Ступенні порівняння якісних прикметників
Розрізняють два ступені порівняння - вищий та найвищий, кожен з яких має просту та складену форми вираження:
1. Проста форма вищого ступеня твориться від основи якісного прикметника за допомогою суфіксів -ш-, -іш-, вибір яких зумовлений законами милозвучності.. Від деяких прикметників вищий ступінь твориться за допомогою обох суфіксів, які є носіями різних семантичних відтінків.
Окремі прикметники утворюють форму вищого ступеня від іншої основи. Процес творення простої форми прикметників за допомогою суфікса -ш від іменників з кінцевими приголосними г, з, ж, с супроводжується чергуванням (суфікси -к, -ок при цьому усікають-ся).
Додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня твориться проста форма найвищого ступеня порівняння. Для підсилення якості вживають частки що-, як-.
2. Складена форма вищого ступеня твориться додаванням слів більш abo менш до прикметника, напр.: більш (менш) дорогий, більш (менш) теплий, більш (менш) гарний.
Для творення найвищого ступеня порівняння використовують слова найбільш (найменш), які додають до форми прикметника.У діловій мові перевагу надають складеній формі ступенів порівняння прикметників.
Треба пам'ятати, що не всі якісні прикметники утворюють ступені порівняння. Це залежить від специфіки значення та структури основи. Не мають ступенів порівняння прикметники, які виражають:
а) абсолютну ознаку, напр.: мертвий, глухий, сліпий;б)масть тварин, напр.: чалий, гнідий, буланий, вороний;в)неповний вияв ознаки, напр.: темнуватий, білявий, зеленавий;г)ознаку предметів на основі кольорової схожості до інших предметів, напр.: кремовий, бузковий, шоколадний;д)суб'єктивну оцінку якості, напр.: темненький, синенький, старезний;е)недосяжну ознаку, напр.: нездоланний, незрівнянний, нескінченний.
А також прикметники, які мають у своїй структурі префікси пре-, ультра-, архі-, над-.
Порушення правил творення форм ступенів порівняння та норм їх уживання призводить до зниження рівня культури мовлення.
Найтиповішими помилками щодо творення та застосування форм ступенів порівняння є:
- заміна найвищого ступеня порівняння вищим, напр.: кращілюди замість найкращі люди, вища міра покарання замість найвища міра покарання;
- вживання форм вищого ступеня порівняння без прийменників від, за чи сполучника ніж, напр.: Він старший мене замість Він старший від мене;
- поєднання простої та складеної форм вищого ступеня, напр.: більш(менш) дорожчий, більш (менш) тепліший;
- використання займенника самий у невластивому йому значенні, напр.: самий дорогий чи самий дорожчий замість найдорожчий або найбільш дорогий.
У текстах ділового стилю якісні прикметники порівняно з відносними вживають менше, однак вони часто є компонентами складених найменувань або термінів;форми ступенів порівняння в таких конструкціях втрачають значення порівнювальної ознаки.
Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосередньо, а за відношенням до: а) предмета, напр.: річний звіт, валютний рахунок, процентні ставки; б) дії, процесу, стану, напр.: коливний курс, платіжний баланс; в) місця, часу, напр.: внутрішній ринок, тимчасові коливання; г) кількості, напр.: подвійний курс.
На відміну від якісних відносні прикметники є похідними, які утворені за допомогою суфіксів -н-, -ое-, -ев-, -ськ-, -івськ-, -льн-, -ічн-та інших від іменникових, дієслівних, числівникових, прислівникових основ
У багатьох випадках до творення долучаються префікси без-, від-, між-, на-, над-, перед-, під-, по-, поза-, понад-, при- та інші, які разом із суфіксами творять похідні відносні прикметники та інші, або відбувається процес складання основ чи цілих слів.
Відмінювання прикметників
Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками. Форма прикметника визначається тим іменником, від якого цей прикметник залежить у словосполученні чи реченні.
За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи — тверду і м'яку.
Тверда група прикметників
До твердої групи належать:
а) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ий: безладний, безпорадний, безробітний, бідолашний, величний, веселий, весняний, відповідний, гіркий,глухий;
б) присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа - -їв), -ин (після голосного та апострофа - -їн), які в називному відмінку однини чоловічого роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Андріїв, батьків, Галин, дідів, доччин, Ігорів, нянин, шевців;
в) усі короткі форми прикметників: варт, винен, годен (згоден), готов, жив, здоров, зелен, ладен, певен, повен, повинен, прав, рад, ясен.
М'яка група прикметників
До м'якої групи належать:
а) відносні прикметники, що мають основу на м'який приголосний -н- і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ій (після голосного — -їй): безодній, будній, верхній, весінній, вечірній, всесвітній (кругосвітній), городній;
б) усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: ближній, внутрішній, вчорашній, давнішній, домашній, завтрашній, зовнішній, колишній;
в) відносні прикметники з основою на -й: безкраїй, довговіїй, короткошиїй; відносні прикметники з відтінком присвійності: братній, орлій, а також якісний прикметник синій.