Настання епохи книгодрукування

Дизайн 30-40х рр

З початком економічної кризи 1929 - 1930 рр.. світовий центр розвитку дизайну перемістився в США.
Серед найбільш відомих американських дизайнерів цього періоду Норман Геддес - автор ідеї
стандартизації кухонного обладнання (1931-1936 рр..); Раймонд Лоуі, першим втілив програму
комплексного дизайну Пенсильванської залізниці (від локомотива до касового апарату) і
розробив фірмовий стиль компаній «Кока-Кола», «Шелл», «Лакі Страйк»; Генрі Дрейфус і
Р.Снайт, які прагнули поліпшити зовнішній вигляд промислових виробів за рахунок їх стилізації
Характерними особливостями американського дизайну 1930-40-х рр.. були його масовий характер і
комерційна спрямованість. З'явився «комерційний дизайн», який розглядався, як
дієвий засіб боротьби за споживача і завоювання ринків збуту.
В Англії в 1934 р. вийшла книга Герберта Ріда (1893-1968 рр..) «Мистецтво і промисловість», в якій
була осмислена необхідність формування нових естетичних стандартів для нових індустріальних
методів виробництва, разом з тим, визнавався пріоритет художника по відношенню до диктату
фабричного виробництва

Дизайн 50-60х рр

Дизайн 60-80х рр СРСР

С 2го абзаца

У процесі становлення дизайну, в Радянському Союзі утвердилася традиція розділяти практичну та
наукову складові професійної діяльності. Проектування виробів промислового
виробництва стало називатися художнім конструюванням, а наука, що вивчає теоретичні
основи художнього конструювання, - технічною естетикою. У 1962 р. в СРСР була створена
державна система художнього конструювання і організований Всесоюзний науково-
дослідний інститут технічної естетики.
Альтернативою офіційною версією радянського дизайну, що ставив Воглаве кута логіко-аналітичний
підхід, стала концепція Сенежское студії художньо-проектного творчості (Центральна навчально-експериментальна студія Спілки художників СРСР «Сенеж»), діяльність якої грунтувалася на
інтуїтивно-асоціативному підході. Студія виникла на початку 1960-х рр.. в Підмосков'ї. Її керівником
став архітектор, художник, теоретик, педагог Євген Абрамович Розенблюм (1919-2000 рр..). Серед
викладачів були архітектор Боков Андрій Володимирович (1943 -); архітектор, педагог Глазичев
В'ячеслав Леонідович (1940 -); художник, прикладник, педагог Коник Марк Олександрович (1938 -);
художник Ліндін Самуїл Йосипович (1915-1994 рр..).
Художнє проектування розглядалося як сполучна ланка між архітектурою і
традиційним дизайном. Основу цього виду творчої діяльності складало образотворче
мистецтво. Процес художнього проектування прирівнювався до театрального творчості, а його
результатом мало стати художній твір. Об'єктами художнього
проектування Сенежское студії були промислові вироби, експозиції музеїв, фрагменти
міського середовища.

6.Основні види дизайнерської творчості

Сьогодні дизайн - це комплексна міждисциплінарна проектно-художня діяльність,
інтегруюча природознавчі, технічні, гуманітарні знання, інженерне і художнє
мислення. Мета цієї діяльності полягає у формуванні на промисловій основі здійсненого
предметного світу, взаємно-чинного з людиною у всіх без винятку сферах
життєдіяльності.
До основних видів дизайнерської творчості прийнято відносити: індустріальний дизайн, графічний
дизайн і дизайн архітектурного середовища. Об'єктами проектування в сфері індустріального дизайну
є побутові предмети; прилади та механізми; побутове, промислове та лабораторне
обладнання; засоби транспорту; зброю. Графічний дизайн націлений на розробку творів
середовищної суперграфіки; систем візуальних комунікацій; фірмового стилю, реклами; поліграфічної
продукції, комп'ютерної графіки. Кінцевий продукт дизайну архітектурного середовища - раціонально
організоване і естетично оформлене материальнопространственное оточення, в якому
розгортаються процеси життєдіяльності людини.

Індустріальний дизайн. Визначення “індустріальний дизайн” з’явилося в 1919 році
“зусиллями” дизайнера з Америки Джозефа Сайнела (Joseph Sinel). У 1919 році архітектор із
Німеччини Вальтер Гропіус заснував Баухаус – революційну школу індустріального дизайну у
Веймарі (Німеччина). Після першої світової війни індустріальний дизайн почав розвиватися у
Скандинавії та Нідерландах. А у Сполучених Штатах директори заводів зацікавились цим явищем з
метою збільшення продажів. Найточніше визначення індустріальному дизайну дав член Колегії
індустріального дизайну Томас Малдонадо (Thomas Maldonado) в 1969 г.: “Індустріальний дизайн –
це творча активність, мета якої – покращувати зовнішні переваги об’єктів, які виробляються у
промисловості”. В 1920-х роках дизайнери Норман Бел Геддс, Генрі Дрейфус, Реймонд Лоуі та
Уолтер Дорвін Тег заснували першу студію індустріального дизайну, що серйозно заявила про себе.
Вони приділяли величезне значення не стільки привабливості продукту, скільки його
функціональним властивостям. Намагались знищити зайві прикраси і деталі, спрощуючи структуру
компонентів. Існує багато складових професії індустріального дизайнера. Робота індустріальних
дизайнерів полягає у розробці продукції, яка включена до категорії масового споживання: від
тостерів до автомобілів, від меблів до комп’ютерів.
Індустріальні дизайнери, використовуючи такі матеріали, як глина, пластилін чи моделююча
піна, ліплять форми об’єкта, показуючи тим самим, як вони його відчувають і бачать. Дві основні
цілі і задачі професії індустріального дизайнера – зробити продукт привабливим і функціональним.
Продукт повинен мати точні лінії, колір, пропорції, текстуру; високу продуктивність і
ефективність, безпечність у роботі; зручність і комфорт у використанні, легкість в експлуатації і
ремонті; міцність. Його зовнішній вигляд повинен “кричати” про свою підвищену функціональність.
Ефективний індустріальний дизайн потребує від майстра, крім художнього таланту, знання
інженерних законів і принципів, матеріалів, виробничих і технічних прийомів, маркетингових
принципів і основ. Роботу індустріального дизайнера можна порівняти з роботою цілої команди
людей різних професій. Дизайнерам у цій сфері необхідні й інженерна майстерність, і виробничі
навички, і маркетинговий талант. При створенні продукту дизайнери повинні враховувати так званий
“людський фактор”, ергономічність, стиль і функціональність.
Процес створення дизайну досить складний: все починається із замальовок олівцем на папері,
потім відбувається процес так званого автоматизованого проектування на комп’ютері за допомогою
спеціального програмного забезпечення, проробляються деталі моделі майбутнього продукту.
Індустріальний дизайн покликаний “слідкувати” в першу чергу зовсім не за естетичним і
декоративним аспектами продукту, а за функціональними. Виробники взуття, одягу, комп’ютерів,
меблів, автомобілів і т. п. інвестують міліарди доларів кожного року для того, щоб розвивати
індустріальний дизайн. Досвідчений індустріальний дизайн надає не тільки більшу привабливість
продукції, але забезпечує надійний фінансовий прибуток і стабільні “продажі”.

Графічний дизайн - художньо-проектна діяльність по створенню гармонійного та ефективного візуально-комунікативного середовища. Графічний дизайн вносить інноваційний внесок у розвиток соціально-економічної та культурної сфер життя, сприяючи формуванню візуального ландшафту сучасності.

Графічний дизайн як дисципліну можна віднести до числа художніх та професійних дисциплін , що фокусуються на візуальної комунікації та уяві. Для створення і комбінування символів, зображень або слів використовуються різноманітні методики з метою сформувати візуальний образ ідей і послань. Графічний дизайнер може користуватися друкарським оформленням, образотворчими мистецтвами і техніками друкування сторінок для виробництва кінцевого результату. Графічний дизайн як термін часто застосовують при позначенні самого процесу дизайну, за допомогою якого створюється комунікація, так і при позначенні продукції (результатів), яка була отримана після закінчення роботи.

Настання епохи книгодрукування

Найпершою з відомих нам надрукованих книг є буддійська священна книга. Книга надрукована на тканині за допомогою розпиляних дерев'яних блоків в 868 р. за часів правління китайської династії Тан (618-906). На початку XI ст. за допомогою друкувальних пристроїв створювалися довгі сувої та книги, що робило їх широко доступними під час династії Сун (960-1279). Але справжнім початком ери друкарства пов'язано з винаходом друкарського верстата в середині 1440-х років Іоганом Гутенбергом.

Світові школи графічного дизайну

Російський конструктивізм (1920-ті роки), американська рекламна графіка (1930-1950-ті роки), швейцарська школа графіки (1950-1970-ті роки), польська школа плаката (1950-1970-ті роки), японська школа плаката (1960-1980-ті роки). До провідних національних школам графічного дизайну відносяться також англійська, голландська, французька, німецька, фінська.

Розділи графічного дизайну

Графічний дизайн можна класифікувати за категоріями вирішуваних завдань:

• Типографіка, каліграфія, шрифти, книжкове оформлення;
• Фірмовий стиль (корпоративний стиль), у тому числі фірмові знаки, логотипи, брендбуки;
• Візуальні комунікації, в тому числі системи орієнтації (навігаційні та інші піктограми);
• Плакатна продукція, в тому числі рекламні плакати;
• Візуальні рішення для упаковок продукції, в тому числі кондитерської і харчової;
• Завдання веб-дизайну;
• Візуальний стиль телевізійних передач та інших продуктів ЗМІ.

Графічний дизайн стає все більш популярною професією, об'єднуючою в роботі зі складним, багаторівневим предметом візуальної реальності принципів і методів різних фахових дисциплін. Крім візуального образу, тексту, простору, графічний дизайн освоює такі реальності, як рух, час, інтерактивність, і оперує все більш різноманітними засобами економічних, маркетингових та культурних комунікацій.

Професійне комп'ютерне програмне забезпечення:

• Для офсетної поліграфії: Adobe Photoshop (робота з растровими зображеннями), Adobe Illustrator (робота з векторними зображеннями), Adobe InDesign і QuarkXPress (верстання сторінок);
• Для зовнішньої реклами і трафаретного друку: Corel Draw.

Основні продукти графічного дизайну

Загальноприйняте використання графічного дизайну включає в себе журнали, рекламу, упаковка і веб-дизайн. Наприклад, упаковка товару може включати в себе логотип або інше зображення, організований текст і чисті елементи дизайну, такі як форми і колір, що сприяють єдиному сприйняттю картинки. Композиція - одне з найважливіших властивостей графічного дизайну, особливо при використанні попередніх матеріалів чи інших елементів.

• книжкові макети та ілюстрації;
• рекламні та інформаційні плакати;
• графічне рішення листівок та поштових марок;
• оформлення грамплатівок і DVD дисків;
• корпоративний стиль компанії і його основний елемент - логотип;
• буклети, брошури, календарі та інша рекламна поліграфічна продукція;
• упаковки, етикетки, обкладинки;
• сувенірна продукція;
• інтернет-сайти.

2 и 4 абзаци

7.Ідеї середовищного проектування серед архітекторів 20ст

Зразками комплексного проектування предметнопространственной середовища архітектурних
споруд, що передбачив концепцію середовищного підходу, є твори: іспанського
архітектора Антоніо Пласіда Гільема Гауді-і-Корнета (1852-1926 рр..) - палац графа Е. Гуеля (1888 р.),
парк Гуель (1903 - 1914 рр..), будинок Батло («Будинок кісток») (1904-1906 рр..), будинок Міла («Каменоломня») (1906 -
1910 рр.)., Собор Саграда Фаміліа (1906 - 1926 рр..) У м. Барселоні; британського архітектора Чарльза Рене
Макінтоша (1868-1928 рр..) - Школа мистецтв у м. Глазго (1896-1909 рр..), Власна квартира у м. Глазго (1900
р.), Музичний салон Ф. Верндьорфера у м. Відні (1902 р.), Чайні кімнати Віллоу у м. Глазго (1904
р.), індивідуальні будинки Хілл-хауз (1902-1903 рр..) і Бассет-хауз (1916 р.); американського архітектора
Френка Ллойда Райта (1867-1959 рр..) - Адміністративна будівля Ларкін-білдінг (1904 р.), одноквартирні
житлові будинки 1930-х рр..; фінського архітектора Алвара Аалто (1898-1976 рр..) - санаторій у м. Пайміо (1928 р.),
бібліотека у м. Виборзі (1927-1935 рр..), вілла Майреа у м. Нормарке (1938-1939 рр..), громадський центр
м. Сяйнятсало (1949-1952 рр..), будівля Управління пенсійним забезпеченням в м. Хельсінкі (1952-1956 рр..).

У процесі проектування названих споруд архітектори підкреслено уважно
ставилися до найдрібніших деталей будівель та їх обладнання; способу життя людей, для яких
виконувався проект; природним умовам району будівництва. Такий підхід значно випереджав свій
час.
Средовое проектування починає розвиток з реконструктивних заходів
містобудівної практики 1070-1980-х рр.. До відмітних особливостей средового проектування
відносять: зміна традиційного уявлення про автономність об'єкта проектування,
протистоїть оточенню, на розуміння різноманітності зв'язків архітектурної споруди зі
сформованою ситуацією; перехід до конструювання життєвого процесу як основи для пошуку
відповідної йому форми організації простору; рішення проектної задачі в дусі
спадкоємності по відношенню до існуючого ландшафту та соціально-культурним традиціям; більш
глибоке розуміння і облік духу і контексту місця.

Утворення ДАС

Становлення дизайну архітектурного середовища як самостійної галузі проектування
У другій половині XX століття намітилася тенденція, спрямована на інтеграцію проектної
діяльності у сфері архітектури та дизайну. В області дизайну ця тенденція проявилася у збільшенні
різноманітності завдань, що вирішуються дизайнерами, і в переорієнтації уваги з проектування одиничної
речі на формування складних предметних комплексів і систем, що зв'язують предметне оточення
з емоційним світом і діяльністю людини. У сфері архітектури ця тенденція, з одного боку,
відображала прагнення архітекторів до деталізації розроблюваних ними об'єктів; з іншого, - до зміщення
акцентів з проектування однієї споруди на комплексну організацію цілісних міських
фрагментів. На цій основі почала формуватися нова область проектної діяльності - дизайн
архітектурного середовища.
Дизайн архітектурного середовища - проектно-художня діяльність, кінцевою метою якої є
раціонально організоване і естетично оформлене материальнопространственное оточення, в
якому розгортаються процеси життєдіяльності людини.
Об'єктом дизайну архітектурного середовища є архітектурне середовище - цілісність
матеріально-просторових об'єктів; діяльності, яка в них здійснюється, і внутрішнього
світу людей, що здійснюють цю діяльність. Суб'єктом дизайну архітектурного середовища виступає
архітектор-дизайнер. Специфічним методом дизайну архітектурного середовища стає метод
средового проектування, що враховує особливості взаємодії людини з природою, предметно-
просторовим і соціально-культурним оточенням з метою гармонізації останнього шляхом
узгодження його функціональних і естетичних характеристик в умови відсутності прототипів і
стандартних зразків.
До напрямів дизайну архітектурного середовища можна віднести - дизайн міського середовища та
дизайн архітектурного середовища інтер'єрів.
Теоретичною основою дизайну архітектурного середовища стали наукові праці К. Александера, К. Лінча, В.
Глазичева та інших сучасних дослідників.
Відмінність діяльності в галузі дизайну архітектурного середовища від средового дизайну полягає в тому,
що об'єктом уваги останнього стає суперечливий і часто незалежний від архітектурних
рішень предметний комплекс виробів, постфактум занурюваних в середу.

Охарактеризувати ДАС

В предідущем пункте+