Завдання суб’єктів у рамках вторинної профілактики

Завдання суб’єктів у рамках первинної профілактики

Служби у справах дітей:

– розроблення і здійснення заходів щодо захисту прав, свобод та законних інтересів дітей;

–здійснення контролю за дотриманням культурно-розважальними закладами, ігровими залами, комп’ютерними клубами нормативно-правових актів щодо порядку відвідування їх дітьми, заборони продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, розповсюдження наркотиків, пропаганди проституції, насилля, жорстокості;

–здійснення контролю за умовами утримання й виховання дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей усіх форм власності;

– порушує питання про накладання дисциплінарних стягнень і притягнення до відповідальності посадових осіб та батьків, які допустили порушення прав дитини.

Органи і заклади освіти:

– забезпечення одержання дітьми дошкільної, шкільної та позашкільної освіти.

Органи і заклади охорони здоров’я:

– здійснення заходів щодо охорони здоров’я матері й дитини.

Органи і заклади культури та спорту:

– здійснення заходів щодо залучення дітей до культурної спадщини й занять фізичною культурою та спортом;

– здійснення заходів щодо розвитку творчих здібностей дітей, організація проведення їх змістовного дозвілля. Оздоровчі заклади:

– забезпечення проведення оздоровлення і відпочинку дітей.

Кримінальна міліція у справах дітей:

– проведення роботи, пов’язаної із запобіганням правопорушенням дітей;

– здійснення правового виховання дітей.

Органи праці та соціального захисту:

– забезпечення своєчасної виплати всіх видів державної допомоги сім’ям з дітьми;

– проведення вибіркових обстежень умов проживання та виховання дітей до 1-го року. При виявленні фактів нецільового використання допомоги припиняється виплата коштів і повідомляється служба у справах дітей, центри

соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді про неналежний догляд за дитиною.

Громадські організації:

– розробка і реалізація програм в інтересах дітей і сімей з дітьми;

– залучення дітей до громадської діяльності.

Завдання суб’єктів у рамках вторинної профілактики

Служби у справах дітей:

– здійснення обстеження сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

– забезпечення влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, передачу під опіку, піклування, на усиновлення;

– порушення питання про направлення до спеціальних установ для дітей або навчальних закладів дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді:

– виявляти жінок, які мають намір відмовитися від новонародженої дитини, та надавати їм своєчасну адресну соціальну допомогу;

– виявляти, вести облік і надавати соціальну допомогу сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Органи і заклади освіти:

– надання центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді даних про сім’ї, які опинилися в складних життєвих обставинах,

– надання службам у справах дітей інформації щодо створення умов для навчання дітей, над якими встановлено опіку, піклування і котрі влаштовані у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Кримінальна міліція у справах дітей:

– проведення розшуку дітей, які залишили сім’ї, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для дітей;

– виявлення дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво;

– надсилати до служб у справах дітей відомості про дітей, які повернулися із загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації, вчинили правопорушення, вживають спиртні напої або допускають немедичне вживання наркотичних та одурманюючих засобів, у віці до 16 років систематично самовільно залишають сім’ю, самовільно залишають спеціальні навчально-виховні заклади;

– відвідувати дітей правопорушників за місцем їх проживання, навчання або роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками або особами, які їх замінюють;

– вилучати дітей із сімей, перебування в яких загрожує життю або здоров’ю дітей, та влаштовувати таких дітей до притулків для дітей до винесення рішення суду.

Органи і заклади охорони здоров’я:

– надання центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді повідомлень про сім’ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Громадські організації:

– розробка та реалізація соціальних програм підтримки сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах (програм попередження насильства в сім’ї; програм, спрямованих на надання допомоги людям, які зловживають

алкоголем, наркозалежним тощо);

– надання центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді повідомлень про сім’ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах.

3. Завдання суб’єктів у рамках третинної профілактики (реабілітації)

Служби у справах дітей:

– здійснення роботи з батьками, опікунами та піклувальниками над усуненням причин і умов, які призвели до порушення прав дітей, бездоглядності та вчинення правопорушень;

– вилучення дітей з вулиці;

– виявлення і тимчасове влаштування дітей, які втратили батьківське піклування;

– створення і координація діяльності мережі закладів соціального захисту дітей – притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації.

Органи і заклади освіти:

– здійснення заходів щодо повернення до навчання дітей, які тривалий час не навчалися;

– забезпечення одержання повної загальної середньої освіти дітьми, які не навчалися тривалий час або не навчалися взагалі, на базі вечірніх (змінних) шкіл і професійно-технічних навчальних закладів;

Притулки для дітей:

– надання тимчасового притулку позбавленим сімейного виховання дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах, залишили навчальні заклади;

– створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, надання їм можливості для навчання, праці та проведення змістовного дозвілля.

Центри соціально-психологічної реабілітації дітей:

– надання комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах;

– проведення психолого-педагогічної корекції з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини;

– створення умов для одержання дітьми освіти з урахуванням рівня їх підготовки;

– сприяння формуванню в дітей власної життєвої позиції для подолання звичок асоціальної поведінки;

– здійснення трудової адаптації дітей з урахуванням їх інтересів та можливостей.

Заклади соціального обслуговування:

– надання комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги сім’ям з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Громадські організації:

– розробка й реалізація реабілітаційних програм для бездоглядних і безпритульних дітей

– залучення бездоглядних дітей до громадської діяльності;

– створення волонтерських загонів, які працюють при закладах соціального обслуговування і соціального захисту дітей.

Слід зазначити, що запропонована інтегральна модель профілактики дитячої бездоглядності й безпритульності об’єднує три рівні профілактичної роботи. Напрактиці вибудовується модель, яка об’єднує вторинну і третинну профілактику. Постановою Кабінету Міністрів України “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини” від 24 вересня 2008 р. ¹ 866 передбачено створення при районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністраціях, виконавчих органах міських, районних у містах рад комісій з питань захисту прав дитини – дорадчо-консультативних органів. До складу комісій повинні входити відповідальні посадові особи структурних підрозділів держадміністрацій та міськвиконкомів, тобто посадовці, які на законних підставах мають право приймати рішення. Передбачено, що кожний із членів комісії нестиме відповідальність за вирішення конкретної проблеми чи потреби кожної дитини, яка потрапила в складні життєві обставини. До основних завдань Комісії належать забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток. Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

1) розглядає і подає пропозиції до індивідуального плану соціального захисту дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;

2) розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення, зокрема:

– реєстрація народження дитини, батьки якої невідомі;

– надання дозволу бабі, діду, іншим родичам дитини забрати її з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я, якщо цього не зробили батьки дитини;

– позбавлення та поновлення батьківських прав;

– вирішення спорів між батьками щодо визначення або зміни прізвища та імені дитини;

– вирішення спорів між батькам щодо визначення місця проживання дитини;

– участь одного з батьків у вихованні дитини;

– побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав;

– визначення форми влаштування дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;

– встановлення і припинення опіки, піклування;

– утримання й виховання дітей у сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу та виконання покладених на них обов’язків;

– збереження майна, право власності на яке або право користування яким мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

– розгляд звернень дітей щодо неналежного виконання батьками, опікунами, піклувальниками обов’язків з виховання або щодо зловживання ними своїми правами тощо.

Наши рекомендации