Насильницькі та образливі моделі поведінки і дій

Соціально-педагогічна та психо­логічна нревенція насильства у сім'ї мусить засновуватися на тому посту­латі, що насильство у сім'ї — це соц­іальне явище, що характеризується взаємопов'язаністю та взаємопроникненням різних його аспектів (фізичного, сексуального, економічного, психологічного). Часто насильство виявляє себе як комбінація фізично­го сексуального або емоційного скривдженпя. Нижче подаються окремі приклади із діапазону жорстокого ставлення, приниження та несправед­ливості. Цей список включає моделі поведінки та дії, котрі за Конвен­цією прав людини вважаються насильницькими та образливими. Щоб визначити ступінь насильницьких дій, достатньо з'ясувати такі випадки насильства: коли хтось дитину штовхає, наносить ляпаси, стусани та удари кулаками; жбурляє предмети; погрожує зброєю та наносить рани; фізично перешкоджає їй при спробі вийти з будинку, зачиняє дитину у приміщенні; залишає одну у небезпечних місцях; відмовляється допомог­ти; якщо дитина хвора, перешкоджає спробам звернутися за медичною допомогою; не дає заснути у ночі; відмовляється купувати продукти харчування та інші необхідні для дитини товари; псує її майно; ображає батьків; братів та сестер; погрожує скривдити рідних або друзів.

Сексуальне насильство: поводження із дитиною як із сексуальним об'єктом; примушення роздягатися проти волі; примушення до статевого акту роти волі дитини, зґвалтування її; здійснення статевого акту із особливою жорстокістю; примушення до статевого акту після биття; примушення дивитися та повторювати порнографічні дії.

Емоційне ображання: постійно дитину принижують, несправедливо кривдять, ображають (наприклад, говорять, що дитина надто товста, худа, дурпа й т. ін.); Ігнорують почуття дитини; насміхаються над II переконаннями не звертають уваги на ніжні почуття дитини; забороня­ють виходити на вулицю гуляти із однолітками; маніпулюють особисті­стю дитини, використовуючи при цьому неправду та незгоду; ображають її рідних та друзів. Психологічний та економічний тиск:

— сварка, перепалка, непристойна поведінка, вживання нецензурних слівта погрозливих жестів, постріли;

— критика (висловлюють, принижують, знущаються, звинувачують, і ііддають критиці);

— погрози (вербальні та невербальні, прямі та опосередковані);

— домагання (прихід у гості без запрошення, дзвінки, переслідуван­ня,перевірки, хвилювання жертви на людях; залишаються, якщо просять піти; заважають на роботі);

— ізоляція (перешкоджають спілкуванню з друзями та іншими людь­ми, критикують друзів, звинувачувальні коментарі, небажання догляну­ти за дітьми, якщо жінка мусить іти на роботу чи кудись їхати);

— вживання тактики тиску (змушувати жінку приймати якісь рішен­ня, звинувачувати та тиснути, щоб вона відчула свою провину, часто похмуре обличчя; погрози розправи за умови, що жінка матиме з кимось сексуальний зв'язок; позбавляти фінансової підтримки, маніпулювати дітьми, намовляти друзів проти неї);

— економічні утиски (не давати грошей, машину, кредитні картки,з-няття грошей Із рахунку жертви та витрачення їх на себе, використову­вання правової системи проти жертви, витрачення грошей на алкоголь та наркотики);

— проголошування "правди", яка має суб'єктивне становище та виз­начення поведінки жертви;

— брехня, приховування інформації, неправдивість; відмова брати участь у процесі виховання дітей, не виконання сімейних обов'язків;

— стримування емоцій (не надавати підтримки, не приділяти уваги, не говорити компліментів або не виявляти поваги до почуттів, думок чи прав жертви). Не показувати своїх почуттів, окрім гніву;

— відсутність турботи про себе, зловживання наркотиками чи алко­голем, пізнє повернення додому, безглузда поведінка;

— робити теж саме із своїми дітьми;

— інші форми насильства та маніпуляції.