Структура процесу навчання. Навчання можна визначити також як управління пізнавальною і практичною діяльністю учнів, унаслідок якої в них формуються певні знання

Навчання можна визначити також як управління пізнавальною і практичною діяльністю учнів, унаслідок якої в них формуються певні знання, уміння і навички, розвиваються здібності (М. Сметанський).

Навчання як процесуальне явище охоплює викладання вчителя та учіння учнів.

Навчальний процес - перебіг навчання, що охоплює всі його компоненти: викладача, учня, методи, прийоми, форми І засоби, матеріально-технічне забезпечення та ін.

У різних типах освітніх закладів навчальний процес має свої особливості.

Процес навчання - спеціально організована і змодельована пізнавальна діяльність, що охоплює викладання вчителя та учіння учнів.

У вітчизняній та зарубіжній психології навчання визначають як передачу суспільно-виробленого досвіду підростаючому поколінню; як групову діяльність, що включає викладання та учіння; як єдину діяльність по відтворенню культури; як управління засвоєнням знань.

Навчання як особливий вид групової діяльності включає навчальнуй учбову діяльності, які мають принципову відмінність. Навчальна діяльність — це діяльність практична (діяльність вчителя), а учбова — теоретична (пізнавальна) діяльність учнів.

Суб'єкти цих діяльностей розв'язують різні задачі: вчитель — дидактичні, учні — учбові. Навчальна діяльність по відношенню до учбової діяльності виступає як об'єкт управління. Неодмінною умовою навчання е активність обох учасників процесу, їхня взаємодія. Учитель створює необхідні умови: організовує дії учня, спрямовує їх, повідомляє нову інформацію, демонструє прийоми та способи дій, контролює, оцінює, використовує певні засоби. При цьому формування знань, умінь та навичок, понять і мисленнєвих операцій можливе тільки внаслідок власної активності учня.

Відповідно до уявлень сучасної психології (С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, Г. Костюк та ін.) розвиток психіки відбувається в діяльності. Оскільки метою навчальної діяльності є зміна самого діючого суб'єкта - учня (розвиток його здібностей, оволодіння знаннями, способами діяльності тощо), то основним у навчанні є не викладання матеріалу, а організація пізнавальної діяльності учня для його засвоєння.

Суттєвим механізмом навчання є рефлексивні відносини. Вони полягають у відображенні вчителем своїх дій, що спрямовані на вибір навчальних впливів, на розв'язання педагогічної задачі, контроль за діяльністю учня, на створення моделі розвитку його особистості та поведінки. Вчитель, відображаючи себе, повинен створювати свій образ очима учнів, що дасть можливість навчальний процес привести у відповідність до цілей.

Наступним механізмом навчання та учіння є зворотний зв'язок. Як справедливо зазначають вчені, цей механізм розглядається неоднозначно. У біхевіоризмі він розглядається як підкріплення відповіді. Основною ідеєю оперантної теорії Скінера є підкріплення правильної реакції як механізму формування правильної поведінки.

Для вибору відповідного впливу у навчальному процесі вчителеві потрібно розрізняти зовнішній зворотний зв'язок та внутрішній. Перший полягає у встановленні зв'язку учбової діяльності з навчальною, а другий полягає в інформуванні про результати діяльності учня.

Структура процесу навчання

Навчання обов'язково припускає взаємодію викладача і учнів. При першому, самому широкому розгляді процес навчання складається з двох взаємопов’язаних процесів - викладання і навчання.

Навчання неможливо без одночасної діяльності викладача і навчаємих, без їхньої дидактичної взаємодії. Взаємодія викладачів і навчаємих може протікати як в безпосередній, так і в опосередкованій формі. При безпосередній взаємодії викладач і навчаючі спільно реалізують завдання навчання. При опосередкованій взаємодії навчаємі виконують завдання і інструкції, що були надані викладачем заздалегідь. Процес може протікати і без викладача в певних випадках, яскравий приклад такої взаємодії - дистанційне навчання. Процес же викладання обов'язково припускає наявність активного процесу навчання .

Цикл будь-якої управлінської діяльності містить послідовні елементи, що становлять її структуру: цілепокладання (мета), планування, організування, стимулювання, контроль, регулювання діяльності та аналіз її результатів.

1. Цільовий компонент навчання являє собою усвідомлення педагогами і прийняття учнями мети і завдань навчання. Мета вивчення соціально детермінована.

Цілі навчання визначають на підставі аналізу основних компонентів змісту навчального матеріалу, діяльності вчителя, внутрішніх процесів особистісного, інтелектуального та емоційного розвитку учнів, їхньої навчальної діяльності. Формулювання цілей навчання має бути не описовим, абстрактним, а стислим, технологічним, передбачати конкретні процедури діяльності.

2 Планування. Воно охоплює створення календарно-тематичних і поурочних планів.

Майбутнім учителям на першому етапі необхідно планувати уроки детальніше: фіксувати питання, які будуть використані для опитування, записувати зміст основних видів навчальної роботи тощо.

3. Стимулювання Основна його мета - зосередити увагу учнів, пробудити в них зацікавленість, пізнавальний інтерес (розкрити практичну значущість змісту навчального матеріалу). Для цього використовують яскраві приклади, факти, нетрадиційні прийоми і форми роботи.. В єдності стимулювання і мотивації закладена сила стимулююче-мотиваційного компоненту.

Контроль і регулювання

У цих елементах структури діяльності вчителя передбачено спостереження за діяльністю учнів, відповіді на запитання, виконання вправ, індивідуальні співбесіди з дітьми, перегляд письмових робіт, зошитів. Контроль дає змогу виявити типові недоліки і труднощі процесу навчання, своєчасно зреагувати на них. Учитель оцінює свій варіант організації навчання, ступінь його реалізації. Це забезпечує можливість коригувати, регулювати процес навчання за допомогою додаткових пояснень, конкретних вправ, урахування індивідуальних особливостей учнів.

Аналіз результатів

Цей компонент завершує цикл викладання. Під час аналізу важливо не тільки визначити рівень знання учнями фактів і визначень, а й уміння застосовувати знання для розв'язання практичних завдань. Аналіз передбачає зіставлення навчальних цілей із досягнутими результатами, виявлення причин недоліків.