Методика формування іншомовної граматичної навички. основні методичні положення для самостійного опрацювання та практичного використання

Практичні самостійні завдання до семінарського заняття з теми «Формування граматичної навички»

1. Опрацюйте основні положення до зазначеної теми, звернувши увагу на наступні положення:

- зміст формування граматичної навички, мета навчання граматики іноземної мови в школі;

- призначення граматичних явищ активного і пасивного мінімуму, змісту навчання граматичних;

- вибір способу презентації і пояснення нового граматичного явища (ГЯ);

- організація та проведення етапу тренувальної роботи і обґрунтований вибір граматичних вправ.

- аргументований підхід до вибору граматичних вправ;

- послідовність використання граматичних вправ відповідно до мети уроку.

2. За власним вибором підберіть статтю за темою «Методика навчання граматики», скориставшись ресурсом: http://www.inozemnimovu.org/ Ukrain/arhiv.htm. Підготуйте опорний конспект, зазначивши теоретичну цінність та практичну спрямованість статті.

3. Розробіть фрагмент уроку, метою якого є формування граматичної навички, зазначивши клас, підручник, № уроку, конкретні задачи фрагменту, послідовність роботи.

4. Із запропонованого фактичного матеріалу («банк» вправ, граматичні ігри) прокоментуйте їх використання до конкретної мети уроку з формування граматичної навички.

Роль граматичної компетенції в структурі формування комунікативної компетенції

Навчання граматики іноземної мови полягає у формуванні в учнів граматичних навичок – автоматизованих дій із мовним матеріалом, спеціально відібраним для шкільного граматичного мінімуму. Визначають активний та пасивний граматичний мінімум. До активного граматичного мінімуму включають граматичні явища, які учні повинні вміти вживати у говорінні та письмі і розуміти під час читання та слухання. Пасивний граматичний мінімум – ті граматичні явища, які учні повинні лише розуміти у текстах для читання та аудіювання.

Основні методичні положення

1. Основною метою навчання граматики іноземної мови в середній школі є формування в учнів мовленнєвих навичок. У зв’язку з цим істотне значення має питання відбору граматичного матеріалу, достатнього для реалізації комунікативних цілей навчання в межах вимог, передбачених програмою.

2. У методичній літературі розрізняють активний і пасивний граматичний мінімум. Перший охоплює ті граматичні явища, які вживаються в усному мовленні в межах визначених програмою тем. Він опрацьовується переважно усно. До другого (пасивного) граматичного мінімуму належать граматичні явища, які учні повинні “впізнавати” і розуміти під час читання й аудіювання. Програма дещо конкретизує його, але він уточнюється також підручниками. Пасивний граматичний мінімум засвоюється в процесі читання і під час підготовки до нього.

3. Стосовно змісту навчання граматики іноземнох мови: його каркас складають 4 елементи:

§ Формоутворення і формозміни часових форм дієслова, передбачених для активного вживання і розпізнання.

§ Порядок слів, від якого часто залежить значення слова (пор. animal fat – fat animal, oil lamp – lamp oil, etc.).

§ Використання службових і структурних слів (Have you read it?, in the box; of the room; to my brother, etc.).

§ Застосування закінчень, суфіксів і префіксів (she goes, two boys; the strongest animal; strongly, etc.).

3. Практичні рекомендації:

· Навчати граматиці в контексті. Вибір граматичної форми завжди залежить від значення, яке людина хоче передати.

· Навчати граматиці з метою заохочувати розуміння і відтворення учнями «живої мови», завжди давати учням можливість практикувати граматичні явища у спілкуванні.

· Витрачати час на практику, а не на пояснення.

· Усе, що робить учитель у класі, має відповідати рівню, інтересам, сподіванням та стилю навчання учнів.

4. Особливої уваги заслуговує усвідомлений підхід учителя до вибору способу пояснення нового граматичного явища:

´ Дедуктивний, тобто презентація правила і супровід зразками його використання;

´ Індуктивний, тобто спочатку презентація зразка, а потім узагальнення і виведення правила.

Ø Використання дедуктивного підходу має певні переваги, а саме:

· дає можливість відразу переходити до ключового поняття, і таким чином економити час;

· багато правил простіше презентувати, ніж вивести з прикладів;

· враховуються розумові здібності і зрілість учнів та визнається роль когнітивних процесів у навчанні мови;

· відповідає очікуванням багатьох учнів (особливо учнів з аналітичним складом розуму) щодо процедури навчання;

· дозволяє вчителеві працювати з аспектами мови в міру необхідності, не вимагаючи роботи з антиципації.

v Незручності використання названого підходу полягають в наступному:

· деякі учні, особливо молодші, можуть не розуміти або всю концепцію, або граматичну термінологію, яку використовує вчитель;

· пояснення граматичних правил завжди передбачає діяльність, у якій в центрі процесу навчання знаходиться вчитель, а не учень;

· пояснення запам’ятовуються гірше, ніж інші способи презентації;

· такий підхід може створити в учнів хибне уявлення про те, що навчання мові – це вивчення правил.

v Уміло сформульоване граматичне правило повинно:

´ Точно описувати реальність.

´ Чітко показувати межі використання тієї чи іншої граматичної форми.

´ Бути чітким і не дозволяти неясності або розмитості.

´ Бути простим і не намагатись охопити всю гаму можливих винятків.

´ Використовувати поняття, які вже знайомі учням.

´ Відповідати тільки на ті запитання, на які учням потрібно знати відповідь.

v Презентація правила повинна:

´ бути ілюстрованою прикладами;

´ бути короткою;

´ обов’язково містити перевірку розуміння учнями;

´ давати учням можливість персоналізувати правило.

У навчанні іноземних мов застосування правил є необхідністю, оскільки:

1) правило дає можливість зосередити зусилля учня на засвоєнні певного елемента форми; якщо учень знає, на що спрямовані його зусилля, засвоєння матеріалу відбувається швидше, оскільки діють мотиваційно-вольові фактори;

2) при застосуванні правил в учня формується природне вміння контролювати правильність свого мовлення. У сучасній методиці навчання іноземних мов розрізняють два види правил: правила-інструкції та правила-узагальнення.

Правило-інструкція – це коротка формула, що стосується не всього комплексу граматичного явища, а лише якогось одного його елемента, однієї форми, включеної до мовного зразка. Такі правила застосовують при структурному способі подачі граматичного матеріалу, трактують граматичні явища в комплексі (утворення, зміна в особі часової форми і інше).

Правила-узагальнення застосовуються і в молодших класах (після того, як навичка в основному сформована), і особливо, на старших етапах навчання, де вони складають основний зміст рецептивного засвоєння граматики.

Таким чином, для засвоєння граматичних знань застосовуються такі форми роботи на уроці:

1. Сприймання правил-інструкцій та утримання їх в оперативній пам’яті під час усного тренування.

2. Сприймання правил-узагальнень (пояснення вчителя, з підручника) і закріплення їх у пам’яті за допомогою письмових вправ. Це стосується як молодших, так і старших класів.

3. Сприймання правил-узагальнень (пояснення вчителя, з підручника) і закріплення їх у пам’яті в процесі аналізу прочитаного тексту в старших класах.

Ø Використання іншого підходу – індуктивного, у свою чергу має певні переваги при залученні учнів до засвоєння граматичного явища, а саме:

· правила, які учні виводять самі, більше відповідають їхньому менталітету та краще запам’ятовуються;

· розумові зусилля забезпечують більшу пізнавальну глибину та, як наслідок, краще запам’ятовування;

· учні активно залучаються до пізнавального процесу, тому вони стають більш уважними та більш вмотивованими;

· учні мають нагоду розвивати навички розв’язання проблем та розпізнавання структур;

· якщо розв’язання проблем проходить у співробітництві, учні отримують нагоду додаткової мовної практики;

· самостійна робота з виведення правил розвиває впевненість у собі і, як наслідок, автономію учня.

При зазначених перевагах індуктивного підходу вчитель має усвідомити і певні можливі негативні моменти, оскільки:

· час та зусилля, що витрачаються на виведення правил, можуть призвести до хибного уявлення про те, що правила є об’єктом, а не засобом вивчення мови;

· час, який витрачається на виведення правил, можна було б використати на продуктивну практику;

· учні можуть вивести хибне, занадто широке або занадто вузьке правило, що може бути дуже важко перевірити;

· на вчителя може лягти додатковий тягар з підготовки оснащення до пояснення ГЯ;

· незважаючи на будь-яку організацію даних, багато аспектів мови не дають можливості легко сформулювати правило;

· деякі учні за своїм стилем навчання та/або попереднім досвідом потребують простої презентації правил учителем.

Ø У практиці навчання іноземних мов застосовується часто і третій спосіб подачі граматики – так званий лексичний,згідно з яким елементи окремих граматичних тем подаються як окремі лексичні одиниці. Прикладом лексичного способу подачі граматичного матеріалу може бути вивчення числівників, займенників тощо. Його можна застосовувати також у процесі оволодіння так званими нестандартними (неправильними, сильними) дієсловами та в тих випадках, коли з якоїсь парадигми засвоюється лише один елемент. Так вивчається, наприклад, форма is у п’ятому класі (англійська мова), яка спочатку подається окремо від інших форм тієї ж парадигми. Аналогічно засвоюються і всі службово-структурні елементи, які виконують у реченні граматичні функції, але вивчаються як лексичні одиниці.

5. Правильна організація ознайомлення з граматичним явищем сприяє попередженню типових помилок у мовленні учнів, тому слід дотримуватися такої послідовності етапів роботи:

1) визначення узагальненого комунікативного завдання, для розв’язання якого застосовують нове граматичне явище (установка);

2) демонстрування вчителем або диктором ситуативно обумовлених висловлювань з цим явищем;

3) побудова подібних висловлювань учнями за аналогією; контроль його розуміння учнями;

4) усвідомлення функції та форми граматичного явища, запис учнями правил-інструкцій, символічне зображення речень із цим граматичним явищем, декількох мовних зразків із підкреслення відповідних елементів граматичної структури;

5) виконання мовленнєвих дій учнями спочатку слідом за вчителем, потім самостійно у створюваних учителем ситуаціях з опорами чи без них.

Не всі граматичні структури потребують проходження кожного етапу. Деякі з них можна пропустити, учитель має вирішувати це сам залежно від специфіки граматичного явища, його зв’язку з попередньо засвоєними знаннями, віку учнів, їх загального лінгвістичного досвіду.

Ознайомлення з граматичною структурою є початком формування граматичної навички. Автоматизованого вживання цієї структури у мовленні досягається завдяки цілеспрямованого використання засобів формування граматичної компетенції.

Як відомо, основним засобом навчання ІМ є НМК. Допоміжні засоби навчання поділяють на технічні і нетехнічні. В якості нетехнічних засобів вчитель може використати спочатку (для учнів молодших класів):

· звичайну зображальну наочність;

· малюнки, без яких ніяк не обійтися, наприклад, у вправах для засвоєння ГС у теперішньому подовженому часі (Present Progressive) в англійській мові.

Зазвичай малюнки із зображенням дій використовують для ознайомлення учнів з новою ГС, для коментування учнями дій персонажів, зображених на малюнку. Саме в таких випадках та деяких інших для учнів є корисним малюнки в комп’ютерному варіанті. Проте рідко використовується таких цікавий прийом: вчитель тримає малюнок у руках, не показуючи його учням, і просить здогадатися, що роблять зображені на ньому персонажі (їх слід назвати). Учні по черзі ставлять загальні питання, аж поки не вгадають зображену дію. Якщо учні так і не здогадалися, то повинні поставити спеціальне запитання, на яке вже відповідає вчитель, показуючи малюнок класу.

До нетехнічних засобів навчання відноситься також і графічна наочність.

Для формування ГК широко використовуються:

´ різноманітні таблиці,

´ схеми,

´ картки,

´ ігри з картками (наприклад, гра в лото; гра в карти, де картами є картки з формами неправильних дієслів),

´ вирішення “граматичних” кросвордів тощо.

Серед таблиць доцільно використати ілюстративну таблицю, що служать для систематизації граматичного матеріалу і презентації його в міні-контекстах.

Підстановці таблиці вербальні і структурні доцільно використовувати як опору в умовно-комунікативних вправах, де в учнів є мовленнєве завдання і створена ситуація мовлення. Прикладом використання підстановчої вербальної таблиці в процесі формування ГК (ГС у Present Perfect) може бути така:

Find out the reason for your friends’ happy mood. You can make use of the substitution table given below.

Example.

T-CI: You seem to be in a happy mood, Olga.

P (Olga): You are right. I´m in a happy mood. I´ve composed a poem myself.

Class: Olga is in a happy mood. She has composed a poem herself.

I’ve

made embroidered knitted printed composed

a model car/plane a blouse/ a shirt a scarf/a sweater some photos a song/a poem

myself

Дуже корисною може виявитися спеціальна таблиця, яка демонструє порядок слів у стверджувальних, заперечних і питальних реченнях. У такій таблиці важливо зафіксувати місце підмета, а всі інші члени речення, особливо частини присудка (там, де є допоміжні дієслова) вже будуть розташовані після або перед ним. Наведемо приклад такої таблиці, яка демонструє порядок слів із структурою have got.

Підмет
What	Have Has have	You Karisson I Maousie the monkeys Froggie we Who	have has have has have has have has	not not	got got got got got got got got	a nice flower, Froggie. a jar of jam/ flowers/ a doll/ bananas? (Yes, they have). a ball? (No, he has not). many toys. a doll? (Ann has).

Прийоми для створення навчально-мовних ситуацій при семантизації граматичних явищ різноманітні. Їх можна звести до декількох основних:

ü Використання реальних предметів і фізичних дій для розкриття сутності явища.

ü Залучення уявних дій (жестів, пантоміми) для передачі значення того чи іншого явища.

ü Використання різних засобів образотворчої наочності (картин, серій картинок, фотографій, листівок, слайдів, марок, планів, географічних карт), в яких моделюються фрагменти дійсності, які слугують предметом висловлювань.

ü Використання навчальних фільмів (відеофільмів, діафільмів, кінокільцівок, кінофрагментів), що дозволяють наочно і ситуативно уявити особливості вживання того чи іншого явища.

ü Створення іншомовного контексту шляхом посилання на реальні події, відносини, факти, реалії (з життя учнів). Такі ситуації створюються словесним шляхом, з опорою на внутрішню наочність.

ü «Розігрування» мовних вчинків у «запропонованих обставинах» з використанням лялькового або тіньового театру. В експозиції повідомляються умови і відомості про учасників спілкування. Ролі персонажів, якщо немає відповідної фонограми, «озвучує» викладач. «Пропоновані обставини» можуть поєднуватися із зоровою наочністю (фланелеграфом з аплікаціями, кодограмами).

ü Використання перекладних мовних засобів семантизації граматичних структур у вигляді перекладу-тлумачення, пояснення, порівняння.