Стан міжнародної освіти. Шкільні реформи у високорозвинених країнах

Відомо, що в США провідне місце у сфері праці займає діяльність, яка вимагає від людей підготовки в обсязі знань вище середньої школи (на її долю припадає понад 90% усіх зайнятих). У Японії понад 90% працюючих зайняті на виробництвах зі складними технологіями, у торгівлі, обслуговуванні, спорті, банківській справі. Особливо важливими стають такі якості працюючих, як професійна мобільність, уміння швидко переучуватися та набувати нових знань, психічна та фізична стійкість. Комп'ютеризація, використання лазерної техніки вимагають від людини високорозвинених умінь сприймати і обробляти інформацію, приймати на її основі самостійні рішення.

Світова громадська свідомість на всіх рівнях, включаючи і державно-політичний, розглядає гуманізм як головний принцип і критерій суспільного прогресу. Змінилась уява про процес формування людини, її особистісні якості, життєві установки і цінності. Через систему освіти проходить практично все підростаюче покоління, до якого пред'являються якісно нові вимоги.

Тому в 60—70 рр. XX ст. розгорнулись широкі дискусії про світову кризу освіти. Вийшла низка книг про невідповідність існуючої системи освіти, з'явилося немало проектів, концепцій, ідей, рекомендацій Перетворення освіти: концепція Т. Іліча про ліквідацію існуючої системи освіти; науково-обґрунтований проект Е.Фора "Вчитись бути" (1972) про переорієнтацію школи на розвиток пізнавальної і творчої активності учнів, посилення гуманістичної спрямованості навчання і виховання.

Уже з 30-их років не затихають дискусії про долю освіти, найбільш раціональні шляхи її оновлення, іде напружена робота — теоретична та на законодавчому рівні — з метою перетворення навчальних закладів різних типів. Але життя показує, що сфера освіти, яка має справу не з машинами, а з людьми, має велику інерційну силу. Нова педагогічна система складається повільно, процес оновлення йде важко, проходить різні етапи, серед яких виділяється два: 60—70-і та 80—90-і роки минулого століття.

Для першого етапу характерні кількісно-організаційні перетворення, масштабні законодавчі акти спрямовані на продовження строків обов'язкового навчання, перетворення середньої школи в загальнодоступний масовий навчальний заклад. Такими документами були: Акт про елементарну і середню освіту в США (1965); Реформа середньої освіти в Англії (1964); Шкільна реформа у Франції (1975) та інші.

Другий етап (80—90-і роки) був зорієнтований на змістовно-якісні перетворення, вийшла низка документів відповідно до вимог XXI століття. Ось деякі з них: "Освіта для 2000 року" (1985, ФРН); "Освіта американців для XXI століття" (1984, США); "Освіта майбутнього" (1985, Франція); "Пошук моделі освіти для XXI століття" (І984, Японія).

Сьогодні згадані країни мають такі результати багатовікового реформування в галузі освіти:

1. Усвідомлення пріоритетності освіти

Зросло розуміння, що в формулі "наука — виробництву" не вистачає ланки — освіта, бо тільки через освіту можна оволодіти всією сукупністю найновіших науково-технічних знань. Праці крупних економістів (Т. Шульц, І. Бенсон та ін.) показали, що інвестиції в освіту забезпечують понад 50% річного приросту національного доходу.

Тому кожен новий президент у США починає свою діяльність з удосконалення освіти. Президент Дж. Буш оголосив себе "президентом освіти". У доповіді США "Нація в небезпеці" сказано, що "знання — головний об'єкт конкурентної боротьби сьогодні". Новий урядовий документ Англії "Національна програма 5—16" вказує, що всі труднощі Британії пов'язані з недоліками в освіті.

Змінилося ставлення громадськості і батьків до освіти. Більшість американців (82%) бачать хороше життя дітей в освіті. Зростають витрати на освіту. У валовому національному продукті Англії, Німеччини, США, Японії витрати на освіту становлять 5—7 %. На одного школяра в США суспільство витрачало в 1950 р. 300 доларів на рік, а в 1985 р. — 3700 доларів. Загальна сума витрат на освіту в США більша ніж на озброєння і становила в 1989 р. 320 млрд. доларів. У США культивується повага до освіти і заохочення до участі в ній. Президент США знаходить час привітати кращих учнів-випускників року в Білому домі; фірми дають стипендії кращим учням для навчання в університетах; великі корпорації та підприємства вкладають кошти в експерименти та інновації; допомогу школі надають 1 млн. добровольців. Усе це свідчить про єдину політику в США — піднесення престижу освіти і освіченості в суспільстві.

2. Неперервність освіти — якісна характеристика нової педагогічної системи

Першочерговою суттю освіти є освіта людини протягом усього її життя. Цього вимагає неперервна зміна технологій, професій, спеціальностей, високий динамізм у сфері праці, поява нових галузей виробництва. Поліпшення якості життя призводить до збільшення тривалості життя людей. У США, наприклад, вона становить у чоловіків 71,2 року, у жінок — 78,2, у цілому — 74,7 року. Зростає відсоток людей у віці, старшому за 65 років (1950—7,7 %; 1985—12%; 2020—17,39%). Говорять про "постаріння" японського суспільства в результаті збільшення тривалості життя за рахунок занять спортом, сучасного медичного обслуговування. Сьогодні люди за 60 років в основній своїй масі активні, здатні відігравати важливу роль у духовному і культурному збагаченні суспільства. Неформальна освіта для "третього віку" — суттєве завдання педагогічної системи.

Широке залучення жінок до громадсько-корисної праці спонукає до розширення системи дошкільного виховання дітей. Потреба в високоосвіченій людині зростає, і це є головною причиною неперервної освіти. "Наша головна стратегія, — говориться в документі про реформу освіти в Японії, — перехід до неперервної освіти, яка буде збагачувати людину все життя". Стрибкоподібно зросла кількість дітей 3—5 років у дошкільних закладах, практично всі п'ятирічні діти відвідують дошкільні центри: в Англії — 100 %, у — США 87 %, у Франції та Німеччині — 90 %, у Японії — 64 %. У США проблему дошкільного виховання тісно пов'язують з проблемою якості загальної освіти.

Активно розвивається система підвищення кваліфікації і неформальна освіта, вона, різноманітна, гнучка, адаптивна до індивідуальних потреб і інтересів, використовуються найновіші технічні засоби, інформаційно-обчислювальна техніка. Велика роль у цій системі належить вищим навчальним закладам. В університетах на цих відповідних відділах більше слухачів, ніж студентів. Тривалість курсів різноманітна, починаючи від триденних семінарів. Заняття оплачуються самим слухачем або фірмою, на якій він працює. З'явилися нові форми: відкриті університети (Англія), общинні коледжі і інформаційні центри (США), спеціальні школи (Японія). Лекції можна слухати по певному каналу телебачення, якщо лектор знаходиться за сотні кілометрів від університету. Регіональні філіали університету організовують консультації, семінари, приймають заліки. Строк навчання в общинних коледжах — два роки, їх у США понад тисячу. Персональні комп'ютери вдома і в центрах дають необмежені можливості для самоосвіти.

Загальноосвітня школа

Інтенсивно реформується в розвинених країнах за останні десятиліття середня освіта — мінімум для людини, її входження у високотехнологічне суспільство. Середня освіта безкоштовна в більшості країн. У США і Японії понад 90% учнів закінчують 12-річну школу. Масовість освіти призвела до неефективності традиційної дидактичної системи, падіння рівня загальноосвітньої підготовки учнів (знання старшокласників нижчі, ніж 25 років тому). Тому сучасна стратегія освіти спрямована на її якість. Виділяється п'ять головних напрямів роботи щодо підвищення якості освіти:

о методологічна та теоретична переорієнтація школи на особистість учня;

о визначення базового змісту загальної освіти, обов'язкової для всіх;

о створення педагогічних умов для досягнення заданого рівня знань;

о активізація методів навчання;

о підвищення рівня професіоналізму вчителя.

Римський клуб — міжнародний інтелектуальний центр відіграв велику роль у пропаганді гуманістичних концепцій, які доводять, що з метою прогресу і виживання людства в центрі уваги повинно бути формування людини, яка знаходиться в гармонії з природою, оточуючим світом і самим собою. Ці ідеї зробили сильний вплив на педагогічну думку. У документах США стверджується, що кожен учень може успішно вчитися і досягати великих результатів навіть з "важких" предметів. Усі учні початкової і середньої школи можуть розбиратися в проблемах математики, науки, техніки при умові викладання їх на відповідному професійному рівні. Це міняє позицію вчителя в класі, визначає його оптимістичні погляди на можливості кожної дитини, створює стимулюючу атмосферу на уроці.

Базова освіта

У західних країнах у школах введена система вибору предметів, крім обов'язкових "важких" предметів (математика, фізика, хімія), зниження вимог до знань "не вузівських учнів". Базова освіта передбачає: збільшення кількості обов'язкових предметів — на них відводиться 75—80% (рідна мова, математика, основи інформатики, природничі дисципліни й іноземна мова); підвищення уваги до природничих, математичних, технологічних дисциплін; посилення значення гуманітарних аспектів змісту освіти. Збільшено коло знань про людину, її розвиток, мотиви поведінки, способи спілкування, умови щасливого життя; діти більше вивчають мистецтва, культуру, традиції народів. Знання іноземних мов вважається необхідним на майбутнє.