Прийоми розвитку українського мовлення
Прийом є частиною методу і засобом його реалізації. На відміну від методу, один і той самий прийом може обслуговувати різні методи. Наприклад, запитання як прийом навчання входить до складу таких методів, як бесіда, спостереження, екскурсія, розглядання предметів, розглядання картин, читання оповідань тощо. У той самий час один метод можуть обслуговувати кілька прийомів. Так, у дидактичній грі використовуються прийоми пояснення, запитання, вказівки, показ, ігрові прийоми. Під час екскурсії прийомами є спостереження, запитання, показ, відповіді, вказівки, доручення, ігрові прийоми.
Прийоми розвитку мовлення поділяються на чотири групи:
1) інтелектуальні (прийоми розумової діяльності);
2) словесні;
3) ігрові;
4)практичні.
До інтелектуальних прийомів належать ті, що стимулюють розумову діяльність дітей, - це зіставлення, порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, диференціація. Ці прийоми використовуються на заняттях із розвитку українського мовлення під час уведення нової лексики, артикуляції нових звуків, засвоєння літературної вимови слів української мови. Наприклад, під час заняття з теми «Давайте познайомимось» (старша група) під час уведення нової лексики вихователь запитує: «Оленко, це хто, хлопчик чи дівчинка? Тарас, це хто?» Зіставляє слова девочка - дівчинка, мальчик - хлопчик. «А ви хто? (Ми - діти.)» Зіставлення слів дети - діти. Вихователь звертає увагу на вимову українського звука [ч], зіставляє його вимову в російській мові, пояснюючи, що звук [ч] в українській мові завжди вимовляється твердо, а в російській - м'яко.
Прийом класифікації використовується з метою закріплення вивченої лексики в дидактичних іграх та вправах. Наприклад, у дидактичній грі «Кожній речі своє місце» дітям пропонується розкласти картинки на чотири купки: 1) посуд; 2) продукти; 3) одяг; 4) взуття.
Класифікуючи предмети, діти водночас використовують й Інші інтелектуальні прийоми такі, як аналіз, синтез, узагальнення.
До словесних прийомів належать зразок розповіді вихователя, запитання, мовленнєвий зразок (чи мовленнєва модель), словесні доручення, повторення, розповідь вихователя, підказка, нагадування, читання віршів (їх уривків), пояснення.
Проілюструємо це фрагментами занять із розвитку українського мовлення.
Тема: «Оксанка в гостях у дітей» (середня група).
Хід заняття: На столі нова лялька. Вихователь починає заняття російською мовою: «Дети, сегодня у нас снова занятие по украинскому язьїку. Вьі не забьіли, как нужно здороваться по-украински? (Запитує дітей). Так, добрий день. А хто ж це сьогодні прийшов до нас у гості? Діти, хто це? Як сказати українською мовою кукла? Так, це лялька. (Діти повторюють). А як же звати цю ляльку-україночку? Зараз ми спитаємо, як Її ім'я. - Запитує сама: «Лялько, як твоє ім'я?» - «Моє ім'я Оксана». - Читає вірш П.Воронька «Оксаночка»:
Я маленька Оксаночка,
А звуть мене співаночка.
Де я тільки не з'явлюся,
Сміхом, піснею заллюся.
Я Оксаночка! Я співаночка!
Діти повторюють слова: Оксаночка, співаночка. Вихователь пропонує кільком дітям запитати: «Лялько, як твоє ім'я?» Потім лялька запитує у дітей: «Дівчинко (чи хлопчику), як твоє ім'я?» Вихователь дає зразок відповіді. Потім викликає по черзі до себе дві-три пари дітей. Діти по черзі запитують:
- Хлопчику, як твоє ім'я?
- Моє ім'я Олекса.
- Дівчинко, а як твоє ім'я?
- Моє ім'я Наталка.
На цьому занятті використано словесні прийоми запитання, повторення, читання вірша.
Тема заняття: «У крамниці одягу» (старша група).
Хід заняття: На столі сидить лялька, поруч лежить осінній та зимовий одяг. Діти розглядають одяг, повторюють лексику попереднього заняття, називають словами знайомий одяг (шапка, пальто, шарф, кофта, светр). Вихователь уводить нові слова за мовленнєвими зразками (моделями: вказівний займенник це + іменник у називному відмінку): це рукавиці, це хустка, це шкарпетки, це панчохи. Діти повторюють, відповідаючи на запитання: «Що це?».
Розглядання картини «У крамниці одягу». Запитання: «Хто це?»; «Що робить мама?»; «Що робить дочка?»; «Що лежить на полицях? Зразок розповіді вихователя: «Це крамниця одягу. У крамниці продають зимовий та осінній одяг. Це пальто, шуба, сорочка, шапка. На полиці лежать рукавиці, панчохи, шкарпетки, шарф. Мати з дочкою купили одяг». Складання розповідей дітьми за зразком вихователя.
У цьому фрагменті заняття використано прийоми повторення, мовленнєві зразки (моделі), запитання, зразок розповіді вихователя.
Серед ігрових прийомів використовують ігрові уявлювані ситуації, сюрпризні моменти, ігрові дії, мовленнєві команди.
Наприклад, фрагмент заняття «Іванко запрошує до танцю» (середня група), в якому використано ігрові дії.
Хід заняття: Після введення й закріплення нової лексики, відпрацювання вимови слів вихователь бере в руки ляльку-хлопчика (Іванка) й говорить словами вірша І.Бражкевич:
Наш Іванко в дитсадочку,
Як барвінок у віночку,
А навколо нього друзі,
Як весною квіти в лузі,
Завели швидкий танок,
Звеселили дитсадок.
Діти стають у танок, вихователь грає на дудці, діти танцюють в українському вбранні. Потім вихователь промовляє: «Ой, який сьогодні гарний день. Сонечко світить, тепло». Бере в руки ляльку Іванка й читає вірш О.Пчілки «Іванко»:
Біля струмочка, біля калини
Дудку Іванко зробив з вербини,
Гра-виграває в дудку Іванко,
Голос по гаю іде щоранку...
Вихователь грає на дудці. Іванко «дарує» дітям дудки. Діти грають на дудках, танцюють.
Заняття з теми «Дошкільний заклад» (середня група) починається з ігрового сюрпризного моменту, а потім продовжується з використанням ігрових дій. Наприклад:
- Діти, я сьогодні йшла до дошкільного закладу і зустріла дорогою... подивіться кого? Хто це? Так, це Колобок. Він лежав, тремтів, злякався лисички, втік від неї і не знає, куди йому далі котитися. Давайте запросимо його до нас на гостини (діти запрошують).
- Здрастуй, Колобок! Запрошую тебе до дошкільного закладу. Проходь, будь ласка!
- Ой, як гарно у вас, дітки, в дошкільному закладі.
Розкажіть, що у вас є у групі.
Вихователь котить Колобка за допомогою палиці і промовляє: «Котиться, котиться Колобок...» (Діти йдуть за вихователем). Зупинився. «А що тут у вас?» Діти відповідають: «Це умивальна кімната. Тут наша спальня. Ось тут акваріум. Це стіл. Це стілець і т. ін.» Колобок дякує дітям. Діти слухають уривок казки «Колобок».
До практичних прийомів розвитку українського мовлення належать вправляння, побудова діалогів, імітація, показ артикуляції звуків.
Так, під час усього заняття з теми «Ввічливі слова» (середня група) діти вчаться бути ввічливими.
Хід заняття: На столі - ляльки Оксана, Орися, Панасик. Іграшки: дудка, слон, риба. Панасик сидить на стільці, в руках у нього дудка. Ляльки вітаються з дітьми.
Вихователь запитує у дітей: «Хто це?» Діти відповідають: «Це лялька Оксана», «Це лялька Орися», «Це хлопчик Панасик». Вихователь: «Вони українці». Діти повторюють. «А тепер, діти, подивіться, як поводить себе Оксанка. Панасик грає на дудці. Оксанка підходить до нього, вириває дудку й каже: «Дай мені дудку, я теж хочу грати». Панасик ховає дудку за спину. «Ой, як негарно Оксаночка вчинила. Що потрібно було сказати? Так, діти і в українській мові теж є ввічливі слова - «будь ласка». Діти повторюють. «Оксаночко, як треба попросити дудочку?» «Панасику, дай мені, будь ласка, дудочку». «От бачите, Панасик дав Оксанці дудочку. А що ж повинна була сказати дівчинка? Так, українською мовою «дякую». «Дякую, Панасику». Діти повторюють слово «дякую». «Як тебе звати? Назви, будь ласка, своє ім'я. Давай познайомимося. Я Сергійко, а тебе як звати?» «Наталочка», - відповіла дівчинка. «Максимко - ввічливий хлопчик, запропонував їй стілець і сказав (...). Наталочка сіла і відповіла (...). Діти почали гратися. Та ось Іринка ненароком штовхнула Наталочку, обернулася до неї і вибачилася (...). Швидко минув день у дошкільному закладі, вже час додому.
Наталочка попрощалася з дітьми. Вона сказала (...). Діти відповіли їй (...)».
Складовою частиною кожного заняття с побудова діалогів відповідно до теми заняття.
Наприклад, діалог «У нашому дошкільному закладі» до заняття з теми «Працівники дошкільного навчального закладу» (старша група).
Зустріч дітей на вулиці:
- Добрий день, Олю!
- Добрий день, Юлю!
- Як звати вашу виховательку?
- Ольга Михайлівна.
- А вашу?
- Марія Іванівна...
Діалог «Для чого потрібні?» до заняття з теми «Моє обличчя». Діти запитують один в одного і відповідають:
- Олю, для чого потрібні очі?
- Очі потрібні, щоб дивитися.
- Для чого потрібні вії?
- Вії потрібні, щоб очі заплющувати.
- Для чого потрібні вуха?
- Вуха потрібні, щоб слухати.
- Для чого потрібний ніс?
- Ніс потрібний, щоб нюхати та дихати.
- Для чого потрібний рот?
- Рот потрібний, щоб розмовляти. Їсти.
Аналогічний діалог будують діти і під час заняття «Чистота - запорука здоров'я»:
- Для чого потрібне мило?
- Мило потрібне, щоб мити руки, обличчя, тіло.
- Для чого потрібна вода?
- Вода потрібна, щоб мити руки, вмиватися, купатися.
- Для чого потрібний гребінець?
- Гребінець потрібний, щоб розчісувати волосся.
- Для чого потрібна зубна щітка?
- Зубна щітка потрібна, щоб чистити зуби.
- Для чого потрібний рушник?
- Рушник потрібний, щоб утиратися.
На кожному занятті використовуються різноманітні прийоми у взаємодії, при цьому, безумовно, перевага повинна надаватись ігровим та практичним прийомам.