Основні типи організаційних структур управління

Бюрократичні ОСУ

Бюрократичні (механістичні) організаційні структури характеризуються високим рівнем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління ланцюгом команд, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, добором кадрів за діловими та професійними якостями.

Концепція бюрократії була сформульована німецьким соціологом М. Вебером на початку XX ст. і в ідеалі є однією з найкорисніших ідей в історії людства (див. тема 2). Теорія М.Вебера не охоплювала опису конкретних організацій і розглядала бюрократію як деяку нормативну модель, ідеал, до якого повинні прагнути організації. Більшість сучасних організацій є варіантами бюрократії. Причина такого тривалого та широкомасштабного використання бюрократичних структур полягає у тому, що їх характеристики відповідають більшості промислових підприємств, організацій сфери послуг, усіх видів державних установ (об'єктивність прийняття рішень, просування працівників на основі їх компетентності, концепція соціальної рівності тощо).

Термін "бюрократія" часто асоціюється з канцелярською тяганиною, безплідною діяльністю, яка, зазвичай зустрічається у повсякденному житті. Однак першопричиною всіх цих негараздів є не бюрократія як така, а недоліки в реалізації правил роботи та цілей організації, звичайні труднощі, пов'язані з розміром організації, поведінкою працівників. Поряд з тим, є цілий ряд наукових праць, у яких бюрократичні структури критикуються за їх несприятливість до впровадження нововведень і відсутність достатньої мотивації персоналу.

До основних типів бюрократичних ОСУ відносяться лінійна, лінійно-штабна, функціональна, лінійно-функціональна та дивізіональна організаційно-управлінські структури.

Лінійна організаційна структураявляє собою систему управління:, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов'язаних із його управлінням. (рис. 6).

Рис. 6. Схема лінійної ОСУ

Переваги:

- чіткість і простота взаємодії;

- надійний контроль та дисципліна;

- оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;

- економічність за умов невеликих розмірів організації.

Недоліки:

- потреба у керівниках універсальної кваліфікації;

- обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

- перевантаження вищого керівництва;

- можливість необгрунтованого збільшення управлінського апарату.

Лінійно-штабна організаційна структура - різновид лінійної оргструктури. Для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців із різних видів діяльності (рис. 7).

Рис. 7. Схема лінійно-штабної ОСУ

Переваги:

- чіткість і простота взаємодії;

- надійний контроль та дисципліна;

- оперативність прийняття та виконання управлінських рішень.

- Недоліки: '

- обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

- можливість необгрунтованого збільшення управлінського апарату.

Функціональна організаційна структура. Для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям окремі управлінські рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями (рис.8).

Рис. 8. Схема функціональної ОСУ

Переваги:

- спеціалізація функціональних керівників;

- інформаційна оперативність; ,

- розвантаження вищого керівництва. Недоліки:

- порушення принципу єдиноначальності;

- складність контролю;

- недостатня гнучкість.

Лінійно-функціональна організаційна структура - комбінація лінійної та функціональної структур. Основний принцип - розмежування повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Управління здійснюється за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій. (рис.9)

Рис. 9. Схема лінійно-функціональної ОСУ

Переваги лінійно-функціональної структури - поєднання переваг лінійних та функціональних

структур.

Недоліки:

- складність взаємодії лінійних і функціональних керівників;

- перевантаження керівників в умовах реорганізації;

- опір змінам в організації.

Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції і незначних змінах технології виробництва.

Дивізіональна організаційна структура. Перехід до цієї структури означає децентралізацію оперативних функцій управління що передаються виробничим підрозділам та централізацію загапьнокорпоративних функцій управління (фінансова діяльність, розробка стратегії, науково-технічна діяльність) на вищому рівні управління (рис.10).

Вперше вона була запроваджена ще в 1930-х роках талановитим американським менеджером Альфредом Слоуном, який в той час займав посаду президента корпорації „Дженерал Моторс”. Окремі заводи цієї компанії, які спеціалізувалися на виробництві певних марок автомобілів (наприклад „Зодіак”, „Порше”, „Шевроле” та інші) одержали майже повну виробничу та фінансово-економічну самостійність і навіть почали в певній мірі конкурувати між собою за досягнення кращих результатів та можливостей при розподілі перспективних завдань та ресурсів компанії. В той же час функції перспективного планування, управління загальнокорпораційними фінансовими потоками, будівництво нових заводів, науково-дослідна та експериментальна діяльність були централізовані. Це значно підвищило мобільність та гнучкість компанії, так як вона за порівнянням П. Друкера, стала нагадувати не малорухливий, громіздкій лінкор, а гнучку, рухливу ескадру, яка дякуючи скоординованим, але в значній мірі самостійним, ініціативним діям окремих кораблів, здатна забезпечити компанії значно кращі конкурентні позиції в сучасному динамічному ринковому середовищі.

Рис. 10. Схема девізіональної ОСУ

В сучасних умовах дивізіони частіше всього формуються по продуктовому або територіальному (географічному) принципу. В деяких випадках як основний використовується або ж продуктовий, або географічний принцип, а на нього додатково „накладається” географічний або продуктовий. Наприклад, в компанії „АрселорМіттал” окремі металургійні заводи та певні їх групи мають статус географічних дивізіонів (АрселорМіттал Теміртау, АрселорМіттал Кривий Ріг, АрселорМіттал Польща, АрселорМіттал Південна Африка і т.д.). В той же час у корпоративному центрі є функціональні директори, які відповідають за координацію діяльності по виробництву певних продуктів – залізної руди, коксівного вугілля та коксу, плоского та довгомірного прокату тощо. Одночасно як по продуктовому, так і по географічному принципам побудовані підрозділи маркетингу та служби збуту продукції компанії. А от загальне управління фінансовими потоками, кредитна політика, підготовка кадрів вищого та „вищого середнього” рівнів управління, технічна політика, обмін досвідом роботи керівників та провідних спеціалістів (університет АрселорМіттал) здійснюються центральним органом компанії.

Переваги:

- оперативна самостійність підрозділів;

- підвищення якості рішень;

- внутрішньофірмова конкуренція.

Недоліки:

-дублювання функцій управління на рівні підрозділів;

- збільшення витрат на управління.

Дивізіональна організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям із великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно тривалий.