Короткострокове та довгострокове підвищення кваліфікації, спеціалізація та перепідготовка керівників та фахівців. Університети організацій.
Короткострокове підвищення кваліфікації керівних працівників і фахівців здійснюється з метою поглибленого вивчення ними певного напряму виробничої діяльності, зокрема в разі модернізації, перепрофілювання чи структурної перебудови підприємства, значних змін у нормативно-правовій базі, що регулює його діяльність, з питань економіки, ділового мовлення.
Тривалість короткострокового підвищення кваліфікації керівників і фахівців встановлюється організацією залежно від мети та змісту навчальної програми, але не більше 72 год. Навчально-програмна документація для короткотермінового підвищення кваліфікації розробляється та затверджується підприємством.
Періодичність короткострокового підвищення кваліфікації керівників і фахівців становить не рідше одного разу на рік.
Навчання проводиться, як правило, з відривом від роботи, чисельність групи рекомендується встановлювати від 10 до 30 осіб (у закладах післядипломної освіти – 25–30 осіб). Комплектування навчальних груп здійснюють із працівників однакових спеціальностей чи посадових категорій залежно від цілей підвищення кваліфікації.
Виокремлюють такі форми короткострокового підвищення кваліфікації керівників і фахівців на виробництві (рис. 11.2).
Рис. 11.2. Форми короткострокового підвищення
кваліфікації керівників і фахівців на виробництві
Курсове підвищення кваліфікації керівників і фахівців проводиться в закладах післядипломної освіти, в організаціях як за цільовим професійним спрямуванням, так і за бажанням громадян для задоволення різноманітних потреб особистості.
Виробничі семінари, семінари-практикуми, семінари-наради, круглі столи організуються для комплексного вивчення питань ринкової економіки, управління трудовими колективами, нової техніки та технології, маркетингу, права, передового досвіду роботи й інших питань, що спрямовані на вирішення певних виробничих і економічних аспектів діяльності організації, удосконалення роботи структурних підрозділів, у яких працюють слухачі.
Для державних службовців тематичні постійно діючі семінари проводяться за програмами та планами, що розробляються навчальними закладами та затверджуються органами, на які поширюється чинність Закону України «Про державну службу». Термін підвищення кваліфікації державних службовців визначається програмою семінару, але не повинен перевищувати 5 днів. Тематичні постійно діючі семінари закінчуються складанням заліків або підготовкою та захистом слухачами рефератів. У разі потреби організуються тематичні короткотермінові семінари з вивчення актуальних проблем державного управління, нових актів законо-
давства, передового вітчизняного та зарубіжного досвіду управлінської діяльності.
Останнім часом, наслідуючи приклад великих американських компаній, окремі французькі фірми заснували університети організацій. Крім підвищення рівня професійних знань, університети покликані надати менеджерам і фахівцям засоби та можливості інтеграції одержаних знань із новими задачами та роллю, які вони будуть виконувати під час технічних і технологічних змін.
Відмінність університетів від центрів підготовки кадрів організації полягає в тому, що організація їх діяльності відповідає традиціям широкої університетської освіти, що спрямована, насамперед, на виховання особистості, а не на навчання вузькій спеціальності. Директор такого університету безпосередньо підпорядкований генеральній дирекції чи раді директорів компанії, на відміну від директора центру підготовки кадрів, який підпорядкований керівнику служби управління персоналом.
Програми навчання керівників і фахівців в університетах організацій передбачають такі цілі:
— підготовка персоналу до очікуваних чи здійснюваних змін в організації;
— навчання керівників до майбутніх функцій управління;
— розвиток здібностей і потенційних можливостей слухачів.
Навчальні програми, насамперед, призначені для молодих інженерів і керівників, які мають найближчим часом приступити до виконання нових обов’язків, що вимагають високого рівня компетенції, творчих здібностей, ініціативи.
Перевагами університетів перед центрами підготовки кадрів є:
§ перевага цілей виховання особистості цілям навчання професійним знанням;
§ заохочення вільного мислення керівників і фахівців;
§ більш високий рівень підвищення кваліфікації персоналу за рахунок поєднання викладацької та науково-дослідної роботи.
Спеціалізація керівників і фахівців проводиться з метою отримання працівником додаткових спеціальних знань, вмінь і фахових навичок у межах раніше набутої спеціальності за професійним спрямуванням виробничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо-кваліфікаційного рівня. Спеціалізація здійснюється у відповідних навчальних закладах, її тривалість – не менше 500 годин. Спеціалізація лікарів (провізорів) проводиться шляхом навчання в інтернатурі або на циклах спеціалізації. За результатами спеціалізації, як форми підвищення кваліфікації, працівникам видається диплом про перепідготовку без присвоєння кваліфікації, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про документи про освіту і вчені звання», зі зазначенням у додатку до диплома отриманої спеціалізації в межах спеціальності та професії за дипломом.
Відповідні записи про форми підвищення кваліфікації керівників і фахівців заносяться в трудову книжку працівника.
Довгострокове підвищення кваліфікації керівників і фахівців на виробництві передбачає оволодіння працівниками комплексом знань, умінь і навичок, що сприяють якісному виконанню ними своїх обов’язків, розширенню зони компетенції за наявним чи новим місцем роботи, вивченню нормативно-правових актів з питань, що є в компетенції підприємства чи його підрозділу, насамперед, з питань охорони праці, сучасних технологій виробництва, засобів механізації й автоматизації, передових методів організації праці, досвіду роботи кращих вітчизняних і зарубіжних підприємств.
Перевагою довгострокового підвищення кваліфікації керівників і фахівців над короткостроковим, що відбувається у межах від 3 днів до двох тижнів, є те, що за його результатами слухачі одержують більш глибокі нові теоретичні знання та необхідні практичні навички.
Тривалість довгострокового підвищення кваліфікації керівників і фахівців установлюється від 72 до 500 годин. Періодичність – не рідше одного разу в п’ять років. На багатьох підприємствах керівники і фахівці в 3–4 рази рідше проходять довгострокове підвищення кваліфікації.
Першочерговому направленню на курси довгострокового підвищення кваліфікації в організації підлягають керівні працівники та фахівці в разі їх переміщення по службі. В організаціях також здійснюється підвищення кваліфікації вивільнюваних працівників з вищою освітою з метою їх працевлаштування на вакантні посади в інших структурних підрозділах. Одним з ефективних напрямів активної політики зайнятості є підвищення кваліфікації безробітних фахівців у закладах післядипломної освіти за направленням центрів зайнятості.
Після закінчення навчання в системі довгострокового підвищення кваліфікації керівники та фахівці повинні робити звіти про результати навчання у відповідних структурних підрозділах організації. Контроль за впровадженням розробок і пропозицій, які містяться у випускних роботах слухачів, повинні здійснювати керівник відповідного структурного підрозділу, працівники служби управління персоналу й інші зацікавлені підрозділи організації.
За результатами довгострокового підвищення кваліфікації керівників і фахівців видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про документи про освіту та вчені звання».
Стажування керівників і фахівців передбачає засвоєння ними кращого вітчизняного та передового зарубіжного досвіду роботи, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов’язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня управління. Стажування проводиться організаціях як в Україні, так і за її межами за індивідуальним планом, який затверджується керівником організації чи підрозділу, що направляє працівника на стажування. Тривалість стажування керівників і фахівців становить не більше 10 місяців.
Згідно з Положенням про порядок стажування в державних органах стажування можуть проходити як особи, що вперше претендують на посаду державного службовця, так і державні службовці, які бажають зайняти більш високу посаду. Вибір кандидата на стажування проводиться з ініціативи органу, де має відбуватися стажування. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста і згода відповідних керівників за місцями його стажування та основної роботи.
Стажування працівника здійснюється з відривом від основної роботи. За працівником, направленим на стажування, зберігається його посада та заробітна плата за основним місцем роботи. Стажисту за основним місцем роботи відшкодовуються також витрати на проїзд до місця стажування і назад, добові за час перебування в дорозі та найм житла.
Після закінчення стажування стажист подає керівництву державного органу доповідну записку про стажування з висновками керівника структурного підрозділу щодо можливості використання стажиста на державній службі, а за основним місцем роботи – стислий письмовий звіт. За результатами стажування в державному органі стажисту видається довідка для подання за основним місцем роботи.
Клінічна ординатура – це вища форма довгострокового підвищення кваліфікації лікарів-фахівців із певного фаху, якій передує інтернатура або курси спеціалізації та праця за спеціальністю не менше трьох років. Вона здійснюється протягом двох років за індивідуальним планом, який затверджується керівником закладу післядипломної освіти.
Навчання в цільовій аспірантурі або докторантурі за темами, що цікавить організацію, призначено для вирішення актуальних наукових проблем виробництва та підвищення рівня науково-педагогічної кваліфікації. Ця форма навчання керівників і фахівців здійснюється в порядку, що передбачений чинним законодавством при підготовці наукових кадрів.
Планування підвищення кваліфікації