Форми організації навчання учнів правознавству

Шкільні та позашкільні форми вивчення

Правознавства. Класні та позакласні форми навчання

Ефективність позакласного навчання правознавству.

Розробка плану позакласної роботи з правознавства.

Форми позакласної роботи з правознавства:

Факультатив, гурток та учнівське наукове товариство

З правознавства, методика його створення і

Функціонування

Викладаючи курс правознавства, вчителю необхідно застосовувати різні форми та методи навчання. Окрім традиційних уроків, слід використовувати шкільну лекцію, ділові ігри, організовувати роботу з текстами нормативно-правових актів. Для вироблення на­вичок аналізу доцільно пропонувати учням юридичні задачі, обго­ворювати відомі ім' я з власного життєвого досвіду, з творів літератури та мистецтва ситуації правового характеру, слід звертатися й до публікацій засобів масової інформації. Важливу роль у процесі нав­чання відіграє й позакласна та позашкільна робота.

Правове навчання учнів проходить у школі, на позакласних за­ходах, поза межами школи. Всюди учитель правознавства повинен відігравати провідну роль. Позакласне та позашкільне навчання поглиблює й доповнює той обсяг знань, який учні отримують на уроках правознавства.

Позакласне навчання організовується в позаурочний час і тому не є обов'язковим для усіх школярів. Зміст позашкільного навчан­ня визначається основними інтересами учнів, які у свою чергу фор­муються під впливом учителя.

Ефективність позакласної роботи навчання учнів праву залежить під цілого ряду обставин, особливо від чіткого планування. При роз­робці плану слід враховувати й основні вимоги до нього:

- план повинен доповнювати ті завдання, які постають під час
навчання праву на уроці;

- повинен враховувати інтереси дітей;

- мусить бути послідовним;

- має відповідати фізіологічним особливостям учнів.

Можна виділити кілька форм позакласної роботи з правознав­ства, зокрема такі: факультатив, гурток з правознавства, наукове товариство, екскурсія, читацька конференція, бесіда, диспут, усний журнал, перегляд кінофільмів.

Методику створення та реалізації найбільш поширених форм по­закласного навчання з правознавства спробуємо подати й ми. Роз­почнемо із факультативу з правознавства. Факультативні заняття — це не копія уроку, але вони включають у себе багато його елементів. Виділяючи насамперед факультатив, слід зазначити, що він не іден­тичний позакласній роботі, хоча має з нею багато спільного. Фа­культативні заняття з правознавства повинні поглиблювати знан­ня учнів, формувати в них наукові погляди, розширювати кругозір, створювати сприятливі умови для підготовки учнів до наступної освіти і вибору майбутньої професії. Варто зауважити, що факуль­тативні заняття з правознавства вчитель мусить будувати за прин­ципом добровільності, що має на меті задовольнити особистий ін­терес школяра до предмета. Яким чином можна визначити ступінь інтересу учнів до факультативу? Можна зробити це за допомогою бесіди з учнями. Узагальнивши її результати, учитель мусить про­думати зміст курсу, дібрати методичні прийоми і форми занять.

Готуючись до проведення факультативу, вчитель передусім по­винен вирішити питання про те, як часто проводитимуться занят­тя: двічі на тиждень по одній годині чи один раз дві години. Тільки після цього можна приступати до планування курсу, враховуючи інтереси та рівень підготовки школярів.

Перші (одне-два) заняття слід присвятити теоретичним проблемам курсу і роботі з правовими термінами, оскільки без знання термінології школярам важко буде орієнтуватися в змісті факультативу з правознав­ства. Візьмемо, наприклад, факультативний курс «Найважливіші пам'ятки правової культури України». У ньому є велика кількість тер­мінів, нових для учнів, зокрема «звичаєве право», «Руська правда», «Литовські статути», «універсали», «Конституція» тощо. Не оволодів­ши ними, школярам важко буде засвоїти зміст самого курсу.

Практика виробила такі форми факультативних загніть: лек­ція, семінар, практикум, конференція, заняття в музеї, відвідання об'єкта вивчення. Можливе і проведення комбінованих занять ти­пу: лекція і практикум, семінар і практикум, лекція і семінар.

Із усіх форм факультативних занять учителі правознавства на­дають перевагу лекції. Однак слухати дві академічні години лекцію, наповнену правовими термінами, насичену нормативно-правовими актами, школярам дуже важко, і не коленому учню це під силу. То­му під час лекції слід використовувати наочність, технічні засоби, передбачати роботу з документами, розв'язувати завдання проблем­ного характеру.

За характером і змістом лекції бувають різні. Так, наприклад, в аналітичній лекції ґрунтовно аналізуються не тільки теоретичні проблеми, а й суттєві факти, без яких неможливо зробити виснов­ки й узагальнення. Наприклад, лекція, присвячена цивільному за­конодавству, де аналізуються усі питання, має таку структуру: позов, позовна заява, позивач, відповідач. Таке аналітичне викладання проблеми дозволить краще засвоїти її в цілому.

Важливе місце на факультативному занятті повинно належати семінарським заняттям. На них слід проводити вивчення норма­тивно-правових актів.

Практикуми близькі за своїм характером до семінарів. Вони мо­жуть бути загальними для всіх слухачів, або груповими, коли кож­на група школярів отримає окреме завдання, або індивідуальними. Усе залежить від особливостей факультативного курсу і матеріалу, який має учитель. Так, загальним для всіх школярів може стати робота над «Кодексом законів про працю» або окремими його стат­тями. Учням пропонується робота над главою «Праця молоді» чи «Трудовий договір».

При груповому принципі проведення практикуму всі школярі розбиваються на групи, і кожна з них отримує своє завдання. На основі аналізу правових джерел нормативно-правових актів учням потрібно обґрунтувати свою позицію, зробити коментар, узагаль­нення і висновки. Індивідуальні заняття проводяться в тому ви­падку, якщо вчитель володіє великим і різноманітним матеріалом, наприклад, базою сучасного законодавства. Тоді в межах однієї га­лузі учні можуть аналізувати і вивчати окремі її статті. Слід заз­начити, що в роботі факультативу важливу роль повинні відігравати екскурсії, перегляд кінофільмів. Це активізує роботу учнів, підвищить їхній інтерес до цієї форми роботи. Звичайно, багато в чому рівень проведення факультативу залежить від підготовки вчи­теля, його досвіду. Накопичення досвіду та відпрацювання мето­дики проведення факультативних занять приходить поступово.

На відміну від основного курсу правознавства, який забезпечений кількома підручниками та навчальними посібниками, факульта­тив із правознавства не має свого методичного чи навчального ви­дання. Тому вчитель-початківець може використати наші методич­ні поради при організації такої форми роботи.

Ще одним видом самостійної роботи учнів у рамках факульта­тиву можуть бути учнівські дослідження. Вони будуються на основі аналізу правових джерел, нормативно-правових актів, монографій, наукової літератури. Мета таких досліджень - формування в учнів інтересу до юридичної науки, глибоких знань з обраної проблема­тики і розвиток елементарних навичок дослідницької роботи.

Не варто забувати і про таку перевірену форму роботи, як гурток юних правознавців. На відміну від факультативів, подібні гуртки зорієнтовані на індивідуальну роботу, на поглиблене вивчення пра­вознавства з одночасним прищеплюванням навичок активної пра­вомірної поведінки. Такі шкільні юридичні осередки не повинні бути занадто формалізовані і мають ґрунтуватися насамперед на інтересі, а не на примусі. Вони можуть навіть офіційно не називатися гурт­ком, а проходити у вигляді постійного неформального позакласного спілкування учителя з передовими учнями.

Для старшокласників можна запропонувати і таку форму робо­ти, як гурток (об'єднання, загін) юних охоронців правопорядку. Не секрет, що значна частина молоді мріє про майбутню службу в міліції або інших правоохоронних органах. З їх числа можна створити об'єд­нання, яке взяло б на себе (за допомогою дорослих) відповідальність підтримувати порядок у школі, водночас поглиблено вивчаючи основи правових знань, прийоми самооборони тощо. Правове виховання тут може успішно поєднуватися з військово-патріотичним.

Так, зокрема, гурток правових знань є однією із основних форм позакласної роботи з правового навчання. Гурток організовується на добровільних засадах та на основі інтересу учнів до вивчення певної правової проблеми. Іноді гурток можна створювати за галузями права, виділивши кілька секцій. Якщо вчитель правознавства у себе в школі спробує створити такий гурток, то перше, на що він повинен звернути увагу, - це кількість членів гуртка. Гурток повинен об'єднувати не більше 12-15 учнів. Якщо бажаючих брати участь у роботі гуртка буде більше, то краще створити ще один гур­ток, врахувавши фізіологічні особливості дітей.

Роботу гуртка найкраще проводити відповідно до плану, в якому повинні бути враховані інтереси й побажання гуртківців. При ство­ренні плану роботи гуртка вчителю слід звернути увагу й взяти за основу як колективні (засідання гуртка, правові вечори, екскурсії), так і індивідуальні форми роботи з членами гуртка (випуск стін газети, виготовлення наочних посібників).

На першому засіданні гуртка на розгляд його членів виносяться та затверджуються не лише план його роботи і завдання, а і вносяться доповнення, обирається актив.

Як підказує досвід позакласної роботи з правознавства, щоб ро­бота в гуртку була невимушеною і творчою, необхідно підібрати його назву, девіз, емблему. Це згуртує його членів, створить своєрідну корпоративну культуру та правила поведінки, виконання яких до­тримуватимуться усі. Щодо назви, то вона може бути різною. На­приклад, «Правознавець», «Феміда» тощо.

Ще одним аспектом життєдіяльності гуртка є популяризація йо­го роботи, яка одночасно є його профорієнтацією. Це варто здій­снювати шляхом періодичного випуску стінгазети гуртка. Остання повинна мати не тільки цікаві, а й змістовні рубрики: «Тематика роботи гуртка», «Подумай над правовими термінами», «Правовий кросворд», «Біографічні сюжети вчених правознавців», «Досягнення (нагороди) гуртківців», «Пам'ятні дати в історії права», «Найвідоміші правознавці нашого міста (району, села)», « Вітаємо перемож­ців конкурсів (олімпіад)». Крім того, в газеті доцільно вміщувати емблему гуртка та його девіз.

Підсумковим елементом роботи гуртківців є їх постійне заохо­чення вчителем, дирекцією школи на загальних зібраннях.

Подібною є методика створення учнівського наукового това­риства з правознавства, мета якого полягає в допомозі школярам займатися науковою діяльністю, сприянні розвитку їхніх здібнос­тей, підготовці пропагандистів правових знань.

Слід наголосити, що до учнівського наукового товариства силою дітей залучати не варто, це мусить бути їхній добровільний вибір. Передусім, треба затвердити правила прийому до нього. З цією ме­тою кожен новий член, який вступає до наукового товариства, му­сить зробити свій «вступний внесок»: прочитати доповідь, напи­сати реферат, наукову роботу тощо. Це дасть змогу виробити наукову дисципліну серед членів товариства, відібрати здібних до наукової роботи учнів і тих, хто бажає нею займатися, а також підтвердить невипадковість залучення до його лав нових членів, а рівність їх із «ветеранами». Назва, девіз, емблема наукового товариства з правознавства в школі також значно активізує роботу його членів.

Досвід роботи і створення в школі наукового товариства з правознавства підказують, що його роботу варто одразу спрямовувати в кількох напрямах. Першим таким напрямом може стати лекційний. Суть його полягає в підготовці учнями за участю учителя чи відо­мого правознавця міста (села) актуальної наукової роботи з подаль­шим виступом із нею перед однолітками, учнями, батьками.

Бібліографічний - другий напрям роботи товариства. Завданням членів товариства, які займаються в цьому напрямку, буде добір пра­вової літератури до шкільної бібліотеки, правової бібліотеки вчи­теля правознавства з короткою анотацією, а також спостереження; на новими надходженнями, проведення огляду статей у правових журналах, оформлення стенду «Новини права», вивчення життя та діяльності вчених-юристів. Цей напрям роботи дасть можливість бути обізнаним із усіма новинками в правовому житті країни, но-ними надходженнями правової наукової літератури.

На значно вищому рівні у роботі учнівського наукового товариства .І правознавства повинен стояти дослідницький напрям його діяльності. До роботи в цьому напрямку слід залучати найкраще підго­товлених дітей, здібних до написання наукових робіт. Причому за­кінчені наукові роботи можна подавати на різноманітні конкурси, зокрема і до Малої академії наук. Учителю правознавства варто за­лучати до керівництва дослідженнями школярів найбільш відомих юристів міста (села). Це додасть справжнього духу в наукових сту­діях науковому товариству, значно підніме авторитет виконуваних

робіт.

Важливо, щоб учитель застосовував й організаційний напрям роботи товариства. Мета цього напрямку полягає у спілкуванні чле­нів товариства з іншими учнями школи. Тому в учнівському науко­вому товаристві з правознавства вчитель організовує масову роботу з його учасниками: екскурсії, правові дні (тижні, вечори), конфе­ренції, зустрічі. Через цей напрям роботи товариство фактично по­пуляризує свою діяльність.

Високих результатів у правовій освіті та вихованні школярів можна досягти лише за умови оптимального поєднання навчальної роботи на уроках та позакласної навчально-виховної діяльності уч­нів. Адже школи України мають значний досвід в організації такого виду роботи з правознавства.

Можливо запропонувати кілька найпоширеніших форм поза­класної роботи, які користуються популярністю в школах України.

Цікавою формою роботи може стати юридичний турнір або КВК. Готуючись до нього, командам можна запропонувати розіграти на сцені певні ситуації, юридичну оцінку яким повинні будуть згодом дати їхні суперники, підготувати цікаві юридичні запитання для команди-суперниці. Серед конкурсів, що можуть бути запропоно­вані, - конкурс капітанів, який можна провести у формі аукціону юридичних термінів або назв законів України (капітани по черзі називають термін або формулюють закон; той, хто перший не змо­же продовжити своєрідну «перекличку», програє), конкурс, в якому командам пропонується прокоментувати певні відомі фрази з літе­ратурних творів, що мають юридичний зміст. Для глядачів можна запропонувати конкурс, в якому треба назвати відомі їм фільми (лі­тературні твори), присвячені діяльності міліції, інших правоохо­ронних органів. Кожний вчитель, виходячи із власного досвіду, мо­же запропонувати для такого турніру й інші завдання.

Одним з ефективних засобів позакласної роботи є участь учнів у роботі відділень Малої академії наук. Учні готують наукові роботи з їх подальшим захистом. Тематика робіт щорічно пропонуєть-6л територіальними відділеннями МАН, однак цей перелік не є ви­черпним, оскільки кожен учень може запропонувати власну тему, нас цікавить саме його. Важливо забезпечити науково-педагогіч­ний супровід учнівських робіт на всіх етапах роботи: обрання теми (при цьому слід врахувати можливість доступу до відповідної літе­ратури, одержання консультацій від науковців або практиків тощо), написання роботи, її рецензування, підготовки до захисту та розв'язання контрольних тестових завдань, що є складовою конкурсу ро­біт МАН. При написанні робіт необхідно враховувати вимоги щодо їх оформлення (обсяг роботи, наявність наукового апарату - поси­лань, бібліографії відповідно до «Вимог написання, оформлення і подання науково-дослідних робіт на Всеукраїнський конкурс-захист»).

Значного поширення в школах України набуло проведення пра­вових лекторіїв, до яких залучаються народні депутати України, депутати органів місцевого самоврядування, науковці, юристи - пракгики. Важливою умовою успіху таких лекторіїв є системність їх роботи, врахування специфіки аудиторії, вікових особливостей уч­нів, ретельний підбір гостей. Бажано не обмежуватися лише читан­ням лекцій, а й давати можливість учням поставити запитання лекторові, висловити власну думку. Запрошуючи лектора, необ­хідно завчасно узгодити склад аудиторії (її вік, рівень підготовки тощо) та тему виступу, визначити регламент.

Зустрічі з юристами можуть відбуватися не лише в школі, а й під час екскурсії до органів правосуддя, міліції тощо. Проте таку екс­курсію слід ретельно готувати, щоб вона виявилася максимально корисною для учнів, а, з іншого боку, не створювала проблем для нормальної діяльності відповідних органів. Зокрема можна запро­понувати поділити клас на невеликі групи школярів, які відвідають різні юридичні установи, а потім обміняються враженнями на своє­рідній мікроконференції. Не слід приводити на судові процеси у масовому порядку учнів молодших класів, а ось відвідування групою (до 5 осіб) старшокласників-відмінників судового засідання, на яко­му, скажімо, розглядається справа їхніх однолітків, може вияви­тися дуже корисним.

Якщо поблизу школи є вищий юридичний навчальний заклад, бажано налагодити з ним постійні творчі зв'язки. Йдеться не лише про відвідування «днів відкритих дверей», а й про періодичні, не-заформалізовані зустрічі школярів, студентів (бажано, з числа ви­пускників школи) і викладачів-правознавців.

Але найбільш ефективними є заходи, в яких можуть брати ак­тивну участь самі діти. Це юридичні турніри, вікторини, брейн-ринги, дебати тощо. Можливе використання найрізноманітніших форм активізації учнів у позакласній роботі. При використанні відо­мих із телевізійних передач форм не слід бездумно наслідувати їх зовнішню форму, структуру. Запозичивши ідею, важливо адапту­вати її до наявних умов та можливостей. Найпростішою формою правової позакласної роботи є вікторини. У них можуть брати участь учні різних класів (від молодших - до випускних) відповідно до віку та рівня умінь складати запитання. Важливо забезпечити кваліфіковане та об'єктивне суддівство, рівні можливості для учас­ників вікторини. Форми їх проведення можуть бути різні. Це й усна вікторина з активною участю всіх бажаючих школярів, і проведен­ня вікторини шляхом вивішування газети із завданнями та резуль­татами відповідей упродовж певного проміжку часу. Читацькі кон­ференції та диспути теж відіграють важливу роль у вивченні курсу. Правову освіту та виховання не слід обмежувати роботою лише з учнями старших класів. Ця активність має розпочинатися вже у молодшій школі. І до проведення цієї роботи бажано залучати стар­ших школярів. Так, учні 9-11 класів можуть проводити в молод­ших класах ігрові заняття з вивчення прав людини та дитини. При цьому можна використати елементи лялькового театру, звертання до відомих дітям казок (запропонувати, наприклад, з'ясувати, які права казкових героїв порушені і як їх можна поновити та захис­тити). Так само старші учні можуть стати організаторами конкурсів малюнків та інших творчих робіт («Мої права», «Я і закон» тощо). Позакласна робота з правознавства має проводитися у тісному зв'язку з організацією роботи шкільного самоврядування. Так, у складі шкільних учнівських рад можуть бути створені спеціальні юридичні (правові) комісії, завданням яких є надання юридичної допомоги учням, зокрема консультацій щодо стосунків з батьками, однолітками, відносин з державними органами. Зрозуміло, що створення такого органу можливе здебільшого лише за участю учнів, які вивчають право поглиблено, мають достатній рівень підготовки, а також за умови постійного керівництва та допомоги з боку вчителя правознавства або залучених юристів (це можуть бути батьки, ви­пускники школи тощо). Крім того, цей орган може взяти на себе розробку необхідних матеріалів, що регламентують роботу шкіль­них органів самоврядування, забезпечення їх відповідності чинному законодавству України.

Слід також сприяти залучанню учнів до участі у різноманітних конкурсах, які проводяться правозахисними організаціями. Так, вже кілька років поспіль Міжнародний центр прав людини прово­дить конкурс учнівських творів-есе з прав людини. Цим самим ко­мітетом та Харківським центром прав людини проводиться конкурс творчих робіт учнів молодших та середніх класів (1-8) з прав лю­дини. Ці вікторини оголошено Дитячим фондом України. Новою цікавою формою роботи є проведення дистанційних олімпіад із правознавства з використанням можливостей електронної пошти.

Організація позакласної роботи з правознавства є однією з важ­ливих складових нової освіти та виховання, її проведення значно підвищує інтерес учнів до вивчення правознавства, є чинником ус­пішного оволодіння правовими знаннями та навичками.