Вікова і педагогічна психологія. VI. Психологія особистості підлітка

VI. Психологія особистості підлітка

особистісну ідентичність, незважаючи на те, що відбуваються фундамен­тальні зміни в його поглядах, цінностях і мотивах? «Я» удосконалюється, завжди зберігаючи свою компонентну структуру; воно асимілює різнома­нітні впливи, що його змінюють, але його ядро, серцевина (ідентичність) залишаються незмінними.

Становлення «Я» підлітка являє собою безперервний розвиток про­цесів, які беруть свій початок ще з дитинства. По-перше, це досягнення значної вольової саморегуляції: незалежність у плануванні свого часу і прийнятті рішень; засвоєння нових значущих цінностей, безвідносно до поглядів референтних осіб; зростання довіри до групи однолітків; біль­ший реалізм у формуванні цілей; підсилена потреба впливати на інших; зростання стійкості до фрустрацій. По-друге, це зміна цілей на основі ціннісних уявлень; потреба в самостійності; підвищення вимог до само­го себе; поглиблення самооцінки, прийняття на себе відповідальності з урахуванням загальних цінностей. По-третє, це заміна гедоністичних мо­тивів більш віддаленими цілями, які спрямовані на досягнення у майбут­ньому певного соціального статусу.

Головною особливістю набуття особистісної ідентичності у підлітко­вому віці стає поглиблене вивчення самого себе. Відбувається це завдяки особистісній рефлексії. Вивчаючи свої властивість, розмірковуючи про самого себе у минулому, теперішньому і майбутньому, аналізуючи свої домагання у взаємостосунках і діяльності, підліток реалізує свою потре­бу в самоідентифікації.

Специфічність мислення підлітка полягає в тому, що в його індивіду­альній свідомості починають будуватися тонкі рефлексії не тільки на ото­чуючий світ, але й на самого себе, на свої міркування («Я думаю про те, що я думаю»). Підліток може відійти на якийсь час від захоплень, від спіл­кування з друзями і зануритися у самого себе, тобто займатися рефлексією про власний темперамент, характер і можливості. Особистісна рефлексія може продукувати важливі для підлітка відкриття власної персони. Вод­ночас підліткова рефлексія відрізняється вільною асоціативністю — думки течуть в різних напрямках залежно від зовнішніх подразників і внутрішніх переживань. Цілісність рефлексії надає виключна спрямованість підлітка на самого себе. Куди б він не прагнув у своїх асоціаціях, він обов'язково повернеться до самого себе - знайде шлях до власної ідентичності.

У цей віковий період ідентифікація з попереднім образом фізичного «Я» порушується, і підліток відчуває невпевненість у собі. Ідентифіка­ція такого рівня часто ускладнюється, оскільки підліток набуває значних змін у власній конституції тіла і зовнішній виразності. Останній надаєть­ся особливої значущості — вона повинна збігатися з канонами референт­ної спільноти - відповідністю зачіски, одягу, манерам поведінки, лекси­кону та ін.

На основі особистісної рефлексії підлітки вперше починають прагну­ти пізнати власну індивідуальність як таку. Оцінюючи неповторні і зна­чущі для себе та інших риси, відкрито пропонуючи свої істинні мож­ливості зараз, або характеризуючи потенціали на майбутнє, підлітки, в той же час, здатні розуміти і приймати в собі власні недоліки. Процес ідентифікації як з позитивним, так і з негативним у собі стверджує поло­ження: «Приймайте мене таким, яким я є!» Це не виклик оточуючим, це нормальне набуття ідентичності.

Рефлексії на себе та інших відкривають підлітку глибини власної не­досконалості. І він може потрапити в нелегке становище - в стан психо­логічної кризи. Суб'єктивно це важкі переживання. Однак мова йде лише про нормативну кризу, яка, як вже підкреслювалося, поряд з емоційною нестабільністю означає мобілізацію резервних можливостей. У центрі пошуку ідентичності - узгодженість позитивних і негативних пережи­вань про самого себе, знаходження відповідей на питання: «Який я? За кого мене приймають? Яким би я хотів бути?» Набуття ідентичності зба­гачує підлітка такими знаннями і почуттями, про які він, навіть, і не підо­зрював у дитинстві.

Підліток завдяки міжособистісній рефлексії проходить важку школу взаємної ідентифікації з однолітками, вперше оволодіваючи досвідом ці­леспрямованого відокремлення. Загальна ідентифікація об'єднує підліт­ків у «Ми» і створює відчуття захищеності. До того ж, прагнення іден­тифікуватися з собою і подібними іншими породжує особливо ціннісну потребу - потребу в друзях. Саме у дружбі підліток засвоює механізми позитивних взаємодій: співучасть, взаємодопомогу, ризик заради іншого. Дружба через довірливі стосунки дає можливість пізнати інших, у ній він також проходить через глибинні переживання, які викликаються непри­пустимими у дружбі проявами: розголошенням таємниць, зрадництвом, невмінням дотримуватися слова і виконувати обіцянки тощо. Взагалі, дружба у цьому віці, як і спілкування, завдяки прагненню підлітків до ідентифікації, підвищує конформність у взаємостосунках.

Взагалі проходження через власні душевні страждання і збагачення сфери своїх почуттів та думок у процесі набуття особистісної ідентич­ності надає підлітку можливості відстоювати своє право бути і вважатися особистістю.

Становлення самосвідомості підлітка.«Підліток ... не розуміє сам себе. Він ще не став єством для себе.Він знаходиться у стані становлен­ня. Але він перестав вже бути єством у собі. «В собі» і «для себе» у нього роз'єднані: в цьому основний факт перехідного віку і основна риса його структури. Стан зрілості характеризується злиттям того і іншого момен­ту». Цей приведений фрагмент з відомої роботи Л.С. Виготського «Пе­дологія підлітка» є хрестоматійним визначенням того, що в психології

13О