Організація ігрового простору

Гра — справа серйозна

Гра — це штучно сконструйована модель, яка імітує ті чи інші аспекти реальної діяльності. Імітуватись можуть предмети, дії з ними, функції, представники живої й неживої природи, людські якості, сто­сунки тощо.

«Центром тяжіння» або ядром («сонцем») ігрового простору є ігро-майстер. Саме він моделює майбутнє ігрове спілкування, добирає до­цільні ігри або блоки ігор, прогнозує конкретні результати, комплектує зміст ігор потрібним матеріалом, уводить в резонанс своєї гри ігровий простір, що виникає у полі гри і, тримаючи руку на пульсі емоційних вібрацій, корегує збуджену ним випромінювальну енергію всіх учас­ників ігрового процесу, спрямовуючи її на облагородження душ. Таким чином, гра є інструментом досягнення педагогічної мети.

ХТО ТАКИЙ «ІГРОМАЙСТЕР»?

Цей термін утворено методом сполучення двох слів: «гра» і «май­стер». Що таке гра, ми з'ясували в попередньому розділі. Визначимо, хто ж такий «майстер». Низка словників подає такі тлумачення. Так, в англійському словнику читаємо: хазяїн, учитель, магістр, визначний художник, висококваліфікований фахівець, той, хто оволодіває, вивчає, керує. У низці вітчизняних словників «майстер» трактується як керівник

Хто такий «ігромайстер»?

галузі, людина, що досягла майстерності, рівня мистецтва в чомусь, почесне звання. Звертаємо увагу читачів на те, що результати праці майстра уявляються такими, що мають суспільне значення, суспільну цінність. Вони є такими, що виступають взірцем, мірою, стимулом для наслідування. Саме такі високоякісні результати забезпечують іннова­ційні й інтеграційні процеси у суспільстві, саме з такими пов'язують процеси творчої самореалізації особистості.

На противагу цьому терміну серед педагогів побутує інший — «ігро-технік»,що, на нашу думку, значно звужує значущість професії істин­ного натхненника, оптимізатора і керівника розвитком людського загалу. Грецьке texno перекладається як «ремесло, вправність, майстерність». Його розуміють як сукупність знань, засобів праці, прийомів і методів впливу, що застосовують у якійсь справі.

Зіставлення двох термінів допомагає з'ясувати, що другий поклика­ний наголосити на індивідуальній вправності, особистісному надбанні, яке може бути більш-менш ефективно впроваджене у справу («я воло­дію, я умію, я можу провести гру»). Перший же, очевидно, демонструє спрямованість на проекціювання власних надбань на інших людей, щоб збагатити їх, вказує на гуманістичну спрямованість такого впливу. Він не тільки є технічно досконалим віртуозом, а й тим, хто може навчити майстерності, той, хто може вести і веде «до вершин». Оптимізуючи життєдайні й перетворювальні спроможності людини, спонукаючи її до активного саморозкриття, майстер гри веде людину до творчого самовираження у будь-якій сфері людського буття.

Особливої актуальності набуває наведене за наявності навчальних, розвивальних та виховних цілей і завдань.

Термін «ігротехнік» розглядається нами як попередня стадія в системі виховання справжнього ігромайстра. Сягнувши певного рівня вправності на індивідуальному рівні, можна вчитись віддавати свої знання людям, робити їх кращими, досконалішими, показати їм істинні цінності в собі й в навколишньому світі з метою реалізувати все це у власній творчості. Це і є рівень ігромайстерності.

За пересічною думкою, організація гри — це знання і донесення до гравців її правил та алгоритму процесів і дій. У такому розрізі діяльність організатора гри справді має вигляд як ігротехніка: вибудував алгоритм дій та операцій, довів його до аудиторії, добився фактичного виконання мети і все, вважайте мене майстром. Між іншим, це не зовсім так, пра­вильніше не так. Організація і проведення гри, володіння технологією і методикою — це не тільки певні установки і дотримання алгоритму дій.

8»

Організація ігрового простору

Хто такий «ігромайстер»?

Це■— уміння будувати взаємини вищого порядку й уміння привести людей до усвідомлення самозначущості й радості через розв 'язання певних ігрових завдань. Тому гра вимагає відповідних знань у сфері психології, соціології, педагогіки, широкої полікультурної обізнаності і готовності до розширення її меж, практичної та особистісної компе­тентності — напрацювання відповідних умінь і навичок та наявності комплексу спеціальних характерних рис.

Отже, ігромайстер — людина-професіонал, яка у грі та всіх збу­джених нею процесах керується гуманними принципами (великою повагою до людей) і бажанням відкрити їм найкращі краєвиди їхньої власної душі й оточення.

Професія ігромайстра має багато варіацій: ігротехнік, тамада, шоумен, витівник, масовик, організатор масової діяльності, культорга-нізатор, ведучий розважальних програм, церемоніймейстер, менеджер гри, майстер ігрового спілкування, майстер гарного настрою. Кожна з них акцентує певну характеристичну ознаку діяльності ігромайстра. Але загальним для них усіх є те, що всі вони покликані наділювати людей радістю і запалювати в ній веселку.