Педагогічна дія. Спілкування

Підсумковим моментом у формуванні засад педагогічної май­стерності майбутнього вчителя засобами театральної педагогіки

Симонов П.В. Метод К.С.Станиславского и физиология емоций. — М., 1962. - С.32.

Толстой Л.Н. Собрание сочинений: В 22-х т. — М., 1983. — Т. 15. — С.79.

_______________________________РОЗДІЛ 3______________________________

є дія або вміння діяти. Вона є носієм усього, що становить педагогічну діяльність, позаяк у дії об'єднуються в одне нероз­ривне ціле думка, почуття, уява та фантазія, психофізична пове­дінка загалом, творче самопочуття, спілкування та ін. "Педаго­гічне спілкування передбачає вміння педагога швидко й правиль­но орієнтуватися у змінюваних умовах спілкування; правильно планувати й здійснювати систему комунікації, зокрема її най­важливішу ланку — мовний вплив; швидко й точно знаходити адекватні змістові акту спілкування комунікативні засоби, які відповідають водночас і творчій індивідуальності педагога в ситу­ації спілкування, а також індивідуальним особливостям вихован­ця; постійно відчувати й підтримувати зворотний зв'язок у спіл­куванні"¹.

Тут нам уявляється доречним зробити застереження щодо тер­мінології, яка має як теоретичне, так і практичне значення. У наведеному вище висловлюванні відомих учених В.А.Кан-Каліка та М.Д.Никандрова немає терміна "дія". Дослідники найчастіше використовують слово "вплив". Те саме можна сказати про біль­шість спеціальних публікацій і досліджень. Ми вважаємо, що це не точно з точки зору термінології. Підтвердження нашої думки подибуємо у відомого вченого Я.С.Турбовського: "у педагогічній літературі заведено казати "методи педагогічного впливу", "педа­гогічний вплив". Не заперечуючи можливості такого слововжит­ку, я вважаю більш правомірним у тих випадках, коли йдеться про діяльність людини, казати "методи педагогічної дії" та "педа­гогічна дія"².

Ми згодні з Я.С.Турбовським з таких причин. Вплив як та­кий — значно ширше поняття, ніж дія. Він може здійснюватися й без нашої участі. Справа в тому, що на учня впливає все — і атмосфера класу, і погода за вікном, і власний стан, і чимало інших чинників, невідомих учителеві. Отже, навчити впливати ми не в змозі. Наша мета — навчити діяти. Чи становитиме педагогічна дія вплив— окрема тема, яка не ввіходить у рамки

Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. — М., 1990. — С.95.

Турбовский Я.С. Средства и методы педагогического действия. — М., 1980. — С.5.

ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОГО ВМІННЯ...

нашого дослідження. Тому найважливіша мета цього параграфа полягає в тому, щоб навчити студентів використовувати слова, думки, інтонацію, образне бачення тощо стосовно цілей та за­вдань професійного спілкування, допомогти опанувати на прак­тиці вміння аналізувати сказане та зроблене, осмислювати сприй­няття їх співрозмовником (учнем). С.О.Мінєєва та В.М.Овчин­ников у колективній монографії "Оптимізація мовного впливу" правильно окреслюють шляхи спілкування, які можна викорис­товувати для навчання спілкуванню:

"1. Забезпечити єдність і симультанність розробки предмета спілкування та засоби його комунікативного втілення.

2. Максимально враховувати потреби аудиторії та її можли­вості щодо смислового сприйняття, переробки та привласнення пропонованої інформації.

3. Виходити з того, що результативна комунікативна взаємодія включає в себе не тільки організацію MB (мовного впливу), але й управління споживанням головного змісту виступу.

4. Планувати соціально значимий результат і засоби його реа­лізації як критерій ефективності публічного спілкування.

5. Контролювати споживання й привласнення знань, необ­хідних для відпрацювання шуканих умінь, а також діагностики міри сформованості вміння здійснювати публічне спілкування"¹.

Із сказано вище можна визначити, що педагогічне спілкування являє собою знаково-символічну діяльність, здійснювану за до­помоги слова, жестів, міміки, семантики поведінки тощо, що знаходить прояв у духовному житті суспільства й передусім у суспільній свідомості та всіх її формах, рівнях та станах.

Разом з тим для створення передумов дії необхідно навчити студентів концентрувати так звану емоційну енергію, тобто увагу, уяву, фантазію тощо, яка, несподівано спалахуючи, породжу­ватиме у практичній діяльності небанальну поведінку (дію).

Міркуючи про засоби та шляхи формування у майбутніх учи­телів засад уміння діяти, слід звернутися до тези К.С.Станіславсь-кого про "театр переживання" у дещо іншому ракурсі: "Що значить "правильно грати роль"?".

Оптимизация речевого воздействия. — М., 1990. — С.230 — 231.

_______________________________РОЗДІЛ 3______________________________

"Це значить: за умов життя ролі й за повною аналогією з нею правильно, логічно, послідовно, по-людськи мислити, бажати, прагнути, діяти, стоячи на кону сцени. Щойно артист досягне цього, він наблизиться до ролі й почне однаково з нею відчу­вати"¹.

Проте це не все, слід звернутися також до висловлювання знаного вітчизняного вченого М.М.Амосова, котрий, з філо­софської точки зору розкриваючи розглядувану нами проблему, писав: "У розвинених розумах складні порції дії з моделями виражаються у Функціональних Актах (ФА). Ось їх типові етапи:

1. Сприйняття об'єкта — від подразнення рецепторів до ство­рення "тимчасово" "первинної" його моделі.

2. Аналіз — поширення активності по "рейках" зв'язків ФА від первинної моделі:

— розпізнання — вибір моделей ймовірності збігу (далі фігурує вже ця "вторинна" модель);

— прогнозування — активізація моделей по "рейках" зв'язків від вихідного у майбутнє, з варіантами ймовірності;

— оцінка моделей за всією гамою критеріїв-почуттів;

— "бажання" — із комплексу почуттів включається "бажан­ня" — принцип і мотив дії (наприклад, "схопити", "втекти", "підрахувати");

— цілепокладання — виходячи з "картини", даних аналізу та мотивів дії, обирається мета — модель об'єкта, який має бути отриманий у результаті дії;

— планування — від мети й мотиву, по "рейках" зв'язків обирається модель плану дії, оцінюються потрібні зусилля, — від опору об'єкта. Вони зіставляються з "дієздатністю" й у такий спосіб підтверджується (або заперечується) здійсненність ФА;

— рішення — включення плану дій;

— виконання дії;

— оцінка результату ФА за збігом з метою"². Схематично це подано на рисунку 5.

Станиславский К.С. Собрание сочинений: В 8-ми т. — М., 1957. — Т.2.

С.25.

Амосов Н.М. Мое мировоззрение // Вопросы философии. — 1992. — № 6. — С.52.

ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОГО ВМІННЯ...

ОБ'ЄКТ: