Органи освіти: їх функції та структура

Відповідно до Закону «Про освіту» в Україні створено таку систему органів державного управління і систему ор­ганів громадського самоврядування.

АПН України, її інститути	«—	Міністерство освіти і науки України	—»	Вищі заклади освіти III і IV рівнів акредитації
ВАК України			Інститути підвищен­ня кваліфікації педпрацівників
		1
Інститут післядипломної освіти	•є—	Управління освіти обласної держадмі ністрації	—>	Вищі заклади освіти І і II рівнів акредитації
Загальноосвітні заклади інтернатного типу				Обласні станції юних техніків, туристів, нату­ралістів
			'
Районний (міський) методичний кабінет	[«—	Відділ освіти районної (міської) держадміністрації	—»	Загальноосвітні навчально-виховні заклади
Позашкільні заклади			Дошкільні заклади

Рис 2. Структура органів управління освіти

Органами державного управління освіти в Україні є Міністерство освіти і науки України; міністерства і відом­ства України, які мають навчально-виховні заклади; Ви­ща атестаційна комісія (ВАК) України; відділи (управлін­ня) освіти місцевих державних адміністрацій.

Центральні органи державного управління освіти бе­руть участь у виробленні та втіленні в життя державної політики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів, у визначенні перспектив та напрямів розвитку освіти, ви­мог до її змісту, рівня й обсягу, нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчально-виховних закладів; здійснюють координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування; забезпе-

Школознавство

чують зв'язки з іншими державами; організовують впро­вадження у практику досягнень науки і передового дос­віду; проводять атестацію та акредитацію навчально-ви­ховних закладів.

Місцеві органи влади фінансують навчальні заклади, визначають їх мережу, беруть під соціальний захист праців­ників цих закладів і дітей, ведуть облік дітей шкільного ві­ку і здійснюють контроль щодо їх навчання до 15 років, встановлюють опіку над дітьми, які не мають батьків.

До органів громадського самоврядування в системі ос­віти належать загальні збори (конференція) колективу; ра­да навчально-виховного закладу; районна, міська, облас­на конференції працівників освіти; районна, міська ради з питань народної освіти; всеукраїнський збір працівників освіти.

Змістом діяльності самоврядування є самостійне пла­нування роботи, вирішення питань навчально-виховної, наукової, методичної, фінансово-господарської, виробни­чо-комерційної діяльності; участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням держав­ного замовлення та замовлень місцевого значення; визна­чення змісту шкільного комплексу освіти, форм і методів навчання; прийняття на роботу педагогічних та інших працівників; здійснення громадського контролю за орга­нізацією харчування в навчально-виховних закладах.

Важлива функція органів освіти — інспектування ді­яльності закладів освіти. Під інспектуванням розуміють систему державного контролю за станом виконання закла­дами й установами освіти постанов, директив і вказівок уряду в галузі освіти, навчальних планів та програм, ін­струкцій, наказів і розпоряджень керівних органів з одно­часною практичною допомогою тим, кого контролюють, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.

Шкільна інспекція складається з інспекторів Міністер­ства освіти і науки України, інспекторів управління освіти обласної державної адміністрації, інспекторів відділів ос­віти районної державної адміністрації.

Під час інспектування школи перевіряють її діяльність щодо забезпечення загальної середньої освіти молоді; ор­ганізаційну роботу, розстановку й використання педагогіч­них кадрів; стан внутрішкільного керівництва, методич­ну роботу; систему праці вчителів, уроки та інші форми організації навчання; стан виховної роботи, зокрема тру­дового виховання і навчання у школі, діяльність учнівсь­кого самоврядування, позакласної та позашкільної робо-

Наукові засади внутрішкільного управління

ти з учнями; зв'язок школи з сім'єю і громадськістю; нав­чально-матеріальну базу школи, виконання планових бюд­жетних витрат; облік роботи і звітність школи; адмініст­ративно-господарську діяльність. Інспектування шкіл може бути:

— фронтальним— передбачає перевірку усіх сторін ді­яльності школи. Дає змогу оцінити роботу педагогічного колективу, зробити правильні висновки, встановити перед­умови успіхів і причини недоліків у діяльності вчителів;

— вибірковим— передбачає перевірку лише окремих ділянок роботи школи. Таку перевірку проводять за потре­би вивчення конкретних питань, що мають важливе зна­чення або незадовільно вирішуються на практиці;

— тематичним— спрямоване на поглиблене вивчення, вирішення важливої проблеми певною групою шкіл.

Основною формою державного контролю за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності є державна атестація закладу, яку проводять не рідше одного разу на 10 років у порядку, встановленому Міністерством освіти України.

Керівництво навчально-виховною роботою школи

Керівництво роботою загальноосвітньої школи здійс­нюють директор, його заступники з навчальної та ви­ховної роботи, помічник директора з господарської части­ни, їхні права та обов'язки визначені Положенням про се­редній загальноосвітній навчально-виховний заклад.

Директорасередньої загальноосвітньої школи призна­чає і звільняє її засновник або уповноважений ним орган. Директор школи виконує такі обов'язки:

— забезпечує реалізацію державної освітньої політики, діє від імені навчально-виховного закладу;

— розпоряджається в установленому порядку шкіль­ним майном і коштами, затверджує за погодженням з ра­дою навчально-виховного закладу кошторис та забезпечує його виконання, укладає угоди, відкриває рахунки в ус­тановах банків і є розпорядником кредитів;

— видає в межах своєї компетенції накази та розпо­рядження, обов'язкові для всіх учасників навчально-ви­ховного процесу;

— організовує навчально-виховний процес, здійснює контроль за його ходом і результатами, відповідає за

Школознавство

якість і ефективність роботи педагогічного колективу, за дотримання вимог охорони дитинства і праці, створює не­обхідні умови для участі учнів у позакласній та поза­шкільній роботі;

— за погодженням з радою навчально-виховного закла­ду призначає і звільняє своїх заступників, педагогічних працівників, помічника з господарської частини;

— за погодженням з профспілковим комітетом за­тверджує правила внутрішнього розпорядку, посадові обов'язки працівників навчально-виховного закладу;

— створює умови для творчого зростання педагогічних працівників, пошуку та використання ними ефективних форм і методів навчання та виховання;

— несе відповідальність за свою діяльність перед учня­ми, батьками, педагогічними працівниками та загальни­ми зборами (конференцією), засновником, місцевими ор­ганами державної виконавчої влади.

Посада директора школи відповідальна, тому її мають обіймати кращі педагоги. «Суть керівництва сучасною школою полягає в тому, — писав В. Сухомлинський, — щоб у найважчій справі виховання на очах учителів ство­рювався, визрівав і утверджувався кращий досвід, який втілює в собі передові педагогічні ідеї. І той, хто є твор­цем цього досвіду, чия праця стає зразком для інших ви­хователів, — той і повинен бути директором школи. [...] Добре керувати навчально-виховним процесом — це озна­чає досконало володіти наукою, майстерністю, мистецтвом навчання і виховання... Якщо ви хочете бути хорошим ди­ректором, прагніть передусім бути хорошим педагогом — хорошим учителем-дидактом і хорошим вихователем... Учителем учителів... можна стати лише тоді, коли з кож­ним днем усе більше заглиблюєшся в деталі, в тонкощі пе­дагогічного процесу...»¹ .

Заступник директораз навчальної роботи організовує та контролює процес навчання школярів, їх загальноосвіт­ню і трудову підготовку, всебічний розвиток і поведінку; перевіряє виконання навчальних планів і програм, якість знань, умінь і навичок учнів; здійснює керівництво мето­дичною роботою з учителями школи.

Заступник директора з виховної роботиорганізовує по-закласну виховну роботу і дозвілля учнів школи, надає не­обхідну допомогу класним керівникам, вихователям та ін-

¹ Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Вибр. твори: У 5-ти т. — Т. 3. — С. 12—13.

Наукові засади внутрішкільного управління

шим працівникам школи, що залучаються до проведення виховної роботи з учнями, підтримує зв'язки з позашкіль­ними установами, громадськими організаціями і держав­ними органами, причетними до виховання молоді.

Помічник директора з господарської частинивідпові­дає за збереження шкільних будов і майна, матеріальне за­безпечення навчального процесу, санітарний стан школи, протипожежну безпеку, правильну організацію роботи об­слуговуючого персоналу.

Для керівника школи мають бути характерними орієн­тація на головну, кінцеву мету навчання і виховання шко­лярів, урахування чинників, які сприяють її досягненню; прагнення обрати найоптимальніший шлях для вирішення проблем навчання і виховання учнів, спираючись на гро­мадську думку школи; здатність до ризику при виборі форм і методів навчання та виховання, щоб досягти мети навчально-виховної діяльності; самостійність мислення, ініціатива і новаторське ставлення до справи, до створення авторської школи; гнучкість в управлінській діяльності, вміння швидко знаходити нові правильні рішення щодо організації навчально-виховного процесу; прагнення до спрощення управлінських функцій і делегування окремих із них методичним об'єднанням, творчим групам педаго­гів, громадським організаціям; прагнення до впроваджен­ня передових форм і методів організації навчально-вихов­ного процесу; орієнтування педагогів на підвищення їх наукового, професійного та методичного рівнів¹.

На думку В. Бондаря, характерними недоліками окре­мих директорів шкіл у знаннях з питань керівництва є не­достатня орієнтація в актуальних проблемах педагогіки, в нових досягненнях у галузі теорії та практики вихован­ня і навчання; невміння теоретично осмислювати й обґрунтовувати управлінську діяльність, нові знахідки в практиці керівництва; слабка орієнтація в основних показ­никах результативності навчально-виховної роботи педа­гогічного колективу².

Демократизація внутрішкільного управління навчаль­но-виховним процесом передбачає активну участь учите­лів, батьків та учнів у здійсненні всіх необхідних заходів для підвищення якості навчання й виховання учнівської

¹ Див.: Суїменко Е.І та ін. Керівник — організатор і вихова­
тель / За ред. Б.І. Суїменка. — К., 1985. — С. 98—99.

² Див.: Бондарь В.И. Управленческая деятельность директора
школм: дидактический аспект. — К., 1987. — С. 38.

Школознавство

молоді відповідно до вимог держави і суспільства. Гарант том такого забезпечення їх участі у вирішенні важливих питань життєдіяльності учнівського і педагогічного колек­тивів є громадський орган — рада школи.До її складу входять педагоги, батьки та учні. Збирається вона 4— 5 разів на рік для вирішення важливих шкільних про­блем.

Рада школи як виконавчий орган громадського управ­ління організовує виконання рішень загальних зборів (конференції); затверджує річний план, режим роботи школи; підтримує громадські ініціативи щодо навчання та виховання учнів, творчі пошуки та експериментальну ро­боту педагогів; визначає шляхи співпраці з науково-дос­лідними установами, виробничими та кооперативними ор­ганізаціями, добровільними товариствами, творчими спіл­ками, іншими державними та громадськими інститутами; вносить пропозиції щодо морального і матеріального за­охочення педагогічних та інших працівників школи, уч­нів, батьків; погоджує зміст, форми педагогічної освіти батьків і створює для неї разом з директором та громадсь­кими організаціями відповідні умови.

Разом з батьками рада школи забезпечує соціальний захист учнів при розгляді питань, що стосуються їх інте­ресів у державних і громадських органах. У присутності батьків розглядає подання педагогічної ради про виклю­чення учня зі школи і приймає відповідні рішення. У ме­жах чинного законодавства рада школи вживає необхід­них заходів щодо захисту педагогічних працівників, ди­ректора школи від необґрунтованого втручання в їхню професійну та службову діяльність та ін. Спільно з дирек­цією вона представляє інтереси школи в державних і гро­мадських органах тощо.

Вищим органом громадського самоврядування в серед­ній загальноосвітній школі є загальні збори (конференція) колективу.Делегати конференції обираються від праців­ників школи, учнів другого-третього ступеня, батьків, представників громадськості (однакова кількість представ­ників від кожної категорії). Загальні збори (конференція) збираються один раз на рік.

Збори (конференція) обирають раду школи, її голову, встановлюють термін їх повноважень; заслуховують звіт про роботу директора і голови ради школи, дають їм оцін­ку відкритим або таємним голосуванням; затверджують головні напрями вдосконалення діяльності школи, розгля­дають інші найважливіші питання навчально-виховного

Наукові засади внутрішкільного управління 403

процесу; приймають рішення про стимулювання праці ди­ректора, голови ради школи. Якщо директор не виконує покладених на нього обов'язків, порушують клопотання перед відповідним структурним підрозділом місцевого ор­гану державної виконавчої влади про його невідповідність посаді, яку він обіймає.

Важливим постійно діючим колегіальним дорадчим ор­ганом середньої загальноосвітньої школи є педагогічна ра­да,очолювана директором школи. До її складу входять пе­дагоги, що працюють у школі. Педагогічна рада збираєть­ся 4—5 разів на рік для вирішення найважливіших нав­чально-виховних завдань школи. її робота спрямована на удосконалення навчально-виховного процесу; методичної роботи в школі; підвищення кваліфікації педагогічних працівників; упровадження досягнень психолого-педаго-гічних наук і передового педагогічного досвіду в практи­ку роботи школи; на матеріальне і моральне заохочення учнів, звільнення їх від екзаменів, переведення до наступ­ного класу або залишення учнів, які не встигають, на по­вторне навчання в тому самому класі та ін.

У багатьох школах діє і такий громадський орган, як щомісячна нарада при директорі школи.На її засідання запрошують або всіх працівників школи, або лише тих, яких стосуються питання, обговорювані на нараді. Цін­ність такої форми роботи в тому, що вона дає змогу опе­ративно розв'язувати питання навчально-виховної діяль­ності школи, здійснювати контроль за виконанням рішень самої наради та рішень засідань педагогічної ради і ради школи.

Планування роботи школи

Чітке, конкретне планування навчально-виховної ро­боти школи — важлива умова її успішної діяльності. Во­но забезпечує цілеспрямованість у роботі всіх підрозділів, створює умови для організованої роботи педагогічного та учнівського колективів, раціонального використання ча­су та інших можливостей і резервів.

Розрізняють перспективне, річне й поточне плануван­ня діяльності школи. В усіх видах планування враховують зовнішню і внутрішню інформацію. До зовнішньої на­лежать вказівки державних і відомчих органів щодо зав­дань сучасної школи, про зміст навчання і виховання під­ростаючого покоління. Внутрішня інформація містить

Школознавство

необхідні відомості про попередню діяльність школи, до­сягнення, недоліки і труднощі в роботі педагогічного ко­лективу та ін.

Плануючи роботу школи, необхідно дотримуватися науковості, що передбачає систему науково обґрунтованих завдань, змісту, методів, форм і засобів; реальності й оп-тимальності заходів, які можна виконати і які б забезпе­чили рівномірний ритм роботи школи протягом року; соціальної детермінації, що передбачає формування в уч­нів потрібних суспільству моральних, правових, естетич­них та інших якостей.

Перспективне планування

Важливо мати перспективний план розвитку школи, який би охоплював: аналіз роботи школи за попередній період; визначення важливих завдань на новий період; зміни контингенту учнів і класів-комплектів; організацій­но-педагогічні проблеми розвитку школи; головні напря­ми вдосконалення навчально-виховної роботи; роботу з пе­дагогічними кадрами; адміністративно-господарську діяль­ність і зміцнення матеріально-технічної бази.

Воно забезпечує цілеспрямовану діяльність керівниц­тва школи та педагогічного колективу, допомагає раціо­нально розподілити сили, уникнути повторення в річних планах тих самих заходів. Його структура може бути до­вільною.

Річне планування

Дає можливість поєднувати перспективні завдання з конкретними завданнями на кожний семестр, на кожен місяць навчального року.

Річний план роботи школи може мати такий зміст:

1. Вступ.Аналіз виконання плану за минулий нав­чальний рік. Головні завдання і проблеми, над вирішен­ням яких працюють педагогічний і учнівський колекти­ви.

2. Забезпечення прав особистості на освіту.Оператив­ний облік дітей шкільного віку. Охоплення їх навчанням. Охоплення навчанням випускників основної середньої школи. Виявлення і влаштування дітей з психофізични­ми вадами, робота педагогічного колективу щодо захисту прав та інтересів неповнолітніх, допомога відстаючим. Створення умов для систематичного відвідування школи й запобігання відсіву учнів. Організація медичного нагля­ду та роботи груп подовженого дня. Раціональне викори-

Наукові засади внутрішкільного управління 405

стання фонду загального навчання. Ведення шкільної документації.

3. Управління підвищенням професійної кваліфікації вчителів.Внутрішкільна методична робота. Координація її змісту з підготовкою на курсах, самоосвітою. Загаль-ношкільні, колективні та індивідуальні форми роботи з педагогічними кадрами. Організація роботи методичних об'єднань, психолого-педагогічних семінарів. Створення творчих груп, упровадження в практику роботи педагогіч­ного колективу досягнень психолого-педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. Організація шкіл пере­дового педагогічного досвіду, дискусій, семінарів, конси­ліумів, творчих звітів. Проведення оглядів-конкурсів, ме­тодичних виставок, місячників методичної роботи, пред­метних місячників. Підготовка методичних розробок. Ста­жування молодих спеціалістів, наставництво. Творчі зв'язки з райметодкабінетом. Організація проведення від­критих уроків. Проведення конференцій і педчитань. Уза­гальнення і поширення досвіду роботи вчителів. Забезпе­чення проходження курсової підготовки. Атестація педа­гогічних кадрів. Лекції з проблем філософії, психології, педагогіки, культури, етики, естетики.

4. Керівництво педагогічним процесом.Заходи щодо організації початку і закінчення навчального року. Ком­плектування класів, призначення класних керівників, ви­хователів груп подовженого дня, керівників гуртків, заві­дувачів кабінетами. Розподіл педагогічного навантаження, складання розкладу уроків, факультативних і гурткових занять, графіків навчальних екскурсій, контрольних ро­біт. Організація планування навчально-виховної роботи школи. Використання методів навчання, які активізують пізнавальну діяльність учнів. Організація і проведення ви­пускних і перевідних екзаменів. Позаурочна робота. Робо­та факультативів, предметних гуртків, олімпіади, тема­тичні вечори, екскурсії. Проведення додаткових занять, консультацій. Запровадження комп'ютеризації навчання.

5. Організація підвищення якості виховного процесу.Заходи щодо забезпечення спільної роботи школи, сім'ї, громадськості й трудових колективів з виховання учнів. Спільна робота школи зі Службою у справах неповноліт­ніх і кримінальною міліцією у справах неповнолітніх. Ор­ганізація медичних оглядів учнів, їх медичного обслуго­вування і профілактичної роботи із запобігання захворю-ваням. Санітарно-гігієнічна пропаганда. Заходи з протині-котинової, протиалкогольної та протинаркотичної

Школознавство

пропаганди. Заходи з фізкультурно-оздоровчої та спортив­но-масової роботи. Організація індивідуальної виховної ро­боти з учнями. Вивчення індивідуальних особливостей уч­нів, їх нахилів, здібностей, уподобань. Перелік загаль-ношкільних виховних заходів з відзначення дат календа­ря, важливих суспільно-політичних подій. Діяльність учнівських організацій, класних колективів.

6. Соціально-економічна діяльність школи.Зміцнення й раціональне використання навчально-матеріальної бази, заходи з дотримання техніки безпеки, санітарії, гі­гієни. Заходи з допризовної підготовки та військово-пат­ріотичного виховання. Заходи з професійної орієнтації. Спільна робота школи та позашкільних установ щодо організації дозвілля учнів. Трудове навчання і виховання. Суспільне та сімейне виховання. Підготовка і проведення капітального (поточного) ремонту шкільного комплексу, складання проектно-кошторисної документації. Визначен­ня з відділом освіти розмірів асигнувань, позабюджетних надходжень. Встановлення термінів завершення ремонту й порядку прийому відремонтованих приміщень. Здій­снення забудов різного призначення. Інвентаризація май­на і проведення заходів, спрямованих на вдосконалення матеріальної бази. Поповнення, зміцнення й розширення навчально-матеріальної бази школи. Забезпечення сані­тарно-гігієнічного режиму в приміщеннях школи, озеле­нення шкільної садиби, дотримання температурного ре­жиму. Організаційні заходи з вивчення учнями, педаго­гами і технічними працівниками нормативних документів щодо збереження життя і здоров'я учнів. Створення умов для однозмінного навчання, для роботи груп подов­женого дня. Оснащення навчальних кабінетів новим устат­куванням, навчальними посібниками, обчислювальною технікою, комп'ютерами. Розробка заходів щодо дотри­мання чистоти і зразкового порядку в навчальних примі­щеннях. Підготовка їдальні до нового навчального року, оновлення її технологічного обладнання. Облаштування території школи (озеленення, впорядкування спортивно­го комплексу, ігрових майданчиків та ін.). Забезпечення протипожежної безпеки та інші заходи, пов'язані з охо­роною праці. Заходи, пов'язані з удосконаленням роботи за новим господарським механізмом. Дотримання техніки безпеки в майстернях, кабінетах, на спортивних майдан­чиках.

7. Демократизація та координація внутрішкільного контролю.Контроль за станом навчально-матеріальної ба-

Наукові засади внутрішкільного управління

зи. Контроль за рівнем знань, умінь і навичок учнів, за рівнем їх вихованості. Контроль за станом планувальної та облікової документації. Організація контролю за виконан­ням державних законодавчих актів, наказів і розпо­ряджень Міністерства освіти і науки України, місцевих ор­ганів влади, пропозицій інспекторських перевірок, рішень педагогічної ради, власних наказів і розпоряджень. Вико­нання різних форм контролю з метою підвищення його ефективності, впливу на рівень і результативність навчаль­но-виховного процесу. Перевірка і затвердження планів навчально-виховної роботи вчителів, усіх ланок діяльно­сті школи, аналіз виконання навчальних планів і програм, викладання окремих предметів, ефективності уроків. Запровадження системи роботи вчителів, класних керів­ників. Здійснення оперативного контролю за станом тех­ніки безпеки й охорони праці, пожежної безпеки, запобі­гання травматизму та нещасним випадкам з дітьми. Під­сумки та результативність внутрішкільного контролю. Те­матика й терміни проведення педагогічних рад і наказів по школі¹.

Наведена структурна схема є орієнтовною. Школи на­були чималого досвіду планування роботи на рік, і бага­то з них виробили власні схеми структури плану.

Форми річного плану також довільні. Найпоширені­шою є така:

№ п/п	Завдання і зміст роботи	Термін виконання	Відповідальні за завдання	Відмітка про виконання

До підготовки річного плану залучають працівників школи. Наприкінці березня на основі аналізу діяльності за попередній семестр директор визначає проблеми, які школа повинна вирішити в наступному навчальному ро­ці, дає завдання своїм заступникам і окремим працівни­кам щодо підготовки матеріалів, визначає терміни їх по­дання. У квітні на нараді при директорі розглядається пи­тання планування роботи на наступний рік, обговорюють­ся проблеми й завдання, над якими працюватиме школа. З числа педагогів можуть створюватися групи для розроб­ки розділів плану. Учасникам наради дають завдання під­готувати матеріали до річного плану. їх подають дирекції до 1 червня.

¹ Див.: Планування в закладах освіти. — Тернопіль, 1998. — С. 27—30.

Школознавство

Після закінчення навчального року, врахувавши його підсумки, на основі зібраного матеріалу складають план роботи школи на наступний навчальний рік.

Поточне планування

Воно визначає програму діяльності окремих підрозді­лів і виконавців на певні терміни упродовж навчального року. Передбачає складання: 1) розкладу уроків, шкільних гуртків, спортивних секцій; 2) календарних та поурочних планів учителів, планів виховної роботи класних керівни­ків, вихователів груп подовженого дня; 3) планів роботи методичних об'єднань, інших форм методичної роботи, які працюють на базі школи; 4) плану роботи шкільної бібліо­теки; 5) плану роботи батьківського комітету; 6) плану-ка-лендаря навчально-виховного процесу, в якому зазнача­ються загальношкільні заходи.Календарне планування навчального матеріалу.

Здійснюється безпосередньо в програмах. На основі ка­лендарних планів учителі розробляють поурочні плани, структуру і форми яких визначають самостійно.

Поурочний планє робочим документом учителя і мо­же бути складений у вигляді конспекту, тез, таблиці то­що. В ньому відображають мету, завдання і головні поло­ження змісту уроку, його етапи й відповідні їм методи і прийоми організації навчальної діяльності учнів. Багато вчителів мають розгорнуті конспекти або тематичні роз­робки уроків, складені в попередні роки, можуть з дозволу директора школи користуватися ними як поурочним пла­ном, вносячи за необхідності доповнення й корективи.

Плани роботи класних керівників, вихователів груп подовженого дня,педагогів-організаторів, бібліотекарів, а також керівників методичних об'єднань, гуртків, спортив­них секцій складають на період, визначений педагогічним колективом, у довільній формі, вони не підлягають обов'язковому затвердженню директором школи.

Ефективність керівництва школою значною мірою зале­жить від чіткого і правильного ведення шкільної до­кументації,своєчасної та оперативної обробки отриманої інформації, дотримання принципу доступності й зіставлен­ня облікових даних. У шкільній документації відобража­ють кількісну та якісну характеристики навчально-вихов­ної роботи. Крім планування (перша група документації), до неї належать документація особового складу і навчаль­но-педагогічна: алфавітна книга запису учнів, особові спра­ви учнів, класні журнали, журнали факультативних за-

Наукові засади внутрішкільного управління

нять, журнали груп подовженого дня, журнали обліку ро­боти гуртка, книга обліку бланків і видачі атестатів про повну загальну середню освіту, книга обліку видачі золотих та срібних медалей, книга обліку видачі похвальних лис­тів та грамот, книга обліку особового складу педагогічних працівників, книга протоколів педагогічної ради закладу освіти, книга протоколів ради закладу освіти, книга облі­ку трудових книжок працівників закладу освіти, журнал обліку пропусків і заміщення уроків учителями, книга на­казів, контрольно-візитаційна книга, журнал реєстрації ви­хідних і вхідних документів, книга записів наслідків внут­рішкільного контролю, акти, довідки про перевірку робо­ти закладу освіти, поточне листування, офіційні докумен­ти відомчих органів про роботу закладу освіти, статистичні звіти, акти про нещасні випадки (друга група документації). Документи про фінансово-господарську ді­яльність закладу освіти: технічний паспорт школи, інвен­тарні списки основних засобів, інвентарна книга бібліотеч­ного фонду, книга складського обліку матеріалів тощо належать до третьої групи документації.

Особливості внутрішкільного контролю

У керівництві школою важливим є внутрішкільний контроль.

Внутрішкільний контроль — систематична, цілеспрямована пере­вірка роботи вчителя адміністрацією школи.

Його мета — домогтися оптимальної відповідності ді­яльності школи державним стандартам.

Внутрішкільний контроль планується заздалегідь. Ке­рівники школи розподіляють між собою сфери діяльності для контролю залежно від свого фаху. Тому директорові школи, якщо його спеціальність, наприклад, фізика, до­цільніше зосередитися на контролі вчителів, що виклада­ють предмети фізико-математичного циклу; коли, наприк­лад, його заступник з навчальної роботи історик, він пе­ревіряє діяльність учителів гуманітарних предметів; за­ступник з виховної роботи — роботу класних керівників тощо. Водночас кожному з них слід вивчати роботу всіх учителів і вихователів, що потребує детальної підготовки до кожного контрольного заходу.

Для забезпечення системи і єдності вимог внутрі­шкільного контролю директор спільно зі своїми заступни-

Школознавство

ками складає плани контролю (на півріччя, місяць, тиж­день), в яких зазначає, хто із керівних працівників шко­ли, коли і з якою метою, який вид перевірки і якими ме­тодами здійснюватиме. У таких планах передбачено мож­ливість спільного відвідування уроків і позакласних за­нять керівниками школи, залучення до участі в контролі керівників методичних об'єднань, досвідчених учителів, класних керівників.

Організація перевірки будь-якого з аспектів навчаль­ного процесу передбачає визначення мети, складання пла­ну перевірки, вибір форм і методів контролю, констату­вання, об'єктивну оцінку стану справ, висновків, пропо­зицій щодо вдосконалення навчально-виховного процесу або усунення недоліків, контроль за виконанням пропо­зицій.

Внутрішкільний контроль повинен мати індивідуаль­ний характер, що потребує здійснення контролю за робо­тою кожного члена колективу. Він має бути систематич­ним, раціональним, всебічним. Важливо забезпечити єдність вимог і об'єктивність, що унеможливлює суб'єк­тивні оціночні судження і висновки, а також диференці­йований підхід, який враховує специфічні особливості та індивідуальні якості контрольованих.

Види внутрі шкільного контролю (залежно від мети)

Класно-узагальнюючий. Передбачає виявлення рівня знань і вихованості учнів класу, якості та методів викла­дання, якості роботи класного керівника, виконання бать­ківських обов'язків у вихованні дітей.

Фронтальний.Спрямований на вивчення стану викла­дання окремих предметів у всіх або окремих класах, ста­ну роботи класних керівників у всіх або окремих класах.

Тематичний. Його мета — перевірка роботи всього ко­лективу над певною проблемою, рівня знань і вмінь учнів з якоїсь теми або предмета, стану роботи класних керів­ників у певному напрямі та ін.

Персональний.Його суть — перевірка продуктивності викладацької діяльності, методичного рівня учителя зага­лом або окремого аспекта його діяльності.

Оглядовий.Предметом перевірки є стан шкільної документації, стан трудової дисципліни, стан навчально­го обладнання.

Вид перевірки визначається метою і станом об'єкта, який перевіряють.

Наукові засади внутрішкільного управління

Форми внутрішкільного контролю

Колективна.До контролю залучають усі ступені управ­ління: адміністрацію, керівників кафедр, досвідчених учи­телів, учнів, батьків.

Взаємоконтроль.До контролю залучають керівників кафедр, досвідчених учителів і класних керівників через наставництво, взаємовідвідування навчальних занять і ви­ховних заходів.

Самоконтроль.Делегується найдосвідченішим учите­лям і класним керівникам з обов'язковим періодичним звітуванням за пропонованими схемами.

Адміністративний плановий контроль.Здійснюють ди­ректор, його заступники, керівники кафедр відповідно до плану внутрішкільного контролю.

Адміністративний регулювальний (позаплановий) кон­троль.Здійснюють директор і його заступники у разі ви­никнення непередбачених планом проблем.

Об'єктивність будь-якого виду чи форми перевірки за­лежить від умілого використання методів контролю.

Методи контролю

Спостереження.Передбачає відвідування уроків, по-закласних заходів з наступним обговоренням.

Перевірка документації.Охоплює роботу з класними журналами, щоденниками учнів, планами уроків, особо­вими справами учнів та ін.

Опитування.Усне опитування здійснюють під час неви­мушеної або цілеспрямованої бесіди за спеціально підготов­леною програмою. Письмове опитування проводять за до­помогою контрольної роботи (зріз): через перевірку варіан­тів відповідей на запрограмовані запитання та через закрите анкетування, коли варіанти відповідей обмежені.

Тестування. Використання методу психологічної діа­гностики для вимірювання індивідуальних відмінностей.

Ретроспективний розбір.Використовується оцінка ді­яльності школи випускниками минулих років, викладача­ми вищих навчальних закладів на основі аналізу вступних іспитів та ін.

За логічною послідовністю внутрішкільний контроль поділяють на поточний, попередній, проміжний, підсум­ковий, а також епізодичний і періодичний.

Важлива умова успішного використання методів кон­тролю — компетентність перевіряючого, його здатність вникнути в суть питання, яке перевіряється, і надати вчи­телю конкретну допомогу.

Школознавство

Змістом внутрішкільного контролю є основні види ді­яльності школи:

— навчальний процес, який передбачає вивчення ста­ну виконання навчальних програм, рівня знань і навичок учнів, продуктивності праці вчителя, індивідуальної ро­боти з обдарованими дітьми, якості позаурочної предмет­ної діяльності, наявності в учнів навичок самостійної ро­боти;

— виховний процес, коли перевіряють рівень вихова­ності учнів, рівень громадської активності, якість роботи класних керівників, участь батьків у виховному процесі, якість загальношкільних традиційних заходів, рівень здоров'я і фізичної підготовки учнів, якість профілак­тичної роботи з педагогічно занедбаними дітьми;

— методична робота, коли визначають методичний рі­вень кожного вчителя, кожного класного керівника, ме­ханізм поширення педагогічного досвіду, підвищення ква­ліфікації вчителів;

— наукова і експериментальна діяльність, коли визна­чають відповідність цієї діяльності концепції розвитку школи, ступінь наукової обґрунтованості нововведень, їх результативність, рівень наукової освіченості педагогів, науково-дослідницької роботи учнів;

— психологічний стан, коли виявляють ступінь психо­логічного комфорту (дискомфорту) учнів, учителів, психо­логічну підготовленість колективу до вирішення певної проблеми, запровадження нової структури та ін.;

— забезпечення необхідних умов навчально-виховно­го процесу (охорона праці, санітарно-гігієнічний стан, за­безпеченість навчальною і методичною літературою, нав­чально-технічним обладнанням).

Контроль загалом — це не лише перевірка, а й надання допомоги вчителям у поліпшенні навчально-виховної ро­боти в школі. Отримана під час перевірки інформація дає змогу вносити корективи, робити узагальнення, прийма­ти нові рішення. Про результати перевірки має знати весь колектив, а не лише учитель, якого перевіряли. Ді­євість перевірки значною мірою залежить від того, на­скільки чітко виражені її результати і накреслені пер­спективи роботи. Все це слід робити доброзичливо й так­товно, запобігаючи можливим емоційній напрузі, кон­фліктним ситуаціям.

Наукові засади внутрішкільного управління

Література

Бегей В. М.Управління загальноосвітньою школою на демократичних за­садах.—Львів, 1995.

Державнанаціональна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). — К., 1994.

Москалець В. П.Психологічне обгрунтування української національної школи. — К., 1994.

Онишків 3. М.Основи школознавства. — Тернопіль, 1996.

Островерхова Н. М., Даниленко Л. І.Ефективність управління загально­освітньою школою: соціально-педагогічний аспект. — К., 1996.

Пикельная В. С.Теоретические основьі управлення (школоведческий ас­пект). - М., 1990.

Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи. — К., 1977.

Яремчук В. Д.Національні проблеми загальноосвітньої школи України: іс­торія і сучасність. — К., 1993.

4.2. Методична робота в школі