Теоретичні основи соціальної роботи П

П'ята сфера — культурно-духовна:

— культурио-освітній рівень (суб'єктивний показник). Шоста сфера — морально-психологічна:

— виявленість, надійність на майбутнє (суб'єктивний показник);

— високий професіоналізм і готовність виконувати технологічні ви­
моги у будь-яких ситуаціях;

— психологічна стійкість особистості до різних соціальних аномалій. Сьома сфера — соціальна:

— єдність колективу, згуртованість;

— чисельність мікрогруп;

— співпадапия нормативної і реальної соціальних структур у мікро-
соціумі.

Сьогодні, як стверджують соціологи, створює собі дорогу теорія "природного права" на розвиток і реалізацію людиною своїх здібностей до творчого мислення і творчої діяльності. Безперечно, кожна людина реалізує те, що в ній закладено природою, і не більше, а якщо закладено більше, то це стає не лише її особистим надбанням, але і благом для всіх у процесі досить різноманітного й універсального в умовах інформацій­ної цивілізації людського спілкування [5].

Щоб вести мову про соціальну роботу, її зміст і функції, доцільно сказати, що сьогодні ми маємо перевернути піраміду захисту і індивіду­альної і соціальної суб'єктивності людини, де особистість і соціальне середовище, яке їх оточує, — є єдиним цілим. При цьому не особистість функціонує заради середовища, а останнє повинне засобами своєї орган­ізації створювати умови для розвитку життєвих сил людини. Таку пірам­іду прогнозує С.Григор'ев, в якій соціальне середовище й особистість перебувають у діалектичному взаємозв'язку [6].

12 Соціальна робота

Смисл соціального соціуму полягає у забезпеченні сприятливих умов для розвитку особистості, остання ж реалізує свої життєві сили через соціальну організацію, соціальне середовище.

Сама держава делегує своїм соціальним інститутам, організаціям, ок­ремим особистостям ряд функцій по управлінню і розпорядженню влас­ними справами, скорочує методи політичного тиску і розширює сферу правового, духовно-культуриого, інтелектуально-інформаційного впливу на громадян.

В останні роки все частіше постає питання про обумовленість соц­іальної роботи соціальною політикою держави, оскільки зміст і спрямо­ваність останньої служить не лише змістовою, але й організаційною ос­новою соціальної роботи, виконуючи водночас надзвичайно важливу ме­тодичну функцію стосовно до останньої.

Спираючись на законодавчу базу і підзаконні нормативно-правові акти, різні структури органів державного управління, соціальна політика прагне створити передумови для адаптації людини до умов життєдіяль­ності, які постійно змінюються у часі і просторі.

Без сумніву, соціальна політика не може бути оформлена гарними гаслами і деклараціями, вона, перш за все, має врахувати інтереси і потреби соціальних, професійних, національних, різновікових і різноста­тевих груп населення. І чим глибше будуть вивчені і усвідомлені життєві потреби населення, умови й можливості їх реалізації, тим точніше і по­вніше вони будуть представлені у завданнях соціальної політики, а отже, більш успішно вирішуватись у практиці. Тобто, можна сказати, що соц­іальна політика (як методологія) і соціальна робота (як практика) — це дві взаємообумовлені, взаємодіючі сторони, які включають науково-иізна-вальний і нрактично-організаційний компоненти [1, 48-49].

Науково-пізнавальний компонент соціальної політики виступає як ре­зультат аналізу й осмислення потреб, які з'явилися у суспільстві, тен­денцій розвитку соціальних процесів як узагальненою результату й оцінки попереднього етапу соціальної політики. Це дає змогу органам державного управління виробити концепцію соціальної політики і формулювати її го­ловні завдання й напрямки, які проявляються у соціальній роботі.

Практично-організаційний компонент соціальної політики держави по­в'язаний безпосередньо з реалізацією концептуальних положень і стратег­ічних завдань. Саме названий компонент дозволяє глибоко усвідомити зміст соціальної політики й умови її реалізації; підбір і розстановку кадрів для вирішення окреслених завдань; визначення функцій виконавців, їх

Теоретичні основи соціальної роботи 13

повноважень і відповідальності, наявність ресурсів і засобів; координація зусиль і дії у реалізації завдань; поетапне виконання завдань.

Водночас слід зазначити, що, у свою чергу, соціальна робота з її розгалуженою структурою органів управління у різних регіонах, з широ­кою мережею центрів соціальної допомоги населенню здійснює досить активний вплив на соціальну політику. Вбираючи в себе практично-орган­ізаційний компонент соціальної політики держави, вона забезпечує ре­альність останньої, перевіряє її життєздатність. У цьому і проявляється діалектика взаємодії соціальної політики і соціальної роботи, хоча соц­іальна робота за своїм змістом значно багатша за соціальну політику, більш динамічна, рухливіша, і в той же час вона періодично визнає більшу стійкість і визначальний характер соціальної політики.

Література

1. Соціальная политика (Сост. и ред. А.Райкевич. — М.: Прогресе, 1977.

2. Волков Ю.Е. Достижения и задачи социальной политики. — Там же. - С.366-369.

3. Якуба О.О. Зміни в соціально-класовій структурі українського суспільства та соціальна політика / / Соціальна політика в Україні та сучасні стратегія адаптації населення. 36. статей. — К.: НТФ "Студ-центр", 1998. - С.145-148.

4. Яременко О.О. Соціальна політика як регулятор взаємовідносин соціальних структур і соціальних інститутів // Український соціум: Соціологічні дослідження та моніторинг соціальної політики. — К., 2002. - №1. - С.9-20.

5. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. — М.: Прогресе, 1994.

6. Григорьев С.И., Иванов В.Н. и др. Социальньїе технологии. — Барнаул: АГУ, 1999.

Питання для самоперевірки

1. Вчому полягають суть і цілі соціальної політики?

2. Охарактеризувати сферу розгортання соціальної роботи.

3. Розкрити особливості взаємозв'язку соціальної політики і соціаль­ної роботи.

14 Соціальна робота

2. Соціальна робота як вид професійної діяльності

Порушення на початку 90-х років XX ст. традиційних для України механізмів соціального регулювання і взаємодії, поведінки людей потре­бує перегляду не лише соціальної політики, але й теоретичних засад, які є фундаментного для осмислення того, що відбувається з людиною, сус­пільством, яка логіка зміни людей, який механізм самозахисту і загаль­нодержавної підтримки людей. Становлення і розвиток інституту соц­іальної роботи пов'язані також із загостренням міжнаціональних відно­син, еміграційних процесів. Ситуація ускладнюється і тим, що в останній період зіткнулися різні концепції і стратегії соціальної перебудови сусп­ільства та розвитку соціальної роботи. А сьогодні, як ніколи, потре­бується найбільш точне і швидке визначення стратегії і тактики соціаль­ного захисту населення, створення оптимально-необхідних установ соц­іальної роботи, а також підготовки і перепідготовки працівників.

Досить очевидним стає вплив на специфіку діяльності соціального працівника масовість і якість змін у самій людині: всеохоплююча гра­мотність, поінформованість, соціально-побутова забезпеченість. Переос­мислення основного змісту і напрямів соціальної політики призвело до необхідності визначення суті і напрямів соціальної роботи в реалізації цієї політики. Тому, перш за все, необхідно відповісти на такі питання: що ми розуміємо під поняттям "соціальна робота", який її основний зміст і різновиди ? Які основні особливості й ознаки ?

Як зазначалося вище, соціальна робота є найбільш важливим інстру­ментом соціальної політики. Водночас соціальна робота, виконуючи фун­кцію оберненого зв'язку, виступає в ролі соціального локатора, який визначає на основі спеціальних індикаторів реальні наслідки соціальної політики, її життєвість і ефективність. Саме система соціальної роботи як діяльність по наданню допомоги людині, сім'ї, групі осіб, які знахо­дяться у складній життєвій ситуації, шляхом надання матеріально-фіпан-сової, морально-правової підтримки, консультування й обслуговування демонструє реальні можливості суспільства і держави щодо соціального захисту людини. Відомо, що кожна професія характеризується спільними з іншими професіями і специфічними, притаманними лише їй цінностями. Особливості професійних цінностей обумовлені роллю і статусом про­фесії в житті суспільства і конкретної людини.

Визначення ціннісних орієнтацій професійної діяльності, тим самим підкреслює не лише системну єдність, цілісність розвитку особистості і

Теоретичні основи соціальної роботи 15

діяльності, але й відводиться їм певна роль у досягненні професіоналіз­му, майстерності особистості й діяльності.

Цінності професійної діяльності можна розуміти як домінуючу по­требу — служить своєю професією на благо людей, яка орієнтує (акуму­лює) професійно-особистіспу активність соціального працівника у досяг­ненні означеної гуманної мети.

Взявши за основу характерні потреби особистості і співвідносячи їх з новою професією — соціальною суттю, можна назвати такі групи цінно­стей цієї діяльності.

— цінності, які відображають специфіку професійної діяльності, аль­труїстичного характеру (допоможи іншому, який потребує такої підтрим­ки, слабозахищеній людині);

— цінності етичної відповідальності перед професією (соціальний працівник захищає гідність і цілісність професії, дотримується і примно­жує етичні принципи, норми, знання і місію соціальної роботи, яка, як і інші галузі перебуває у процесі постійного розвитку і збагачення тощо);

— цінності пов'язані з потребами самореалізації, самоствердження і самовдосконалення особистості соціального працівника і досягнення про­фесіоналізму в діяльності.

Структурний і якісний аналіз цінностей соціальної роботи як профес­ійної діяльності виявляє її комплексний характер, гуманістичну природу і зміст. Саме гуманістичний ідеал — самоціїшість особистості — визна­чає смисл і призначення цієї діяльності, а її цінності у зв'язку з цим відображають визнання гармонії суспільних і особистіших інтересів, ус­відомлення праці як вищого смислу життя, пріоритет загальнолюдських цінностей (істина, здоров'я, мир, милосердя, добро, допомога тощо). У зв'язку з цим завданням соціальної роботи є встановлення балансу між відповідальністю суспільства перед особистістю і відповідальністю осо­бистості перед суспільством. V

Аналіз різних наукових підходів [1,2]дозволив визначити зміст соціальної роботи, який включає три основні аспекти:

1) надання допомоги окремій людині чи групі осіб, які опинились у скрутній життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілі­тації, патронажу та використання інших видів соціальних послуг;

2) актуалізація потенціалу самодопомоги осіб, котрі опинились у складній життєвій ситуації;

3) цілеспрямований вплив на формування і реалізацію соціально-еко-номічної політики на всіх рівнях — від регіонального до державного —

16 Соціальна робота

з метою забезпечення соціально-оздоровчого середовища для життєвого розміщення і життєдіяльності людини, створити систему підтримки лю­дей, які опинились у складній життєвій ситуації.

Перші два аспекти проявляються на мікрорівні, третій — на мак-рорівні соціальної роботи.

Так що ж таке "соціальна робота"?

На сьогодні є чимало визначень цього феномена. Ми пропонуємо лише деякі з них, які найбільш повно відображають суть соціальної роботи. Так, Національна асоціація соціальних працівників США наголо­шує, що соціальна робота — це професійна діяльність з надання допомо­ги індивідам, групам і спільнотам, посилення чи відродження їхньої здат­ності до соціального функціонування та створення сприйнятливих соц­іальних умов для досягнення цих цілей [3, 31-32].

Російський вчений А.Ляшенко [4] розкриває соціальну роботу у двох площинах: у широкому розумінні — це вплив професіоналів громадсь­кості на соціальне облаштування суспільства шляхом формування і реал­ізації соціальної політики, спрямованої на створення сприятливих умов для життєдіяльності людини. У вузькому розмінні — це професійна діяльність, яка здійснюється нрофесійно-підготовленим спеціалістам і їхнім помічниками і спрямована на надання індивідуальної допомоги людині, сім'ї, групі осіб, які попали у важку для них життєву ситуацію, шляхом інформування, консультування, натуральної чи фінансової допомоги, соц­іальну реадаптацію, догляд, обслуговування, педагогічну і психологічну підтримку тощо.

Варто звернути увагу ще на розкриття суті соціальної роботи, яке дає М.Фарсов [4, 21]. Він, зокрема, акцентує увагу на такому аспекті, як самодопомога, включаючи її до загального — допомога в системі соціокультурних і пихосоціальних взаємодій і відносин різних суб'єктів.

Вітчизняні вчені (В.Аидрущенко, М.Лукашевич та ін.)під поняттям "соціальна робота" розуміють професійну діяльність організацій, груп і окремих індивидів з надання допомоги у здійсненні соціалізації особам чи групам людей у випадках, коли за відсутність належних умов у суспільстві або особистих вад їх соціалізації утруднюється, призупиня­ються або набуває зворотнього напряму (десоціалізація).

Останнє визначення є дещо спірним, оскільки в соціальній роботі на перше місце виступає не допомога у соціалізації, а допомога людині у визначенні самоцінності соціально значущої поведінки прояву, соціаль­ної активності, "знайти" себе і своє місце. Це дозволяє висловити думку