Запитання і завдання для самостійної роботи

і.Кого з відомих учителів, окрім згаданих у цьому розділі, ви знаєте?

2. Поміркуйте над вимогами до особистості і професій­
ної підготовки учителя-словесника, прокоментуйте їх.

3. Прочитайте за власним вибором одну книгу про вчи­
теля, занотуйте, підготовте повідомлення про неї.

4. Вивчіть напам'ять вірш про вчителя за власним вибо­
ром.

5. Напишіть нарис про вчителя, який відіграв неабияку
роль у вашому житті.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Соловейчик С. Л. Вечная радость: Очерки жизни и школы. — М.,
1986. - С. 7.

2. Зотов В. Н. Советы молодому учителю. — Свердловск, 1972. — С. .3.

3. Щетинин М. П. Объять необъятное: Записки педагога. — М.,
1986. - С. 161.

4. Ильин Е. Н. Рождение урока. — М., 1986. — С. 169.

5. Там само. - С. 168-172.

6. Там само. — С. 3 — 4.

7. Ильин Е. Н. Герой нашего урока. — М., 1991. — С. 284 — 285.

8. ТолстойЛ. Н. Избр. соч. - М., 1938. - Т. 1. - С. 225.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Бугайко Т. Ф., Бугайко Ф. Ф. Майстерність учителя-словесни­
ка. - К.: Рад. шк., 1963. - 188 с.

2. Ильин Е. Н. Герой нашего урока. — М.: Педагогика, 1991. — 288 с.

3. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в се­
редніх навчальних закладах. — К.: Ленвіт, 2000. — С. 44 —50.

4. Синиця І. О. Педагогічний такт і майстерність учителя. — К.: Рад.
шк., 1972. - 167 с.

5.

СПЕЦИФІКА ВИКЛАДАННЯ ПРЕДМЕТА

Специфіка (лат. specificum — особливість) — те, що властиве тільки цьому предмету або явищу.

Учитель нової дисципліни повинен чітко усві­домлювати, у чому ж саме полягають її особ­ливості. Важливо відзначити винятковість з'яви в системі освіти України дисципліни «Зарубіжна література», яка введена у школах з 5 по 12 класи.

Вона прилучатиме учнів до фундаментальних цінностей світу (зокрема в площині реалізації полікультурної освіти) і сприятиме культурному входженню України у світове спів­товариство. Завданням зарубіжної літератури як шкільного предмета є вивчення кращих творів світового письменства, розвиток художнього смаку та вміння самостійно працювати з творами світового мистецтва, свідомо сприймати закладені у слові духовні цінності та обстоювати їх у житті.

На сьогодні ми не знаємо жодної країни світу, де б іще в систему освіти була введена така дисципліна.

Будь-яка шкільна дисципліна, а особливо гуманітарна, по­винна мати насамперед виховну спрямованість. Нова програ­ма освіти України відмовилася від старої, традиційної для радянських часів методології викладання літератури в школі. Нині ціла армія науковців-теоретиків, методистів, учителів працює в цьому напрямі, бо саме з визначення методологічних засад треба починати впровадження будь-якої навчальної дисципліни.

Вивчення літератури в школі ґрунтується на дидактичних, літературознавчих та методичних принципах. Найважливі­шими з них є традиційні, яких дотримується вчитель-сло-весник {науковість, історизм, зв'язок навчання і виховання, доступність, посильність, спрямованість па розвиток учня, аналіз твору в єдності форми і змісту, взаємодія мистецтва та дійсності в естетичній свідомості учня, особистісний

характер читацької та літературознавчої діяльності, зв'я­зок літератури із законами художнього мислення та ін.), і нові, які він повинен іще осмислити: принцип нерепресивної свідомості (синонім — толерантність, у США вживаються терміни мультикультуралізм і політична коректність), реабілітаційності, іманентності, країнознавства, компа-ративності, контекстового розгляду літературних явищ, репрезентативності, етнокультурності, міжнаціонального підходу та ін. Майже кожен з нових принципів, назви яких сьогодні визначаються за змістом і всебічно обговорюються, має кілька дефініцій. Автор поділяє точку зору О. Пронкевича щодо визначення назви принципу нерепресивної свідомості, який стверджує: «Нерепресивна свідомість — це не просто спосіб мислення, а модель поведінки, етична позиція, яка передба­чає якісно інше ставлення до "чужого", "незвичайного", "нетра­диційного". Це не проста толерантність, а толерантність ак­тивна...

Ще Вольтер говорив: "Мені зовсім не подобаються ваші думки, але я ладен віддати своє життя за те, щоб ви мали змогу їх висловити..." Викладач зарубіжної літератури по­винен бути надзвичайно чутливим і здатним до перевтілення, бо щоразу він змушений відмовлятися від власного "Я" і роз­чинятися цілком у словесній матерії митця, чиї твори він ви­кладає... Це знову-таки давня істина: високе космополітичне мистецтво (а саме таким за змістом є предмет зарубіжної літератури!) цивілізує людину, привчає її жити в широкому і відкритому світі...» [1].

Що стосується репрезентативного принципу, то, на глибоке переконання Є. Волощук, він повинен «увійти в методологічне ядро предмета «Зарубіжна література», будучи усвідомлений практикуючими філологами як норма...» [2]. Не можна не погодитися і з ЇЇ твердженням про те, що «...курс зарубіжної літератури — значно більше, ніж будь-який курс національної літератури, розімкнутий у простір світової культури, і тому його завдання — не стільки конструювати низку першоряд­них імен у їхньому взаємозв'язку, скільки висвітлювати ду­ховний і естетичний досвід (індивідуально-авторський, національний, культурно-історичний), який втілився в конкрет­ному творі...» [3].

Аналіз проблем нових принципів навчання світової літера­тури міститься в роботах Д. Затонського, Д. Наливайка, Т. Де-нисової, Ю. Булаховської, К. Шахової, О. Ніколенко та ін. Ко­жен з них має свою точку зору, своє переконання щодо ви­вчення світової літератури в школі, але всі прагнуть одного: повернути учнів до книжки, навчити їх вдумливо читати, яс-

краво відчувати, критично мислити і плекати це високе і плідне мистецтво.

Кожна національна література, посідаючи своє гідне місце у світовому літературному процесі, вирізняє себе передусім своєю специфікою. Пригадаємо Платона, 3. Фрейда, А. Камю, Г. Сковороду, М. Костомарова і наших сучасників І. Дзюбу, Д. Наливайка, Д. Андреева, Р. Гачева. Останній досліджував проблему «національні образи світу» понад тридцять років, написавши дванадцять книжок. Одну зі своїх книжок, яка так і називається «Національні образи світу», він розпочав сло­вами: «Все добре в житті я пізнав: любов, природу, культуру, свободу торжества... — тільки ось світу не бачив, а дуже ва­било. І в задоволення цієї потреби бачити світ і різні країни, уявити інші типи життя й думки — взявся я досліджувати й описувати національні образи світу. Це мій спосіб подорожу­вати: розумом та уявою. На рік-другий я занурююся в ту або ту країну: оточивши себе книжками про її природу, історію, релігію, кухню, — мову, літературу і науку ЇЇ вивчаю, музику слухаю, живопис, кіно, театр видивляюся. Внаслідок такого проникнення виробляється якась картина цього світу, і я пишу черговий національний портрет».

На уроках світової літератури вчителю-словеснику, як ніко­му іншому, відкриваються можливості допомогти учням «по­бачити світ і різні країни, уявити інші типи життя й думки».

Для проведення такої роботи потрібно створити методич­ну систему формування нових понять, які необхідні для розу­міння нового предмета з 5 по 12 класи. Така система може складатися з двох етапів: 1) з 5 по 8 клас — пропедевтичний курс, який підготує школярів до аналізу художніх творів різних літератур; 2) з 9 по 12 клас — основний курс — читання й дослідження художніх текстів з урахуванням їхньої націо­нальної специфіки у взаємозв'язку з процесом розвитку світо­вої культури. В середніх класах учні одержують початкове уявлення про терміни «нація», «національний образ персона­жа», «національна наочність». А саме про:

□ національне житло,

□ національну їжу,

□ національний одяг,

□ національні рухи тіла,

□ національні танці,

□ національну музику,

□ національні ігри,

О домінантні риси національної вдачі і т.д.

До такої роботи доцільно звертатися на уроках літератур­ного читання, коли разом з головною навчальною метою (вчи-

ти правильного, вдумливого, виразного читання і розуміння прочитаного) вчитель обдумує додаткову мету, наприклад: поповнити знання учнів відомостями про національне житло (їжу, одяг, танці і т. д.) певного народу. Тому один з уроків, які відводяться на читання того чи того художнього тексту, або фрагменти уроку важливо присвячувати читанню національ­ної предметності з подальшими коментарями.

Перші уроки читання національної предметності ефектив­но проводитимуться на пропедевтичному етапі, якщо на них читатиметься твір М. Гоголя «Тарас Бульба». Саме в цьому творі М. Гоголь створює колоритні національні образи україн­ського і російського народів, що викликає особливий інтерес школярів, допомагає у сприйнятті світу «очима своєї націо­нальної стихії, очима свого народу», адже через глибоке та ясне розуміння себе легше зрозуміти і прийняти багатонаціо­нальний світ, що тебе оточує.

Повість М. Гоголя дає вчителю унікальні можливості для реалізації навчальної мети. Тут він знайде яскраві, точні, висо­кохудожні описи національної предметності. Наприклад, на­ціонального житла: «...Світлиця була прибрана... на смак того лайливого, важкого часу, коли почали розігруватися сутички і битви на Україні за унію. Все було чисте, вимазане кольоро­вою глиною. На стінах шаблі, нагайки, сітки на птахів, неводи, рушниці, хитро оправлений ріг для пороху, золота вуздечка на коня і пута зі срібними бляхами. Вікна у світлиці були ма­ленькі, з круглими тьмяними шибками, які трапляються нині тільки в старовинних церквах, крізь які інакше не можна було дивитися, як трохи піднявши насувну шибку. Довкола вікон і дверей були червоні обводи. На полицях по кутах стояли глеки, сулії і пляшки зеленого й синього скла, різьблені срібні кубки, позолочені чарки всякої роботи: венеційської, турець­кої, черкеської, які потрапили у світлицю Бульби всякими шляхами, через треті й четверті руки, що було вельми звичай­ним у ті молодецькі часи. Берестові лави довкола всієї кімна­ти; величезний стіл під образами на покуті; широка піч із за­пічками, приступками й виступами, викладена кольоровими строкатими кахлями...».

Види робіт, що здійснюються вчителем після прочитання цього уривка, можуть мати таку логічну послідовність:

Коментар.

Учитель пояснює лексичне значення слів: світлиця, червоні обводи, пляшки, чарки, кахлі і т. ін.;

Бесіда.

Про що розповіла нам світлиця Тараса Бульби? а) Як були влаштовані житла українців?

б) Що робили українці?

в) Які їхні захоплення?.

г) Чи віруючий був цей народ?

д) Про яку традицію, що існувала в цього народу, ви здога­
дуєтеся?

є) Які риси вдачі цього народу вже можна відзначити?