Вікова і педагогічна психологія. IV. Психологія дошкільного дитинство

IV. Психологія дошкільного дитинство

ЮЗ

який дитина опановує точно так, як опановує інші знаряддя (ложку, олі­вець тощо). Розвиток мови - це «гілочка» в розвитку самостійної пред­метної діяльності.

Вік від одного до трьох років - це стадія сензитивності (особливої чут­ливості, сприйнятливості) дитини до мовних впливів (Л.С. Виготський).

Автономна мова дитини в перші місяці другого року життя трансфор­мується і зникає. Незвичні і за звучанням і за змістом слова замінюють­ся словами мови «дорослих». Зрозуміло, що швидкий перехід на новий рівень мовного розвитку можливий лише в сприятливих умовах - у пер­шу чергу, при повноцінному спілкуванні дитини з дорослим. Якщо спіл­кування недостатнє, або, навпаки, рідні виконують всі бажання малюка, орієнтуючись на його автономну мову, розвиток мови уповільнюється. Спостерігається затримування мовного розвитку і в тих випадках, коли в сім'ї ростуть близнюки, які інтенсивно спілкуються один з одним спіль­ною дитячою мовою.

Вивчаючи рідну мову, діти знайомляться з її фонетичною і семантич­ною сторонами. Вимова слів стає більш вірною, все менше спотворених слів. До трьох років дитина вже засвоює всі основні звуки мови. Най­більш важливою зміною в мові дитини є те, що слово набуває предмет­ного значення.

У ранньому віці швидко росте пасивний словник - кількість слів, що розуміє дитина. Дворічна дитина розуміє всі слова, якими користують­ся дорослі. У цьому віці вона починає розуміти пояснення дорослого (інструкції) відносно сумісних дій. Оскільки дитина активно пізнає світ речей, маніпуляція предметами для неї є найбільш значимою діяльніс­тю, а засвоїти нові дії з предметами вона може тільки сумісно з дорос­лим. Інструктивна мова, яка організує дії дитини, розуміється нею рано. Пізніше, в 2-3 роки виникає розуміння мови-розповіді. Більш легко ро­зуміє дитина ті розповіді, які пов'язані з предметами і явищами, що її оточують. Для того, щоб вона зрозуміла розповідь або казку, зміст яких виходить за межі безпосередньо сприйнятих нею ситуацій, необхідна додаткова робота - дорослі повинні цьому спеціально навчити дити­ну. Дуже швидко розвивається і активний словник, та все ж таки він відстає від пасивного. На початку другого року життя в активній мові дитини є 10-12 слів, в два роки - близько 300 слів, в три роки словник складає 1200-1500 слів. Основною частиною активного словника ди­тини є іменники (до 60%), дієслова (25-27%) і прикметники (близько 10-12%).

Темп збагачення словника дитячого мовлення нерівномірний, у ньому є фази прискорення й уповільнення. Спостерігаються також значні інди­відуальні відмінності як у темпі збагачення словника, так і в широті його використання.

На другому році у дитини з'являються перші дво-трислівні речення, перші запитання. Ця мова здійснюється у формі діалогу. «Дай булку», «Вова хоче пити», «Що це таке?», «Як це зветься?» Охоче вступаючи з ними в діалог, відповідаючи терпляче на питання, дорослі розвивають у дітей потребу спілкування, прагнення звертатися до старших як до дже­рела інформації.

Як вказував Л.С. Виготський, мова дитини перетворюється із засобу спілкування у засіб впливу дитини і на власну поведінку. Це спостеріга­ється ближче до третього року її життя. Мовлення дитини поступово по­чинає виступати і в ролі організатора її власних дій, включатися в них у різних формах і на різних етапах виконання цих дій, зокрема, у формі так званого «егоцентричного» мовлення, тобто розмови дитини із собою, що формується на основі спілкування з іншими.

На третьому році життя в мовленні дитини з'являються категорії пред­метності, дії, якості, означення. Дитина практично оволодіває основними синтаксичними конструкціями, граматичними формами, системою зву­ків рідної мови, хоча ще важко дається вимова таких звуків, як Р і Л, Ж, Ш,3,С.

Ранній вік - це період підвищеної чутливості дитини до мови дорос­лих. Формування мови в цьому віці є основою всього психічного роз­витку дитини. Якщо з якихось причин (хвороба, обмеження спілкування) мовні можливості дитини не використовуються в достатній мірі, то по­дальший загальний рівень розвитку починає гальмуватися.

У дітей другого року життя спостерігається зародження ігрової діяль­ності. Діти виконують з предметами дії, які виконують дорослі. У цьому віці вони віддають перевагу реальному предмету перед іграшкою: году­ють ляльку зі своєї миски, чашки, ложки, тому що в них ще недостатньо розвинена уява, що викликає певні труднощі у використанні предметів-замінників.

Дитина раннього віку дуже емоційна. Емоції не стійкі: сміх змінюєть­ся плачем, після сліз знову радість. Дитину легко відволікти від негатив­них емоцій, показавши цікавий предмет.

У ранньому віці починають формуватися моральні почуття. Це від­бувається в тих випадках, коли дорослі привчають малюка рахуватися з іншими людьми. «Тихіше, мама втомилася, вона спить»; «Подай дідусю тапці» і таке інше. На другому році життя у дитини виникають пози­тивні стосунки з товаришами, з якими вона грається. Форми пережи­вання симпатії стають більш різноманітними. Це і посмішка, і приємне лагідне слово, і співчуття, і прояви уваги, і бажання розділити радість з іншою людиною. Якщо на першому році життя почуття симпатії ще мимовільне, несвідоме, нестійке, то на другому році воно стає більш усвідомленим.

1О4