Гігієнічні вимоги до уроку фк

Уроки фізичної культури – основна форма фізичного виховання в школі. Їх зміст визначається державними програмами. В процесі уроків фізичної культури поряд із освітніми та виховними вирішуються оздоровчі завдання. При можливості їх потрібно проводити на свіжому повітрі: такі уроки справляють більший оздоровчий ефект. Готуючись до уроків на свіжому повітрі, учитель має враховувати стан погоди і підготувати до цього дітей, у яких має бути відповідний одяг та взуття.

Гігієнічна характеристика ввідної частини уроку ФК: вправи сприяють підвищенню працездатності організму, його систем, органів, готують його до великих фізичних навантажень.

Гігієнічна характеристика основної частини уроку – підвищення функціонального стану організму школярів та їх фізичної підготовленості.

Гігієнічна характеристика заключної частини – ця частина є важливою, оскільки має бути поступове відновлення функціонального стану.

Школярі повинні щоденно виконувати ранкову гігієнічну гімнастику, яка прискорює перехід організму від сну, справляє оздоровче значення.

Фізкультурні хвилинкирекомендується проводити на уроці для попередження втоми і підвищення працездатності школярів. Вони переважно включають 3 – 5 вправ, кожну з яких повторюємо 4 – 6 разів.

При підготовці домашніх завдань рекомендується проводити фізкультурні паузи.

Рухливі ігри та фізичні вправи на перервах сприяють кращому відпочинку школярів, підвищують працездатність.

Прогулянки, екскурсії, походи мають важливе оздоровче значення, так як справляють хороший ефект загартовування та сприяють фізичному розвитку і вдосконаленню різних рухових якостей.

Принципи ФВ

Фізичне виховання – один з найважливіших напрямків діяльності школи. У процесі фізичного виховання покращується здоров’я учнів, розвиваються їх фізичні можливості, розширюються функціональні можливості організму, формуються рухові навички, а також моральні та вольові якості: сміливість, рішучість, цілеспрямованість, наполегливість.

В наш час гігієнічне значення фізичних вправ та раціонального рухового режиму для школярів ще більше зростає. Це пов’язано із сучасними умовами життя, які зумовлюють значне зниження обсягу рухової активності, що негативно відображається на стані їх здоров’я я та фізичному розвитку.

Основним принципом здійснення фізичного виховання є: врахування оптимального рухового режиму із урахуванням потреби організму, що росте, у рухах та функціональних можливостях; постійний медичний контроль за процесом фізичного виховання дітей та підлітків;диференційоване використання засобів та форм ФВ залежно від віку, статі, стану здоров’я, фізичної підготовленості;важливим є дотримання принципу систематичності занять фізичними вправами, врахуванні сенситивних періодів розвитку функцій організму. З гігієнічної точки зору важливо, щоб дитина не відчувала нестачі рухів, за допомогою яких розвиваються швидкість, сила, спритність, витривалість; принцип комплексності – одночасне використання у процесі фізичного виховання різних засобів фізичного виховання, спрямованих на розвиток основних рухових якостей; принцип адекватності – врахування вікових, статевих груп, які будуть відповідати віковим функціональним можливостям та індивідуальним можливостям. Функціональні можливості – це діапазон між вихідною величиною функції у стані спокою та максимально можливою при фізичному навантаженні.

24. Гігієна фізичного виховання осіб середнього та похилого віку.

Для осіб середнього (40-60 років) та похилого віку (понад 60) характерним є процес старіння. У різних органах та системах організму відбуваються патологічні зміни. Спочатку сповільнюється обмін речовин, що спричиняє зниження активності тканинних ферментів та біохімічних реакцій у клітинах організму.

У середньому віці знижується еластичність стінок кровоносних судин, звужується їх просвіт. Ці зміни є передвісниками атеросклерозу та гіпертонії. Згодом погіршується скорочувальна здатність серцевого м’язу внаслідок збільшення сполучної тканини і зменшення м’язових волокон.

Після 40-50 років погіршується пристосованість судинного тонусу до змін кровообігу, пов’язаного із м’язовою діяльністю. Ще суттєвіші зміни відбуваються у похилому віці. Внаслідок значної атрофії легеневої тканини погіршується дихальна функція і зменшується кількість споживаного кисню. Слабшає опорно-руховий апарат. Кістки стають тоншими, крихкими, знижується еластичність м’язових та сполучних тканин, зменшується рухливість хребта та інших суглобів, порушується координація рухів. З віком знижується збудливість та рухливість нервових процесів, знижується пам'ять, увага.

Фізичні вправи компенсують недостатність рухової актив­ності, покращують обмін речовин, стійкість організму до шкідли­вих чинників навколишнього середовища, підвищують працездатність тощо.

Хоча для цих вікових категорій і доступні майже всі види за­нять фізичною культурою, однак, враховуючи їхню знижену спроможність виконувати силові та тривалі фізичні навантажен­ня, спрямованість занять має бути гігієнічною, основною фор­мою — фізичні вправи оздоровчого характеру, дозування та ін­тенсивність навантажень — відповідати віку, стану здоров'я та фізичній підготовленості. Щоб забезпечити правильне дозуван­ня фізичного навантаження, осіб середнього та похилого віку поділяють на спеціальні медичні групи. Першу групу скла­дають практично здорові особи, які мають задовільну фізичну підготовленість; другу — особи, які мають відхилення у ста­ні здоров'я і фізично мало підготовлені; третю — особи з низькою адаптацією до фізичних навантажень і значними пору­шеннями здоров'я.

Для осіб середнього і, особливо, похилого віку дуже важли­вим є поступове збільшення фізичних навантажень. Слід вико­ристовувати всі види занять та вправ, особливо гімнастичних, спрямованих на підтримку гнучкості. Для профілактики відкла­дання солей та розвитку остеохондрозу дуже корисними є впра­ви для м'язів хребта, шиї та спини (згинання, розгинання, при­сідання, повороти тулуба). Значну увагу слід приділяти дихаль­ній гімнастиці з акцентом на посилений видих.

У похилому віці вправи виконують переважно у спокійному темпі, щоб забезпечити рівне, повне дихання, протипоказані вправи статичного характеру та ті, що пов'язані з затримкою дихання, напруженням та швидкими рухами. На функцію серцево-судинної та дихальної систем позитивно впливають ходьба та біг.

Заняття фізичною культурою і спортом у похилому віці мають проводитися під наглядом лікаря та при дотриманні всіх гігієнічних вимог щодо режиму праці та відпочинку, харчу­вання, особистої гігієни та гігієни місць занять фізичними вправами. Для осіб похилого віку необхідно обмежувати повіт­ряно-сонячні ванни, а при виражених формах захворювань серцево-судинної та дихальної систем, вони взагалі протипо­казані.

Основними формами занять фізичною культурою в серед­ньому та похилому віці є ранкова гігієнічна гімнастика, ходьба, біг та заняття у групах здоров'я.

РУХОВИЙ РЕЖИМ І ЙОГО Х-КА

Відповідна віку величина добової рухової активності називається оптимальною. Оздоровчий ефект та позитивний вплив на організм знижується, коли величина цього показника виходить за межі оптимального діапазону (як в сторону його збільшення, так і зменшення). Дефіцит рухів позначається терміном „гіпокінезія”. В літературі як синонім використовується термін „гіподинамія”. Надто велика рухливість позначається терміном „гіперкінезія”.

Гіпокінезія. Причин, які спричинюють гіпокінезію, досить багато. Це, перш за все, науково-технічний прогрес: ліфт, транспорт, телебачення замість театрів, телефон замість особистих контактів). Окрім цього, гіпокінезію викликає і навчальне перенавантаження дітей та студентів, прагнення до побутового комфорту, негативне відношення до фізичної культури в силу індивідуальних особливостей. Відсутність систематичних та достатніх за тривалістю занять фізичними вправами, хронічні захворювання та дефекти розвитку, які обмежують рухову активність. Впливають і кліматичні умови. Подальше обмеження рухової активності сприяє швидкій втомі при виконанні фізичних вправ, низьким функціональним можливостям вегетативних функцій, відставанню в розвитку рухових якостей, змінам у фізичному розвитку – надлишкова маса тіла, зниження імунітету.

У школярів 6-8 років гіпокінезія спостерігається у кожного другого, серед 9-12 річних – у 70%, у старшокласників – 75%.

Профілактика гіпокінезії включає в себе: 1) чітке виконання гігієнічних рекомендацій щодо режиму дня, зменшення статичного компоненту в процесі навчальних занять та у вільний час, а збільшення динамічного компоненту; 2) виконання фізкультурних пауз, фізкультурних хвилинок під час занять, 3) залучення до спортивно-масової роботи дітей та підлітків із урахуванням вікових та статевих особливостей їх організму; 4) ведення активного способу життя та фізичного виховання дітей в сім’ях.

Гіперкінезія. В якості причини надмірної рухової активності потрібно назвати ранню спортивну спеціалізацію дітей, збільшення обсягів спортивного тренування. Необхідний поточний медичний нагляд за навчально-тренувальним процесом. Профілактика гіперкінезії передбачає правильну організацію тренувальних занять. Велике значення при цьому має вік, тобто початок залучення дітей та підлітків до регулярних тренувальних занять та участі у змаганнях.

Кількісна величина рухової активності, яка повністю задовольняє біологічну потребу організму в різноманітнихрухах та сприяє зміцненню здоров’я дитини і підлітка, називається гігієнічною нормою. Чим старша дитина, тим більша величина рухової активності рекомендується в якості норми. Гігієнічна норма рухової активності виражається загальною кількістю добових локомоцій (кроків) та загальною тривалістю (в годинах) рухового компоненту в режимі дня. Рекомендована величина добової рухової активності повинна раціонально розподілятися на весь період дня.

Найбільшу кількість рухів краще виконувати 9 до 12 години і з 15 до 18 у відповідності з добовими біологічними ритмами.Нерівномірно розподіляється рухова активність впродовж тижня, в різну пору року. Тижневий режим школярів можна вважати соціально обумовленим. Певне зниження добової рухової активності в окремі дні робочого тижня та збільшення у неділю, тобто вільний день, можна розглядати як нормальне явище.

Усе вищесказане потрібно враховувати при організації фізичного виховання дітей та підлітків.