Групускладають фактори, які впливають на слуху дитини в один із періодів її розвитку і

ВДять до виникнення набутого зниження слуху. Ці причи-сить різноманітними. Найбільш часто до порушень слу-f функції призводять наслідки гострого запального процесу яьому вусі (гострий середній отит). У деяких випадках слуху виникає внаслідок ушкодження внутрішнього стовбура слухового нерва, що виникає через перехід за-процесу з середнього вуха. Також до етіологій стійких аь слуху в постнатальний період відносяться інфекційні ання дитини, серед яких найбільшу небезпеку станов-

Модуль II Псигалого-педагсегчна характеристика детей з порушеннями, психофізичного

ляють менінгіт, кір, скарлатина, грип, епідеміологічний паро­тит. За даними деяких авторів, понад 50% порушень слуху в дітей виникають внаслідок використання у процесі лікування ототоксичних антибіотиків, до яких відносяться стрептоміцин, мономщин, неоміцин, канаміцин та ін. Також призвести до по­рушень слуху можуть травми, особливо в ділянці вушної рако­вини у скроневих частинах голови, захворювання порожнини носа, особливо аденоїдні розростання тощо.

Визначення причин виникнення порушень слухової функції в деяких випадках є досить складним. Це обумовлюється, по-перше, можливим впливом відразу декількох шкідливих фак­торів, по-друге, одна і та ж причина може викликати спадкову, вроджену або набуту туговухість.

У дітей з порушеннями слуху всіх груп можливі ще й додат­кові первинні порушення різноманітних органів і систем. Відомі декілька форм спадкового порушення слуху, яке поєднується з порушеннями зору, шкіри, нирок та інших органів (синдром Ушера, Альстрема, Варденбурга, Альпорта, Пендрела та ін.). При вродженій глухоті або туговухості, яка виникла внаслідок захворювання матері в перші два місяці вагітності червінкою, як правило, спостерігається порушення зору (катаракта) і вро­джена кардіопатія (тріада Грига). При цьому захворюванні у народженої дитини може спостерігатися також мікроцефалія і загальна мозкова недостатність.

Водночас складні, комплексні порушення, які включають пору­шення слуху та інших систем, можуть виникати під впливом різних причин і у різний час. Отже, при комплексних порушеннях у дітей окрім вад слухової функції можуть виявлятись ще й наступні:

• порушення діяльності вестибулярного апарату;

• різні варіанти порушення зору;

• мінімальна мозкова дисфункція, яка призводить до виник­
нення затримки психічного розвитку;

• дифузне ушкодження мозку, яке призводить до олігофренії;

• порушення мозкових систем, що призводить до виникнення
дитячого церебрального паралічу або інших змін у регуляції
діяльності рухової сфери;

• локальні порушення слухомовленнєвої системи мозку (кірко­
вих і підкіркових утворень);

• захворювання центральної нервової системи і всього організ­
му, які призводять до психічних захворювань (шизофренія,
маніакально-депресивний психоз тощо);

• важкі захворювання внутрішніх органів серця, легень, нирок,
печінки, які призводять до загального ослаблення організму;

• можливість глибокої соціально-педагогічної занедбаності
104

ку та oix&meocmi роботи з ними в умовах кореюрйноі та ткпюзившп ocetrmi

Класифікація порушень слухової функції

Необхідність диференціації осіб з порушеннями слухо-

функції обумовлюється практикою побудови навчально-

ковного та корекцшно-розвивального процесів з ними Про-

ення чіткої діагностики і визначення груп дітей з подібними

нами дозволить ефективніше організувати робот}' з ними, ви-

цчить тих із них, які потребують спеціально організованого

вчання, і тих, які можуть навчатись у загальноосвітніх шко-

при створенні там необхідних умов.

j. В основі деяких класифікацій лежить як здатність дітей з еннями слуху сприймати розмовне мовлення на різній від-И, так і критерії гучності в децибелах. Наведемо приклад кла-ікації для школи (G. Beckman, 1966) (див. таблицю 2).

Таблиця 2