Вікова і педагогічна психологія. II. Методи вікової І педагогічної психології

II. Методи вікової І педагогічної психології

Референтометрія - один із соціометричних методів, спрямований на виявлення референтності кожного з членів групи. Референтометрія вклю­чає дві процедури: попередня (допоміжна) являє собою з'ясування за до­помогою опитувального листка позиції (оцінок, відносин, думок) кож­ного члена групи з приводу значущого об'єкта, події або людини. Друга процедура виявляє особистостей, позиція яких відображена в опитуваль-ному листку, є найпривабливішою та найцікавішою для інших піддослід­них. Даний метод дає змогу виявити мотиви міжособистісних відносин та вибору, переваг у групі. Дані, отримані за допомогою референтометрії, опрацьовуються математично і можуть бути виражені графічно.

Бесіда і вивчення продуктів діяльності. Для вивчення учнів часто використовують бесіду, яка може дати цінний матеріал для пізнання ди­тини. Успішність бесіди залежить від міри її підготовленості (наявності чіткого плану бесіди, врахування вікових та індивідуальних особливос­тей учня і т.д.) та від відвертості відповідей.

Важливу роль відіграє бесіда з учнями, під час якої розкриваються умови їх життя, вплив на них дорослих, художньої літератури та ін. Та­кий матеріал дозволяє з'ясувати особливості формування особистості учнів: їх характеру, темпераменту, інтересів і здібностей. Об'єктивність повідомлених в бесіді даних багато в чому залежить від такту вчителя, його вміння з'ясовувати різні обставини. Наприклад, для виявлення мо­ральних почуттів учнів можна провести бесіду про героїв переглянутого фільму чи прочитаної книги.

Другим варіантом бесіди, що отримала широке розповсюдження в ди­тячій психології, є клінічна бесіда, розроблена видатним швейцарським психологом Ж. Піаже. Вона є своєрідним поєднанням бесіди з експери­ментом. Дитину ставлять в умови, які вимагають від неї вирішення спеці­ально підібраних задач і відповідей на поставлені запитання. Наприклад, експериментатор дає дитині грудку глини і просить зробити іншу такого ж розміру і форми. Після того як дитина виконала завдання, експеримен­татор змінює форму кусків або ділить їх на декілька частин, а потім ста­вить дитині ряд запитань для з'ясування того, чи вважає дитина ці куски однаковими за масою і об'ємом.

В системі методів психологічного дослідження суттєве місце займає метод вивчення продуктів діяльності. Він являє собою систему дослі­джених процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз та інтер­претацію матеріальних та ідеальних (тексти, музика, живопис і т.д.) про­дуктів діяльності. Дослідження може поєднувати: 1) аналіз особистих до­кументів (листів, фотографій, щоденників, автобіографій тощо); 2) аналіз офіційних матеріалів (групової, колективної, комунікативної, дискусій, записи розмов, виступів коментарів тощо); 3) аналіз продуктів діяльності (виробів учнів на уроках праці, стінгазет, творів, конспектів, малюків).

Цей метод широко використовується в педагогічній практиці. Проте з метою наукового дослідження вивчення продуктів діяльності передбачає певну мету, гіпотезу і способи аналізу кожного специфічного продукту.

Пізнанню психічних особливостей дитини допомагає і біографічний метод - збір та аналіз даних про життєвий шлях особистості.

Даний метод почав розроблятися в першій чверті XX ст. (М.О. Рибніков, Ш. Бюлер). Спочатку вчені обмежувалися описом минулих етапів жит­тя людини, згодом почали включати аналіз актуальних та припущених у майбутньому подій (майбутня автобіографія, керована фантазія, графіки життя) та досліджувати кола спілкування (додаткові біографії, лінії вза­ємодії суб'єкта).

Сучасні біографічні техніки, побудовані на основі вивчення людини протягом життя та взаємин із "значущими іншими", а також спрямова­ні на реконструкцію життєвих програм і сценаріїв розвитку особистості. Аналізу піддають також просторові та часові характеристики організації ділового, сімейного, духовного життя особи у взаємодії з природним і со­ціальним середовищем.

Застосування біографічного методу передбачає отримання різнома­нітної об'єктивної інформації за допомогою певних форм автобіографіч­ної методики: опитувань, інтерв'ю, тестів, аналізу свідчень очевидців, бесід та опитувань близьких людей, аналізу спогадів сучасників. Знаючи основні періоди життя дитини, можна зрозуміти, в результаті яких обста­вин сформувалися ті чи інші риси характеру.