Теоретичні основи соціальної роботи. €

•/ підтримку соціально значущих зв'язків ув'язненої молоді та зага­лом соціальної роботи в місцях позбавлення волі;

V проведення різних видів консультування неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхніх батьків;

У соціальна допомога неповнолітнім та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхнім батькам;

•/ соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі.

На практиці технологія соціальної допомоги молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі, за рядом складових може дещо відрізнятися від роботи з іншими категоріями клієнтів. Так, вона включає па підго­товчому етапі дві фази; а) підготовка до повернення потенційного клієнта; б) процес особистого знайомства і встановлення контакту, який завер­шується розробкою плану соціального супроводу клієнта. Другий етап безпосередня реалізація втручання стає власне етапом реалізації соціаль­ного супроводу; третій — підсумковий — етапом припинення надання соціальної допомоги і оціночних заходів.

Стосовно першого етапу (перша фаза) - підготовка до повернення потенційного клієнта, то слід зазначити, що па відміну від інших кате­горій клієнтів, етап знайомства й аналізу ситуації може починатися заоч­но, ще до встановлення особистих контактів. Тобто робота починається з ініціативи соціального працівника ще до звільнення молодої людини, а не внаслідок звернення клієнта. Доцільність такого підходу зумовлена не лише тим, що у клієнтів цієї категорії може не з'явитися бажання контактувати із соціальною службою, а ще й тим, що перші дні після повернення часто виявляються найбільш критичними для клієнта, таки­ми, що значною мірою визначають подальше життя. Адже, як свідчить практика ЦССМ, велика кількість клієнтів цієї категорії є вихідцями з асоціальних родин або є вихованцями інтернатів, і саме в перші дні після повернення в місця попереднього проживання вони підпадають під нега­тивний вплив соціальних обставин і оточення.

Соціальний працівник має бути готовим до цього заздалегідь, тому що втрата часу па організацію допомоги уже після повернення клієнта може вкрай негативно позначиться на його подальшому житті. Якщо попередня підготовка до роботи з клієнтом на час повернення не прове­дена, допустимі різні варіанти розвитку подій.

1. Повернення клієнта до асоціальної родини стає приводом до гру­пового тривалого зловживання алкоголем. Після цих "свят" з'ясовуєть-

240 Соціальна робота

мадських та релігійних організацій). Досвід останніх років підтвердив ефективність притулків традиційних релігійних конфесій, де молоді зап­ропонують житло, харчування, зайнятість, моральну підтримку. Подібний варіант поселення клієнта можна застосувати й у тому випадку, коли він змушений повертатися в асоціальну родину, яка не має перспектив пози­тивної зміни.

Загалом на етапі підготовки до повернення клієнта з місць позбав­лення волі має соціальний працівник усвідомлювати:

^ де буде жити клієнт;

^ як будуть вирішені нагальні соціально-екоігомічш потреби (одяг, харчування, гроші на необхідні першочергові витрати, зокрема, оформ­лення документів тощо);

^ яка перспектива зайнятості (навчання, роботи тощо) існує в місці повернення, що потрібно для її реалізації;

У наскільки найближче соціальне оточення (родина, друзі тощо) змо­жуть сприяти адаптації і ресоціалізації клієнта, яких заходів потрібно вжити, щоб сприяти цьому процесу.

У другій фазі першого етапу здійснюється особисте знайомство з клієнтом і встановлення з ним контакту

Зв'язок соціальних працівників з правоохоронними органами дозво­ляє вчасно довідатися про повернення молодої людини з місць позбав­лення волі, і, якщо вона сама не звертається за допомогою, відвідати її за місцем проживання. Доцільно поінформувати клієнта про сутність допомоги, яку він може отримати в ЦССМ, поцікавитися його власним баченням перспективи.

Варто звернути особливу увагу на те, щоб уже при першому контакті обіцянки соціального працівника бути реальними. Але при цьому вони не можуть бути песимістичними (мовляв, ніхто тобі не допоможе, нікому ти не потрібен). Потенційний клієнт повинен зрозуміти, що позитивний вихід із ситуації можливий, але для його досягнення необхідно докласти чима­ло власних зусиль.

Цьому, зокрема, сприяє залучення до співбесід людей, які пройшли у своєму житті колонії і в'язниці, але знайшли в собі сили повернутися до нормального життя (їхні громадські організації функціонують у ряді міст і районів). Представник такої організації є ефективним джерелом виливу па молодого клієнта, і хоч він не може підмінювати функції соціального працівника, але в змозі охарактеризувати потенційному клієнту працівника як партнера, а головне — показати власний приклад позитив-

Теоретичні основи соціальної роботи 241

ного виходу із критичної ситуації. Як правило, якщо перший контакт виявився вдалим, клієнт надалі не заперечує проти співробітництва.

Зазвичай, соціальних працівників, які мають справу з цією катего­рією клієнтів, хвилюють два характерні питання:

^ Чи варто пропонувати допомогу, якщо клієнт не виявляє бажання співпрацювати?

^ Чи всім клієнтам потрібна допомога?

Стосовно першого питання слід зауважити, що одержати відмову від допомоги нескладно, для цього вистачає першої бесіди, якщо вона побу­дована невдало, формально, відбувалася в несприятливих умовах, клієнт налаштований недоброзичливо, мав поганий настрій тощо. Пізніше до­могтися згоди па співпрацю незрівнянно важче, можливо, знадобиться кілька зустрічей, застосування різних методів психолого-педагогічного впливу, клопітка роз'яснювальна робота.

Стосовно другого питання, то можна прийняти ту точку зору, що тим родинам, де власний потенціал уможливлює ефективні дії щодо ре-соціалізації клієнта, соціальний супровід, принаймні у повному обсязі, справді, не потрібен. Але з практики відомо, що для цих батьків можуть бути корисними разові поради й консультації з окремих питань. Крім того, не завжди молода людина з досвідом ув'язнення відразу розкриває батькам власні думки й наміри, інколи вона може більше сказати сто­ронній людині, якщо відчуватиме певну довіру. Тому вважається корис­ним, коли соціальний працівник періодично влаштовує "випадкові" зустрічі з клієнтом у невимушених обставинах (па вулиці, дискотеці тощо) і в таких умовах намагається з'ясувати дійсні події його життя, наявні тур­боти і труднощі.

Важливим підсумком роботи па етапі особистого знайомства стає розроблений план соціального супроводу клієнта. Цей план повинен вклю­чати такі напрями роботи:

^ психодіагностику та психокорекцію етапу клієнта;

■^ правову допомогу у формі групових та індивідуальних консуль­тацій;

^ медичну допомогу (у зв'язку з проблемами здоров'я значної час­тини колишніх ув'язнених, особливо щодо захворювань на туберкульоз, інфекції, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД);

^ заходи щодо пропаганди здорового способу життя (безпечний секс, відмова від алкоголю, куріння тощо);

^ роботу з родиною;

242 Соціальна робота

</ роботу з позасімейпим соціальним оточенням;

^ роботу з влаштування навчання, працевлаштування, змістовного дозвілля.

На другому етапі здійснюється реалізація соціального супроводу клієнта. Процес соціального супроводу стандартизований тим, що соц­іальний працівник виступає в ролі соціального менеджера, який виконує ряд типових функцій, зокрема:

1. Оцінююча — визначення конкретних потреб клієнтів і наявних ресурсів.

2. Допоміжна — забезпечення послугами клієнтів, які ие здатні самостійно вирішувати свої проблеми.

3. Організаційна — ініціювання зусиль різних установ і фахівців з метою створення умов для задоволення потреб клієнтів і забезпечення якості послуг.

4. Освітньо-виховна — забезпечення клієнта необхідними знаннями і павичками.

5. Консультативна — падання клієнтам інформації про наявні ре­сурси і допомогу інших фахівців щодо вибору найбільш ефективного методу допомоги.

6. Посередницька — переадресація клієнтів у відповідні установи і до конкретних фахівців.

7. Координаційна — об'єднання і розподіл зусиль щодо допомоги клієнтів з боку різних установ і фахівців.

8. Адвокатська — захист прав та інтересів клієнта.

9. Адміністративна — планування, облік і контроль заходів із на­дання допомоги клієнтам та оцінки її ефективності.

10. Аналітична — збір і аналіз інформації, необхідної для прийнят­
тя рішень.

Третій етап: припинення надання соціальної допомоги. Це є пози­тивний результат роботи соціального працівника. На підставі аналізу результатів соціального супроводу робиться висновок про його припи­нення або, навпаки, про доцільність продовження ще на певний термін.

Припинення може бути здійснено як у разі досягнення очікуваних результатів, так і в разі невиконання умов угоди з боку клієнта.

Визначення часоихі меж надання послуг є також важливим момен­том у роботі. Якщо започатковується робота ще під час перебування клієнтів у місцях позбавлення волі, то після звільнення найбільш гостру потребу в соціальній допомозі клієнти відчувають протягом перших трьох

Теоретичні основи соціальної роботи 243

місяців перебування на волі. Загалом, як свідчить практика, протягом шести місяців, як правило, можна вирішити основні соціальні проблеми цієї категорії клієнтів.

З метою оптимізації роботи соціальних працівників необхідно здійсню­вати оцінку ефективності послуг. Критерії оцінки розрізняють залежно від місця реалізації соціальної роботи з неповнолітніми і молоддю. Коли соціальна робота ведеться в місцях позбавлення волі, до основних по­казників оцінки можна включити:

■/ кількість неповнолітніх та молоді, охоплених соціальною роботою у виховних колоніях чи інших установах;

•/ кількість і види соціально-психологічної допомоги, послуг, що реалізуються;

^ результати соціально-психологічиого тестування ув'язнених;

•/ результати роботи із сприяння підтримці соціально-значущих зв'язків (кількість і різноманітність соціально-значущих контактів, листування, зустрічі, заходи тощо).

Якщо ж соціальна робота відбувається на волі, до основних показ­ників оцінки можна включити:

^ для оцінки ефективності консультування (соціального, юридично­го, психологічного тощо) — кількість наданих послуг; кількість клієнтів, які ними скористалися;

^ для оцінки ефективності соціальної допомоги — кількість звер­тань за категоріями клієнтів; різноманітність видів соціальних проблем, що вирішуються; видів наданої соціальної допомоги; результати соціаль­ної допомоги клієнту;

-/ для оцінки ефективності соціального супроводу — кількість клієнтів, щодо яких вій здійснюється; кількість, різноманітність, значущість соц­іальних проблем клієнтів; застосовані шляхи їх вирішення; терміни вирі­шення проблем, адекватність результату соціального супроводу клієнта визначеній меті конкретної діяльності.

Оволодіння типовими технологіями соціальної роботи, вмінням зас­тосовувати їх в конкретних умовах з врахуванням особливостей різних груп і категорій клієнтів — важливий резерв підвищення ефективності зусиль державних органів, громадських організацій, спрямованих на пол­іпшення соціального становища і соціального самопочуття підлітків і молоді, які потрапили в складні життєві обставини, загального оздоров­лення морально-психологічного клімату в суспільстві.

244 Соціальна робота

Література

1. Толстоухова С. В. Нормативно-правова база діяльності центрів ССМ щодо здійснення соціальної роботи з неповнолітніми та молоддю, які перебувають в умовах позбавлення волі // Соціальна робота з неповнолітніми, які перебувають у місцях позбавлення волі. / За ред. Синьова В. М. - К.: ДЦССМ, 2003. - С. 5-8.

2. Вакулепко О. В. Соціально-демографічні особливості неповнолітніх, які перебувають у конфлікті з законом // Там же.

3. Синьов В. М. Індивідуальні та типологічні особливості непов­
нолітніх засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі //
Там же.

Питання для самоперевірки

1. Мета соціальної роботи з неповнолітніми, що звільнилися з місць позбавлення волі.

2. Основні напрями соціальної роботи з названою категорією молоді.

3. Охарактеризувати соціально-реабілітаційну роботу з неповнолітні­ми та молоддю.

4. Розкрити суть технології соціальної допомоги неповнолітнім і мо­лоді, що звільнились з місць позбавлення волі.

3. Соціально-педагогічні заходи протидії вживанню наркогенних засобів молоддю

Зловживання наркотичними речовинами та психотропними засобами, їх незаконний продаж — багатогранна комплексна соціальна проблема світового масштабу, що потребує термінового розв'язання. За деякими підрахунками, населення планети на незаконну купівлю наркотиків вит­рачає більше, ніж на їжу, проживання, одяг, освіту та медичне обслуго­вування разом узяті.

Проблема наркоманії набула сьогодні загрозливого характеру і в Україні і має всі риси епідемічного процесу.

Сутність виливу наркогенних речовин полягає у впливі на мораль­ний, психічний, фізичний розвиток людини. Снівставлення різних видів наркотизацій (никотиноманЯ, алкоманії, наркоманії, токсикоманії) свідчать,