Вікова і педагогічна психологія. Пізня дорослість (починаючи з 60 років) характеризується процесом старіння

VIII. Вік дорослості

Пізня дорослість (починаючи з 60 років) характеризується процесом старіння. Але не всі органи і системи організму старіють одночасно. Цей процес для більшості з них починається в ранній і середній дорослості. А так як системи організму людини мають значні резерви, то процеси старіння можуть проявляти себе тільки в пізній дорослості, тобто коли людині більше 70 років.

У пізній дорослості знижується працездатність всього організму люди­ни, послаблюється сенсорика. На цей процес впливає спосіб життя люди­ни, хвороби, життєві негаразди. Але люди похилого віку, які ведуть актив­ний спосіб життя, підтримують фізичну форму, не мають яскраво вираже­них ознак старіння. Старики не є однорідною групою, а розділяються на декілька підгруп: від тих активних, хто продовжує працювати після виходу на пенсію, до тих, хто можливо страждає від хвороб і потребує догляду.

В пізній дорослості відбуваються зміни у зовнішності людини. Шкіра обличчя стає сухою і тонкою, на ній з'являються зморшки, тому що втра­чається підшкірна жирова тканина, в тканинах організму зменшується вміст рідини. Волосся стає зовсім сивим. Змінюються осанка, з'являються сутулість, в результаті обезводнення організму суглоби тверднуть, можуть часто тріскатися дрібні кровоносні судини, утворюючи крововиливи.

Органи відчуттів людини - слух, зір, смак, нюх - поступово слабнуть, але характер і ступінь їх послаблення можуть значно різнитися. З віком, як ми вже вказували, погіршується слухова чутливість до високих тонів ( 4.000 - 16.000 Гц), причому спади чергуються з моментами підйому. В діапазоні середніх частот погіршення чутливості відбувається незначною мірою, тому в період від 20 до 60 років мовні звуки сприймаються досить чітко. А ось низькочастотні звуки (32 - 200 Гц) - шуми (шорохи) в пізньо­му онтогенезі зберігають своє сигнальне значення. Недочування змінює поведінку старої людини, деякі з них здаються неуважними, погано мис­лячими, але насправді вони погано чують, тому і не реагують адекватно.

Зниження кольорової чутливості з 28 до 80 років відбувається неодна­ково. За даними А.Сміта, чутливість до жовтого кольору після 50 років не змінюється, а до зеленого знижується поступово. З віком значно по­слаблюється сенсорна реакція на червоний і синій кольори. Зберігається (до 70 років) окомірна функція і сенсорне поле зору. У старих людей зни­жується гострота зору, що утруднює здатність розрізняти мілкі деталі. Поступово втрачається еластичність кришталика, змінюється його струк­тура, що веде до помутніння кришталика і до катаракти.

Смакові відчуття в старості майже не змінюються. Люди добре від­чувають солодке, але чутливість до гіркого дещо знижується. Старі люди відчувають деякі складнощі у визначенні окремих компонентів у їжі. Це викликано тим, що у них більшою мірою ослаблений нюх. Нюх погіршу­ється досить помітно.

В процесі старіння зменшується м'язова маса людського організму, тому зменшується сила і витривалість, старі люди не витримують трива­лого фізичного чи нервового навантаження.

В старості люди нижчі на 3-5 см, ніж були в молоді роки, так як між-хребцеві диски стискаються, змінюється осанка, відбувається демінера-лізація кісток, тому що вони втрачають кальцій. Кості стають порожнис­тими, крихкими, неміцними; їх пористість призводить до того, що вони легко ламаються і довго зростаються (цей стан називається остеопоро-зом). Старі жінки більше страждають остеопорозом, тому що у них після менопаузи у крові знижується рівень естрогенів.

М'язи функціонують гірше, бо вони не отримують через кров достат­ню кількість поживних речовин, з них недостатньо виводяться продукти розпаду. Кровоносні судини менш еластичні, їм властиве закупорення.

Серце - це теж м'язи, і в старості воно має ті ж недоліки, що і м'язи взагалі. Робота серця залежить від роботи серцево-судинної системи, яка з часом теж старіє. В результаті знижується максимальний кровоплив до серця і від нього, серце після кожного скорочення довше відновлюється, таким чином навантаження на серцевий м'яз збільшується. В старості здатність легень до газообміну знижується.

В пізній дорослості вироблення антитіл імунною системою починає спадати, тому старі люди менше захищені від інфекційних хвороб та мі­кроорганізмів.

В результаті спеціалізованої дії закона гетерохронності довго зберіга­ється і покращується робота одних систем організму і паралельно з різ­ними темпами відбувається інволюція інших систем.

В період пізньої дорослості відбувається пристосування організму людини до нових умов життєдіяльності, різними способами підвищуєть­ся біологічна активність структур організму, мобілізуються його резервні можливості. Поряд з послабленням інтенсивності окислювальних про­цесів, активізується резервний шлях генерації енергії - гліколіз (процес розщеплення вуглеводів), росте активність багатьох ферментів.

Поряд з відкладенням жирів, солей відбувається накопичення пігмен-та ліпофусцина, який має високу швидкість споживання кисню. Також збільшується кількість ядер в клітинах печінки, нирок, серця, скелетних м'язів нервової системи — це призводить до покращення обмінних про­цесів. Тільки в старості з'являються великі мітохондрії, які є основними механізмами акумуляції енергії.

Отже, в період старіння відбувається подолання деструктивних явищ в організмі людини за рахунок підвищення активності різних структур ор­ганізму шляхом резервування, інтенсифікації, компенсації, а також форму­вання якісних утворень, які зберігають працездатність людини. Чималий вклад в особисту активність людина вносить сама. Вивчення гіподинамії

25О