Локомотивне депо у 1970-х роках

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ НСТИТУТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Розділ міської оглядової екскурсії

Залізничний вокзал

Виконала:

Студентка історичного факультету Групи ІП-14 Лашкун Олександра

Кривий Ріг

2015-2016

Залізничний вокзал

Все почалося з проекту, висунутого першим міністром шляхів сполучення Росії в 1862-му році, в якому йшлося про необхідність будівництва залізничних колій від Катеринослава до Донецького вугільного басейну.
Проект був прийнятий, в 1873-му році вже було відкрито регулярний рух поїздів по ділянках Лозова-Олександрівськ (Запоріжжя) та Синельникове-Катеринослав.
П. Н. Горлов, російський гірничий інженер, дослідник вугільних покладів і організатор промислового вуглевидобутку в Донбасі, оглядова доповідь на I з'їзді гірничих півдня Росії, 1874: «На Заході від Донецького кряжу, за Дніпром, лежить Кривий Ріг, родовище залізних руд, за якістю та кількістю їх - південна гора Благодать. Містечко Кривий Ріг для користі гірничої справи на півдні Росії має бути пов'язане з Донецьким кряжем дорогою і прямою і зручною. По цій дорозі повезуть руду в Донецький край, по ній поїде вугілля за Дніпро в Київську губернію.»
У 1935-му році введено в експлуатацію перший електрифіковану ділянку від Долгинцево до Запоріжжя.
4 січня 1936-го року Катерининська залізниця перейменовується на Сталінську. Попереду - роки Великої Вітчизняної Війни і довгий шлях до звільнення Сталінської залізниці від фашистських військ.
Після війни починається стрімкий процес електрифікації залізниці, введення все нових ліній і ділянок. У 1961-му році Сталінська залізниця перейменована в Придніпровську.
У 1971-му залізниця удостоїлася ордена Леніна за забезпечення високих показників.
Свій столітній ювілей дорога відсвяткувала 15 листопада 1973-го року, а з грудня 1991 вона увійшла до складу Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця».

Залізнична станція Долгинцево

Станція відкрита в 1884 році на Криворізькій залізниці, в районі села Катеринівка (Долгінцова) недалеко від річки Саксагані. Назва Долгінцево походить від прізвища власника села Катеринівка, яке, як і землі навколо, належали капітану Довгінцову і були виділені за наказом імператора Олександра I, учаснику Вітчизняної війни 1812 року при виході у відставку з Тобольського піхотного полку. При будівництві Криворізької залізниці ім'я учасника війни за звільнення Росії від європейських окупантів було увічнене в назві казенної станції, але вже на южноруській лад - Долгинцево.
Станція була кілька разів перейменована:
- з 1884 року по 1965 рік носила назву Довгинцево;

- з 1965 року по 1979 рік носила назву Кривий Ріг-Сортувальний;

- з 1979 року носить назву Кривий Ріг-Головний.
З 1901 року при станції працює залізнична школа з гуртожитком для дітей інженерів, майстрів і робітників, що живуть на лінійних станціях. На станції була громадська бібліотека.
На 1902 рік основне депо включало 80 паровозів, налічувалося близько 250 чоловік обслуговуючого персоналу.
У 1903 році на станції Довгинцево створена соціал-демократична організація під керівництвом Мовши Монастирського.
У 1905 році до будівлі вокзалу була зроблена прибудова з південної сторони.
Робітники паровозного депо станції Довгинцево йшли в авангарді революційних битв 1905 року на Криворіжжі. 17-19 червня в депо відбувся страйк, який закінчився частковою перемогою робітників. Але через день, 21 червня, робітники депо знову припинили роботу в знак солідарності з повсталими моряками «Потьомкіна» і страйкарями Одеси. Відбувся мітинг, на якому оратори закликали до боротьби з царизмом. Після мітингу на станції був припинений рух вантажних поїздів, застрайкували усі залізничники. До них приєдналися гірники рудника. Для придушення страйку на станцію увечері 22 червня була введена сотня козаків. 11 керівників страйку, у тому числі більшовиків М. С. Монастирського, І. Я. Кудлая було звільнено. Але вони не припинили боротьби. Під їх командуванням робітники депо брали активну участь у революційних подіях жовтня і грудня 1905 року.
У кінці жовтня 1905 року в одній із службових кімнат вокзалу станції Довгинцево розмістилося місцеве відділення Всеросійської спілки залізничників. Це була перша профспілкова організація на Криворіжжі. Там же розташувалася група депутатів-членів Делегатських зборів Катеринославської залізниці, які фактично були дорожньою Радою робітничих депутатів. Вони ввели 8-годинний робочий день, залізничники відмовилися вести поїзди з каральними загонами, здійснювати інші революційні заходи. 7 грудня на станції було одержано телеграму з Москви про початок всеросійського політичного страйку залізничників. Другого дня залізничники станції Довгинцево приєдналися до страйку. В селищі відбулася масова демонстрація, яка закінчилася мітингом на станції Довгинцево. Мітинг обрав страйковий комітет, пізніше названий Бойовим страйковим комітетом. Цей орган розмістився у будівлі вокзалу.
У 1912 році проведена реконструкція станції. У період громадянської війни (махновщина) станційне господарство занепало, але було відновлено в 1920-х роках в УРСР і продовжує свій розвиток і донині. Відбудова розпочалася весною 1920 року. Але голод 1921-1923 знизив темпи, цьому сприяла й затримка заробітної плати на 2-3 місяці та незацікавленість робітників у результаті.
Восени 1917 року в депо була створена міцна більшовицька організація. В депо виготовляли зброю для загону червоногвардійців. У його цехах на початку січня 1918 року був обладнаний бронепоїзд, озброєний кількома кулеметами.
9 серпня 1919 року Криворіжжя захопили терором і насильством денікінці і намагалися придушити будь-який опір трудящих. Але робітники і селяни повіту продовжували боротьбу з білогвардійцями. Восени 1919 року партизанська боротьба в гірницькому краї посилилася і набула масового характеру. У кінці жовтня повсталі вигнали на час денікінців з рідного краю. Наступ радянських військ затримався у Катеринослава, і денікінці кинули на Кривий Ріг великі сили карателів. На світанку 20 грудня на станції Довгинцево білогвардійці оточили повстанців і розбили їх. Близько 100 бійців були захоплені.
Після перемоги Радянської влади Довгинцево стало фактично центром залізничної діяльності. В 1930 році був утворений Залізничний район, який у 1934 році був перейменований у Довгинцевське відділення залізниці. Відділення обслуговує територію, яка майже дорівнює площі Бельгії.
В період громадянської війни станція прийшла у занепад. У квітні 1922 року РНК УСРР прийняла постанову про електрифікацію залізниці Донецьк- Кривий Ріг- Олександрівськ (Запоріжжя), але виконано її було лише у 1935 році.
З 1936 року Катеринославську залізницю перейменовано на Сталінську. Впроваджено здавання щорічних технічних іспитів на підтвердження кваліфікації («стаханівські курси»).
Під час репресій тільки у 1-й половині 1937 року звільнено 20 осіб керівного складу відділу залізниці. Згодом було замінено практично четверть молодшого і середнього начальницького складу.
У 1938 році було побудовано станцію Кагановича, з метою розвантажити Довгинцево, яка з’єднувалась із Східно-сортувальною.
Станція була електрифікована в 1959 - 1960 роках разом з електрифікацією всієї лінії Верхівцеве - Довгинцево - Червонне тодішньої Сталінської залізниці.
Долгінцево ( з 1968 року- Довгинцево) - залізнича станція, великий транспортний вузол Катеринославської ( з 1936 року Сталінської, а 1961 року Придніпровської) залізниці. Станція відносилася до 2-го класу і знаходилася на момент відкриття (травень 1884-го) у Криворізькій волості Херсонського повіту. Від станції розпочалася друга Катеринінська залізниця та ії Саксаганська гілка.
На 1902 рік основне депо включало 80 паровозів, з майстрами і робітниками близько 250 чоловік, лікарню на 25 ліжок, 2-класну залізничну школу на 250 осіб з гуртожитком на 25 місць, безкоштовною бібліотекою-читальнею для службовців Катеринінської залізниці. Станція слугувала вузловою для 5 напрямків: на Карнаватку, Верховцево, Долинську, Інгулець, Нікополь.
У 1905 році до приміщення вокзалу було зроблено прибудову з південної сторони.
У 1907 році проведено часткове розширення станції з перекладкою частини колій, загальна довжина яких склала 29 км. У 1912 році Довгинцево була реконструйована, довжина колій доведена до 49 км.

Дорожній комітет професійної спілки робітників залізничного транспорту
Криворізьке відділення діяло у 1917-1921 рр. (відновило роботу у 1944 році). До завдань входило: мобілізація робітників залізничного транспорту на відновлювальні роботи, підвищення продуктивності праці, покращення умов роботи та побуту робітників та службовців, налагодження медичного обслуговування, торгівлі, постачання продовольством лінійних станцій, ремонт та відновлення житлового фонду для путійців. І. О. Блінов- голова Доржпрофсожу Довгинцевського вузла на початку 20-х.

Приміщення вокзалу
Старе вокзальне приміщення станції Кривий Ріг-Головний з архітектурної точки зору нічим особливо не примітне. Але з ним пов'язані важливі події революційного минулого.
Після розгрому на початку 1919 року петлюрівських військ на Криворіжжі настали мирні дні. Відновили роботу партійні та радянські органи. Але незабаром ситуація знову загострилася. Контрреволюційні банди в травні 1919 року захопили значну частину Півдня Правобережної України.
Як тільки основні сили заколотників покинули наше місто, був створений 1-й Криворізький комуністичний полк, який до підходу радянських військ обороняв басейн. Надалі він увійшов бойовим підрозділом в групу військ Червоної Армії, очолювану легендарним героєм громадянської війни А. Я. Пархоменко. Він був начальником штабу Червоної гвардії Луганська, заснував там першу міліцію. Начальник більшовицького гарнізону Харкова, учасник ліквідації заколоту отамана Григор'єва. Нагороджений двома Орденами Червоного Прапора. Під його командуванням червоноармійці громили білогвардійські формування.
Влітку 1919 року штаб А. Я. Пархоменко розміщувався у вокзальному приміщенні станції Довгинцево. Цю пам'ятну подію відобразила меморіальна дошка, встановлена на фасаді будівлі.

Привокзальний сквер

Біля вокзалу розбитий Привокзальний сквер, закладений в 80-х роках XIX століття у зв'язку з відкриттям залізниці. Як сквер сформувався в 50-х роках XX століття. Площа скверу - 0,98 га. Являє собою площу, оформлену клумбами, пішохідними доріжками, місцями для відпочинку.

Пам'ятник-паровоз

Паровоз - локомотив, агрегат, що приводиться в дію за допомогою парової машини. Основна тяглова сила на залізниці. Вперше на Криворіжжі з’явився в 1884 році з пуском Катеринославської залізниці. Працювали до початку 80-х років. Замінені тепловозами та електровозами. Останній паровоз Криворізького відділка залізниці встановлен на постаменті на привокзальному майдані станції Кривий Ріг-Головний. Це паровоз серії Ем і номером 733-69. Паровоз був сконструйований в 1934 році в Луганську на заводі ім. Молотова. Списаний в 1986 році. 52 роки возив вантажі. У Велику Вітчизняну Війну перебував у складі військово-експлуатаційного загону №15. Кілька разів «поранений». Паровоз реставрували ветерани залізниці В. М. Хотиненко, В. Г. Савченко. Як пам'ятник встановлено в червні 1997 року.

Парк залізничників

Закладений на початку 30-х років силами молоді станції Довгинцево. Закладка та розвиток відбулися за підтримкою широкого кола громадськості. Діяв Будинок культури залізничників, атракціони, відбувалися виступи художньої самодіяльності й колективів «Синьої блузи». Занепав під час окупації. Відновив діяльність після визволення Довгинцевого. 9 травня 1945 рокуу ньому відбувся грандіозний мітинг з нагоди Дня Перемоги. Площа складає 3,6 га. Встановлені меморіали на честь воїнів-визволителів, підпільників, які загинули від рук гестапо, пам’ятник В. І. Леніну. Є місцем проведення урочистостей.

Братська могила підпільників та радянських воїнів

Меморіал встановлено у 1956 році. У братській могилі поховані 34 підпільники, які були розстріляні 29 червня 1942 року та 30 червня 1943 року та 144 радянських воїни, які загинули в боях під час визволення міста Кривого Рогу в лютому 1944 року. Деякі з них: рядовий Алексеєнко А. С., рядовий Амеєнко Г. Я. , лейтенант Вервейко І. Ф., підпільник Орлов Б. А., Парфенов А. З., підпільник Серб Е. С., лейтенант Донец П. Д., підпільник Серин І. Ф., рядовий Чулков С. Г., підпільник Щербак Ф. Е.

Портфель екскурсовода

Локомотивне депо у 1970-х роках - student2.ru