Теоретичні основи соціальної роботи. протиправні діяння скоюються членами родини по відношенню один до одного

протиправні діяння скоюються членами родини по відношенню один до одного. Об'єктом домашнього насильства можуть бути будь-які члени сім'ї. Виділяють три нити сімейної жорстокості з боку: батьків по відно­шенню до дітей; одного із подружжя по відношенню до іншого; дітей та онуків по відношенню до літніх рідних людей.

Аналізуючи правове підґрунтя захисту від насильства у родині, важ­ливо знати, хто і як може вживати норми карного права.

При скоєнні у сім'ї таких злочинів, як убивство та нанесення тяжкої та середньої тяжкості шкоди здоров'ю, карні справи порушуються з ініціативи правоохоронних органів, які можуть отримати свідчення про скоєний злочин із різних джерел. Складнішою є ситуація із загрозами та образами. Як уже зазначалось, порушення та розслідування таких кар­них справ має свої особливості, пов'язані з особливим порядком пору­шення справи (за заявою потерпілого) та з об'єктивними труднощами, що виникають при збиранні, перевірці та аналізі доказів, необхідних для слідства. Відомо, що більшість таких злочинів відбувається за закрити­ми дверима, при відсутності будь-яких свідків. Ситуація ускладнюється і тим, що у конфлікті беруть участь рідні . У цьому випадку особливо важливо дотримуватись усіх вказівок, поданих у КПК, що стосуються, перш за все, порядку подачі заяви у міліцію та порядку оскарження неправомірних дій (якщо такі мали місце) працівників правоохоронних органів. Заяву про злочин слід подати у відділок міліції, на території якого скоєно злочин. Форма заяви довільна і залежить від вікового та освітнього рівня особи, що її подає. Заява оформляється у двох примірни­ках. На одному із них мусить бути поставлена відмітка про її прийом із зазначенням дати та номера за книгою обліку злочинів, що підтверджує її реєстрацію. Заяви приймаються не завжди. Підстави для відмови можуть бути законні та незаконні. Законні — якщо злочин скоєний на території іншого відділку міліції або якщо заява подається малолітньою чи не­дієздатною особою. Незаконні -коли співробітники міліції під будь-яким приводом намагаються вмовити потерпілу відмовитись від подання заяви.

Незаконна відмова у реєстрації заяви — це найгрубіше порушення законності, спосіб приховування злочинів, ухилення від їх розслідуван­ня. У випадку насильства у сім'ї такі дії міліції є, на жаль, не винятком, а нормою, і вони виступають безумовною підставою звернення до проку­рора. В свою чергу, на прокурора покладено обов'язок розглянути звер­нення, яке надійшло, перевірити його обґрунтованість і при встановленні фактів порушення закону вжити заходи до їх усунення, до поновлення порушених справ.

164 Соціальна робота

Потім, якщо заяву прийнято, особа, що проводить дізнання, або слідчий вирішують питання про порушення карної справи або про відмо­ву про її порушення. У цьому випадку дії працівників правоохоронних органів, пов'язаних із незаконною відмовою, також можуть бути оскар­жені у прокуратурі.

Крім цього, особа, потерпіла від насильства у родині, має право подати заяву до суду у порядку приватного звинувачення. Зараз це технічно та психологічно складна процедура, що вимагає певного освіт­нього рівня особи, що подає заяву. У перспективі — створення спеціаль­них сімейних судів, яке планується у ході судової реформи, допоможе вирішити роблему та спростити процедуру звернення до суду у порядку приватного звинувачення. Велике значення у розслідуванні злочинів, скоєних у родині, мають різного роду експертизи, що проводяться відпо­відними спеціалістами (судовими медиками у спеціалізованих лаборатор­іях) тільки після порушення карної справи на підставі мотивованої по­станови слідчого чи прокурора. До них належать: судово-медична, судо­во-біологічна, хімічна, психолого-психіатричиа та ін. (у залежності від обставин справи). Часто саме дані експертизи й будуть складати докази у тій чи іншій справі.

Велике значення у боротьбі із насильством має попереджувальна та профілактична діяльність органів соціального обслуговування населення.

Карне законодавство виконує каральну функцію, воно орієнтоване більшою мірою на покарання, а не на виховання. Але щоб подолати насильство у родині, одних карних заходів не вистачає; потрібна серйоз­на робота у сфері профілактики та виховання, яку й покликані викону­вати інститути надання соціальної допомоги родині.

Короткий огляд діючого законодавства, спрямованого на подолання насильства у сім'ї, доводить, що воно дуже різносторонньо регулює ці правові відносини. Проблема полягає у недоліках практики застосування діючого законодавства, у прогалинах, пов'язаних із діяльністю право­охоронних органів, у недостатньому усвідомленні громадянами своїх прав та невмінні відстоювати їх у судочинстві.

Насильницькі та образливі моделі поведінки і дій

Соціально-педагогічна та психо­логічна превенція насильства у сім'ї мусить засновуватися на тому посту­латі, що насильство у сім'ї — це соц­іальне явище, що характеризується взаємопов'язаністю та взаємо-про-никненням різних його аспектів (фізичного, сексуального, економічного,

Теоретичні основи соціальної роботи 165

психологічного). Часто насильство виявляє себе як комбінація фізично­го, сексуального або емоційного скривдження. Нижче подаються окремі приклади із діапазону жорстокого ставлення, приниження та несправед­ливості. Цей список включає моделі поведінки та дії, котрі за Конвен­цією прав людини вважаються насильницькими та образливими. Щоб визначити ступінь насильницьких дій, достатньо з'ясувати такі випадки насильства: коли хтось дитину штовхає, наносить ляпаси, стусани та удари кулаками; жбурляє предмети; погрожує зброєю та наносить рани; фізично перешкоджає їй при спробі вийти з будинку, зачиняє дитину у приміщенні; залишає одну у небезпечних місцях; відмовляється допомог­ти; якщо дитина хвора, перешкоджає спробам звернутися за медичною допомогою; не дає заснути у ночі; відмовляється купувати продукти харчування та інші необхідні для дитини товари; псує її майно; ображає батьків; братів та сестер; погрожує скривдити рідних або друзів.

Сексуальне насильство: поводження із дитиною як із сексуальним об'єктом; примушення роздягатися проти волі; примушення до статевого акту роти волі дитини, зґвалтування її; здійснення статевого акту із особливою жорстокістю; примушення до статевого акту після биття; примушення дивитися та повторювати порнографічні дії.

Емоційне ображання: постійно дитину принижують, несправедливо кривдять, ображають (наприклад, говорять, що дитина надто товста, худа, дурна й т. ін.); Ігнорують почуття дитини; насміхаються над II переконаннями не звертають уваги на ніжні почуття дитини; забороня­ють виходити на вулицю гуляти із однолітками; маніпулюють особисті­стю дитини, використовуючи при цьому неправду та незгоду; ображають її рідних та друзів. Психологічний та економічний тиск:

— сварка, перепалка, непристойна поведінка, вживання нецензурних слівта погрозливих жестів, постріли;

— критика (висловлюють, принижують, знущаються, звинувачують, піддають критиці);

— погрози (вербальні та невербальні, прямі та опосередковані);

— домагання (прихід у гості без запрошення, дзвінки, переслідуван­ня,перевірки, хвилювання жертви на людях; залишаються, якщо просять піти; заважають па роботі);

— ізоляція (перешкоджають спілкуванню з друзями та іншими людь­ми, критикують друзів, звинувачувальні коментарі, небажання догляну­ти за дітьми, якщо жінка мусить іти на роботу чи кудись їхати);

— вживання тактики тиску (змушувати жінку приймати якісь рішен­ня, звинувачувати та тиснути, щоб вона відчула свою провину, часто

166 Соціальна робота

похмуре обличчя; погрози розправи за умови, що жінка матиме з кимось сексуальний зв'язок; позбавляти фінансової підтримки, маніпулювати дітьми, намовляти друзів проти неї);

— економічні утиски (не давати грошей, машину, кредитні картки,з-няття грошей Із рахунку жертви та витрачення їх на себе, використову­вання правової системи проти жертви, витрачення грошей па алкоголь та наркотики);

— проголошування "правди", яка має суб'єктивне становище та виз­начення поведінки жертви;

— брехня, приховування інформації, неправдивість; відмова брати участь у процесі виховання дітей, не виконання сімейних обов'язків;

— стримування емоцій (не надавати підтримки, не приділяти уваги, не говорити компліментів або не виявляти поваги до почуттів, думок чи прав жертви). Не показувати своїх почуттів, окрім гніву;

— відсутність турботи про себе, зловживання наркотиками чи алко­голем, пізнє повернення додому, безглузда поведінка;

— робити теж саме із своїми дітьми;

— інші форми насильства та маніпуляції.

Головні поняття, форми сімейного насильства та типи насильників

Необхідно також визначити й інші по­няття, що стосуються цієї проблематики. — Залежний член сім'ї — непов­нолітній член родини; член сім'ї, нездат­ний внаслідок похилого віку, інвалідності, хвороби, матеріальної залежності від інших членів родини захистить себе від насильства.

— Насильство у сім'ї — усякі навмисні дії одного члена сім'ї по
відношенню до іншого, якщо ці дії порушують конституційні права та
свободи члена сім'ї як громадянина і шкодять його фізичному, психічно­
му чи моральному здоров'ю, а також розвитку дитини.

Насильство у сім'ї може мати форми фізичного, сексуального, псих­ічного та економічного впливу і приневоления.

1. Фізичне насильство у сім'ї — навмисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену із його родинного оточення побоїв, тілесних ушкод­жень; позбавлення волі, житла, їжі, одягу та інших нормальних умов життя, Що можуть викликати у постраждалого смерть, порушення фізич­ного й психічного здоров'я, нашкодити його честі та гідності.

2. Сексуальне насильство у родині — посягання одного члена роди­ни на статеву недоторканість іншого члена, а також Інші дії по відио-