Організація молодіжного руху. поняття «молодіжна організація», «дитяча організація» та їх основні напрями діяльності

Серед усіх визначень поняття "молодіжна організація", найбільш науковим і таким, що відповідає реаліям сьогодення є те, що наведене в Законі України "Про молодіжні і дитячі громадські організації", прийнятому Верховною Радою України 1 грудня 1998 р.: "Молодіжні громадські організації — об'єд­нання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення і захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших суспільних інтересів" [2]. У цьому Законі також уперше в Україні (як, власне, на пострадянському просторі) визначалося поняття "дитячі громадські організації","Український комітет молодіжних організацій". Так, дитячі громадські організації, згідно із зазначеним Законом, — це об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію і захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, що не суперечать законодавству, а також соціаль­не становлення їх як повноцінних членів суспільства.

О. Корнієвський і В. Якушик визначають "молодіжне громадське об'єднанняяк певні молодіжні суспільні сили, які: а) тією чи іншою мірою усвідомлюють свою власну специфічність, особливість своїх власних інтересів і свого місця й ролі у суспільстві; б) здійснюють певну суспільно важливу (однак не завжди таку, що позитивно оцінюється суспільством) діяльність, спрямовану на реалізацію цих інтересів і утвердження своєї специфічності та власної ролі у суспільстві; в) мають чіткі внутрішні та організаційні структури" [1].

У багатьох країнах виокремлюють такі типи (моделі) молодіжних організацій:

– організації молоді, що є абсолютно деполітизованими, тобто до їх складу входять молоді люди, які мають неоднакові ідейні орієнтації, дотримуються різних політичних позицій;

– організації молоді, які мають широку ідейну платформу і об'єднують юнаків і дівчат приблизно однієї орієнтації (наприклад, соціалістичний, ліберальний, консервативний та інші вибори);

– високополітизовані молодіжні організації;

– організації молоді, які не орієнтуються на "дорослі формування";

– організації молоді, які не мають ніякого політичного підґрунтя і займаються головним чином розв'язанням соціально-економічних, культурно-художніх, побутових проблем молоді.

Mолодіжні громадські організації класифікують також на основі їх релігійної приналежності, а саме: релігійні, атеїстичні, світські (за яких проблема ставлення до релігії є не політичною, а суто особистісною справою кожного громадянина).

Залежно від основних напрямів діяльності молодіжних структур можна виділити кілька їх специфічних груп:

1. Молодіжні організації, які здебільшого займаються вирішення політичних проблем, хоч і не декларують це офіційно;

2. Соціально-зорієнтованімолодіжні організації спрямовані на вирішення соціальних питань молоді, й соціальний захист.

3. Культурологічні, етнографічні молодіжні організації займаються вивченням історії фольклору культури етнографії народів України;

4. Виховні молодіжні організації присвячують свій час вихованню підростаючого покоління, як наприклад: Спілка піонерських організацій України, Пласт — Українська скаутська організація, Українське аерокосмічне об'єднання Сузір'я, Українське дитячо-юнацьке товариство Січ, Асоціація скаутів України, Організація молодих військовослужбовців України Сокіл, Дитячий фонд України;

5. Релігійні організації молодіжні організації — Українська молодь Христові, Українська християнська ліга молоді, Молодіжна рада церков євангельських християн баптистів України, Молодіжне православне братство їм. Петра Могили та інші.

Mолодіжні громадські організації розрізняють і за такими особливостями, як: • членство в організації (індивідуальне, колективне, змі­шане); • ступінь структуризації (аморфні, чітко структуровані);

Типологізація молодіжних громадських організацій може здійснюватися з урахуванням таких чинників:

• етнічної, расової приналежності їх учасників;

• статі учасників (наприклад, жіночі організації);

• регіональних, регіонально-культурних особливостей;

• віку учасників, членів організації (діти, підлітки, молодь);

• професійних особливостей їх учасників (студенти, під­приємці, діячі культури, мистецтва, науковці і т. ін.);

• стану здоров'я (дієздатності) членів організації (наприк­лад, організації інвалідів та ін.).

Класифікують молодіжні громадські організації і за ідеологічними ознаками, як-от:

• соціалістичні (революційні соціалістичні і соціал-реформаторські);

• комуністичні (ортодоксально-комуністичні, демократич­ні, комуністичні);

• ліберальні;

• анархістські;

• консервативні;

• традиціоналістські;

• фашистські тощо.

Молодіжні громадські організації розрізняють і за такими особливостями, як:

• членство в організації (індивідуальне, колективне, змішане);

• ступінь структуризації (аморфні, чітко структуровані);

• ступінь демократичності (демократичні й недемократичні, або авторитарні, автократичні);

• ступінь відкритості (легальні, напівлегальні, нелегальні);

• основні сфери діяльності (політичні, культурологічні, освітні, господарські і т. ін.);

• ставлення до соціально-економічних відносин, що існують у суспільстві (ультраліві, ліві, лівоцентристські, центристські, правоцентристські, ультраправі);

• ступінь впливу в суспільстві на молодь (дуже впливові, впливові, маловпливові, такі, що майже не мають впливу);

• ставлення до історичного розвитку суспільства, його полі­тичної системи (прогресивні, консервативні, реакційні);

• вплив на існуючі у суспільстві соціальні відносини (рево­люційні, реформаторські, консервативно-стабілізаційні, контрреволюційні).

Існує достатньо молодіжних організацій, які тією чи тією мірою займаються:

– розв'язанням різноманітних соціальних, професійних, освітніх проблем молоді, намагаються забезпечити їй необхідну соціальну підтримку й захист;

– профспілкові організації: Асоціація профспілкових організацій студентів України, Перша студентська українська профспілка, Харківська асоціація профспілкових організацій студентів і аспірантів та ін.;

– благодійні організації;

– організації , які задовольняють різні творчі, наукові, спортивні, культурні потреби молоді;

– організації, які долучаються до підготовки національної еліти;

– організації, які працюють над розв'язанням проблем дітей і підлітків (Спілка піонерських організацій України (СПОУ), Союз піонерських організацій м. Києва (СПОК), українська скаутська організація "Пласт", українське дитячо-юнацьке товариство "Січ" (аналог Запорозької Січі) та ін.;

– організації, які ведуть громадсько-політичну діяльність серед молоді. Це здебіль­шого молодіжні припартійні організації, які орієнтуються на політику і діяльність конкретних політичних партій;

– молодіжні релігійні організації;

– організації, що займаються підприємницькою діяльністю.

Громадські молодіжні організації мають відповідні функції, найзагальнішими з-поміж яких є:

• організаційна — пов'язана не стільки з об'єднанням молоді на основі загальних інтересів і цінностей в організацію, скільки з навчанням умінню жити в колективі, зіставляючи власні інтереси і потреби з інтересами і потребами інших людей, всього колективу;

• виховна — полягає в тому, що організація, практично не нівелюючи інтереси окремо взятої людини, зберігаючи її автономність, усе ж виховує і навчає. В організації від­бувається інтенсивний вплив людей один на одного;

• комунікативна — пов'язана з безпосереднім спілкуван­ням людей, які знаходяться в одній організації. З погля­ду соціальної психології вона збагачує особистість необ­хідним досвідом соціального спілкування в колективі, окремій групі, мікрогрупах;

• господарська— передбачає участь молодіжних організа­цій у вирішенні як власних (матеріальна база, засоби за­безпечення діяльності організації), так і загальнодержав­них народногосподарських завдань.

У сучасних умовах розвитку системи молодіжного руху визначають статут як основний закон організації. Ним визначаються завдання, роль, місце даної організації в суспільстві, а також права та обов’язки її членів. Статуту обов'язково повинні дотримуватися всі члени організації. Він приймається на з'їзді або на загальних зборах. У Законі України „Про об'єднання громадян" (стаття 13) вказано на те, що статут повинен містити наступні пункти:

• назву об'єднання громадян (відмінну від інших);

• мету і завдання;

• умови та порядок прийому в члени даної організації;

• права і обов'язки членів;

• порядок утворення та діяльності статутних органів;

• джерела надходження коштів та порядок їх використання;

• порядок внесення змін і доповнень до статуту;

• порядок припинення діяльності та вирішення майнових питань, які пов'язані з його ліквідацією.

Є одна досить суттєва вимога до статуту - він не повинен суперечити законодавству України. У статуті може міститися від 5 до 8 розділів. Наведемо конкретний приклад: І розділ - загальні положення (назва організації, юридична адреса, символіка, територія на яку поширюється діяльність організації). II розділ - членство в організації. III розділ - структура та керівні органи. IV розділ - майно та кошти організації. V розділ - ліквідація чи реорганізація організації. VI розділ - порядок внесення змін до статуту. VII розділ - міжнародні зв'язки організації (цей розділ є не завжди у статуті організацій).

Наши рекомендации