тренінг: Розвиток комунікативної компетентності викладача. – Кам’янець-Подільський, 2003.

Практичне заняття № 7

Тема: Підготовка і проведення тренінгу. Побудова тренінгової програми (2 год.)

1. Логіка побудови тренінгової програми.

2. Довготривалі та короткочасні програми.

3. Визначення потреб клієнта. Опрацювання змісту тренінгу.

4. Способи планування тренінгу.

5. Структура тренінгу.

6. Вибір методів роботи у тренінгу.

Завдання:

  1. Скласти програму психологічного тренінгу на обрану тему.

Наши рекомендации