Принципи проектування навчальних закладів з урахуванням потреб дітей з вадами опорно-рухового апарату (ОРА)
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до курсової роботи на тему:
«Проектування комфортного середовища в навчальному закладі для дітей інвалідів з вадами опорно-рухового апарату до 18 років (на прикладі читальної зали бібліотеки)»
| Перевірив викладач: Литовченко Н. М. підпис __________ дата ____________ | Виконала: студентка гр. ДЗ – 42 Максимчук В.В. |
2016
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………..3
Основна частина……………………………………………………………..7
1. Принципи проектування навчальних закладів з урахуванням потреб дітей з вадами опорно-рухового апарату (ОРА)…………………………………...7
2. Входи в приміщення, сходи та пандуси, ліфти, двері та вікна……...9
3. Обладнання навчальних закладів для дітей з вадами ОРА………...14
4. Ергономічні данні для дітей, які користуються додатковими пристосуваннями для пересування………………………………………………..19
5. Читальні зали бібліотек. Нормативи площі…………………………20
6. Місця для дітей-інвалідів в читальних залах бібліотек…………….22
7. Ергодизайн обладнання………………………………………………23
8. Ергономічна схема – робоче місце для інваліда……………………24
Висновки…………………………………………………………………….25
Використана література…………………………………………………...28
Додатки……………………………………………………………………....30
ВСТУП
З кожним роком в світі народжується велика кількість дітей з різними аномаліями, у зв'язку з чим особливого значення набуває аспект соціальної адаптації інвалідів. Вирішення неминучих протиріч між аномальними і здоровими людьми здійснюється їх соціальною реабілітацією. Під реабілітацією розуміється відновлення максимально можливого ступеня праце- і життєздатності, включення в суспільне життя людей з фізичними недоліками. Несприятливі тенденції в показниках здоров’я населення України, збільшення чисельності інвалідів та їх частки в складі населення, динаміка зростання інвалідів серед дітей і молоді визначають важливість проблеми реабілітації інвалідів. За даними ЮНЕСКО осіб з фізичними, розумовими вадами та ураженнями в 2002 р. Перевищили 570 млн. осіб. Причинами інвалідності є виробничий і дорожньо-транспортний травматизм, поранення, отримані під час військових дій, старість, наслідки алкоголізму та наркоманії, різноманітні хвороби та вроджені фізичні вади, негативні наслідки забруднення навколишнього середовища. Сучасна медицина навчилася запобігати деяким захворюванням, проте наукові прогнози не передбачають зниження інвалідності, особливо серед молоді.
На виконання Конвенції ООН про права дитини в Україні прийнято Національну програму «Діти України», закони України «Про охорону дитинства» і «Про державну соціальну допомогу дітям‐інвалідам та інвалідам з дитинства». У Законі «Про охорону дитинства» дається визначення поняття «дитина‐інвалід». Дитина‐інвалід – дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.
Державами-учасниками Генеральної Асамблеї ООН визнається, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю, впевненості в собі і полегшують я активну участь у житті суспільства. Інвалідність дитини, як міра втрати здоров’я, визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.
Право дитини-інваліда на освіту:
· Держава гарантує дітям-інвалідам дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям.
· Дошкільне виховання та освіта дітей-інвалідів здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах.
· Професійна підготовка або перепідготовка інвалідів здійснюється з урахуванням медичних показників і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки проводиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи.
· При навчанні, а також професійній підготовці інвалідів, поруч із загальними формами допускається і альтернативні форми освіти.
· Обдаровані діти-інваліди мають право на безкоштовне навчання музикою, образотворчого, прикладного мистецтва у загальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних закладах (ст. 21 Закону). За інших рівних умов діти-інваліди мають переважне право на вступ у вищі і середні спеціальні навчальні заклади. Під час навчання пенсія і стипендія інваліду виплачується в повному розмірі (ст. 22 Закону).
Технічні стандарти:Нормалізацію зазначених пріоритетів застосовано фахівцями ПАТ «КиївЗНДІЕП» під час розроблення положень Державних будівельних норм (ДБН), ДСТУ, рекомендацій та ін. В цих нормативних документах сформульовані вимоги щодо доступності до житлових, громадських і виробничих будинків і споруд мало мобільних груп населення (далі МГН). Основний ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення» набув чинність з 1 травня 2007 року і введений на заміну ще радянських ВСН 62-91 «Проектирование среды жизнедеятельности с учетом потребностей инвалидов и маломобильных групп населения». Цей нормативний документ поширюється на проектування та реконструкцію цивільних (житлових та громадських) будинків і споруд. У ньому наводяться вимоги до: організації земельних ділянок, де враховуються різні види тактильних засобів на пішохідних шляхах руху; вимоги до автостоянок; положення щодо: пожежобезпечних вимог до влаштування сходів і пандусів, їх конструктивних рішень; вимоги до світлової та звукової інформуючої сигналізації ліфтів та підйомників; застосування опоряджувальних матеріалів для організації шляхів евакуації та пожежобезпечних зон.Крім того, у ДБН містяться вимоги до проектування санітарно-гігієнічних приміщень: визначені розміри санітарно-гігієнічних приміщень для індивідуального користування в житлових будинках та геометричних параметрів зон, якими користуються інваліди (у тому числі на кріслах-колясках), і санітарно-гігієнічних приміщень громадських будинків; запропоновані індивідуальні шафи для зберігання одягу інвалідів, що користуються кріслом-коляскою, у роздягальнях спортзалів; визначена ширина проходів між рядами санітарно-гігієнічного обладнання; наведені вимоги щодо інженерного обладнання будинків і споруд, пожежної безпеки; до організації місць для інвалідів - колясочників та осіб з дефектами слуху в культурно-видовищних закладах; до систем індивідуального прослуховування в аудиторіях та лекційних залах; до розміщення, площі та організації робочих місць та робочих зон МГН. До стандартів, які мають безпосереднє відношення до ергономічного проектування предметно-просторового оточення інвалідів, стосується стандарт ГОСТ Р 51261-99, а також такі стандарти: - ГОСТ Р 51079-97 (ІСО 9999-92) Технічні засоби реабілітації людей з обмеженнями життєдіяльності. Класифікація; - ГОСТ Р 51083-97 Крісла-коляски. Загальні технічні умови; - ГОСТ Р 51090-97 Засоби громадського пасажирського транспорту. Загальні технічні вимоги доступності та безпеки для інвалідів.
Відсутність належного забезпечення населення необхідним рівнем і умовами життя, обумовлює актуальну у наш час проблему розробки комфортного, ергономічного, зручного та функціонального предметно-просторового середовища для дітей з вадами опорно-рухового апарату.
Мета – дослідити та виявити характерні особливості формування предметно-просторового середовища в читальних залах бібліотек для дітей з вадами опорно-рухового апарату.
Для досягнення мети необхідне вирішення таких завдань:
- Зробити аналіз літературних джерел, де розглядаються ергономічні вимоги до створення сприятливого середовища для дітей з вадами опорно-рухового апарату;
- Розробити ергономічну схему робочого місці дитини з вадами опорно-рухової системи для читального залу бібліотеки.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Принципи проектування навчальних закладів з урахуванням потреб дітей з вадами опорно-рухового апарату (ОРА).
Використання технічних засобів в навчанні інвалідів дозволяє коректувати або компенсувати цілий ряд природжених або придбаних дефектів. У навчанні дітей, що погано бачать, погано чують і розумово відсталих, використовується цілий ряд засобів, що спираються на збережені функції організму. Так, при навчанні сліпих дітей основний акцент робиться на тактильно-слухову основу; у слабозрячих, розумово відсталих дітей — на пояснювально-ілюстративні методи (у більш сповільненому темпі) на слухо-зоровій основі, використовуючи залишковий зір; у глухих дітей, а також з порушенням мови — на групову і індивідуальну роботу на тактильно-мовній і зоровій основі.
До вимірювально-метричних даних аномальних дітей приводять природжені деформації опорного апарату. Характер цих змін неоднорідний, але усереднені антропометричні показники в цілому коливаються на рівні норми. Виходячи з цього при організації середовища для дітей з порушенням опорно-рухового апарату можуть бути використані антропометричні дані середньої здорової дитини. При цьому можливість індивідуальних відхилень повинна бути закладена в зонах індивідуального користування і перш за все в предметах меблів.
Різноманітність форм уражень опорно-рухового апарату приводить до збільшення поля навколо тіла дитини, що активно використовуються, середовище перебування таких дітей комплексно перетвориться у напрямі відносного розширення оперативного поля. Відповідні зміни середовища дозволили б понизити проблеми існування таких дітей, але устаткування середовища стаціонарними опорними пристосуваннями не вичерпує проблеми компенсації фізичних недоліків. «Перешкодами» середовища для таких дітей залишаються довгий шлях, складний маршрут, нераціональні переміщення, взаємодія з меблями і тому подібне.
При організації середовища в ході проектування необхідно передбачати і забезпечувати: найкоротшу доступність активно використовуваних дітьми приміщень (для цього приміщення класифікуються по ступеню частоти користування); скорочення маршрутів пересувань, виключення складних маршрутів (зигзаги, повороти); усунення буквальних перешкод на шляху (в т.ч. нераціонально розставлених меблів, архітектурних елементів і елементів конструкцій у вигляді колон, балок і тому подібне); застосування спеціально спроектованих меблів, дієвий захист дітей від травм і ударів. Особливого рішення вимагають елементи зв'язку — дверні отвори, що створюють «проникність» меж між окремими приміщеннями.
Аналіз переміщень для дітей дозволив виявити «постійні» перешкоди переміщення у будівлі: дверні пороги, виступаючі елементи конструкцій (колони, конструктивні виступи в коридорах і тому подібне), розміщувані в коридорах меблі (їх краще розміщувати в нішах); двері, що відкриваються в коридор, сходи.
Для полегшення переміщення дітей з порушенням опорно-рухового апарату передбачаються наступні пристрої: опорні пристосування в сантехнічному устаткуванні (висота горизонтальних поручнів від 0,5 до 0,65 м); створення «опорного» шляху, використовуючи для цього закріплені меблі; трансформовані меблі; укриття м'якими еластичними матеріалами; особливе покриття підлоги для хорошого його зчеплення з взуттям; колірне рішення повинне мати сигнальний характер, акцентуючи особливо небезпечні місця.
Недоліком конструювання дитячих меблів є пристрій орних дверець (меблі для зберігання іграшок, шафи для одягу і тому подібне), що збільшують габарити меблів. По цій причині доцільний пристрій розсувних, шторних дверець і тому подібне, а також дверець, що не виходять за межі меблів. В цілому слід прагнути до «обтічної» форми меблів, що виключає виступаючі елементи і деталі.
Меблі повинні мати особливу конструкцію, що дозволяє змінювати положення сидіння, підлокітників, спинок і тому подібне відповідно до потреби кожної дитини.
Облік антропометричних особливостей дітей з певними фізичними порушеннями може сприяти інтеграції в одному учбовому комплексі здорових дітей і дітей з відхиленнями в тому випадку, якщо подібне спілкування не протипоказане з медичної і соціальної точок зору.